23 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/4318/20 пров. № А/857/8014/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Кузьмича С.М., Макарика В.Я.,
при секретарі судового засідання: Герман О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі №140/4318/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (головуючий суддя першої інстанції - Сорока Ю.Ю., справу розглянуто у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення - м. Луцьк, дата складання повного тексту - 27.05.2020),-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2019 №0004583302, №0004593302, №0004603302.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом безпідставно донараховано йому податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі 61 364, 40 грн. та військовий збір за 2015 рік в сумі 5150, 43 гр. Зазначає, що законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного кредитором за його самостійним рішенням і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором, а тому боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподаткованого доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. Таким чином, визначальним є встановлення і дослідження обставин щодо складових суми прощеної (анульованої) кредитором боргу, яка може включати в себе як основу суму кредиту, так і відсотки за користування ним, комісії та/або штрафні санкції (пеню), а також порядку повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, що дозволить визначити правовий статус прощеної заборгованості, й відповідно, наявність у позивача обов'язку сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації. Наведені обставини податковим органом не досліджувалися, а під час перевірки використано лише відомості з центральної бази Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів. Крім того, вважає, що не виконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої та, контролюючий орган має право призначити проведення документальної перевірки за 1095 днів, що передують призначенню перевірки. Призначення контролюючим органом документальної перевірки поза межами вказаного строку є прямим порушенням норм податкового законодавства.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Волинській області від 28.11.2019 №0004583302, №0004593302, №0004603302. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що не погоджується із рішенням суду оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини у справі та порушено норми матеріального права. Зокрема доводи апелянта зводяться до того, що сума, яка стала базою оподаткування - 343362,58 грн. підтверджується листом АТ «Райффайзен Банк аваль» від 21.05.2020 р. № 4-2/333 та копією договору про припинення зобов'язань за кредитним договором від 30.07.2015, є основним боргом, тому відповідачем правомірно прийнято оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими під час розгляду справи відповідач не довів правомірність своїх рішень. Наголошує на тому, що не був належним чином повідомлений про перевірку до початку її проведення, що відповідно з урахуванням судової практики, призводить до визнання такої перевірки та її наслідків незаконними. Крім цього, податковим органом не досліджувались обставини щодо структури боргу, а були лиш використані дані з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Згідно із ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що на підставі п.75.1 ст.75, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України (далі - ПК України), наказу ГУ ДПС у Волинській області №649 від 10.10.2019 та повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки №186 від 10.10.2019, працівниками ГУ ДПС у Волинській області в період з 18.10.2019 по 22.10.2019 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності платника податків фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт перевірки від 28.10.2019 №3445/03-20-33-02/ НОМЕР_1 .
В ході перевірки встановлено, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС про суми виплачених доходів, громадянин ОСОБА_1 отримав за 3 квартал 2015 року дохід у вигляді додаткового блага в сумі 343 362, 58 грн. від АТ «Райффайзен банк аваль».
Фізичною особою ОСОБА_1 дохід, отриманий від АТ «Райффайзен банк аваль» в 2015 році не задекларований.
Згідно висновків акту перевірки від 28.10.2019 №3445/03-20-33-02/ НОМЕР_1 встановлено порушення ОСОБА_1 : ст.49, п.п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України, а саме: не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік; пп.164.2.7 п.164.2 ст.164, ст.179 ПК України, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі 61 364, 40 грн.; п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, пп.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого занижено військовий збір за 2015 рік в сумі 5 150, 43 грн.
28.11.2019 Головним управлінням ДПС у Волинській області на підставі акта перевірки від 28.10.2019 №3445/03-20-33-02/ НОМЕР_1 прийнято податкові повідомлення-рішення: №0004583302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 76 705, 50 грн., у тому числі: за податковим зобов'язанням 61 364, 40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 15 341, 10 грн.; №0004603302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 6 438, 03 грн., у тому числі: за податковим зобов'язанням 5 150, 43 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 287, 60 грн.; №0004593302, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 170, 00 грн.
Позивачем оскаржені податкові повідомлення-рішення від 28.11.2019 №0004583302, №0004593302, №0004603302 в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної податкової служби України від 20.02.2020 про результати розгляду скарги, податкові повідомлення-рішення від 28.11.2019 №0004583302, №0004593302, №0004603302 залишені без змін, а скарга ОСОБА_1 - без задоволення.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що первинних документів контролюючим органом у АТ «Райффайзен банк аваль» не отримувалося, а відтак контролюючим органом не було вжито заходів для перевірки інформації, що міститься в базі даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС про суми виплачених доходів, щодо складових суми прощеної (анульованої) заборгованості по кредитному договору, а саме: розміру основного боргу, відсотків, пені (за наявності), які, в свою чергу, впливають на визначення розміру податкових зобов'язань.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Відповідно до пп.163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Вимогами пункту 164.1 статті 164 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.
Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Відповідно до вимог п.167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.
Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.
Пунктом 161 підрозділу 10 Розділу Перехідних положень ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 ПК України), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, фізичні особи - нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні та податкові агенти.
Відповідно до пп.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Отже, необхідною умовою для нарахування та утримання податку та військового збору з доходів фізичної особи є наявність факту отримання доходів.
Законом України від 09 квітня 2015 року №321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» підрозділ 1 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України було доповнено пунктом 8 такого змісту: Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01 січня 2015 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01 січня 2015 року. Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, Головне управління ДПС у Волинській області при визначені позивачу податкових зобов'язань податковими повідомленнями-рішеннями від 28.11.2019 №0004583302, №0004593302, №0004603302 керувалося виключно відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС про суми виплачених доходів, згідно яких ОСОБА_1 отримав за 3 квартал 2015 року дохід у вигляді додаткового блага в сумі 343 362, 58 грн. від АТ «Райффайзен банк аваль».
Вказаними відомостями із Державного реєстру фізичних осіб ДПС про суми виплачених доходів, банком лише констатовано факт подання ним податкового розрахунку за формою №1-ДФ відносно сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку фізичної особи ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції вірно вказав, що з одних лише даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС про суми виплачених доходів, не можливо встановити складові прощеної (анульованої) кредитором суми боргу, яка може включати як основну суму кредиту, так і відсотки за користування ним, комісію та/або штрафні санкції (пеню).
З метою правильного визначення бази оподаткування та, відповідно, сум грошового зобов'язання, що підлягають сплаті позивачем у зв'язку з отриманням доходу у вигляді додаткового блага, контролюючий орган повинен був перевірити отриману податкову інформацію та з'ясувати, зокрема, чи мав позивач суму основного боргу за кредитом перед банком, і яка сума основного боргу перед банком не була погашена позивачем станом на 01.01.2014; яка сума основного боргу анульована (прощена) банком, і яка з неї сума анульованого (прощеного) основного боргу, що не була погашена позивачем станом на 01.01.2014; еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США (Євро) суми основного боргу у гривнях на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню за офіційним курсом НБУ, і який еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США (Євро) суми основного боргу у гривнях, що не була погашена позивачем станом на 01.01.2014, різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року.
Крім цього, відповідач повинен був перевірити дотримання порядку повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, що дозволить визначити правовий статус прощеної заборгованості та, відповідно, наявність у позивача обов'язку сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації.
Проте, жодних первинних документів контролюючим органом у АТ «Райффайзен банк аваль» не отримувалося, а відтак контролюючим органом не було вжито заходів для перевірки інформації, що міститься в базі даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС про суми виплачених доходів, щодо складових суми прощеної (анульованої) заборгованості по кредитному договору, а саме: розміру основного боргу, відсотків, пені (за наявності), які, в свою чергу, впливають на визначення розміру податкових зобов'язань.
Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи письмовим доказам, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що жодних належних заходів, необхідних для з'ясування вищезазначених питань фіскальним органом не було вжито, хоча це мало істотне значення для надання правильних висновків за результатами перевірки та, відповідно, як наслідок, до складу загального річного оподатковуваного доходу позивача за 2015 рік було включено всю суму прощеного боргу, без належного з'ясування складових суми прощеної (анульованої) заборгованості по кредитному договору та інших даних, що впливають на визначення позивачу податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб та військового збору.
Що стосується доводів апелянта про те, що сума, яка стала базою оподаткування - 343362,58 грн. підтверджується листом АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 21.05.2020р. №4-2/333 та копією договору про припинення зобов'язань за кредитним договором від 30.07.2015, є основним боргом, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як слідує з оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, такі прийняті відповідачем 28.11.2019 р., тобто на момент їх прийняття відповідач не володів інформацією щодо отриманих позивачем сум доходу у вигляді додаткового блага, з метою правильного визначення бази оподаткування та, відповідно, сум грошового зобов'язання, що підлягають сплаті позивачем. Крім цього, Відповідач не був позбавлений можливості отримати таку інформацію з моменту проведення перевірки та складання акту перевірки від 28.10.2019 р.
Натомість інформація АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 21.05.2020 р. № 4-2/333, на яку апелянт покликається у апеляційній скарзі, була отримана ним лише 26.05.2020 р. та скерована до суду 28.06.2020 р. Разом з тим, запит про отримання такої інформації був скерований податковим органом банку лише 16.04.2020 р.
Наведене, на думку апеляційного суду, підтверджує висновки суду першої інстанції про те, що контролюючим органом не було вжито заходів для перевірки інформації, що міститься в базі даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС про суми виплачених доходів, щодо складових суми прощеної (анульованої) заборгованості по кредитному договору на день прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень 28 листопада 2019 р.
Верховний Суд у постанові від 19.09.2019 у справі №826/4240/18 зазначає, що для правовідносин, які виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином банк-кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а визнання банком прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов'язання позивача.
У зв'язку з вказаним, суд дійшов висновку, що отримана фіскальним органом інформація з поданого банком податкового розрахунку за формою №1-ДФ потребує перевірки її змісту та правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи), чого у випадку перевірки позивача здійснено відповідачем не було.
З урахуванням наведених вище норм чинного законодавства та обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2019 №0004583302, №0004593302, №0004603302 належить задовольнити повністю.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіривши оскаржені позивачем рішення відповідача, апеляційний суд вважає, що такі не відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені відповідачем докази у своїй сукупності не дають підстави вважати, що рішення відповідача правомірними, законними та обґрунтованими.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та є тотожними до відзиву на позовну заяву, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання. Крім того, наведені факти зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року у справі №140/4318/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді С. М. Кузьмич
В. Я. Макарик
Повне судове рішення складено 01.10.2020р.