Справа № 522/13805/20
Провадження № 2/522/5809/20
01 жовтня 2020 року м.Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Кузнецової В.В.
за участю секретаря судового засідання - Довгань Ж.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання біржового договору купівлі-продажу житла дійсним, -
19.08.2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання біржового договору купівлі-продажу житла дійсним.
Як вбачається із заявлених вимог позивач просить визнати дійсним договір купівлі-продажу №Н-149 від 14.11.2001 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка діяла як законний представник від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , щодо 4/10 часток квартири АДРЕСА_2 , на «Чорноморській товарній біржі».
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 14.11.2001 року ОСОБА_2 уклала на «Чорноморській товарній біржі» із ОСОБА_3 , яка у якості законного представника своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , договір купівлі-продажу за № Н-149, на підставі якого продала неповнолітній ОСОБА_4 4/10 часток від квартири АДРЕСА_2 .
Право власності ОСОБА_4 на придбані за договором купівлі-продажу № Н-149 14.11.2001 року 4/10 частки від квартири АДРЕСА_2 було зареєстровано в комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», про що 22.02.2002 року зроблено запис в реєстрову книгу під №283- стр. 83- кн. 341 пр.
20.02.2016 року ОСОБА_4 зареєструвала у відділі ДРАЦС у Приморському районі Одеського МУЮ шлюб із гр. ОСОБА_5 , про що було зроблено актовий запис за № 148, внаслідок чого змінила прізвище « ОСОБА_6 » на - « ОСОБА_7 ».
На сьогоднішній день їй стало відомо, що вона, як належний власник, не має можливості розпорядитися своїм майном, оскільки вказаний договір нотаріально не посвідчений.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2020 року прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі, визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті на 01.10.2020 року о 11 годині 30 хв.
Позивач у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про проведення судового засідання без її участі.
Відповідач у судове засідання не з'явилася. 08.09.2020 року надала до суду відзив на позовну заяву, в якій зазначила, що позов визнає у повному обсязі та просить розглядати справу без її участі.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Враховуючи викладене, згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Судом встановлено, що 14 листопада 2001 року на Чорноморській товарній біржі було укладено договір купівлі-продажу №Н-149, відповідно до умов якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 , яка діяла як законний представник від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , купила 4/10 часток квартири АДРЕСА_2 , яка має загальну площею 45,7 кв. м. Сторони договору купівлі-продажу №Н-149 від 14.11.2001 року домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується відповідним письмовим договором, і відбулося повне виконання договору.
Зазначений договір 22.02.2002 року був зареєстрований Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості за номером 283 стор. 83 кн. 341пр. на ім'я ОСОБА_4 .
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією зі сторін є громадянин.
Нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу (ч. 1 ст. 47 цього Кодексу).
Згідно з ч. 2 ст. 47ЦК УРСР, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Відповідно до частини 1 Закону України від 10.12.1991 року № 1956-ХІІ "Про товарну біржу" (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину), товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.
Згідно ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов, а саме: якщо вона являє собою куплю-продаж, допущений до обороту на товарній біржі, якщо її учасники - члени біржі, якщо вона зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню. (ч. 2 ст. 15 Закону України "Про товарну біржу").
Тобто, чинне на момент укладання спірного правочину законодавство, а саме ч.2 ст. 15 ЗУ „Про товарну біржу", дозволяло укладати угоди купівлі продажу нерухомого майна за участю фізичних осіб, без нотаріального посвідчення біржового контракту.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, в якому роз'яснено, що у випадку наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають юридичну силу, застосуванню підлягає той, що прийнятий пізніше.
Оскільки в даних правовідносинах наявна колізія норм матеріального права, що мають однакову юридичну силу - ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" та ст. 277 ЦК Української РСР 1963 року, Закон України "Про товарну біржу" було прийнято в 1991 року, а Цивільний кодекс на момент укладання спірного правочину діяв з 1963 року, тому при вирішенні спору про необхідність чи відсутність необхідності нотаріального посвідчення правочину, укладеного на товарній біржі, суд вважає правомірним застосування сторонами спірного правочину ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" (як нормативного акта, прийнятого пізніше), що дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості фізичною особою без нотаріального посвідчення.
Таким чином, сторони виконали всі умови договору купівлі-продажу, у результаті яких наступили юридичні наслідки, а саме одна сторона передала іншій квартиру.
Отже, докази щодо виконання умов договору купівлі-продажу ніким не спростовані та свідчать про те, що сторони є добросовісними набувачами нерухомого майна.
Позивач на теперішній час не має можливості реалізувати свої права власника, оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна не був нотаріально посвідчений.
Приймаючи до уваги те, що позивач не має можливості усунути порушення своїх прав в позасудовому порядку, позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 258-259, 263-268, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання біржового договору купівлі-продажу житла дійсним - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу №Н-149,4/10 часток квартири АДРЕСА_2 , яка має загальну площу 45,7 кв.м., складається з: кімнати -6, жилою площею 13,3 кв.м., коридора - 3, укладений на Чорноморській товарній біржі 14 листопада 2001 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка діяла як законний представник від імені неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , зареєстрований 14 листопада 2001 року в КП «ОМБТІ та РОН» за №283 стор. 83 кн.341пр..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошенняшляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси.
.
Суддя: В.В. Кузнецова