Справа № 520/16614/19
Провадження № 2/947/1356/20
21.09.2020
Київський районний суд м.Одеси в складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Бундєвій Я.І. розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, -
В серпні 2019 року позивач ОСОБА_4 звернуласz до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що вона є інвалідом 2 групи з дитинства, виховувалась в Одеському дитячому будинку-інтернаті, а з шістнадцятирічного віку проживала з ОСОБА_5 та нею виховувалась. З вересня 1966 року до кінця січня 2009 року вона працювала молодшою палатною медичною сестрою у Одеському дитячому будинку-інтернаті, де ОСОБА_5 викладала фізику та математику. Усі ці роки вона та ОСОБА_5 спілкувались як найближчі родичі, були пов'язані спільним побутом, надавали одна іншій взаємну допомогу та підтримку. Власних дітей ОСОБА_5 не мала. 03.12.1999 року ОСОБА_6 зробила заповіт, відповідно до якого усе своє майно заповідала позивачці. Останні роки життя стан здоров'я ОСОБА_5 значно погіршився, вона вже не могла у повному обсязі забезпечувати себе та задовольняти свої власні потреби, у зв'язку з чим позивачка здійснювала за нею постійний сторонній догляд.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 87 років та після її смерті відкрилася спадщина, що складається з 157/1000 частин ЖБК «Дружна сім'я» за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,0686 га за адресою: АДРЕСА_2 .
Але 09.11.2018 року ОСОБА_6 видала іншій заповіт, згідно з яким вона все своє майно у рівних частинах заповідала позивачці та відповідачам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Про свої наміри змінити заповіт ОСОБА_5 позивачці ніколи не розповідала та це стало для останньої повною несподіванкою. Відповідач ОСОБА_7 раніше як наймач вселився до будинку заповідача разом зі своїми друзями, які під час свого проживання у будинку неодноразово порушували загальноприйняті норми співжиття та зловживали алкогольними напоями настільки, що позивачка вимушена була викликати поліцію. З перебігом часу з цих квартирантів в будинку залишився проживати тільки один ОСОБА_7 . Відповідач ОСОБА_8 взагалі є дільничним інспектором поліції та познайомився з заповідачем саме під час вирішення побутових конфліктів за участю її наймачів. У подальшому він став відвідувати їх будинок, цікавиться дотриманням порядку та станом справ заповідача, спілкувався з ОСОБА_7 .
На час посвідчення цього заповіту у листопаді 2018 року стан здоров'я ОСОБА_6 залишався стабільно тяжким: вона хворіла на атеросклероз серця, перенесла 2 інсульти та інфаркт міокарда. З початку осені вона скаржилась на головні болі, часті запаморочення, неодноразово втрачала свідомість. На правій руці в неї утворилася пухлина та з вересня 2018 року вона вже не могла тримати ручку та писати. З жовтня 2018 року вона перестала виходити на вулицю та увесь час лежала в ліжку або сиділа на ньому.
Нєїзвестна вважає, що волевиявлення заповідача ОСОБА_5 не було вільним і не відповідало її волі, тому просила суд заповіт ОСОБА_6 , посвідчений 09.11.2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю. та зареєстрований у реєстрі за №456, визнати недійсним.
Представник відповідача ОСОБА_8 - адвокат Розенбойм Ю.О. надав суду відзив, у якому проти позову заперечував, посилаючись на недоведеність позивачкою позовних вимог. При цьому адвокат також заявив про невизнання викладених у позовній заяві тверджень про те, що волевиявлення ОСОБА_5 при оформленні оскаржуваного заповіту нібито не було вільним і не відповідало її волі, про погрози та вимоги до заповідача з боку ОСОБА_8 , про наявність будь-яких примусів з боку будь-яких осіб стосовно ОСОБА_5 .
Відповідач ОСОБА_7 своїм правом щодо надання відзиву на позовну заяву не скористався.
Ухвалою від 17.09.2019 року суд частково задовольнив клопотання представника позивача та представника відповідача ОСОБА_8 , призначивши комплексну судову посмертну психолого-психіатричну експертизу, проведення якої доручив експертам Комунальної установи «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» та на вирішення якої поставив наступні питання:
-чи страждала ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час складання заповіту 09.11.2018 року психічним захворюванням або психічним розладам, чи розуміла вона значення своїх дій та чи здатна була керувати ними?
-які індивідуально-психологічні особливості мала ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 09.11.2018 року та чи могли вони істотно вплинути на її поведінку під час складання заповіту?
-з врахуванням емоційного і психічного стану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та особливостей ситуації, в якій вона знаходилася під час складання заповіту, чи можна стверджувати, що на неї здійснювався вплив та це призвело до порочного формування її волі під час складання заповіту?
Комісія судово-психіатричних експертів Комунальної некомерційної установи «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради повернула матеріали справи разом з клопотанням про витребування додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи.
Ухвалою суду від 23.12.2019 року провадження у справі поновлено та призначено відповідне засідання.
Ухвалою суду від 23.01.2020 року були витребувані медичні картки та медична документація хворої ОСОБА_5 , а також задоволено клопотання представників сторін ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про виклик та допит свідків, які у подальшому були допитані у підготовчому засіданні.
Ухвалою суду від 12.03.2020 року матеріали справи були повторно направлені до експертної установи для проведення експертизи, а провадження у справі зупинено до отримання висновку експертів.
Поряд з цим, 13.04.2020 року до суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_7 у якому він, посилаючись на те, що представники позивача нібито домовилися з експертами щодо результатів експертизи, а зі слів дільничного лікаря на останнього чинився тиск з боку сторони позивача, просив суд призначити повторну посмертну комплексну психолого-психіатричну експертизу, провадження якої доручити іншій експертній установі.
Після отримання 21.05.2020 року судом висновку експертів №181 провадження у справі було поновлено ухвалою від 27.05.2020 року.
У підготовчому засіданні 24.07.2020 року представник позивача адвокат Прилепський І.А. заперечував проти задоволення клопотання відповідача ОСОБА_7 , посилаючись на невідповідність дійсності голослівних доводів цього відповідача, при тому що викликаний у засідання дільничний лікар не з'явився, так само як й належним чином повідомлений про дату, час та місце підготовчого засідання відповідач ОСОБА_7 . Представник відповідача ОСОБА_8 не заперечував проти задоволення цього клопотання ОСОБА_7 , однак зазначив, що йому нічого не відомо про факти, викладені у цьому клопотанні. Поряд з цим представником відповідача ОСОБА_8 у підготовчому засіданні було заявлено клопотання про призначення повторної судово-психіатричної експертизи та про виклик свідків Вимоги клопотання обґрунтовані посиланнями на неправильне підписання висновку експертами, на неповноту дослідження матеріалів, достатню психічну адекватність померлої, невідповідність діагнозу експертів вимогам класифікації хвороб та інші процедурні порушення. Необхідність виклику свідків було обґрунтовано необхідністю врахування їх свідчень під час проведення повторної експертизи. Ухвалами суду від 24.07.2020 року у задоволенні цих клопотань було відмовлено, а підготовче провадження було закрито з призначенням справи до судового розгляду.
09.09.2020 року відповідач ОСОБА_7 подав до суду заяву про відвід головуючого у справі судді Бескровного Я.В. від розгляду справи, посилаючись на незгоду з ухваленими цим головуючим процесуальними рішеннями по справі та наявність сумнівів щодо його неупередженості.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси в особі судді Салтан Л.В. від 11.09.2020 року відповідачу ОСОБА_7 було відмовлено у задоволенні його заяви про відвід судді Бескровного Я.В.
У судовому засіданні представник позивачки адвокат Прилепський І.А. позов підтримав, та просив його задовольнити, а представник відповідача ОСОБА_8 - адвокат Розенбойм Ю.О. заявлений позов не визнав та проти його задоволення заперечував.
Відповідач ОСОБА_7 про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, тому суд вважає його неявку неповажною.
Вислухавши пояснення учасників справи, покази свідків, в тому числі й покази позивачки як свідка, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Волевиявлення заповідача не є вільним і не відповідає його волі, якщо заповіт складено особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
У судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_4 є інвалідом 2 групи з дитинства, виховувалась в Одеському дитячому будинку-інтернаті, а з 16 років проживала з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та нею виховувалась. У подальшому ОСОБА_5 та позивачка спілкувались як найближчі родичі, були пов'язані спільним побутом, надавали одна іншій взаємну допомогу та підтримку.
03.12.1999 року ОСОБА_6 зробила заповіт, який був посвідчений державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Пучковою І.А. та зареєстрований у реєстрі за №1-4505. Відповідно до цього заповіту ОСОБА_6 усе своє майно заповідала позивачці.
09.11.2018 року ОСОБА_6 змінила своє розпорядження на випадок смерті про належне їй майно та відповідно до заповіту, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю. та зареєстрований у реєстрі за №456, все своє майно вона у рівних частинах заповідала сторонам по цій справі - позивачці ОСОБА_4 , відповідачам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Згідно з тексом цього заповіту ОСОБА_6 зробила зазначене заповідальне розпорядження у присутності двох свідків, обраних нею особисто: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а цей заповіт складено нотаріусом зі слів заповідача, зачитано в голос свідками та відповідає дійсним намірам заповідача. Через хворобу заповідача вона не могла особисто прочитати та підписати цей заповіт, тому на її особисте прохання в присутності нотаріуса та свідків заповіт був підписаний ОСОБА_13 .. У заповіті наявна примітка про те, що на прохання заповідача заповіт записаний за допомогою комп'ютерного набору.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 87 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 25 грудня 2018 року, яке видано Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області на підставі відповідного актового запису про смерть №13452.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, що складається з 157/1000 частин ЖБК «Дружна сім'я» за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,0686 га за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.
Позивачка у судовому засідання дала пояснення, що відповідач ОСОБА_7 раніше як наймач вселився до будинку заповідача, а відповідач ОСОБА_3 є дільничним інспектором поліції та познайомився з заповідачем саме під час вирішення побутових конфліктів за участю її наймачів. Останні роки життя стан здоров'я ОСОБА_5 значно погіршився, вона вже не могла у повному обсязі забезпечувати себе та задовольняти свої власні потреби, у зв'язку з чим позивачка здійснювала за нею постійний сторонній догляд. 09.11.2018 року ОСОБА_5 стало погано та позивачка попросила відповідача ОСОБА_7 викликати лікаря. Але замість лікаря через півгодини приїхали відповідач ОСОБА_3 та жінка з трьома чоловіками, які пройшли до кімнати ОСОБА_5 , але раптово сталося відключення електропостачання та згасло світло. Прибулі у світлі ліхтариків почали показувати ОСОБА_5 якісь документи та говорити, що хтось їх підпише. Мета цих подій позивачці стала зрозумілою тільки після того, як ОСОБА_8 дав їй прочитати копію заповіту. Позивачка стверджувала, що ОСОБА_5 зазначених нотаріуса, свідків та підписанта заповіту раніше не бачила, до дня посвідчення заповіту 09.11.2018 року з ними не спілкувалась, їх особисто для посвідчення заповіту не відбирала та ні про що їх не просила. Після відходу ОСОБА_8 з нотаріусом та свідками ОСОБА_5 була майже непритомна. Наступного дня позивачка запитала ОСОБА_5 стосовно заповіту, але остання їй заявила, що після її смерті все залишиться позивачці, а відповідачі будуть позивачці допомагати.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показав, що бути свідком при посвідченні заповіту його попросив відповідач ОСОБА_8 . В день складання заповіту свідок самостійно приїхав на своєму автомобілі до будинку, де посвідчувався заповіт. Там ОСОБА_8 забрав в нього паспорт та поїхав, а приблизно за півгодини повернувся та віддав свідкові його паспорт. Тоді він зайшов до кімнати, де нотаріус розпитував бабусю як вона себе почуває, чи впізнає вона тих, на кого складає заповіт. ОСОБА_5 відповіла, що вона впізнає ОСОБА_8 та інших людей. Обов'язки свідкові роз'яснювала нотаріус, але ОСОБА_11 в судовому засіданні не зміг пояснити в чому саме вони полягали. Текст заповіту заповідачу зачитувала нотаріус, а бабуся сиділа за столом. При цьому нотаріус нахилялася до неї, щоб вона краще це чула. Під час складання заповіту в кімнаті були нотаріус, його помічник та особи, на яких оформлювалась майно, але деталі він не пам'ятає. Свідок розписувався в якійсь книзі та на копіях якихось документів. Принтеру у цій кімнаті не було, нотаріус від'їжджала для того щоб роздрукувати текст заповіту. У зв'язку з посвідченням заповіту в той день він був зайнятий приблизно 2 години. Щодо присутньої в залі судового засідання позивачки ОСОБА_1 свідок ОСОБА_11 заявив, що він її не знає та ніколи раніше її не бачив.
Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що приїхати на вулицю ОСОБА_14 та посвідчити документи у присутності юристів його запросив відповідач ОСОБА_8 . Біля будинку він надав юристам свій паспорт та став чекати, присутні між собою нічого не обговорювали. У будинок його запросив ОСОБА_8 . В кімнаті, куди він зайшов, нотаріус питала бабусю чи зрозуміло їй все, що написано в заповіті. Остання відповідала, що зрозуміло. Нотаріус попросила свідка прочитати текс заповіту вголос. Коли читали заповіт бабуся сиділа між ліжком та столом. Її постійно розпитували чи зрозуміло прочитане, на що вона відповідала українською або російською мовами, що їй все зрозуміло. Заповіт було зачитано вголос, свідок в ньому розписався, а де ще він розписувався не пам'ятає. Принтера в кімнаті не було та де було надруковано текст заповіту свідкові невідомо. Взагалі уся процедура тривала 2-3 години.
Свідок ОСОБА_12 дав суду пояснення, що участь у посвідченні заповіту його попросив взяти відповідач ОСОБА_7 та він заздалегідь надав йому копію свого паспорта. Оригінал паспорта він надав нотаріусу безпосередньо перед посвідченням заповіту. Свідок не пам'ятає чи їздив кудись нотаріус після того, як отримав паспорти. Заповіт читали вголос, щоб всі чули. ОСОБА_15 спілкувалась з бабусею та після прочитання кожного абзацу нотаріус питала чи все їй зрозуміло. Бабуся відповідала, що їй все зрозуміло. Після оголошення заповіту він розписався в самому заповіті та в журналі нотаріуса. Заповідач мала проблеми із зором, тому вона не могла самостійно підписати заповіт. Через похилий вік загальне самопочуття заповідача було не дуже добрим, але на всі запитання вона відповідала чітко та добре розуміла все, що відбувалось.
Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що заповідач ОСОБА_5 з позивачкою жили однією сім'єю. ОСОБА_5 була одинока та опікала позивачку, вони разом працювали в інтернаті, проживали однією сім'єю та в них біли спільні гроші. ОСОБА_5 розповідала їй, що вона написала заповіт на позивачку. Позивачка багато уваги приділяла ОСОБА_5 та остання, на думку свідка, не могла змінити заповіт на користь інших осіб. Позивачка скаржилась свідкові, що у будинку живуть квартиранти, але гроші за житло не платять.
Свідок ОСОБА_17 дав суду пояснення, що заповіт ОСОБА_5 став несподіванкою для всіх сусідів, а його особисто дуже здивувало те, що у заповіт потрапив дільничний ОСОБА_8 , який не мав відношення до ОСОБА_5 . Квартирант, який проживав у ОСОБА_5 , допускав хуліганські дії. В останній час ОСОБА_5 майже не могла ходити через хворі ноги, спілкування з нею не було адекватним, оскільки якщо вона щось й говорила, то, на думку свідка, розум в неї був не дуже в порядку. Позивачка завжди була поряд з ОСОБА_5 та нею опікувалась. Свідок був головою кооперативу та інколи допомагав ОСОБА_5 , але в них виникали конфлікти через собак, дерево, паркан, вона обвинувачувала свідка у якихось злочинних діях.
Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що знає позивачку та ОСОБА_5 дуже давно, оскільки вони разом працювали. ОСОБА_5 з позивачкою завжди були разом та вони жили однією сім'єю. Приблизно 3-4 роки тому вона відвідала ОСОБА_5 за місцем проживання, але остання її не впізнала, назвала свідка іншим іменем. Коли свідок її поправила, ОСОБА_5 начебто її зрозуміла, але пам'ять в неї вже не була добра, вона вже не пам'ятала своїх колег, тому розмова між нею та свідком тоді не склалась. ОСОБА_5 завжди побоювалась, що вони з позивачкою самотні та слабкі, а цим можуть скористатись злі люди. ОСОБА_5 намагалась ніколи нічого не підписувати через те, що хтось може скористатися цим та підробити її підпис. Коли спільна знайома попросила ОСОБА_5 дати свідчення суді, вона навіть не хотіла йти до суду.
Свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що вона з 70-х років минулого століття вона працювала разом ОСОБА_5 з позивачкою. Позивачка завжди допомагала ОСОБА_5 , вони жили разом та в них були відносини матері та доньки. Останнім часом позивачка розповідала свідкові, що у ОСОБА_5 став дуже перемінливим настрій, вона постійно висловлювала їй різні претензії та в чомусь звинувачувала. Було таке, що ОСОБА_5 виганяла позивачки з хати, а коли та поверталась питала її чому вона пішла з дому. ОСОБА_5 мала тяжкий характер, була принципова та настирна, на роботі ні з ким дружніх відносин не підтримувала, українською мовою не розмовляла, під час роботи всю документацію вела російською мовою.
Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні повідомила суду, що разом з ОСОБА_5 вона працювала 10 років. У ОСОБА_5 був непростий характер, вона була принципова, різка та недовірлива. В вересні 2018 року свідок відвідала ОСОБА_5 за місцем проживання, але вона свідка взагалі не впізнала.
Згідно з висновком експертизи №181 від 15.04.2020 року за результатами проведеного посмертного комплексного судового психолого-психіатричного дослідження експертна комісія дійшла висновків, що на момент здійснення досліджуваного у справі заповіту від 09.11.2018 року ОСОБА_5 знаходилась у психічно хворобливому стані. Її індивідуально-психологічні особливості були спотворені хворобою, носили патологічний характер і могли суттєво впливати на її свідомість та поведінку, позбавляючи можливості усвідомлення дій, що коїть, та їх наслідків. Ці дії підекспертної суперечили логіці її сімейної ситуації і сімейних відносин, виявляли хворобливу психопатологічну мотивацію дій і намірів у вигляді алогічності і ірраціональності смислів заповідальної угодоздатності, в зв'язку з чим, досліджуваний заповіт від 09.11.2018 року не можна вважати осмисленим і усвідомленим. ОСОБА_5 на момент укладання і підписання заповіту від 09.11.2018 року страждала на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді: «Органічного розладу особистості судинного ґенезу. Виражений психоорганічний синдром, апатичний варіант», що відповідає діагностичним критеріям рубрики F07.9 за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду, який за ступенем глибини та виразності абсолютно позбавляв її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Таким чином, результати експертизи містять чіткі, конкретні та категоричні висновки щодо як психологічного, так й психічного стану заповідача на час посвідчення 09.11.2018 року заповіту, відповідно до яких в момент посвідчення заповіту ОСОБА_5 була абсолютно неспроможна розуміти значення своїх дій та керувати ними, волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її волі.
Члени експертної комісії попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий експертний висновок, є атестованими судовими експертами та внесені до відповідного реєстру Міністерства юстиції України (http://rase.minjust.gov.ua). За результатами проведеного експертного дослідження експертами надані повні відповіді на порушені судом питання, ці відповіді належним чином обґрунтовані та аргументовані, дослідницькі частини експертного висновку узгоджуються з підсумковими висновками експертизи та іншими доказами по справі, а тому суд не має підстав сумніватися у правильності та об'єктивності висновку експертизи.
При цьому суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в частині їх тверджень стосовно цілком адекватного психічного стану ОСОБА_5 під час посвідчення заповіту: хоча зазначені свідки безпосередньо спостерігали ОСОБА_5 09.11.2018 року, але вони не є фахівцями у галузі медицини, а їх покази в зазначеній частині не узгоджуються з іншими доказами по справі та ними спростовуються.
Суд також критично ставиться до доводів представника відповідача ОСОБА_8 стосовно того, що висновок експертизи №181 від 15.04.2020 року є недопустимим доказом по справі і не може бути покладений в основу судового рішення.
Так, при оцінці та перевірці зазначеного висновку експертизи суд враховує положення ч.1 ст.110 ЦПК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в його Постанові «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» № 8 від 30.05.1997 року, відповідно до яких висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.
В п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» № 8 від 30.05.1997 року роз' яснено при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
Суд додатково наголошує на тому, що висновки експертів належним чином обґрунтовані та аргументовані, дослідницькі частини експертного висновку узгоджуються з підсумковими висновками експертизи та іншими доказами по справі, в тому числі з отриманою судом медичною документацією ОСОБА_5 : медичною картою амбулаторного хворого №62/9 амбулаторії N92 КНП «ІДПМСД №3» ООР», медичною картою стаціонарного хворого №1435 з КНП «Міська лікарня №8», медичною картою стаціонарного хворого №638 з КНП «Міська лікарня №8».
Щодо заперечень представника відповідача ОСОБА_21 адвоката Розенбойм Ю.О., суд вважає зазначити наступне.
Твердження представника ОСОБА_8 про те, що експерти ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , які брали участь у проведенні експертизи, не реалізували своє право на витребування додаткових матеріалів суперечить змісту клопотання про витребування додаткових доказів від 04.11.2019 року вих.№684 та ним спростовується. Зазначене клопотання направлено до суду саме від імені комісії судово-психіатричних експертів, хоча й підписано завідуючим кабінетом амбулаторних судово-психіатричних експертиз ОСОБА_24 , що був призначений по цій комплексній експертизі провідним експертом.
Посилання представника відповідача ОСОБА_8 на те, що підписи судових експертів-психіатрів ОСОБА_24 та ОСОБА_22 містяться лише під підсумковими відповідями експертизи, на переконання суду не є свідченням того, що у висновку експертизи уся дослідницька частина, психіатрична мотивувальна частина та підсумковий психологічний висновок підписані тільки експертом-психологом ОСОБА_23 , яка вийшла за межі своїх спеціальних знань і втрутилась у психіатричну частину дослідження.
Так, згідно з ст.112 ЦПК України комплексна експертиза проводиться не менш як двома експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань. У висновку експертів зазначається, які дослідження і в якому обсязі провів кожний експерт, які факти він встановив і яких висновків дійшов. Кожен експерт підписує ту частину висновку, яка містить опис здійснених ним досліджень, і несе за неї відповідальність. За результатами проведених досліджень, узагальнення та оцінки отриманих результатів експертами складається та підписується єдиний висновок, в якому формулюється загальний висновок щодо поставлених на вирішення експертизи питання або питань.
Нормативні вимоги до форми висновку саме комплексної психолого-психіатричної експертизи наказами Міністерства охорони здоров'я України окремо не встановлені, а висновок експертизи №181 від 15.04.2020 року по цій справі оформлений з дотриманням вимог, які встановлені щодо форми первинної облікової документації № 100/о «Висновок судово-психіатричного експерта №», яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.07.2014 року №527, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 серпня 2014 року за № 959/25736.
Висновок експертизи №181 від 15.04.2020 року містить окремі частини психологічного та психіатричного досліджень з необхідними описами процесу цих досліджень і всіх виявлених при цьому фактичних даних з вказівкою методів та методик, що застосовувались окремо експертом-психологом ОСОБА_23 та експертами-психіатрами ОСОБА_24 та ОСОБА_22 ..
Підписання експертом-психологом ОСОБА_23 тільки той частини висновку, яка містить опис здійснених нею досліджень, дозволяє беззаперечно взаємно відокремити у тексті висновку експертизи частини психологічного та психіатричного досліджень та встановити відсутність порушення при цьому меж компетенції експертів різних галузей знань.
Суд звертає увагу на те, що опис психологічної частини експертного дослідження у тексті висновку експертизи розташований перед психіатричною частиною, що свідчить про першочерговість проведення у рамках цієї експертизи саме психологічного дослідження та неможливість експерта-психолога ОСОБА_23 у подальшому якимось чином втрутитися у психіатричну частину дослідження.
У відповідності до вимог п.18 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 100/о «Висновок судово-психіатричного експерта №», затвердженого вже згадуваним наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.07.2014 року №527, саме у п.22 висновку експертизи №181 від 15.04.2020 року містяться обґрунтування та пояснення даних саме про психічний стан особи та фактів, які встановлені і виявлені при дослідженні об'єктів експертизи експертами-психіатрами.
За результатами проведеного дослідження експерти-психіатри діагностували у ОСОБА_5 «органічний розлад особистості судинного генезу, виражений психоорганічний синдром, апатичний варіант», що на їх думку відповідає діагностичним критеріям рубрики F07.9 за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду.
Згідно з вимогами ч.1 ст.7 Закону України «Про психіатричну допомогу» діагноз психічного розладу встановлюється відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів діагностики та Міжнародної статистичної класифікації хвороб, травм і причин смерті, прийнятих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я для застосування в Україні.
Міжнародна класифікація хвороб 10-го перегляду є нормативним документом, що забезпечує єдність методичних підходів та міжнародну верифікацію матеріалів, і використовується для перетворення словесного формулювання діагнозів хвороб та інших проблем, пов'язаних зі здоров'ям, у коди, які забезпечують зручність збереження, збору та аналізу даних.
Згідно з Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду рубрика F07.9 передбачає такі діагностичні критерії хвороб як «неуточнені органічні розлади особистості та поведінки внаслідок захворювання, травми та дисфункції головного мозку», що спростовує помилкові посилання представника відповідача ОСОБА_3 на те, що рубрика F07.9 містить інші діагностичні критерії хвороб, а саме «психічний розлад, обумовлений ураженням або дісфункцією головного мозку або соматичною хворобою, неуточнений». Це також спростовує необґрунтовані твердження зазначеного представника відповідача про неможливість перевірки встановленого експертами-психіатрами діагнозу, який нібито є неуточненим.
Експерти своїми підписами засвідчили те, що кожний з них попереджений про відповідальність за надання явно неправдивих висновків та відмову від виконання покладених на них обов'язків за ст.ст. 384, 385 КК України. При цьому текст попередження викладений у редакції, встановленій п.11 зазначеної Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 100/о «Висновок судово-психіатричного експерта №» (п.15 висновку експертизи)
На думку суду, при таких обставинах, відсутність підписів експертів-психіатрів ОСОБА_24 та ОСОБА_22 наприкінці тексту п.22 висновку експертизи у жодному разі не може призвести до нівелювання особистої відповідальності цих експертів за ст.ст. 384, 385 КК України та не позбавляє їх висновки доказової сили, при тому що підпис кожним з експертів остаточних результатів проведених ними досліджень та відповідей на питання, що поставлені перед ними судом, є переконливою констатацією їх особистого відношення до проведеного дослідження і особистої відповідальності за його результати, які стороною відповідачів не спростовані.
Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 5, 6 ст.81 ЦПК України).
За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, але й у доведенні їх переконливості.
Суд додатково звертає увагу на те, що судова експертна діяльність здійснюється не тільки на підставі положень чинного законодавства, але й з врахуванням наукових поглядів та спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо. На думку деяких авторитетних дослідників експертної діяльності інструктивне та методичне врегулювання проведення комплексних судових психолого-психіатричних експертиз потребує істотного удосконалення, а складання відповідно до вимог ст.112 ЦПК України узгодженого експертами єдиного висновку, в якому формулюється загальний висновок щодо поставлених на вирішення експертизи питання або питань, суперечить принципу персональної відповідальності та свідчить про взаємний вихід експертів різних галузей знань за межі їх професійної компетенції.
Пункт 23 висновку експертизи №181 від 15.04.2020 року містить роздільні заключні висновки експертів, які підписані психологом та психіатрами окремо, але вони не суперечать один одному, взаємно узгоджуються між собою та категорично підтверджують, що 09.11.2018 року волевиявлення заповідача ОСОБА_5 не було вільним і не відповідало її волі.
Підписи експертів засвідчені підписом головного лікаря та печаткою Комунальної некомерційної установи «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради, що не суперечить вимогам діючого законодавства України.
Враховуючи встановлені по справі обставини, надавши оцінку наявним у справі доказам окремо так і у їх сукупності, суд вважає, що обравши способом захисту права про визнання заповіту недійсним, позивач виконала свої процесуальні обов'язки, пов'язані з тягарем доказування по справі, довела суду як фактичні, так й правові підстави своїх позовних вимог, які у судовому засіданні знайшли своє підтвердження, а тому вони підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4-13,76-89,258-273 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений 9.11.2018р. Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович Оленою Юріївною та зареєстрований у реєстрі за №456.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня її підписання. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суддя Бескровний Я. В.