01.10.20
22-ц/812/1438/20
Справа №2-2-80/10 Головуючий суду першої інстанції - Гуденко О.А.
Провадження №22-ц/812/1438/20 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О.В.
30 вересня 2020 року м.Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Локтіонової О.В.,
суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,
із секретарем судового засідання - Цуркан І.І.,
за участі:
боржника - ОСОБА_1 ,
представника боржника - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана через його представника ОСОБА_2 , на ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва від 03 липня 2020 року, постановлену за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у справі за позовами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про знесення самочинного будівництва,
У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва 26 квітня 2016 року, яким його зобов'язано за власні кошти знести самочинно збудований нерухомий об'єкт, що розташований на території Обслуговуючого кооперативу «Бугський» по дорозі №4 навпроти боксів АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
Обґрунтовуючи свою заяву, ОСОБА_1 вказував, що постановою державного виконавця від 26 лютого 2020 року закінчено виконавче провадження №51560047 з виконання вищезазначеного виконавчого листа на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з направленням державним виконавцем повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до органу досудового розслідування.
ОСОБА_1 зазначав, що вищезазначене нерухоме майно не є самочинним, оскільки внаслідок державної будівельної амністії втратило такий статус, а крім того було зареєстровано за ним на праві власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а отже державою визнано, що вказане майно не є самочинним.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив задовольнити його заяву.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не наведено підстав та не надано доказів про те, що обов'язок його відсутній повністю чи частково у зв'язку з припиненням, добровільним виконанням ним чи іншою особою, або з інших причин.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його заяви.
Заявник вказував, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції неправильно оцінив надані йому докази, а також не врахував нормативно-правового регулювання правовідносин з питань реєстрації права власності на об'єкти нерухомості.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Згідно з Порядком проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №158 від 03.07.2018 р. з наступними змінами, замовником є особа, що має право власності чи право користування земельною ділянкою відповідного цільового призначення, на якій розміщено об'єкт, та подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву. Технічне обстеження - комплекс заходів, спрямованих на встановлення технічного стану будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта з метою визначення можливості або неможливості його надійної та безпечної експлуатації. Технічне обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів включно, а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно проводиться виконавцем (експертом (інженером) з технічної інвентаризації) під час їх технічної інвентаризації лише за результатами попереднього (візуального) етапу обстеження з проставленням у технічному паспорті відмітки про проведення технічного обстеження за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. Відмітка проставляється у технічному паспорті на схематичному плані земельної ділянки.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2010 року, залишеним без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 27 січня 2011 року, ОСОБА_1 зобов'язано за власні кошти знести самочинно збудований нерухомий об'єкт, що розташований на території Обслуговуючого кооперативу «Бугський» по дорозі №4 навпроти боксів АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Рішення мотивоване тим, що відповідач здійснив самовільне будівництво двоповерхового будинку за рахунок самовільного захоплення земельної ділянки, яка належить територіальній громаді міста і знаходиться у користуванні кооперативу за договором оренди від 12.11.2007 р. строком на 15 років. Будівництво здійснювалося без відповідного дозволу на проведення будівельних робіт (т.1 а.с.266-268, 326).
Згідно з технічним паспортом від 13.10.2007 р. вказаний об'єкт мав назву рибацький будинок бокс № НОМЕР_1 загальною площею 40,4 кв.м (т.2 а.с.11-13).
Відповідно до сертифікату МК 000507 від 05.01.2011 р. інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області засвідчила відповідність закінченого будівництвом об'єкта - рибацького будинку державним стандартам, будівельним нормам і правилам (т.2 а.с.14).
05 липня 2016 року на підставі виданого районним судом 26 квітня 2016 року виконавчого листа було відкрито виконавче провадження №51560047, яке було закінчено 26 лютого 2020 року, оскільки рішення суду не може бути виконане без участі боржника. До органу досудового розслідування направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення (т.2 а.с.7, 8).
03 квітня 2020 року ОСОБА_1 отримано новий технічний паспорт на спірне нерухоме майно, де вказано, що це садовий будинок 2007 року будівництва. Відмітка про проведення технічного обстеження у технічному паспорті відсутня (т.2 а.с.25-30).
У довідці ТОВ «Укр Юр Тех», яке здійснювало технічну інвентаризацію об'єкта, вказано про відсутність самочинного будівництва (т.2 а.с.31).
Згідно з довідкою СТ «Зорі над Бугом» від 03.04.2020 р. спірне нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у володінні та користуванні ОСОБА_1 з 2006 р. (т.2 а.с.32).
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно випливає, що 08 квітня 2020 року було здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на садовий (дачний) будинок АДРЕСА_3 (т.2 а.с.24).
Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 є правильним.
Досліджені докази не дають підстав вважати, що виданий виконавчий документ про знесення самочинно зведеного нерухомого об'єкту, який знесений не був, можна на даний час визнати таким, що не підлягає виконанню.
Посилання заявника на те, що вказаний об'єкт втратив статус самочинного, є сумнівним.
Вказаний об'єкт не пройшов технічного обстеження, а також, виходячи з рішення суду першої інстанції від 14 жовтня 2010 року, розташований на самовільно захопленій земельній ділянці територіальної громади м.Миколаєва. Доказів на спростування вказаного заявником не представлено. Довідка садового товариства не може вважатися таким доказом, оскільки містить посилання, що ОСОБА_1 володіє та користується спірною земельною ділянкою з 2006 року. Проте, вказаним рішенням від 14 жовтня 2010 року встановлено факт самовільного захоплення земельної ділянки.
Відповідно ж до вищевказаного наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №158 від 03.07.2018 р. замовником є особа, що має право власності чи право користування земельною ділянкою відповідного цільового призначення, на якій розміщено об'єкт, та подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, оскільки викладений у ній висновок про відмову у задоволенні заяви є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана через його представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий О.В. Локтіонова
Судді С.Ю. Колосовський
О.О. Ямкова
Повний текст постанови складено 01 жовтня 2020 року.