Справа № 523/4032/19
Провадження №4-с/523/9/20
"23" вересня 2020 р. м. Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Аліна С.С.
при секретарі - Вовкович І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 в якій вона просить визнати неправомірною дії державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлої Валентини Петрівни щодо розрахунку аліментів,-
Встановив:
В провадженні Суворовського районного суду м. Одеси перебуває скарга ОСОБА_1 в якій вона просить:
-Визнати відмову державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлої Валентини Петрівни викладену у відповіді № 10599 від 28.02.2019 року на заяву ОСОБА_1 від 14.02.2019 року - неправомірною.
-Визнати дії державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлої Валентини Петрівни щодо включення в розрахунок заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів на дитину на виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 8 жовтня 2012 року платежів, які були здійснені ОСОБА_2 за період з жовтня 2015 року по теперішній час на банківську картку "Універсальна” № НОМЕР_1 , відкриту в ПриватБанку на ім'я ОСОБА_1 на виконання договору про сплату аліментів від 24.09.2015 року -неправомірними.
-Зобов'язати державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлу Валентину Петрівну протягом 10 днів з дня отримання ухвали суду:
1.зробити розрахунок заборгованості по сплаті аліментів на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 8 жовтня 2012 року без врахування платежів, які були здійснені боржником на виконання договору про сплату аліментів від 24 вересня 2015 року, а саме шляхом зарахування грошових коштів на банківську картку "Універсальна" № НОМЕР_1 , відкриту в ПриватБанку на ім'я ОСОБА_1 , тобто починаючи з жовтня 2015 року по теперішній час.
2.вказати у розрахунку, яка була заборгованість по сплаті аліментів на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 8 жовтня 2012 року станом на 24 вересня 2015 року.
-Стягнути з Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса витрату на правничу допомогу.
Свою скаргу обґрунтувала тим, що на виконанні державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлої В.П. знаходиться виконавче провадження по примусовому стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на дитину на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 8 жовтня 2012 року.
24 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про сплату аліментів, який був посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Гончаровою С.Ю., реєстр 611.
Згідно п. 2 укладеного договору ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання сплачувати аліменти на утримання свого неповнолітнього сина в розмірі 20 491,50 грн., що є еквівалентом 950 доларів США за курсом НБУ на той день, але не менше ніж 20 000 грн., щомісячно, до досягнення сином повноліття, або досягнення ним 23 років у випадку продовження навчання.
Згідно п. 3 договору аліменти повинні сплачуватися Платником щомісячно, не пізніше 10 числа кожного місяця, у безготівковій формі, шляхом зарахування грошових коштів на банківську картку "Універсальна” № НОМЕР_1 , відкриту в ПриватБанку на ім'я ОСОБА_1 .
З жовтня 2015 року, боржник на виконання умов договору сплачував грошові кошти на банківську картку "Універсальна” № НОМЕР_1 . Тобто, з жовтня 2015 року усі платежі, які здійснювалися боржником, здійснювалися саме на виконання договору про сплату аліментів, а не рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 8 жовтня 2012 року.
З 01.08.2016 року боржник ОСОБА_2 перестав щомісяця виплачувати кошти за Договором.
Так, боржником ОСОБА_2 був зроблений платіж 08.07.2016 року в сумі 23700 грн., потім аж 04.11.2016 року в сумі 17100 грн., потім 19.07.2017 року в сумі 1500 грн. і 05.09.2017 року в сумі 4500 грн.
Як зазначає скаржник ОСОБА_1 боржник ОСОБА_2 звернувся до державного виконавця та, ввівши його в оману, надав інформацію про те, що кошти, які були ним сплачені в період з 08.2015 року по 05.09.2017 року він сплачував на виконання рішення суду, однак, стосовно наявності договору про сплату аліментів умовчав.
04.10.2017р. державним виконавцем зроблено розрахунок заборгованості по вказаному виконавчому провадженню за яким у боржника ОСОБА_2 є переплата за аліментами у розмірі 366506,00 грн.
ОСОБА_1 звернулася до державного виконавця з заявою в якій просила зробити розрахунок заборгованості по сплаті аліментів на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 8 жовтня 2012 року без врахування платежів, які були здійснені боржником на виконання договору про сплату аліментів від 24 вересня 2015 року, а саме шляхом зарахування грошових коштів на банківську картку “Універсальна" № НОМЕР_1 , відкриту в ПриватБанку на ім'я ОСОБА_1 , тобто починаючи з жовтня 2015 року по теперішній час та вказати у розрахунку, яка була заборгованість по сплаті аліментів на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 8 жовтня 2012 року станом на 24 вересня 2015 року. Як зазначає скаржник ОСОБА_1 , до заяви був доданий договір про сплату аліментів.
13.03.2019 року стягував скаржник ОСОБА_1 отримала відповідь державного виконавця, якою їй було відмовлено у вказаному перерахунку.
Державний виконавець не відібрав пояснення у боржника ОСОБА_2 , на виконання яких зобов'язань він сплачував грошові кошти з жовтня 2015 року, не запросив стягувача для надання додаткових пояснень або документів.
Такі дії та бездіяльність державного виконавця порушують права та законні інтереси стягувача, оскільки державним виконавцем неправомірно враховані грошові кошти у заборгованість, внаслідок чого не боржник ОСОБА_2 має заборгованість перед своїм сином, а стягувач перед боржником.
В судове засідання з'явився представник скаржника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , скаргу підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання з'явився представник боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , заперечувала проти задоволення вищевказаної скарги.
Державний виконавець Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризла В.П. у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
На підставі ч. 2 ст. 450 ЦПК України суд проводить розгляд справи без участі державного виконавця та боржника, які про час та місце призначених судових засідань повідомлявся належним чином. Учасники процесу у судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про день та час розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, їх неявка відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги.
Частинами 1 та 2 статті 450 ЦПК України, передбачено, що скарга розглядається у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржується. Їх неявка, у разі належного повідомлення про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Крім того, в матеріалах справи міститься відзив боржника ОСОБА_2 на скаргу ОСОБА_2 в якому просив відмовити у задоволенні скарги з наступних підстав.
Боржник ОСОБА_2 пояснив про те, що на виконанні у Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси перебуває рішення Суворовського районного суду м. Одеси № 523/16301/17 від 21.11.2018 року, на підставі якого було видано виконавчий лист № 1527/10549/12-ц та відкрито провадження ВП № 52823081.
Скаргу вважає, необґрунтованою та безпідставною, оскільки відповідно повідомлення Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси від 28.02.2019 року № 10599, встановлено «Рішення Суворовського районного суду м. Одеси № 523/16301/17 від 21.11.2018 року не набрало законної сил оскільки було подана апеляційна скарга боржником ОСОБА_2 . На підставі вищевикладеного, державний виконавець не може зробити розрахунок заборгованості період з 04.10.2017 року по 06.03.2019 року з урахуванням рішення Суворовського районного суду м. Одеси № 523/16301/17».
З підстав того, що боржником ОСОБА_2 , 06 березня 2019 року, на адресу Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси було направлено заяву про зупинення виконавчого провадження, у зв'язку з тим, що 17 грудня 2018 року, ним подана апеляційна скарга на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2018 року, державним виконавцем Загризлою В.П. було здійснено зупинення виконавчого провадження № ВП № 52823081.
01 лютого 2019 року Одеським апеляційним судом було прийнято апеляційну скаргу на вказане рішення.
Відповідно до ст. 38. Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.
Тобто, законодавством чітко визначені обставини, які можуть бути підставою для зупинення виконавчого провадження, та порядок вирішення питання про зупинення виконавчого провадження, а саме зупинення виконавчого провадження вирішується судами апеляційної та касаційної інстанції та безпосередньо державним виконавцем, на примусовому виконанні якого знаходиться виконавче провадження.
Окрім того, відповідно до ч.4 ст. 195СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору судом.
Вивчивши матеріали скарги, вислухавши доводи сторін, суд вважає про те, що скарга є частково обґрунтованою та частково доказаною, тому підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено про те, що 08.10.2012р. рішенням Суворовського районного суду м. Одеси стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів щомісячного заробітку ОСОБА_2 але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06 липня 2012 року і до повноліття ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання аліменти у розмірі 1/6 частини від усіх видів щомісячного доходу ОСОБА_2 щомісячно починаючи з 06 липня 2012 року і до досягнення неповнолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 214 гривень 60 копійок на користь держави (а.с.14-15).
Судом встановлено про те, що на виконанні у державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлої В.П. знаходиться виконавче провадження по примусовому стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на дитину на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2012 року.
07.11.2016р. державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлою В.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 52823081) з примусового виконання виконавчого листа № 1527/10549/12 виданого Суворовським районним судом м.Одеси від 14.11.2012р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.78).
24 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про сплату аліментів на дитину, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гончаровою С.Ю., реєстр 611 (а.с.15-17).
Відповідно вищевказаного договору ОСОБА_2 та ОСОБА_1 встановили розмір, строки та порядок виплати аліментів на утримання дитини сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до досягнення ним повноліття.
Згідно п.2 Договору,у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , буде постійно проживати разом з матірю ОСОБА_1 , платник ОСОБА_2 добровільно зобов'язується сплачувати аліменти на його утримання в розмірі 20491,50 грн., що є еквівалентно 950 дол. США, згідно курсу НБУ 2157,5129 грн. до 100 дол. США, але не менше 20 000 грн., щомісячно до досягнення сином повноліття, або досягнення ним 23 р. у разі продовження навчання.
Згідно п. 3 договору, аліменти повинні сплачуватися Платником щомісячно, не пізніше 10 числа кожного місяця, у безготівковій формі, шляхом зарахування грошових коштів на банківську картку "Універсальна” № НОМЕР_1 , відкриту в ПриватБанку на ім'я ОСОБА_1 .
З жовтня 2015 року, боржник на виконання умов договору сплачував грошові кошти на банківську картку "Універсальна” № НОМЕР_1 .
Судом встановлено про те, що згідно виписці з рахунку № НОМЕР_1 , відкриту в ПриватБанку боржником ОСОБА_6 було зроблено наступні платежі: 08.07.2016 року в сумі 23700 грн., 04.11.2016 року в сумі 17100 грн., 19.07.2017 року в сумі 1500 грн., 05.09.2017 року в сумі 4500 грн. (а.с.18-20).
04.10.2017 року державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлою В.П. був зроблений розрахунок заборгованості по вказаному виконавчому провадженню за яким у боржника є переплата за аліментами у розмірі 366506,00 грн. (а.с.9-12).
21.11.2018р. рішенням Суворовського районного суду м. Одеси позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей ОМР, про розірвання договору про сплату аліментів на дитину - залишено без задоволення.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по аліментам на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 41055,38 грн. та пеня 10 1639,79 грн. (а.с.25-27).
14.02.2019р. ОСОБА_1 звернулася до державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлої В.П. з заявою в якій просила зробити розрахунок заборгованості по сплаті аліментів на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 8 жовтня 2012 року без врахування платежів, які були здійснені боржником на виконання договору про сплату аліментів від 24 вересня 2015 року, а саме шляхом зарахування грошових коштів на банківську картку “Універсальна" № НОМЕР_1 , відкриту в ПриватБанку на ім'я ОСОБА_1 , тобто починаючи з жовтня 2015 року по теперішній час; та вказати у розрахунку, яка була заборгованість по сплаті аліментів на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 8 жовтня 2012 року станом на 24 вересня 2015 року (а.с.5-6).
01.03.2019р. державним виконавцем Першого суворовського відділу виконавчої служби м.Одеси Загризлої В.П. зроблено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів з примусового виконання виконавчого листа № 1527/10549/12 виданого Суворовським районним судом м.Одеси від 14.11.2012р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , таким чином, заборгованість на 01.03.2019р. складає 0,00 грн. (переплата 334792,50 грн.) (а.с.8).
13.03.2019р. ОСОБА_1 отримала відповідь на свою заяву від 14.02.2019р. відповідно до якого зазначено наступне. На виконанні у Відділ перебуває ВП № 52823081 з примусового виконання виконавчого листа № 1527/10549/12 виданого Суворовським районним судом м.Одеси від 14.11.2012р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Рішення Суворовського районного суду м. Одеси № 523/16301/17 від 21.11.2018р., яке надане ОСОБА_1 не набрало законної сили, оскільки була подана апеляційна скарга боржником ОСОБА_2 , державний виконавець не може зробити розрахунок заборгованості за період з 04.10.2017р. по 06.03.2019р. з урахуванням рішення Суворовського районного суду м. Одеси № 523/16301/17 (а.с.7).
За змістом ст. 129, 129-1 Конституції України, та у відповідності до ст. 18 ЦПК України, судове рішення, що набрало законної сили, обов'язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» (далі Конвенція).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з ч. 1ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч. 3 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Згідно з п. 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Мін'юсту від 02.04.2012 року №512/5, виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Відповідно до положень ч. ч. 3, 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: ) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.
Згідно з п. 12 Розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, виконавець у разі надходження виконавчого документа про стягнення аліментів у день відкриття виконавчого провадження повинен підрахувати розмір заборгованості зі сплати аліментів та разом з постановою про відкриття виконавчого провадження повідомити про нього стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості має бути помісячним і містити суму заробітної плати та інших доходів боржника, що залишилася після утримання податків, відсоток або частку заробітку (доходу), визначений виконавчим документом, загальну суму заборгованості. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому ст. 195 СК України.
Як роз'яснено у п. 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», судам необхідно враховувати, що розмір заборгованості за виконавчим документом про стягнення аліментів державний виконавець повинен визначати, керуючись вимогами ст. 74 Закону «Про виконавче провадження», відповідними нормами сімейного законодавства, а також постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 (з наступними змінами) «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб». При цьому він не може вирішувати питання про повне або часткове звільнення від сплати заборгованості.
Спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи. Залежно від предмета та суті вимог така заява може розглядатися у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, або у позовному провадженні.
Відповідно до ч.3. ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами ч. 1 ст. 76, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 7 Постанови від 26 грудня 2003р. №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.
Пунктом 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу.
Щодо вимоги про стягнення з Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса витрату на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Стаття 133 ЦПК визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати фізичних осіб, пов'язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.
Скаржником ОСОБА_1 не надано розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи, договір про надання правничої допомоги, а також не надано доказів понесених скаржником витрат на професійну допомогу.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 260, 447-452 ЦПК України, суд,-
Скаргу ОСОБА_1 в якій вона просить визнати неправомірною дії державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлої Валентини Петрівни щодо розрахунку аліментів -задовольнити частково.
Визнати відмову державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлої Валентини Петрівни викладену у відповіді № 10599 від 28.02.2019 року на заяву ОСОБА_1 від 14.02.2019 року - неправомірною.
Визнати дії державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлої Валентини Петрівни щодо включення в розрахунок заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів на дитину на виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 8 жовтня 2012 року платежів, які були здійснені ОСОБА_2 за період з жовтня 2015 року по теперішній час на банківську картку "Універсальна” № НОМЕР_1 , відкриту в ПриватБанку на ім'я ОСОБА_1 на виконання договору про сплату аліментів від 24.09.2015 року -неправомірними.
Зобов'язати державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлу Валентину Петрівну протягом 10 днів з дня отримання ухвали суду:
- зробити розрахунок заборгованості по сплаті аліментів на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 8 жовтня 2012 року без врахування платежів, які були здійснені боржником на виконання договору про сплату аліментів від 24 вересня 2015 року, а саме шляхом зарахування грошових коштів на банківську картку "Універсальна" № НОМЕР_1 , відкриту в ПриватБанку на ім'я ОСОБА_1 , тобто починаючи з жовтня 2015 року по теперішній час.
- вказати у розрахунку, яка була заборгованість по сплаті аліментів на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 8 жовтня 2012 року станом на 24 вересня 2015 року.
В решті вимог - відмовити.
Копію ухвали направити сторонам по справі для відмова та виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м.Одеси протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала складена та підписана суддею 28.09.2020р.
Суддя Аліна С.С.