Справа № 442/2792/20 Головуючий у 1 інстанції: Медведик Л.О.
Провадження № 33/811/1119/20 Доповідач: Белена А. В.
17 вересня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі :
судді - Белени А.В.
за участю особи, яку притягнуто до адміністративної
відповідальності - ОСОБА_1 ,
представника - адвоката Люшина М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Люшина М.С. на постанову судді Дрогобицького мiськрайонного суду Львiвської областi від 24 липня 2020 року,
встановив :
Постанову судді Дрогобицького мiськрайонного суду Львiвської областi від 24 липня 2020 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 гривень.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 14.05.2020 року о 18 год 50 хв в м.Дрогобич, вул..Стрийська, керував автомобілем марки «Дачія Дастер» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився в Дрогобицькій міській лікарні №1.
На постанову судді представник ОСОБА_1 - адвокат Люшина М.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Вважає оскаржувану постанову суду незаконною.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що доводи суду першої інстанції про доведення вини ОСОБА_1 є припущеннями, і не можуть залишитися поза увагою, так як судом неправильно оцінено докази, які є неналежними і суперечливими та невірно закріплені в процесуальних документах, які складені з істотними порушеннями вимог, які до них ставляться діючим законодавством, яке прямо визнає, що неправильне складання протоколу чи фіксації проведення огляду щодо стану сп'яніння з порушенням передбаченої процедури.
Апелянт зазначає, що працівники поліції ОСОБА_1 доставили у лікарню, де він не здавав аналізи, та не бачив приладу для вимірювання стану на алкогольне сп'яніння.
Заслухавши пояснення та думку ОСОБА_1 , підтриману його представником - адвокатом Люшиним М.С., які просили задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП настає разі керування транспортними засобам у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху.
Вказані положення повністю узгоджуються з положеннями п. 2.9а Правил дорожнього руху України, яким водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови судді, оскільки викладений у судовому рішенні висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення підтверджується сукупністю доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, висновком ДМЛ №1 щодо результату огляду особи на стан алкогольного сп'яніння, згідно якого ОСОБА_1 перебуває в стані алкогогльного сп'яніння, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння та іншими матеріалами справи.
Покликання апелянта на незаконне проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки висновок про результат медичного огляду це заключний документ встановленої форми, що складений на основі акта №169, в якому зазначено усі необхідні дані, що слугували для лікарського заключення. В тому числі вказано і вміст етанолу у видихуваному повітрі освідуваного - 2,090%, який в десятеро перевищує допустиму норму, а відсутність сертифікату відповідності спеціального засобу Алкоскан, за умови наявності Свідоцтва про його повірку, чинного до 16.07.2020 року не вказує на відсутність стану алкогольного сп'яніння у водія.
Таким чином при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст. ст. 245, 280 КУпАП повно та всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення по даній справі.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, накладене на ОСОБА_1 підставно та відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативним.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді у справі немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Люшина М.С. - залишити без задоволення.
Постанову судді Дрогобицького мiськрайонного суду Львiвської областi від 24 липня 2020 року, в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.
Суддя
Львівського апеляційного суду А.В. Белена