01.10.20
22-ц/812/1692/20
Справа №476/827/19
Провадження № 22-ц/812/1692/20
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
29 вересня 2020 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
при секретарі судового засідання - Цуркан І.І.,
за участі представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Григоржевського М.С. ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів,-
апеляційну скаргу
представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката
Григоржевського Максима Сергійовича
на додаткове рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 21 серпня 2020 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Черняковою Н.В., дата складання повного тексту не зазначена, за заявою представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Григоржевського Максима Сергійовича про стягнення судових витрат, у цивільній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором поставки обладнання,
10 вересня 2019 року фізична особа- підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4 ) через свого представника адвоката Тіньковського О.Г. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором поставки обладнання.
Рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 07 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
10 липня 2020 року до суду від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Григоржевського М.С. надійшла заява про стягнення судових витрат по цивільній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором поставки обладнання.
Свою заяву мотивує тим, що рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 07 липня 2020 року відмовлено у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором поставки обладнання. Під час розгляду вищевказаної справи відповідачем понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 12000 грн., а тому представник відповідача просив вирішити питання про стягнення з позивача на користь відповідача вказаних судових витрат.
Додатковим рішенням Єланецького районного суду м. Миколаєва від 20 серпня 2020 року заяву задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2500 грн. у рахунок витрат на правничу допомогу.
Задовольняю частково заяву, суд першої інстанції виходив з відсутності належного доказу сплати відповідачем за послуги надання правничої допомоги 9500 грн., оскільки меморіальний ордер від 10 липня 2020 року не містить обов'язкових реквізитів, які б беззаперечно свідчили про оплату послуг адвоката згідно рахунку на оплату №64 від 07 липня 2020 року.
Не погодившись із додатковим рішення суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Григоржевський М.С. подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував на помилковість висновків суду в частині відмови у стягненні 9500 грн. з огляду на те, що на підтвердження відповідачем сплати цієї суми було надано саме меморіальний ордер, а не квитанцію чи платіжне доручення. Оскільки в даному випадку квитанція чи платіжне доручення підтвердили б факт ініціювання платежу, але не свідчили б беззаперечно про надходження коштів на рахунок отримувача. У свою чергу, відповідно до постанови НБУ №22 від 21 січня 2004 року «Про затвердження інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті» меморіальний ордер - це документ яким банк отримувача оформляє операцію з перерахунку коштів з рахунку платника. Тобто, меморіальний ордер підтверджує той факт, що кошти вже фактично надійшли на рахунок отримувача.
Правом на подачу відзиву позивач не скористався.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив про її задоволення, посилаючись на викладені у ній обставини.
Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін. Проте, у випадку задоволення апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по суті спору, просив скасувати додаткове рішення суду та відмовити у задоволені заяви про стягнення судових витрат.
Позивач та відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що в силу ч.2 ст.372 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, осіб, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних
Згідно зі ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Компенсація витрат на правову допомогу у цивільних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням.
Згідно із ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційна розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
Згідно з ч.1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так у відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, що представник відповідача - адвокат Григоржевський М.С., у відповідності до вимог ст.134 ЦПК України при подачі відзиву надав попередній(орієнтований) розрахунок судових витрат у розмірі 12000 грн. за надання відповідачеві професійної правничої допомоги (т.1 а.с.42-43).
Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 07 липня 2020 року відмовлено у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором поставки обладнання.
Представником відповідача до закінчення судових дебатів у справі заявлено про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог у зв'язку з необхідністю подання доказів, що підтверджують розмір понесених відповідачем судових витрат у відповідності до ст. 246 ЦПК України.
10 липня 2020 року до суду першої інстанції надійшла заява представника відповідача Григоржевського М.С. про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат у межах розгляду вищевказаної справи у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 12000 грн.
За матеріалами справи, 08 жовтня 2019 року між ОСОБА_3 (клієнтом) та Адвокатським об'єднанням «Рижих, Григоржевський та партнери» в особі Григоржевського М.С. було укладено договір №08-10/1 про надання правової допомоги за умовами якого для надання правової (юридичної) допомоги клієнту, адвокатське об'єднання призначає адвоката - виконавця доручення за складу партнерів адвокатського об'єднання шляхом надання виконавцю ордера (п.1.2 Договору).
Відповідно до п.4.1 цього Договору, за правову (юридичну допомогу), що надається адвокатським об'єднанням, клієнт сплачує в гривнях, в безготівковій формі, шляхом переказу суми, що дорівнює 12000 грн без ПДВ на банківський рахунок Адвокатського об'єднання, зазначений у розділі 9.
За умови п.4.2 цього Договору, зміни до якого внесені додатковою угодою від 14 жовтня 2019 року, оплата за даним договором здійснюється шляхом перерахування коштів в сумі 2500 грн. в якості передоплати, не пізніше 3-х днів з моменту підписання договору, решта коштів сплачується клієнтом протягом 3-х днів, з моменту прийняття судом першої інстанції рішення по суті спору, на підставі виставленого рахунку (т.2 а.с. 196,198).
За результатами надання правової (юридичної) допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується об'єм наданої правової допомоги (п.4.4 Договору).
Сума вказана у п.4.1 Договору є гонораром Адвокатського об'єднання за надання правової допомоги та поверненню не підлягає. До гонорару не включаються фактичні витрати необхідні для виконання договору (п.4.6.) Порядок оплати фактичних витрат Адвокатського об'єднання визначається за домовленістю сторін( п.4.7).
Згідно з ордером від 08 жовтня 2019 року інтереси ОСОБА_3 у цій справі представляє адвокат Григоржевський М.С.( т.1 а.с.44).
На підтвердження розміру понесених відповідачем судових витрат за надання йому правничої допомоги до суду надано:
-рахунок №23 про оплату правової допомоги у розмірі 2500 грн. від 08 жовтня 2019 року та меморіальний ордер №28586197-1 від 15 жовтня 2019 року про сплату цих коштів;
- акт виконаних робіт від 08 липня 2020 року, підписаний сторонами, з переліком послуг наданих адвокатом клієнту, що не суперечить наявним в матеріалах справи процесуальним документам складених та підписаних представником ОСОБА_3 - Григоржевським М.С. , так і підтвердженням його явки у судові засідання, призначені судом першої інстанції.
- рахунок про оплату витрат на правову допомогу у розмірі 9500 грн. №64 від 07 липня 2020 року та меморіальний ордер №@2PL928179 від 10 липня 2020 року (т.1 а. с.197 - 199).
Представник позивача, не ставлячи під сумнів факт надання професійної правничої допомоги представником відповідача, в той же час, заперечував проти задоволення заяви про стягнення судових витрат посилаючись на те, що ОСОБА_3 не надано належних доказів на підтвердження сплати суми у розмірі 9500 грн., оскільки в меморіальному ордері №@2PL928179 від 10 липня 2020 року в графі призначення платежу вказано «по счету 08, ОСОБА_3 », тоді як в попередньому меморіальному ордері зазначено « За надання правової допомоги за договором «8-10/1 від 08.10.2019 р. та рах.№23 від 08.10.19 р.». Крім того, зазначав, що відповідач зловживав своїми процесуальним правами, адже явка його у судове засідання була визнана судом обов'язковою, проте він жодного разу у судове засідання не з'явився, доказів поважності причин неявки суду не надав, хоча викликався судом належним чином та завчасно, та з врахуванням таких обставин суд застосував до нього заходи процесуального примусу у вигляд штрафу
В той час, заява представника позивача не містить посилань на те, що заявлена відповідачем сума витрат на правничу допомогу є неспівмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, або обсягом наданих адвокатом послуг. Також представник позивача не заявив клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу та задовольняючи заяву представника відповідача частково суд першої інстанції, погодившись з доводами заяви представника позивача, прийшов до висновку, що меморіальний ордер від 10 липня 2020 року про оплату відповідачем 9500 грн. за послуги надання правничої допомоги не містить обов'язкових реквізитів, які б беззаперечно свідчили про оплату послуг адвоката згідно рахунку на оплату №64 від 07 липня 2020 року та з позивача на користь відповідача стягнув лише доведену сума понесених судових витрат у розмірі 2500 грн.
Проте, колегія судді не погоджується з таким висновком зважаючи на таке.
Як вже зазначалося, на підтвердження суми, яку належить сплатити ОСОБА_3 . Адвокатському об'єднання за надані йому послуги адвокатом Григоржевським М.С. у цій цивільній справі, надано рахунок №64 від 07 липня 2020 року про оплату витрат на правову допомогу у розмірі 9500 грн. На підтвердження сплати цієї суми надано меморіальний ордер №@2PL928179 від 10 липня 2020 року з посиланням на розрахунковий рахунок цього об'єднання, відкритий в установі банку та зазначений у рахунку №64 від 07 липня 2020 року.
За приписами абз.17 п.1.4 Постанови Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, п.1.19-1 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та нормативно-правових актів Національного банку.
Тобто, меморіальний ордер підтверджує, що кошти відправника вже списано на надійшли на рахунок отримувача.
Як вбачається із наданої до суду апеляційної інстанції дублікату квитанції 0.0.1763070730.1 від 10 липня 2020 року ОСОБА_3 на вказаний у розрахунку на оплату №64 від 07 липня 2020 року розрахунковий рахунок у АТ КБ «ПриватБанк» сплачено 9500 грн.
Отже, сплата клієнтом послуг з надання правничої допомоги у розмірі 9500 грн. проведена відповідно до досягнутих сторонами домовленостей та підтверджується квитанцією № 0.0.1763070730.1 та меморіальним ордером №@2PL928179 від 10 липня 2020 року.
Таким чином, відповідачем понесено витрати на надання правової допомоги на загальну суму 12000 грн.
Натомість, суд першої інстанції проявивши надмірний формалізм, проаналізувавши лише один реквізит платіжного документа «призначення платежу» та не врахувавши інші реквізити, порядок щодо оформлення операцій по списанню коштів з рахунків платника та з зарахуванням таких коштів на рахунок отримувача, прийшов до передчасного висновку про відсутність підстав для стягнення 9500 грн.
Беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до переконання про задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Григоржевського М.С. та зміні додаткового рішення суду першої інстанції в частині стягнутої суми в силу п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України.
З врахуванням наведеного з позивача на користь відповідача належить стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Григоржевського Максима Сергійовича - задовольнити.
Додаткове рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 21 серпня 2020 року змінити в частині суми, що підлягає стягненню.
Стягнути з фізичної-особи підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 12 000 (дванадцять тисяч) грн. витрат на правову допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 01 жовтня 2020 р.