29.09.20
22-ц/812/1337/20
Провадження № 22-ц/812/1337/20 Доповідач апеляційної інстанції - Тищук Н.О.
29 вересня 2020 року м. Миколаїв
справа № 489/6127/15-ц
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого Тищук Н.О.,
суддів: Лівінського І.В., Ямкової О.О.,
із секретарем Лівшенком О.С.,
за участю представника позивача - Гроднової А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
акціонерного товариства «УкрСиббанк»
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 12 червня 2020 року суддею Коваленком І.В. в приміщенні цього ж суду зі складанням повного тексту, по справі за позовом
акціонерного товариства «УкрСиббанк» до
ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2
про стягнення кредитної заборгованості
У вересні 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.
Позивач зазначав, що 3 жовтня 2007 між АКІБ «УкрСиббанк», як правопопередником ПАТ та АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11228210000, за яким ОСОБА_1 отримав 66 730 швейцарських франків кредитних коштів, зі сплатою 9, 19 % річних та терміном повернення не пізніше 3 жовтня 2017 року. На забезпечення виконання цих кредитних зобов'язань між банком та ОСОБА_2 цього ж дня укладено договір поруки, за яким остання зобов'язалась відповідати перед банком солідарно з позичальником у повному обсязі. 17 лютого 2009 року між банком та ОСОБА_1 укладено додатковий договір, яким змінено термін виконання основного зобов'язання на 1 жовтня 2027 року у зв'язку з реструктуризацією боргу.
Посилаючись на порушення ОСОБА_1 кредитних зобов'язань та виникнення станом на 27 серпня 2015 року кредитної заборгованості у розмірі 53 940, 29 CHF за кредитом і процентами та 12 634, 79 грн. за пенею, банк просив стягнути з відповідачів цю заборгованість солідарно.
Відповідач ОСОБА_1 участі у судових засіданнях не брав, своєї думки стосовно позову не повідомив.
Відповідачка ОСОБА_2 , діючи через свого представника, позов не визнала, посилаючись на те, що без її згоди 3 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду, якою збільшено обсяг її відповідальності; на момент звернення банку з позовом порука є припиненою; позов пред'явлено з порушенням позовної давності, а стягнення основної заборгованості в іноземній валюті не відповідає позиції Верховного Суду України.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2020 року позов задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь АТ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 11228210000 від 3 жовтня 2007 року, яка виникла станом на 27 серпня 2015 року у розмірі 53 940, 29 CHF за кредитом і процентами, 12 634, 79 грн. пені та 3 654 грн. судових витрат. У задоволенні вимог банку до ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ «УкрСиббанк» просило скасувати рішення в частині відмови у стягненні кредитної заборгованості з ОСОБА_2 та задовольнити ці позовні вимоги. Банк посилався на помилковість висновку суду про припинення поруки, оскільки положення пункту 10.2 Додаткової угоди, визначають порядок та умови можливого збільшення відсоткової ставки та самі по собі не призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Отже, порука не є припиненою, оскільки поручитель погодив зміни до кредитного договору, шляхом укладення додаткової угоди № 1 до договору поруки.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Інші учасники справи правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу, зазначив, що збільшення відповідальності було передбачено договором і в додатковій угоді лише конкретизовано. Інші учасники справи до суду не з'явились, повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 3 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № 11228210000 про надання споживчого кредиту на суму 66 730 швейцарських франків зі сплатою 9, 19 % річних та кінцевим терміном повернення 3 жовтня 2017 року.
Цього ж дня між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, згідно пункту 1.1 якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань, що виникли з договору № 11228210000 про надання споживчого кредиту в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
Відповідно до пункту 2.1 договору поруки кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під згодою поручителя сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.
3 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору кредиту та доповнено останній пунктом 10.2 наступного змісту «У випадках настання обставин:
- передбачених підпунктами «а», «б» пункту 10.2 договору - процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється в розмірі подвійної процентної ставки, що діє відповідно п. 1.3.1. договору;
- передбачених підпунктом «а» пункту 10.2 договору - процентна ставка за договором збільшується не більше ніж на 10 % для кредитів у національній валюті та не більше ніж на 5% для кредитів в іноземній валюті, відповідно до розміру ставки, що діє згідно п.1.3.1. договору;
- передбачених підпунктом «г» пункту 10.2 договору - процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється на рівні діючих процентних ставок банку за програмами кредитування.».
3 листопада 2008 року, 3 лютого 2009 року, 3 лютого 2010 року, 3 березня 2015 року, 3 квітня 2015 року, 5 травня 2015 року, 3 червня 2015 року, 3 липня 2015 року, 3 серпня 2015 року проценти за кредитним договором нараховувались у подвійному розмірі - 18, 38%.
17 лютого 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки б/н від 3 жовтня 2007 року, про те, що, підтверджуючи свої зобов'язання за договором поруки, вона надає згоду на зміну основного зобов'язання, що забезпечується договором, а саме: розмір ануїтетного платежу складає 570 швейцарських франків, а термін виконання основного зобов'язання - 1 жовтня 2027 року (а.с. 17).
Відповідно до пункту 2 вказаного правочину поручитель зобов'язується перед банком відповідати за виконання боржником усіх його зобов'язань, які виникли з кредитного договору, існуючих в теперішній час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
У статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).
Отже, порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша та друга статті 553 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
Тобто закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких інших умов основного договору.
Відповідно до пункту 2.1 договору поруки від 3 жовтня 2007 року, який укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під згодою поручителя сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору та/або отримання його письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.
Зазначена умова договору поруки є результатом досягнення домовленості між сторонами, які є вільними у визначенні змісту зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд дійшов помилкового висновку про припинення поруки та безпідставно застосував до спірних правовідносин частину першу статті 559 ЦК України, оскільки збільшена відсоткова ставка на прострочену заборгованість передбачена умовами додаткової угоди, проте додаткова угода тільки деталізувала положення пункту 10.2 кредитного договору, не змінюючи їх, колегією суддів відхиляються, оскільки за змістом пункту 10.2 кредитного договору передбачалась тільки можливість збільшення відсоткової ставки за певних умов, а додатковою угодою вже встановлено конкретний розмір такої ставки - подвійний. І банком заявлено вимоги до боржника про сплату вже підвищених відсотків, проте поручитель згідно з умовами укладеного з ним договору поручився за виконання зобов'язання боржника за кредитним договором від 3 жовтня 2007 року.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши, що 3 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору кредиту (а.с. 128), без згоди поручителя, відповідно до якої за неналежне виконання позичальником кредитного договору були нараховані проценти в розмірі подвійної ставки, що збільшило обсяг відповідальності ОСОБА_2 , обґрунтовано дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову до поручителя.
Тобто у законі припинення поруки пов'язується зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що це призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного договору.
Такий висновок узгоджується з Постановою Верховного Суду 28 травня 2020 року у справі № 352/1927/15-ц.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни
Строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Зважаючи на викладене, на час укладення додаткової угоди 17 лютого 2009 року, дія договору поруки від 3 жовтня 2007 року вже була припиненою.
Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 2-5061/10.
Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Керуючись статями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О. Тищук
Судді: І.В.Лівінський
О.О.Ямкова
Повну постанову складено 30 вересня 2020 року