іменем України
24 вересня 2020 рокуСправа №451/1551/14-а
Провадження № 2-а/451/9/20
Радехівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Семенишин О.З.,
секретаря судового засідання Табен Л.В.,
з участю представника позивача Бабій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Львівської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил, -
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 та Львівської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил.
В позовній заяві зазначає, що 08 жовтня 2014 року голова комісії з реорганізації Львівської митниці Міндоходів Жук Віктор Андрійович виніс постанову в справі про порушення митних правил №2021/20915/14, якою визнав її винною у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст.485 Митного кодексу України. Також зазначає, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2014 року №67 Міністерство доходів і зборів ліквідовано та відновлено діяльність Державної митної служби. Вважає, що всупереч вимогам закону процесуальні документи по справі були прийняті особами, не уповноваженими на такі дії. Так, протокол про порушення митних правил склав головний державний інспектор м/п «Скнилів» Львівської митниці Міндоходів Бевз Тарас Володимирович, тобто посадова особа органу, який було ліквідовано зазначеною Постановою КМ України №67. А у подальшому справу про порушення митних правил розглянув і постанову, всупереч вимогам ст.523 МК України, виніс голова комісії з реорганізації Львівської митниці, а не керівник митниці чи його заступник, тобто особа не уповноважена на розгляд таких справ і прийняття по них рішень. Зазначає, що посадові особи, які брали участь в складанні протоколу про порушення митних правил і здійснили розгляд такого, постановили рішення по справі із порушенням вимог ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої повинні були діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Окрім цього, вважає висновки, викладені у оскаржуваній постанові необґрунтованими і такими, що суперечить обставинам справи. Зокрема, в обґрунтування її вини, ОСОБА_2 посилається на обставини, що вона виступала декларантом і, відповідно п.2 ст.266 МК України, мала право оглянути товар з метою перевірки його відповідності опису, зазначеному у товаросупровідних документах, однак цього не зробила. У п.8 ч.1 ст.4 Митного кодексу України законодавцем надано визначення терміну «декларант», відповідно це - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування. Вона працює агентом з митного оформлення і перебуває в трудових відносинах з митним брокером ПП «Концепт-Брокер», відповідно її посадові обов'язки визначені ст.418 МК України. Зазначає, що декларантом у даному випадку являється власник товару ОСОБА_3 , з яким було укладено договір №285/14 від 26.08.2014 року «Про надання послуг по декларуванню товарів». Згідно умов даного договору, власник (декларант) надав їй документи і інформацію про товар, на підставі якої вона і заповнила митну декларацію. Крім цього, згідно з п.п.5.2,5.6 Договору №285/14 замовник несе повну юридичну та матеріальну відповідальність за достовірність даних в документах, а також їх відповідність характеру і кількості вантажу, поданих ним для здійснення митного оформлення. Під час заповнення митної декларації нею було використано Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №209150000/2014/8276 від 29.08.2014 року і додатковий аркуш до нього. В даному акті старший державний інспектор митного поста Рава-Руська ОСОБА_4 визначив тип автомобіля, як вантажний, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2, вікна в бокових панелях відсутні, «… наявні пошкодження, ознаки експлуатації», тобто чітко вказав усі відомості та недоліки даного транспортного засобу, визначенню яких не перешкодив нічний час огляду автомобіля. При цьому, власник товару ОСОБА_3 був присутній під час цього огляду і не заявив про незгоду з результатами огляду, зафіксованими в акті. Пояснення інспектора ОСОБА_4 про те, що він проводив огляд в нічний час і це є причиною того, що ним не встановлено ознак, що автомобіль легковий, а не вантажний, вважає необґрунтованими і такими, що не відповідають вимогам документів, регламентуючих проведення митного огляду, оскільки митний контроль здійснюється у пункті пропуску круглодобово і на такому створено належні умови для здійснення оглядів. Також нею було використано дані із Сертифікату відповідності №UA.022.0089296-14 на автомобіль, що піддавався митному огляду, виданий ДП «Вінницястандартметрологія», у якому вказано, що це автомобіль вантажний і визначено код УКТЗЕД 8704. Крім цього, із фотографій автомобіля, наданих декларантом (власником) ОСОБА_3 визначалося, що в автомобілі є тільки два місця для сидіння та наявна перегородка між місцем водія і вантажним відділенням. Також при заповненні декларації нею було використано дані Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 , у якому в графі J зазначено символ N1, що згідно технічного регламенту означає, що автомобіль - вантажний, призначений для перевезення вантажів та пояснення самого декларанта ОСОБА_3 , щодо опису і стану автомобіля. Із посиланням на норми матеріального права та акцентуючи увагу, що при заповненні вантажної митної декларації вона виконала всі вимоги законодавства, просить оскаржувану постанову визнати протиправною та скасувати та судові витрати віднести на відповідача (т.1, а.с.2-4).
04 січня 2016 року ухвалою судді Радехівського районного суду Львівської області відкрито провадження у справі (т.1, а.с.51-52).
01.02.2016 року представник Львівської митниці ДФС надав суду заперечення у справі №451/1551/14-а, в яких зазначив, що 03.09.2014р. в зону митного контролю м/п «Скнилів» Львівської митниці Міндоходів на адресу одержувача гр. України ОСОБА_3 надійшов товар «Вантажний автомобіль, бувший у використанні марки PEUGEOT, модель PARTNER, номер кузова - НОМЕР_2 календарний рік виготовлення-2009, модельний рік виготовлення-2009», що переміщувався за ДКД типу НОМЕР_3 від 27.08.2014 року 209150000/2014/008276 та товаросупровідними документами: Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 06.04.2011; Рахунок-фактура № 157/14 від 27.08.2014. 03.09.2014 декларантом ПП "Концепт-Брокер" 79031, м.Львів, вул. Скорини 32/96 Україна гр. України ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_5 , подано до митного оформлення на м/п «Скнилів» Львівської митниці Міндоходів електронну митну декларацію (далі - ЕМД) типу ІМ 40 ДЕ за довідковим номером № 1035 на товар «Вантажний автомобіль, бувший у використанні марки PEUGEOT, модель PARTNER, номер кузова - НОМЕР_2 календарний рік виготовлення-2009, модельний рік виготовлення-2009...». ЕМД присвоєно номер 209150000/2014/008748 від 03.09.2014 року. Згідно графи 47 вказаної митної декларації митні платежі становлять 15 914,33 грн. в тому числі податок на додану вартість 4973,24 грн., ввізне мито - 10941,10 грн. Під час здійснення митних формальностей за даною ЕМД виявлено невідповідності в поданих товаросупровідних документах та ЕМД, а саме в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу в графі S1 зазначено «5» місць, а в графі 31 ЕМД декларантом задекларовано «загальна кількість місць, включаючи місце водія-2…». Крім цього, автоматизованою системою аналізу та управління ризиками згенеровано форму контролю за кодом «107.3» «Можливо неправильна класифікація товару», в коментарі до якого зазначених особливостей шляхом звірення реєстраційних документів. Звернути увагу на можливі випадки кустарного переобладнання кузова транспортного засобу. В разі відсутності в поданих документах відомостей про особливості кузова (наявності вікон, дверей тощо) проводити цифрове фотографування. Перевірити відповідність заявленого опису товару та наведеної вище інформації про можливі товари «прикриття/ризику». Якщо опис товару співпадає з вищенаведеним, то при випуску товарів у вільний обіг провести перевірку правильності класифікації». Враховуючи розбіжності в товаросупровідних документах та ЕМД і спрацювання профілю АСАУР, було ініційовано проведення митного огляду, за результатами якого складено акт митного огляду № 209150000/2014/008748 від 03.09.2014. Під час проведення митного огляду даного колісного транспортного засобу було виявлено наступне: у лівій боковині наявні сліди заварювання віконного отвору кустарним способом. Наявний різнотон лакофарбового покриття та тріщини шпаклювального матеріалу (на місці вварюваної металевої вставки). За рядом сидінь водія наявне технологічне заглиблення панелі підлоги кузова, яке відсутнє у автомобілів для перевезення вантажів. На підставі виявленого та спрацювання профілю АСАУР 03.09.2014 року скеровано запит до УМВКТ та ЗРЗЕД Львівської митниці Міндоходів №4995 з метою перевірки правильності класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД. 05.09.2014 отримано службову записку відділу контролю за класифікацією та кодуванням товарів УМВКТ та ЗРЗЕД №13-70-52/39-1452-ЕП про прийняття класифікаційного рішення №КТ-209000007-0262-2014 від 05.09.2014 року та зміну заявленого декларантом коду згідно УКТЗЕД з 8704219900 (акцизний податок не стягується) на 8703329030 згідно УКТЗЕД (ставка акцизного податку 2.18 EUR за 1 см3). Львівською митницею проведено розрахунок митних платежів, які підлягали б сплаті при митному оформленні 03.09.2014 товару «Моторний транспортний засіб, призначений головним чином для перевезення людей, Вантажний автомобіль, бувший у використанні марки PEUGEOT, модель PARTNER, номер кузова - НОМЕР_2 » за кодом НОМЕР_6 згідно з УКТЗД. Отже сплаті підлягали б платежі в сумі 85 634,53 грн., у тому числі, ввізне мито - 4973,23 грн., акцизний податок - 58100,16 грн., податок на додану вартістю - 22561,14 грн. У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що декларантом являється власник товару ОСОБА_3 і саме він несе юридичну та матеріальну відповідальність за достовірність даних в документах, а також відповідність характеру і кількості вантажу, поданих ним для здійснення митного оформлення. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 МК України, декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування. Згідно із інформацією, наведеною в графі 14 митної декларації «Декларант/Представник», декларантом є ПП «Концепт - Брокер». Особою, уповноваженою на декларування товарів від імені декларанта є гр. ОСОБА_1 Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант. Крім того, відповідно до п.п. 3.3 п. 3 Договору від 26.08.2014 № 285 /14 «Про надання послуг по декларуванню товарів», укладеного між ПП «Концепт-Брокер» (Виконавець) та ОСОБА_3 , до обов'язків Виконавця належить здійснення декларування товарів Замовника та їх митне оформлення у встановленому чинними законодавчими та нормативними актами порядку. У п.п. 5.1 п.5 Договору від 26.08.2014 № 285 /14 вказано, що Виконавець несе відповідальність за якісне виконання в межах встановлених Замовником і перед митними органами України в межах встановлених чинним законодавством. Підпункт 5.7. пункту 5 Договору від 26.08.2014 № 285 /14 встановлює, що Виконавець несе повну юридичну відповідальність за достовірність даних, зазначених ним у документах, що подаються для цілей митного оформлення, також за правильність оформлення митних декларації на підставі наданих Замовником відомостей і документів, правильного відображення відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту) Замовника, ваги, кількості, країни походження відправника та/або одержувача товару Замовника, а так само відомостей необхідних для визначення коду товару Замовника згідно УКТЗЕД та його митної вартості (т.1, а.с.70-74).
28 квітня 2016 року письмові заперечення на адміністративний позов також подав ОСОБА_2 (т.1, а.с.156-164).
Постановою Радехівського районного суду Львівської області від 04 липня 2016 року позов задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову у справі про порушення митних правил №2021/20915/14 від 08 жовтня 2014 року (т.1, а.с.199-204).
Не погодившись з рішенням суду, Львівська митниця ДФС 26.07.2016 року подали апеляційну скаргу на вищевказане судове рішення (т.1, а.с.208-211).
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року, апеляційну скаргу залишено без задоволення, Постанову Радехівського районного суду Львівської області від 04 липня 2016 року залишеною без змін (т.1,а.с.239-241).
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Львівська митниця ДФС 19.12.2016 року подали касаційну скаргу на вищевказані судові рішення (т.1, а.с.247-251).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року Касаційну скаргу Львівської митниці ДФС задоволено частково, Постанову Радехівського районного суду Львівської області від 04 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року у справі № 451/1551/14-а скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2, а.с.4-12).
16 жовтня 2019 року автоматизованою системою документообігу суду Д-3 судді Семенишин О.З. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду (а.с.19, т.2).
Ухвалою судового засідання від 15 листопада 2019 року ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження (т.2, а.с.20-21).
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, інші пояснення, окрім викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях (т.2,а.с.45-50) відсутні. Просив постановити рішення про задоволення позовних вимог.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами в справі (т.2,а.с.42-43).
Представник Львівської митниці ДФС в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (т.2,а.с.39).
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, явку представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд робить висновки, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.
Згідно з ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Судом встановлено, що 03.09.2014 року в зону митного контролю м/п «Скнилів» на адресу одержувача ОСОБА_3 надійшов товар «Вантажний автомобіль, бувший у використанні марки PEUGEOT, модель PARTNER, номер кузова НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення - 2009, модельний рік виготовлення - 2009».
Позивач, як декларант, надав до Львівської митниці ДФС електрону митну декларацію типу «ІМ-40 ДЕ», яку було прийнято та зареєстровано за № 209150000/2014/008748. Автомобіль було ввезено на митну територію України на підставі: рахунка-фактури № 157/14 від 27.08.2014 року, Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 .
11 вересня 2014 року Львівською митницею ДФС (станом на час виникнення спірних правовідносин - Державною митною службою України) було складено протокол про порушення митних правил № 2021/20915/14 та 08.10.2014 року винесено постанову № 2021/20915/14, якою позивача визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 209 160 гривень 60 копійок.
Зі змісту протоколу про порушення митних правил № 2021/20915/14 від 11 вересня 2014 року та постанови №2021/20915/14 від 8 жовтня 2014 року вбачається, що згідно графи 31 наданої позивачем митної декларації, нею до митного оформлення було заявлено, зокрема, товар «Вантажний автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування (для перевезення вантажів) марки PEUGEOT, модель PARTNER, номер двигуна - 6388/19В, номер кузова НОМЕР_2 , тип двигуна - дизельний, об'єм - 1560 см.3, повна маса - 2195 кг, в/п - 641 кг, пот. 66 kw, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 2, дверей - 4, колісна формула 4х2, тип кузова - фургон (позаду водія відсутні дост.місця для встановлення сидінь та пристроїв безпеки, ознаки комфорту), вікна в бокових панелях відсутні, наявні бічні ковзаючи двері, календарний рік виготовлення - 2009, модельний рік виготовлення - 2009, колір білий, виготовлений не на базі кузова л/а. Заявлено код згідно з УКТ ЗЕД - «8704219900» (т.1, а.с.5-9, а.с.15-17).
В якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення до Львівської митниці ДФС (станом на час виникнення спірних правовідносин - Державної митної служби України) були надані документи: митна декларація №209150000/2014/008748 від 03.09.2014 року; митна квитанція №20910Ж№0990565 від 29.08.2014 року; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №209150000/2014/8276 від 29.08.2014 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_7 від 06.04.2011 року; рахунок-фактура № 157/14 від 27.08.2014 року; договір про надання послуг митного брокера №285/14 від 26.08.2014; сертифікат відповідності №UA1.022.0089296-14 від 01.09.2014 року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічного контролю №3105 від 27.08.2014 року; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України, серії НОМЕР_8 від 17.04.2013 року; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України, серії НОМЕР_9 від 16.05.2013 року; фото автомобіля (т.1, а.с.78-84).
05 вересня 2014 року відділом контролю за класифікацією та кодуванням товарів було винесено рішення № КТ-209000007-0262-2014 про визначення коду товару, яким визначено код згідно з УКТ ЗЕД - 8703329030 (т.1, а.с.79-зворот).
Встановлено різницю між сплаченими декларантом та нарахованими митницею митними платежами, що становить 69720,20 грн.
Не погодившись із викладеними у протоколі обставинами, ОСОБА_1 щодо таких виклала свої письмові зауваження, у яких зазначила, що в останньому не взято до уваги Акт про проведення огляду №209150000/2014/8276 та додатковий аркуш до нього і Сертифікат відповідності №UA.022.0089296-14 на автомобіль, що піддавався митному огляду, виданий ДП «Вінницястандартметрологія» (т.1, а.с.10).
Відповідно до ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного оформлення.
Згідно з ст. 266 МК України, декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів відповідно до порядку, встановленого Митним кодексом України, у випадках, визначених Митним кодексом України та Податковим кодексом України сплатити митні платежі. Для належного виконання цих обов'язків декларанту надано право перед початком декларування провести фізичний огляд, товару брати проби та зразки товарів. При цьому відповідно до ч. 4 ст. 266 МК України саме декларант несе у повному обсязі відповідальність за вчинення порушення митних правил.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 651 від 30 травня 2012 року «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», у графі 31 митної декларації зазначаються відомості про товар, які дають змогу ідентифікувати та класифікувати товар, тобто відомості необхідні для однозначного віднесення товару до коду УКТЗЕД.
Згідно з ст. 69 Митного кодексу України передбачено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.
Статтею 69 МК України визначено, що органи доходів і зборів здійснюють й контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Митного кодексу України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується Законом про Митний тариф України.
Частиною 2 ст. 67 МК України передбачено, що в УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними під позиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.
Структура десяти знакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної під позиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної під категорії (десять знаків).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про митний тариф України» митний тариф України є невід'ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.
Встановлено, що в якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення до Львівської митниці ДФС (станом на час виникнення спірних правовідносин - Державної митної служби України) були надані документи: митна декларація №209150000/2014/008748 від 03.09.2014 року; митна квитанція №20910Ж№0990565 від 29.08.2014 року; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №209150000/2014/8276 від 29.08.2014 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_7 від 06.04.2011 року; рахунок-фактура № 157/14 від 27.08.2014 року; договір про надання послуг митного брокера №285/14 від 26.08.2014; сертифікат відповідності №UA1.022.0089296-14 від 01.09.2014 року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічного контролю №3105 від 27.08.2014 року; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України, серії НОМЕР_8 від 17.04.2013 року; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України, серії НОМЕР_9 від 16.05.2013 року; фото, на підставі яких позивачем був визначений код товару.
Згідно з ч. 6 ст. 69 МК України штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органом доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів рішення про класифікацію цих товарів було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.
У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.
Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.
Відповідно до ст. 75 МК України для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна: подати митному органу, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари; сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту; виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Судом встановлено, що в протоколі про порушення митних правил № 2021/20915/14 від 11.09.2014 року, а також в постанові № 2021/20915/14 від 08.10.2014 року відповідач не посилається на факт заявлення позивачем неправдивих відомостей про товар, подання недостовірних документів, надання недостовірної інформації та/або ненадання всієї наявної в нього інформації про товар, що підлягав декларуванню.
Код УКТЗЕД на автомобіль уповноважений відділ митниці визначив лише за результатами перевірки, що і стало підставою для складання протоколу.
Жодних інших порушень чи невідповідностей при митному оформленні транспортного засобу митницею не виявлено: ні щодо року випуску і вартості автомобіля, ні щодо доданих до МД документів.
Відповідно до ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частина 2 ст.53 МК України визначає документи,що підтверджують митну вартість товарів. Згідно з ч.3 ст.53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Судом встановлено, що Львівською митницею ДФС (станом на час виникнення спірних правовідносин - Державною митною службою України) письмова вимога про надання додаткових документів щодо товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією «ІМ-40 ДЕ» від 03 вересня 2014 року № 209150000/2014/008748, не складалась та не надсилалась, доказів, що спростовують зазначене суду не надано.
Частиною першою ст. 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
За приписами статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Згідно з ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності
За змістом частини першої ст.9 та ст.10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що статтею 485 МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети - неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, так як позивачем не було подано митному органу неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, декларування товару здійснювалось на підставі наявної у товаросупровідних документах інформації про товар, при цьому, сам по собі факт невірного визначення коду товару за УКТЗЕД, за умови не подання декларантом неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, не створює склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.
Враховуючи наведене, зазначення ОСОБА_1 невірного коду товару на думку Львівської митниці ДФС в декларації, не може бути доказом того, що її дії були направлені на умисну несплату митних платежів у формі прямого умислу.
Відповідачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження того, що код товару визначений позивачем, як декларантом, не відповідає зазначеному ним у митній декларації, не надано звіту (акту) про оцінку або висновок експерта про визначення митної вартості транспортного засобу.
Як зазначається в протоколі про порушення митних правил, у вину ОСОБА_1 ставиться, що вона не скористалася правом на звернення до органу доходів та зборів для отримання попереднього кваліфікаційного рішення.
Необхідно зазначити, що право не є обов'язком, а тому не звернення до органу доходів та зборів для отримання попереднього кваліфікаційного рішення не може бути поставлено в у вину та жодним чином не свідчить про наявність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.
Ст. 23 Митного кодексу передбачає, що за письмовими зверненнями декларантів або уповноважених ними осіб органи доходів і зборів приймають попередні рішення щодо застосування окремих положень законодавства України з питань державної митної справи. Такі рішення виносяться до початку переміщення товарів через митний кордон України.
Зазначена норма закону є дискреційною (необов'язковою) і означає, що декларант за певних умов вправі, але не зобов'язаний звертатись до органу доходів та зборів для отримання попереднього кваліфікаційного рішення.
Таким чином, на позивача не було покладено обов'язку звернення до органу доходів та зборів для отримання попереднього кваліфікаційного рішення, а відтак і не має підстав притягувати її до відповідальності за визначення коду товару без попереднього кваліфікаційного рішення.
Суд погоджується з доводами позивача, що ст. 23 Митного кодексу України визначає право, а не обов'язок декларанта звертатись до органу доходів та зборів для отримання попереднього кваліфікаційного рішення. Якщо б законодавство містило такий обов'язок, його невиконання свідчило б на наявність складу правопорушення.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявність всіх складових правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, зокрема доказів на підтвердження протиправної мети, умисної форми вини ОСОБА_1 суду не надано.
Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
На підставі досліджених по справі доказів суд дійшов висновку, що відповідач в порушення ч.2 ст 2 КАС України прийняв рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не обґрунтовано, тобто без повного дослідження об'єктивної та суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без ретельного збору та дослідження матеріалів, що мають доказове значення у справі, дійшовши передчасного висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Згідно з ч.1 ст. 529 МК України, постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
На підставі ч. 6 ст. 530 МК України, перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому КАС України.
Як чітко зобов'язує ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідні посилання сторони відповідача щодо обґрунтованості притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вбачаються суду доведеними та викликають обґрунтований сумнів.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 531 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, зокрема, відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил.
Враховуючи викладене, суд вбачає обґрунтованим задовольнити вимоги позивача, скасувати оскаржувану постанову та на підставі ч. 3 ст. 286 КАС України закрити справу про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст.19,56 Конституції України, ст.ст.6,9,10,72-77,242-246, 250, 263,271, 286 КАС України, суд,-
позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати Постанову у справі про порушення митних правил №2021/20915/14 від 08 жовтня 2014 року.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу України закрити у зв'язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з Львівської митниці ДФС (інд.79000, м.Львів, вул.Костюшка,1, код ЄДРПОУ 39420875) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_10 , жительки АДРЕСА_1 понесені нею судові витрати в сумі 418 гривень 32 копійки.
Стягнути з Львівської митниці ДФС (інд.79000, м.Львів, вул.Костюшка,1, код ЄДРПОУ 39420875) до спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; р/р UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету -22030106 судовий збір у розмірі 2118 (дві тисячі сто вісімнадцять) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
ГоловуючийСеменишин О. З.
Повний текст судового рішення виготовлено 29 вересня 2020 року.