29 вересня 2020 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційні скарги засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 на ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 03 серпня 2020 року, якою відмовлено в задоволенні спільного клопотання в.о. начальника Державної установи «Арбузинська виправна колонія №83» та заступника голови спостережної комісії при Арбузинській районній державній адміністрації Миколаївської області про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 .
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
засуджений ОСОБА_5 ( в режимі відеоконференції з
ДУ «Арбузинська ВК №83),
захисник ОСОБА_8
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
Засуджений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 просять ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 03 серпня 2020 року скасувати та постановити нову, якою клопотання в.о. начальника Державної установи «Арбузинська виправна колонія №83» та заступника голови спостережної комісії при Арбузинській районній державній адміністрації Миколаївської області про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 - задовольнити.
Дослідити матеріали особової справи ОСОБА_5 та клопотання Державної установи «Арбузинська виправна колонія №83»
Короткий зміст рішення суду першої інстанції. В задоволені спільного клопотання виконуючого обов'язки начальника Державної установи «Арбузинська виправна колонія № 83» Міністерства юстиції України та заступника голови спостережної комісії при Арбузинській районній державній адміністрації Миколаївської області про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі засудженого ОСОБА_5 - відмовлено.
Узагальнені доводи апеляційних скарг.
На думку апелянтів судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, вважають постановлену ухвалу необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Апелянти зазначають, що засуджений за період відбування покарання не мав стягнень та два рази заохочувався за сумлінне ставлення до праці та зразкову поведінку.
Вказують, що засуджений ОСОБА_5 не працевлаштований, оскільки має медичні протипоказання до робіт з фізичним навантаженням, проте, згідно ч. 5 ст. 118 КВК України постійно залучається до робіт з благоустрою колонії без оплати праці та до допоміжних робіт із забезпечення колонії продовольством.
Зазначають, що засуджений являється інвалідом ІІ групи з народження за діагнозом дитячий церебральний параліч, усвідомив свій вчинок, розкаюється у скоєному.
На думку апелянтів, засуджений ОСОБА_5 під час відбування покарання довів своє виправлення, та є достатні підстави для його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Виконуючий обов'язки начальника ДУ «Арбузинська виправна колонія №83» спільно із заступником голови спостережної комісії при Арбузинській РДА Миколаївської області звернулись до суду із клопотанням про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 .
Клопотання обґрунтували тим, що засуджений ОСОБА_5 має зразкову поведінку, оскільки дотримується правомірних і ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, підтримує доброзичливі стосунки з іншими засудженими, дбайливо ставиться до майна установи, виконує передбачені законом вимоги персоналу установи, бере участь у роботі самодіяльних організацій та у програмі диференційованого вихованого впливу «Підготовка до звільнення», засуджений не працевлаштований так як має медичні протипоказання до робіт з фізичним навантаженням, проте, згідно ч. 5 ст. 118 КВК України постійно залучається до робіт з благоустрою колонії без оплати праці та до допоміжних робіт із забезпечення колонії продовольством, за період відбування не мав стягнень та два рази заохочувався за сумлінне ставлення до праці та зразкову поведінку.
Відмовляючи в задоволенні клопотання суд прийшов до висновку, що засуджений ОСОБА_5 потребує подальшого виховного впливу в умовах ізоляції від суспільства, оскільки на час розгляду клопотання не є готовим до прийнятного співжиття в соціумі через нетривалий період позитивних зрушень у його поведінці та ставленні до праці, незважаючи на його твердження про розкаяння.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідача про зміст оскаржуваної ухвали, доводи, викладені в апеляційних скаргах, пояснення засудженого та захисника, на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора, який просив залишити ухвалу суду без змін, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов наступного.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання до осіб, що відбувають покарання, зокрема, і у виді позбавлення волі, може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до положень п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, при цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно до вимог ст. 6 КВК України, виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Системний аналіз Кримінального та Кримінально-виконавчого законодавства України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», свідчить про те, що висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині. Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення або обмеження волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання. Отже, виправлення засудженого передбачає такі зміни у його поведінці та особистості, які дають підстави вважати, що він у разі застосування цієї пільги спроможний свідомо дотримуватись соціальних норм життя та не має установок на повернення до злочинної діяльності. Оцінка ступеню виправлення повинна ґрунтуватися не лише на юридичних критеріях, але й враховувати весь комплекс педагогічних га психологічних аспектів оцінки особистості, які мають підстави вважати, що у засудженого сформувалась соціально визначена самоврегульована поведінка. Сумлінна поведінка засудженого передбачає не тільки наявність у останнього заохочень, застосованих у порядку, визначеними статтями 67, 130 Кримінально-виконавчого кодексу України (надалі КВК України), але й те, що засуджений подає позитивний приклад для поведінки інших засуджених. При цьому, під сумлінною поведінкою слід розуміти зразкове додержання засудженим вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, безперечне виконання законних вказівок та розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, корисну ініціативу, соціальну активність, участь у вирішенні питань організації навчання, відпочинку, побуту, вплив на виправлення інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв'язків, відсутність порушень дисципліни. Сумлінне ставлення до праці це чесне та повне виконання засудженим своїх трудових обов'язків відповідно до статей 59, 60, 118 КВК України, покращення кількісних та якісних показників роботи, підвищення робітничої кваліфікації, бережливе ставлення до обладнання та інструментів, суворе дотримання правил техніки безпеки тощо. Сумлінне ставлення до праці передбачає прагнення засудженого до перевиконання встановлених норм виробітку або зразкового виконання робіт, участь у вирішенні питань організації праці, відшкодування збитків, заподіяних злочином, та надання матеріальної допомоги сім'ї або виплати аліментів.
Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення у відповідності з вимогами ст. 81 КК України та статей 537, 539 КПК України.
Так, ОСОБА_5 засуджений вироком Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2015 року за ч. 1 ст. 115 КК України до 8 років позбавлення волі.
Початок строку: 11 лютого 2015 року, кінець строку: 22 червня 2022 року.
Відмовляючи у задоволенні клопотання суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що, засуджений ОСОБА_5 потребує подальшого виховного впливу в умовах ізоляції від суспільства, оскільки на час розгляду клопотання не є готовим до прийнятного співжиття в соціумі через нетривалий період позитивних зрушень у його поведінці та ставленні до праці, незважаючи на його твердження про розкаяння.
Доводи апелянтів, щодо постійного залучення засудженого ОСОБА_5 до робіт з благоустрою колонії без оплати праці та до допоміжних робіт із забезпечення колонії продовольством , а також наявності у засудженого 2-х (двох) заохочень, не заслуговують на увагу, оскільки були враховані судом першої інстанції.
Посилання апелянтів на визнання вини засудженим та його щире розкаювання, самі по собі не доводять виправлення засудженого в сенсі положень ч. 2 ст. 81 КК України.
З огляду на зазначене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що засуджений ОСОБА_5 своєю поведінкою та ставленням до праці не довів свого виправлення, що виключає можливість його умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах особової справи засудженого, даних щодо його особи та поведінки під час відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства, також рішення суду постановлене з урахуванням вимог кримінального матеріального та процесуального права, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому підстав для його скасування немає.
Окрім того, апелянти не навели жодної достатньо переконливої підстави для скасування ухвали суду першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягають, оскільки дані про особу засудженого не доводять того, що він сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Керуючись статтями 376, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України,
Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 03 серпня 2020 року, якою відмовлено в задоволенні спільного клопотання в.о. начальника Державної установи «Арбузинська виправна колонія №83» та заступника голови спостережної комісії при Арбузинській районній державній адміністрації Миколаївської області про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі засудженого ОСОБА_5 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: