Справа № 521/19943/19
Провадження № 2/522/4057/20
30 вересня 2020 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Донцова Д.Ю.,
за участі секретаря судового засідання - Скибінської Є.С.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,
05.03.2020 року позовна заява ОСОБА_1 надійшла до Приморського районного суду м. Одеси про стягнення безпідставно набутих грошових коштів з ОСОБА_2 в розмірі 119 440,16 грн. та понесені судові витрати, зазначаючи, що у квітні 2019 року ОСОБА_1 перебуваючи у соціальному просторі «Instagram», натрапила на рекламу меблів ТОВ «Мебас». На зазначеній сторінці за посиланням : mebas.com.ua було вказано номер мобільного телефону та вайбер для зв'язку ( НОМЕР_1 ), зателефонувавши за значеним номером, позивач познайомилась із чоловіком, який представився менеджером даної компанії на ім'я ОСОБА_3 . Даний чоловік розповів про асортимент товарів, ціну, можливість замовлення та повідомив, що доставка здійснюється після перерахування грошових коштів покупцем на картковий рахунок, відкритий на ім'я фізичної особи - ОСОБА_2 у банку АТ КБ «Приватбанк» номер НОМЕР_2 . Позивач вирішила замовити товар та перерахувала відповідачу на картковий рахунок грошові кошти частинами у розмірі 119 440,16 грн., про що свідчать банківські квитанції. Після перерахування, менеджер ТОВ «Мебес» завірив позивача, що найближчим часом здійснить відправлення товару на адресу позивача, але цього зроблено не було. На вимогу повернути грошові кошти, менеджер ТОВ «Мебес» не реагував більше трьох місяців, тим самим має місце отримання безпідставно набутих грошових коштів.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10.03.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін до судового засідання.
У судове засідання представник позивача не з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, будь-яких пояснень та заперечень до суду не направив.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 1ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення є 30.09.2020 року.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перерахувала грошові кошти на картковий рахунок, відкритий на ім'я фізичної особи - ОСОБА_2 у банку АТ КБ «Приватбанк» номер НОМЕР_2 , що підтверджуються квитанціями:
-Копія банківської квитанції від 22.04.2019 року у розмірі 5000грн.
-Копія банківської квитанції від 22.04.2019 року у розмірі 5025,13грн.
-Копія банківської квитанції від 26.04.2019 року у розмірі 10000 грн.
-Копія банківської квитанції від 26.04.2019 року у розмірі 10070,25 грн.
-Копія банківської квитанції від 27.04.2019 року у розмірі 2512,56 грн.
-Копія банківської квитанції від 02.05.2019 року у розмірі 7040,18 грн.
-Копія банківської квитанції від 06.05.2019 року у розмірі 5025,13 грн.
-Копія банківської квитанції від 13.05.2019 року у розмірі 3015,08 грн.
-Копія банківської квитанції від 13.05.2019 року у розмірі 2358, 80 грн.
-Копія банківської квитанції від 17.05.2019 року у розмірі 7311,53 грн.
-Копія банківської квитанції від 21.05.2019 року у розмірі 6460 грн.
-Копія банківської квитанції від 21.05.2019 року у розмірі 6492, 46 грн.
-Копія банківської квитанції від 24.05.2019 року у розмірі 2770 грн.
-Копія банківської квитанції від 03.06.2019 року у розмірі 10557,76 грн.
-Копія банківської квитанції від 11.06.2019 року у розмірі 2291,44 грн.
-Копія банківської квитанції від 13.06.2019 року у розмірі 829,15 грн.
-Копія банківської квитанції від 14.06.2019 року у розмірі 5881,41 грн.
-Копія банківської квитанції від 19.06.2019 року у розмірі 386,94 грн.
-Копія банківської квитанції від 24.06.2019 року у розмірі 402,01 грн.
-Копія банківської квитанції від 24.06.2019 року у розмірі 6930 грн.
-Копія банківської квитанції від 26.06.2019 року у розмірі 3165,83 грн.
-Копія банківської квитанції від 06.07.2019 року у розмірі 1507,54 грн.
-Копія банківської квитанції від 10.07.2019 року у розмірі 1795,91 грн.
-Копія банківської квитанції від 10.07.2019 року у розмірі 1786,93 грн.
-Копія банківської квитанції від 12.07.2019 року у розмірі 8040,20 грн.
-Копія банківської квитанції від 12.07.2019 року у розмірі 2010,05 грн.
-Копія банківської квитанції від 25.07.2019 року у розмірі 773,87 грн.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Набуття однією із сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Тобто, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.
Разом з тим, договір є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
З матеріалів справи вбачається, що спірні грошові кошти перераховані позивачем на банківський рахунок відповідача, що вбачається із наданої позивачем платіжних доручень. Отримання відповідачем коштів відбулось в не заборонений цивільним законодавством спосіб. Доказів звернення до відповідача з вимогою про повернення вказаних коштів суду не надано, хоча позивачу було відомо де саме відповідач зареєстрований.
У даному спорі позивач повинен довести наявність трьох умов, які б підтверджували зобов'язання з безпідставного набуття майна, а саме: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок iншої особи; вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України), проте такі факти позивачем не доведені належними та допустимими доказами.
Частинами 1, 2, 3 та 4 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Разом з тим, позивачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів в обгрунтування позовних вимог, не здобуто таких доказів і в ході судових засідань.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.15-16, 22, 205, 207, 530, 655, 698, 1212-1215 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10-13, 27, 43, 44, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354, 497 ЦПК України, суд,
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний тест рішення суду складено 30.09.2020 року.
Суддя Д.Ю. Донцов