01.10.20
22-ц/812/1441/20
Провадження №22-ц/812/1441/20
Іменем України
01 жовтня 2020 року м. Миколаїв
справа № 755/4882/20
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Колосовського С.Ю., Шаманської Н.О.,
переглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «УНО КАПІТАЛ» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Задерецьким Віталієм Анатолійовичем, на ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області, постановлену 15 червня 2020 року під головуванням судді Іщенко Х.В., повний текст ухвали складений цього ж дня,
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «ФК «УНО КАПІТАЛ» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позивач зазначав, що 09 березня 2020 року він отримав постанову приватного виконавця Табінського О.В. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 02 березня 2020 року та дізнався, що відносно нього 26 лютого 2020 року відкрито виконавче провадження № 61398514 з виконання виконавчого напису нотаріуса № 2180, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. 17 лютого 2020 року, про стягнення з нього боргу у загальному розмірі 11964 грн. 52 коп. на користь ТОВ «ФК «УНО КАПІТАЛ».
За твердженням позивача, виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог законодавства, оскільки при його вчиненні нотаріус не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягали стягненню.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив визнати вищезазначений виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2020 року справа за позовом ОСОБА_1 передана до Казанківського районного суду Миколаївської області на підставі ч.1 ст. 31 ЦПК України.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 15 червня 2020 року справа за позовом ОСОБА_1 передана до Печерського районного суду м. Києва на підставі ч.1 ст. 31 ЦПК України.
Не погодившись з ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 15 червня 2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Казанківського районного суду Миколаївської області.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається норми ч. 12 ст. 28 ЦПК України та зазначає, що місцем виконання виконавчого напису є місце його роботи, а саме: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ», що знаходиться за адресою: 56065, Миколаївська область, Казанківський район, с. Володимирівка, вул. Радянська, 72, де перебуває на виконанні постанова приватного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 02 березня 2020 року, а тому позовна заява не підсудна Печерському районному суду м. Києва, а підлягає передачі за належною підсудністю до Казанківського районного суду Миколаївської області.
За положеннями ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду про передачу справи за підсудністю розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на нижчевикладене.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що звертаючись до суду з даним позовом, він виходив з вимог ч. 12 ст. 28 ЦПК України.
Постановляючи оскаржувану ухвалу від 15 червня 2020 року про передачу до Печерського районного суду м. Києва цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , Казанківський районний суд Миколаївської області виходив з положень ч. 2 ст. 27, п.1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, які встановлюють, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцем знаходження згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому справа не підсудна Казанківському районному суду Миколаївської області.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.
Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб'єктів права.
Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Так, за змістом ч.2 ст.27 ЦПК України, яка носить загальний характер, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Водночас згідно з правилами, які врегульовані ст.28 ЦПК України, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Саме позивач має право на вибір між кількома судами, яким підсудна справа.
Таким чином, позови про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, можуть бути пред'явлені як за місцезнаходженням відповідача, так і за місцем виконання виконавчого напису.
Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил загальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.
Місце виконання рішення визначене ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно частин 1, 2 вказаної статті виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Із матеріалів справи вбачається, що 02 березня 2020 року приватним виконавцем Київського міського нотаріального округу Табінським О.В. при примусовому виконанні виконавчого напису №2180, вчиненого 17 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В., про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «УНО КАПІТАЛ» заборгованості у розмірі 11964 грн. 52 коп., винесено постанову в межах виконавчого провадження №61398514, відповідно до якої звернуто стягнення на доходи боржника, які він отримує за місцем роботи у Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ», місце реєстрації якого: вул. Сєднєва,68, с. Володимирівка, Казанківський район, Миколаївська область.
Тобто у даному випадку місцем виконання виконавчого листа є місце роботи боржника, оскільки стягнення звернуто саме на доходи боржника, які він отримує у Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ».
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки предметом позову є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, позов може бути пред'явлений за правилами альтернативної підсудності, тобто за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса - місцем роботи боржника, а саме місцем реєстрації Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ» (вул. Сєднєва,68, с. Володимирівка, Казанківський район, Миколаївська область) а тому районний суд не мав підстав для направлення матеріалів позовної заяви до іншого суду.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про неможливість розгляду справи Казанківським районним судом Миколаївської області не відповідає встановленим обставинам та вимогам цивільного процесуального права щодо підсудності при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, оскільки такий висновок не узгоджується з положеннями ч. 12 ст. 28 ЦПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим на підставі п. 4 ч.1 ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню, а матеріали справи - направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 379, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Задерецьким Віталієм Анатолійовичем, задовольнити.
Ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 15 червня 2020 року скасувати а матеріали справи направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий: В.В. Коломієць
Судді: С.Ю. Колосовський
Н.О. Шаманська
Повний текст постанови складено 01 жовтня 2020 року