Справа № 500/6591/18
Провадження № 2/946/841/20
29 вересня 2020 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого - судді Присакар О.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Аубекерової Г.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Штирбулова Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Одеської області та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, -
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Ізмаїльської міської ради Одеської області та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення 35 сесії VII скликання від 31 серпня 2018 року №4069- VII про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , мотивуючи тим, що ОСОБА_3 свідомо зазначив невірні данні, щодо площі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що порушує вимоги ст. 118 Земельного Кодексу. Надання вказаного дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність порушує її права як суміжного землевласника, в частині зменшення площі належної земельної ділянки.
Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28.09.2018 року ОСОБА_4 був заявлений самовідвід та справу передано іншому складу суду.
Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02.10.2018 року ОСОБА_5 було відкрите загальне позовне провадження по справі.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.10.2018 року була частково задоволена заява позивача про забезпечення позову.
Постановою Одеського апеляційного суду від 16.01.2020 року ухвала Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.10.2018 року була залишена без змін.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25.10.2018 року було відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження по справі.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 31.07.2019 року було відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження по справі.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 31.07.2019 року було закрито підготовче засідання та справа призначена до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Представник Ізмаїльської міської ради Одеської області в судове засідання не з'явився, надав клопотання від 29.09.2020 року про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову заперечував.
Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти позову, з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.
Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, допитавши свідка, суд приходить до наступного висновку.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо встановленого кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
У пунктах 1, 2, 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) наведено такі визначення:
адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Статтями 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб'єктом при здійсненні публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
При визначенні предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 826/631/15 (провадження № 11-488апп18), від 16 червня 2020 року у справі № 554/9719/18 (провадження № 14-78цс20).
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Ізмаїльської міської ради Одеської області та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення 35 сесії VII скликання від 31 серпня 2018 року №4069- VII про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на наявність порушеного приватного майнового права ОСОБА_1 , що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, оскільки оскаржуваним рішенням ані ОСОБА_3 ані ОСОБА_1 не набувають речове право на земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Аналіз зазначених обставин справи дає підстави вважати, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом приватних інтересів позивачки, а стосується захисту прав, свобод чи інтересів позивачки у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, пов'язаних з вирішенням питань, які в силу законодавчих приписів належать до його виключної компетенції як органу місцевого самоврядування.
Отже, законність таких дій (бездіяльності) підлягає перевірці адміністративним судом.
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц (провадження № 14-5зц18), від 30 травня 2018 року у справі № 127/16433/17 (провадження № 11-461апп18) та від 28 листопада 2018 року у справі № 820/4219/17 (провадження № 11-1029апп18), які підлягають врахуванню судом відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України.
Прийняття рішення органом місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, ще не означає позитивного вирішення питання про надання земельної ділянки ОСОБА_3 у власність, не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом.
Тому спір як щодо рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо надання чи відмови у наданні такого дозволу є публічно-правовим (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц (провадження № 14-5зц18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 820/4149/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16 (провадження № 11-986апп18).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з ... питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ...».
Оскільки, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з покладенням на суб'єкта владних повноважень обов'язку доказувати правомірність своїх дій чи рішень, що значно звужує принцип змагальності порівняно із цивільним процесом, відтак розгляд даної справ в порядку цивільного судочинства (юрисдикційна невідвідповідність), не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на положення зазначених норм права, суд приходить до переконання про наявність обґрунтованих підстав для закриття провадження в даній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, з посиланням на те, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічні правові висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року, справа № 522/591/17, номер в реєстрі 90143773, постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року, справа № № 442/7720/18, номер в реєстрі 90436487, постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року, справа № 441/343/16-ц, номер в реєстрі 91037292.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 255, 256, 258, 259, 260, 261 ЦПК України, суд, -
Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Ізмаїльської міської ради Одеської області (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 26569223, місцезнаходження: Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 62) та ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) про визнання незаконним та скасування рішення 35 сесії VII скликання від 31 серпня 2018 року №4069- VII про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , - закрити.
Роз'яснити позивачу ОСОБА_1 про її право на звернення з даним позовом до Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складено та підписано 01 жовтня 2020 року.
Суддя: О.Я.Присакар