01 жовтня 2020 року
Київ
справа №360/588/20
адміністративне провадження №К/9901/23648/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року
у справі №360/588/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
15 вересня 2020 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .
Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими підставами, викладеними у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Наслідком відсутності зазначення у касаційній скарзі підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України є залишення такої скарги без руху.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки у порушення вимог пункту 4 частини другої цієї статті, у ній відсутні посилання на відповідний підпункт частини четвертої статті 328 КАС України та належне обґрунтування такого посилання.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Згідно зі статтею 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у визначених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, визначених пунктами 1-6 частини першої цієї статті.
Із тексту касаційної скарги встановлено, що позивач просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року, якою залишено без змін рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року.
Так, позивач виражає незгоду і з рішенням суду першої інстанції, однак не просить скасувати таке.
Відтак, сформульовані скаржником вимоги не відповідають положенням статті 349 КАС України щодо повноважень суду касаційної інстанції.
Згідно положень частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до підпункту третього пункту третього частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на дату подання касаційної скарги).
Відповідно до підпункту першого пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру, розмір судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на рік звернення до суду із позовом).
Із текстів рішень судів попередніх інстанцій встановлено, що позивачем заявлено до суду першої інстанції одну вимогу немайнового характеру та похідну від неї.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102 грн 00 коп. (станом на рік звернення із позовною заявою).
Так, ставка судового збору за подання касаційної скарги на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року становить 1681 грн 60 коп. (2102 х 0,4 х 200%).
У тексті касаційної скарги міститься клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору обґрунтоване перебуванням у незадовільному майновому стані.
Однак, заявником не подано до Суду належних доказів, які б підтверджували відсутність позивача коштів для сплати судового збору.
З огляду на викладене, у задоволенні клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Відповідно до положень статей 169 та 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до касаційного суду:
- виправленої касаційної скарги відповідно до кількості учасників у справі із зазначенням підстав для касаційного оскарження, викладених з урахуванням положень частини четвертої статті 328 КАС України та вимог до суду касаційної інстанції, викладених з урахуванням положень статті 349 КАС України;
- документа про сплату судового збору у розмірі 1681 грн 60 коп. або доказів наявності у позивача пільг щодо сплати судового збору.
Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача 31219207026007, код банку отримувача (МФО) 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету 22030102, найменування податку, збору, платежу судовий збір (Верховний Суд, 055), символ звітності банку 207, призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД Касаційний адміністративний суд, номер справи, у якій сплачується судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України Суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року у справі №360/588/20 - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Судді Верховного Суду