23 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/955/20 пров. № А/857/7804/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Кузьмича С.М., Макарика І.В.,
при секретарі судового засідання: Герман О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі №260/955/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації третя особа Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії (головуючий суддя першої інстанції Гаврилко С.Є., справу розглянуто в письмовому провадженні, місце ухвалення - м. Ужгород),-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації третя особа Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою з інвалідністю І А групи з дитинства та має право на грошову компенсацію на транспортне обслуговування. Так, 28 жовтня 2019 року представник позивача звернувся із заявою до відповідача про призначення та виплату позивачу грошової компенсації на транспортне обслуговування починаючи з 23 жовтня 2018 року (з дня взяття на облік в ЦБУ позивача). Однак, відповідачем було відмовлено позивачу призначенні та виплаті грошової компенсації на транспортне обслуговування не навівши жодних мотивів такої відмови. Таку бездіяльність позивач вважає протиправною у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Доводи апелянта зводяться до того, що на час розгляду цієї справи відповідач знав про існування заяви від 28.10.2019 року та у нього були всі необхідні документи для оформлення про призначення компенсації на транспортне обслуговування. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Згідно із ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І «А» групи з дитинства, основний діагноз М87.2 та має право на пільги передбачені законодавством.
Згідно з висновком МСЕК від 23 жовтня 2018 №010758 року ОСОБА_1 , як особа з інвалідністю І «А» групи з дитинства, перебуває на обліку в Централізованому банку даних з проблеми осіб з інвалідністю (ЦБІ) для пільгового забезпечення спецавтотранспортом з ручним керуванням (з правом передачі керування) в порядку загальної черги.
18 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Департаменту соціального захисту населення Закарпатської ОДА про забезпечення автомобілем з ручним керуванням на пільгових умовах.
Відповідно до Довідки РСЦ МВС в Закарпатській області від 26 вересня 2019 року №31/7/4-327, ОСОБА_1 , згідно перевірки в автоматизованих системах «НАІС» та «КОМПАН», станом на 26 вересня 2019 року за ним транспортні засоби не зареєстровані.
02 жовтня 2019 року, Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області листом №01-15/3043 направило Департаменту соціального захисту населення Закарпатської ОДА заяву та інші документи щодо особи з інвалідністю з дитинства І «А» групи ОСОБА_1 для вирішення питання взяття на облік забезпечення легковим автомобілем на пільгових умовах з правом передачі керування.
Згідно листа Департаменту соціального захисту населення Закарпатської ОДА від 17 жовтня 2019 року №Т-559/01-23, було розглянуто звернення ОСОБА_2 , брата особи з інвалідністю І «А» групи з дитинства ОСОБА_1 та повідомлено, що відповідно до пункту 3 Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №999 (зі змінами), підставою для забезпечення осіб з інвалідності автомобілями є заява, документи зазначені у пункті 34 цього Порядку та висновок медико-соціальної експертної комісії облМСЕК про наявність в особи з інвалідності медичних показань для забезпечення автомобілем і наявність або відсутність протипоказань до керування ним залежно від умов забезпечення автомобілем, зазначених у пунктах 29-31 цього Порядку. Вказаним листом підтверджено, що ОСОБА_1 з 23 жовтня 2018 року перебуває на обліку для забезпечення автомобілем загальної черги згідно з висновком ОблМСЕК від 23 жовтня 2018 року. Та повідомлено позивача, для отримання грошової компенсації на транспортне обслуговування необхідно долучити до справи копію довідки ОблМСЕК з фотографією № НОМЕР_1 в Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області.
Судом зазначається, що вказана відповідь надавалася позивачеві саме на його звернення до відповідача.
Як вказує відповідач, у зв'язку з несвоєчасним поданням пакету документів ОСОБА_1 до районного управління соціального захисту населення Хустської райдержадміністрації, департаментом справа була сформована 24 жовтня 2019 року та внесена до Централізованого банку даних з проблем інвалідності.
28 жовтня 2019 року представник позивача звернувся із заявою до Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області про призначення та виплату позивачу грошової компенсації на транспортне обслуговування починаючи з 23 жовтня 2018 року (з дня взяття на облік в ЦБУ позивача).
Як вбачається з листа Департаменту соціального захисту населення Закарпатської ОДА від 24 січня 2020 року № 316/04.2, компенсація на транспортне обслуговування виплачується починаючи від дня подання особи з інвалідністю заяви з усіма необхідними документами до структурного підрозділу соціального захисту населення.
Суд першої інстанції в позові відмовив з тих підстав, що момент розгляду даної справи Департаментом соціального захисту населення Закарпатської ОДА питання щодо видачу розпорядження про призначення позивачу компенсації на транспортне обслуговування не вирішувалося, через відсутність на те необхідних документів
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначені Законом України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю» від 06 жовтня 2015 року №2961-IV.
Статтею 28 Закону України «ро реабілітацію осіб з інвалідністю» визначено, що грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування виплачуються особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення спеціальним автотранспортом.
Грошова компенсація на транспортне обслуговування виплачується особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, які перебувають на обліку для одержання автомобілів, а також які мають право на забезпечення автомобілями і за власним бажанням відмовилися від їх одержання і бажають отримувати грошову компенсацію чи які не одержали автомобілі у зв'язку з протипоказаннями для їх керування.
Грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування призначають і виплачують місцеві державні адміністрації.
Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів, а також на транспортне обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 №228 затверджено «Порядок виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування».
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №228, компенсації призначаються: особам, інвалідність яких пов'язана з трудовим каліцтвом, що настало від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - інваліди внаслідок трудового каліцтва), - за розпорядженнями управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - управління виконавчої дирекції); інвалідам будь-якої іншої категорії - згідно з розпорядженнями Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - структурні підрозділи соціального захисту населення).
Розпорядження структурного підрозділу соціального захисту населення оформляється у двох примірниках, один з яких зберігається в особовій справі інваліда, що перебуває на обліку для забезпечення автомобілем, а другий надсилається структурному підрозділу соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконкому міської, районної у місті ради (далі - районний структурний підрозділ соціального захисту населення).
Компенсації виплачуються: інвалідам внаслідок трудового каліцтва - управліннями або відділеннями виконавчої дирекції; інвалідам будь-якої іншої категорії - районними структурними підрозділами соціального захисту населення незалежно від органу, де інвалід перебуває на обліку як одержувач пенсії (довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії).
Отже, компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування має бути призначена позивачу Департаментом соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації та виплачена Управлінням соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації.
Відповідно до пункту 14 Порядку №228 компенсація на транспортне обслуговування призначається інвалідам та дітям-інвалідам, які, зокрема перебувають на обліку для безоплатного забезпечення автомобілями.
Згідно із пунктом 15 Порядку №228 підставою для призначення інвалідам та дітям-інвалідам компенсації на транспортне обслуговування (крім осіб, зазначених в абзаці другому цього пункту) є висновок Кримської - в Автономній Республіці Крим, обласної, центральної міської (у мм. Києві та Севастополі) МСЕК про наявність у інвалідів медичних показань для забезпечення їх автомобілем і заява інваліда, законного представника недієздатного інваліда, дитини-інваліда.
Відповідно до пункту 16 Порядку №228 компенсація на транспортне обслуговування виплачується починаючи від дня подання інвалідом внаслідок трудового каліцтва заяви з усіма необхідними документами до відділення виконавчої дирекції, інвалідом будь-якої іншої категорії до структурного підрозділу соціального захисту населення.
Виходячи із вищенаведеного грошова компенсація на транспортне обслуговування призначається за розпорядженням департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації з моменту написання заяви особою з інвалідністю про виплату такої компенсації. Розпорядження оформляється у двох примірниках, один з яких буде зберігатися в особовій справі особи з інвалідністю, то перебуває на обліку для забезпечення автомобілем, а другий надсилається до місцевого підрозділу соціального захисту населення за місцем реєстрації особи з інвалідністю для подальшого проведення виплати грошової компенсації.
При цьому постанова Кабінету Міністрів України є нормативно-правовим актом, який є обов'язковим для виконання всіма суб'єктами відповідних правовідносин.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 23 жовтня 2018 року перебуває на обліку для забезпечення автомобілем загальної черги згідно з висновком ОблМСЕК від 23 жовтня 2018 року.
28 жовтня 2019 року представник позивача звернувся із заявою до Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області про призначення та виплату позивачу грошової компенсації на транспортне обслуговування починаючи з 23 жовтня 2018 року (з дня взяття на облік в ЦБУ позивача).
Судом встановлено, надані позивачем документи, Управлінням соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області не було надіслано до Департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації для видачі розпорядження про призначення компенсації на транспортне обслуговування.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду, що на момент розгляду даної справи Департаментом соціального захисту населення Закарпатської ОДА питання щодо видачу розпорядження про призначення позивачу компенсації на транспортне обслуговування не вирішувалося, через відсутність на те необхідних документів.
Крім того, відповідачем не було допущено протиправних дій, не були порушені права позивача, а відтак, суду першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо визнання бездіяльності відповідача протиправною щодо не оформлення розпорядження про призначення грошової компенсації на транспортне обслуговування.
Повноваження щодо видачі розпорядження про призначення грошової компенсації на транспортне обслуговування відноситься до компетенції відповідача, а тому суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Судом не встановлено, що у спосіб, встановлений законодавчо до відповідача, у спірному випадку, від Управління соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області, надходили відповідні документи, які б дали змогу відповідачеві використати надані законодавчо дискреційні повноваження щодо призначення позивачеві грошової компенсації на транспортне обслуговування.
При цьому, з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу державної влади.
Таким чином, видача розпорядження про призначення грошової компенсації на транспортне обслуговування є виключними (дискреційними) повноваженнями державного органу, зокрема правом відповідача.
Що стосується позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 4723 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Оскільки під час розгляду даної справи судом встановлено, що права, свободи та інтереси позивача відповідачем не були порушені, тому суд вважає позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди такими, що задоволенню не підлягають.
Щодо клопотання позивача про зобов'язання відповідачів, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, то суд першої інстанції вірно зазначив, оскільки у задоволенні позовних вимог в даній справі відмовлено, тому вимога про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання даного судового рішення задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі №260/955/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді С. М. Кузьмич
В. Я. Макарик
Повне судове рішення складено 01.10.2020р.