Справа № 522/8157/18
Номер провадження 6/521/565/20
30 вересня 2020 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Лічмана Л.Г.
при секретарі - Тимофієнко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву представника позивача адвоката Попроцького Дмитра Михайловича про виправлення помилки у виконавчому документі у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д), Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни ( АДРЕСА_2 ) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, повернення стягнутого за виконавчим написом, -
17.09.2020 р. до Малиновського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 , у якій її представник адвокат Попроцький Д.М. просив виправити помилку у виконавчому листі, виданому Малиновським районним судом м. Одеси 13.04.2020 р., вказавши у виконавчому листі вчинення однієї дії, а саме «стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1, ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - 7371,28 грн.» або вказавши у виконавчому листі, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19.09.2018 р. по справі № 522/8157/18 необхідно виконати в частині стягнення з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 7371, 28 грн.
В обґрунтування наданої заяви заявник посилається на те, що після звернення до Печерського районного відділу ДВС м. Києва у прийнятті виконавчого листа відмовлено та його повернуто стягувачу. Адвокат Попроцький Д.М. звернувся зі скаргою на дії державного виконавця до Начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у м. Києві, однак постановою від 27.07.2020 р. у задоволенні скарги відмовлено на підставі ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон). Крім того, адвокат Попроцький Д.М. звернувся зі скаргою на дії державного виконавця до Начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби, однак листом у задоволенні цієї скарги відмовлено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, заявник вважає, що виконавчий лист, виданий Малиновським районним судом м. Одеси 13.04.2020 р. не відповідає вимогам законодавства, а недоліки перешкоджають подальшому виконанню рішення суду, у зв'язку з чим є необхідність у виправленні помилки у виконавчому листі.
У судове засідання сторони не з'явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, від представника заявника ОСОБА_1 , адвоката Попроцького Д.М., надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.
Відповідно до ч. 3 ст. 432 ЦПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні заяви, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19.09.2018 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 30.03.2020 р., яке набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано виконавчий напис № 10323, виданий 30 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. таким, що не підлягає виконанню, зобов'язано Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 стягнуті за вказаним виконавчим написом грошові кошти у сумі 7371,28 гривні, шляхом стягнення цієї суми з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».
Малиновським районним судом м. Одеси 13.04.2020 року на виконання вимог рішення суду видано виконавчий лист, яким визначено: Зобов'язати Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1, ЄДРПОУ 14360570) повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) стягнуті за вказаним виконавчим написом грошові кошти у сумі 7371,28 гривні, шляхом стягнення цієї суми з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1, ЄДРПОУ 14360570).
Згідно повідомленню про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 22.06.2020 р. № 62388430/1, виданого державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцькою А.С. вбачається, що виконавчий лист повернуто без прийняття до виконання відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, у зазначеному повідомленні міститься посилання на ч. 2. ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» щодо необхідності зазначення у виконавчому документі одного боржника та одного стягувача, а також в якій частині виконати рішення.
У листі начальника Печерського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.07.2020 р. щодо скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця, визначено, що у зв'язку з тим, що резолютивна частина виконавчого документа передбачає дві примусові дії, 22.06.2020 р. державним виконавцем, керуючись п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
Згідно постанови начальника Печерського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 62388430 від 27.07.2020 р. шляхом проведення перевірки матеріалів виконавчого провадження щодо скарги адвоката Попроцького Д.М. постановлено, що дії державного виконавця визнано такими, що вчинені у відповідності до вимог ст. 4, 18 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Відповідно до ч. 3 ст. 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Згідно п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19.09.2018 р., крім іншого, зобов'язано Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 стягнуті за вказаним виконавчим написом грошові кошти у сумі 7371,28 гривні. Судом фактично конкретизовано та визначено порядок виконання рішення суду в цій частині, зазначивши, що стягнення вказаних грошових коштів здійснюється шляхом стягнення цієї суми з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».
Отже, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19.09.2018 р. ухвалено в межах позовних вимог, на користь одного позивача та проти одного відповідача, а також резолютивною частиною рішення передбачено вчинення однієї дії.
Крім того, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону у виконавчому документі, крім іншого, зазначаються резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
Тому вносити до виконавчого листа інші, не передбачені резолютивною частиною рішення, відомості (записи) неможливо.
Таким чином, у резолютивній частині рішення суду та виконавчому документі відсутні помилки, що унеможливлює задоволення заяви про їх виправлення.
Відмова у задоволенні заяви не позбавляє можливості стягувача оскаржити рішення про повернення йому виконавчого документа без прийняття до виконання у порядку та строки, передбачені законодавством.
Керуючись ст. 260, 432 ЦПК України, -
У задоволенні заяви представника позивача адвоката Попроцького Дмитра Михайловича про виправлення помилки у виконавчому документі, - відмовити.
Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому ЦПК України, з дня складення повної ухвали, тобто з 30 вересня 2020 року.