01.10.20
22-ц/812/1551/20Провадження №22-ц/812/1551/20
Іменем України
01 жовтня 2020року м. Миколаїв
справа № 473/2366/20
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Шаманської Н.О., Ямкової О.О.,
із секретарем судового засідання Лівшенко О.С.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Вуїв Оксаною Вікторівною - на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області, постановлену 05 серпня 2020 року суддею Старжинською О.Є., повний текст якої складений цього ж дня,
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно.
Позивач зазначала, що 21 грудня 1994 року її чоловіком - ОСОБА_6 - за укладеним із відповідачами договором купівлі-продажу було придбано житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер та до неї, як його спадкоємиці перейшло право власності на вказаний вище житловий будинок, а також на земельну ділянку, надану для його обслуговування, проте формально земельна ділянка залишилась оформленою за колишніми власниками будинку, договір купівлі-продажу земельної ділянки не укладався.
Посилаючись на те, що законодавством, яке діяло на час укладання договору купівлі-продажу житлового будинку угода по відчуженню земельної ділянки нотаріально не оформлялась, а відповідно до вимог ст. 30 ЗК України від 18 грудня 1990 року при переході права власності на будівлю разом з цим переходило і право власності або користування земельною ділянкою, що посвідчувалось місцевими радами народних депутатів, просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,0624 га, яка була надана для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , відповідно до державного акту на право приватної власності на землю виданого 08 серпня 1994 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів на землю за № 3790.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 серпня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Вуїв О.В. - просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що згідно відповіді Вознесенського міськрайонного відділу ДРАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким чином припинилась її правоздатність і вона не може виступати відповідачем у справі, але, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 186 ЦПК України смерть фізичної особи, до якої пред'явлено позов є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, тоді як у даній справі правовідносини допускають правонаступництво, так як стосуються майнових прав осіб. Крім того, позовні вимоги пред'явлені і до інших відповідачів, а тому не має підстав для відмови у відкритті провадження у справі у цій частині щодо цих осіб.
В судове засіданні учасники справи не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Вуїв О.В. - надійшла заява, в якій вона просить розглянути справу у відсутність її та ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримує і просить задовольнити.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Так, відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позов пред'явлено до ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , справа не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
У статті 26 ЦК України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Згідно з частиною першою статі 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
У статті 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Частиною першою статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша стаття 48 ЦПК України).
Системний аналіз вказаних норм права, а також положень частин першої, другої, четвертої статті 25, частини першої статті 26 ЦК України та частини другої статті 48 ЦПК України, дозволяє дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі має бути живим. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року за наслідками розгляду справи № 185/998/16-ц (касаційне провадження № 61-33766сво18).
Виходячи з викладеного, встановивши, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 до пред'явлення до нею ОСОБА_1 позову 22 липня 2020 року; приймаючи до уваги, що діючим законодавством не передбачено судового врегулювання спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої на підставі ст. 25 ЦК України припинено, - колегія приходить до висновку про правомірність відмови судом першої інстанції у відкритті провадження на підставі п.1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_4 .
Таким чином, оскаржувана ухвала суду першої інстанції в зазначеній частині постановлена з додержанням вимог закону, а тому підлягає в цій частині залишенню без змін на підставі ст. 375 ЦПК України.
Посилання апеляційної скарги на неврахування вимог п. 6 ч. 1 ст. 186 ЦПК України не заслуговують на увагу, оскільки суд відмовив у відкритті провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 186 цього Кодексу.
Також колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про наявність підстав для відкриття провадження у справі з подальшою заміною померлої сторони - відповідача на правонаступників відповідно до правил частини 1 статті 55 ЦПК.
Так, процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Процесуальне правонаступництво між відповідачем та його спадкоємцями у порядку статті 55 ЦПК допускається, якщо на момент відкриття провадження у справі цивільна правоздатність відповідача не припинилася, тобто фізична особа померла після відкриття провадження у справі.
Оскільки ОСОБА_4 померла до пред'явлення позову, підстав для застосування правил статті 55 ЦПК суддя не мав, а тому зазначені доводи не можуть бути прийняті до уваги.
Разом із тим, суд першої інстації дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 .
Таким чином, оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання права власності на майно відповідно до ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню, а матеріали позовної заяви - направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі в цій частині.
З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 379, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Вуїв Оксаною Вікторівною - задовольнити частково.
Ухвалу судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 серпня 2020 року в частині відмови у відкритті провадження у справі щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно - скасувати, а матеріали позовної заяви направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі в цій частині.
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий: В.В. Коломієць
Судді: Н.О. Шаманська
О.О. Ямкова
Повний текст постанови складено 01 жовтня 2020 року