Справа № 521/16055/20
Провадження №2-о/521/278/20
про відмову у відкритті провадження
01 жовтня 2020 року суддя Малиновського районного суду м. Одеси Гранін В.Л., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, -
Заявник звернувся до суду у межах окремого провадження із заявою про встановлення належності йому рішення Іллічівського районного суду м. Одеси від 24.12.1998 року, справа №2-2035/98, яким визнано право власності за ним на 7/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , тому як в рішенні помилково записано по - батькові заявника російською « ОСОБА_3 » замість правильного « ОСОБА_4 ».
У ч. 2 ст. 315 ЦПК України йдеться про умови, за яких можливе встановлення інших юридичних фактів, крім тих, які перераховані у ч. 1 ст. 315 ЦПК України. До таких умов віднесено:
1. Встановлюваний факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права;
2. Коли законом не визначено іншого порядку їх встановлення;
3. Заявник не має іншої можливості одержати документ, що посвідчує юридичний факт;
4. Встановлення факту не посвідчується з наступним вирішенням спору про право.
В п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року з змінами «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» указано: при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду.
На підставі цієї Постанови в п. 4 Листа Верховного Суду України від 01.01.2012 «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказано, що при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, на підставі ч. 2 ст. 122 ЦПК, а коли справу вже відкрито - закриває провадження в ній. Також не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо: тотожності осіб а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документах. Також не можуть бути встановлені факти винесення вироку або постановлення рішення суду щодо відповідної особи;
Заявник вказує, що даний факт необхідно йому встановити для подальшої реалізації свого права власника на належну йому частину домоволодіння. Однак, не вказує орган, який не визнає такого його права (та неякої відмови такого органу не надав), тому що орган повинен бути залучений до участі у справі у якості заінтересованої особи. Тому як заінтересованими особами є такі особи, де буде реалізовано рішення суду про встановлення факту.
На підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, оскільки з заяви про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Частинами 1 і 2 статті 315 ЦПК України передбачено перелік справ про встановлення факту, а також що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Зміст цих правових норм відповідає положенням ст. 293 ЦПК України, яка визначає поняття окремого провадження, як виду непозовного цивільного судочинства.
Системне тлумачення цих статей свідчить про те, що не підлягає розгляду в судовому порядку справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо законом визначено інший порядок їх встановлення.
Крім того, законом визначено інший порядок встановлення такого факту. Це можливо розгляд заяви про внесення виправлень в рішення суду на підставі норм ЦПК України, чи визнання права власності в порядку позовного провадження, чи встановлення належності правовстановлюючого документа - реєстраційного свідоцтва (яка видавалося органами МБТІ).
Так, заявник фактично просить встановити факт належності особі рішення суду. А законом передбачено можливість визнання права власності в порядку спадкування в позовному провадженні чи можливість оскарження дій нотаріуса також в позовному провадженні.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Таким чином, законом встановлено інший порядок встановлення вказаних фактів.
Таким чином, заявник не позбавлений можливості оскаржити дії нотаріуса чи подати позов про визнання права власності в порядку спадкування.
Тому заява про встановлення такого факту не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства в окремому провадженні, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 256 та п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186, ч. 3 ст. 294 та ст. 315 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.
Цю ухвалу невідкладно надіслати заявнику разом із заявою та всіма доданими до неї документами.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 15 - денний строк з дня отримання ухвали апеляційної скарги.
Суддя