01.10.20
22-ц/812/1564/20
Єдиний номер справи 489/373/20
Провадження 22-ц812/1564/20 Головуючий по 1 інстанції Кокорєв В.В.
Головуючий і доповідач по 2 інстанції Колосовський С.Ю.
30 вересня 2020р. м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
Колосовський С.Ю., Коломієць В.В., Ямкова О.О.,
секретар судового засідання - Цуркан І.І.,
за участі: відповідачки ОСОБА_1 , представника відповідача Канавцева В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 липня 2020р.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,
встановила:
В січні 2020р. ТОВ «Вердикт Капітал» пред'явило позов до ОСОБА_1 про стягнення 70821,59 грн. заборгованості за кредитом.
Позивач зазначав, що між ПАТ "Альфа - Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №490936869, за умовами якого остання отримала 17392,74 грн. під 39,9 % річних.
Відповідачка не в повному обсязі повертала кредитні кошти у зв'язку з чим станом на 28.12.2019р. має заборгованість в сумі 70 821,59 грн., яка складається: основана заборгованість (тіло кредиту) - 17 286,05 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 25426,78 грн.; заборгованість за відсотками після відступлення права вимоги - 6648,52 грн.; три проценти річних - 1 557,15 грн.; втрати від інфляції - 5203,10 грн.; подвійна облікова ставка НБУ - 5899,99 грн.; пеня - 8800 грн.
Посилаючись на те, що є правонаступником за кредитними зобов'язаннями відповідачки згідно договорів відступлення права вимоги між ПАТ "Альфа - Банк", ТОВ "Кредитні ініціативи", ТОВ "ФК "ВЕСТА", позивач просив стягнути кредитну заборгованість з відповідачки на свою користь.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 липня 2020р. у задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність рішення суду, просив його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Яв встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 13.03.2015 між ПАТ "Альфа - Банк" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 490936869, за умовами якого остання отримала 17392,74 грн. під 39,9 % річних, які зобов'язалась повернути щомісячними платежами - 672,85 грн. до 16 березня 2020р.
Згідно позовної заяви ОСОБА_1 станом на 28 грудня 2019р. має 17286,05 грн. основної заборгованості (тіло кредиту), заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 25 426,78 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками після відступлення права вимоги - 6 648,52 грн., пеня - 8800 грн.
26.07.2019р. приватним виконавцем Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатвою А.А. вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» на погашення кредитної заборгованості станом на 17.07.2019р. за кредитним договором №490936869 від 13.03.2015р. на загальну суму 61502,58 грн. з яких: 17286,05 грн. основної заборгованості (тіло кредиту), заборгованість за простроченими відсотками - 25 621,12 грн.; строкова заборгованість за відсотками - 9795,41 грн., пеня - 8800 грн.
На підставі вказаного виконавчого напису 14 серпня 2019р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко О.Л. відкрито виконавче провадження, а 09 вересня 2019р. - звернено стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 .
Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідачки основної заборгованості (тіло кредиту), процентів, пені, суд обґрунтовано виходив з того, що спір відносно цих вимог між сторонами вирішено в досудовому порядку, а подвійне стягнення однієї і тієї ж заборгованості суперечить ст.61 Конституції.
Доказів того, що названий виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню не було надано ні суду першої, ні апеляційної інстанцій.
Право вимоги стягнення процентів та неустойки після вчинення виконавчого напису припиняється у зв'язку із вимогою позичальника про дострокове повернення кредиту (ч.2 ст.1050 ЦК).
Позовна заява не містить будь-яких обґрунтувань щодо вимог про застосування до спірних правовідносин подвійної облікової ставки НБУ, що також з огляду на надану позивачем копії кредитного договору текст якого у переважній більшості неможливо прочитати, свідчить про безпідставність цих вимог.
В той же час, не можна погодитись з висновками суду щодо відсутності у позивача права вимоги, а також не застосування до спірних правовідносин положень ст.625 ЦК.
Так, в матеріалах справи наявні договори відступлення права вимоги від первісного кредитора до позивача (а.с.24-45). А з витягу до додатку №1 до договору про відступлення права вимоги слідує, що позивач набув право вимоги і за кредитним договором, укладеним з відповідачкою (а.с.46).
Враховуючи те, що відповідачка не надала доказів погашення будь-якої кредитної заборгованості, визначеної у виконавчому написі, позивач вправі на підставі ст.625 ЦК вимагати стягнення трьох процентів річних від простроченої суми та втрат від інфляції за період після вчиненого виконавчого напису по 28 грудня 2019р.
За таких обставин з відповідачки підлягає стягненню 788,58 грн. трьох процентів річних та 615,03 грн. втрат від інфляції.
Часткове задоволення позову (1,98%) є підставою для розподілу судових витрат.
Позивач та відповідачка за договорами про надання правової допомоги понесли витрати в розмірі відповідно 20000 грн. і 2500 грн.
Відповідачка заперечувала проти стягнення такої суми судових витрат з посиланням на їх необґрунтованість.
З такими доводами відповідачки частково слід погодитись, оскільки визначена сума в 20000 грн. є неспівмірною між предметом спору, ціною позову (стягнення кредитної заборгованості не є складною справою) з обсягом та часом наданих послуг, а тому наявні підстави, передбачені ч.5 ст.137 ЦК для їх зменшення до 5000 грн.
Таким чином, з відповідачки на користь позивача з врахуванням взаємозаліку підлягає стягненню загалом 2247,45 грн. судових витрат. ___
З огляду на вищенаведені мотиви рішення суду в частині вимог про стягнення трьох процентів річних, втрат від інфляції, а також судових витрат в силу п.4 ч.1 ст.376 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст.367,374-376,382 ЦПК, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07 липня 2020р. в частині вимог про стягнення трьох процентів річних та втрат від інфляції, а також судових витрат скасувати і ухвалити нове рішення про їх часткове задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 788,58 грн. трьох процентів річних, 615,03 грн. втрат від інфляції та 2247,45 грн. судових витрат у зв'язку з розглядом справи в судах першої і апеляційної інстанцій.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст виготовлено 01 жовтня 2020р.
Головуючий: Судді: