30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 810/3357/17
адміністративне провадження № К/9901/20101/19
Адміністративне провадження К/9901/20101/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року (головуюча суддя Панова Г.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Коротких А.Ю., судді - Літвіна Н.М., Сорочко Є.О.) у справі №810/3357/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги,
установив:
У жовтні 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 липня 2017 року: №0004631309, №0004641309, №0004671309, №0004681309; рішення від 31 серпня 2017 року №0035491309; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31 серпня 2017 року №Ф-0035501309; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 липня 2017 року №Ф-0004661309 (з урахуванням уточненої позовної заяви).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року, позов ФОП ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 14 липня 2017 року №0004631309 та №0004641309, рішення від 31 серпня 2017 року №0035491309 про застосування штрафних санкцій, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31 серпня 2017 року №Ф-0035501309; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати прийняті судами рішення в частині задоволених вимог і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити. На обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник зазначає, що позивачем безпідставно включено до складу витрат у період, що охоплювався податковою перевіркою, витрати на придбання, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів, а також витрати на паливно-мастильні матеріали (дизельне паливо).
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених вимог - без змін як законні й обґрунтовані. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позову позивач до суду касаційної інстанції не оскаржував, відтак в означеній частині вони касаційному перегляду не підлягають.
Крім того, представником відповідача було заявлено клопотання про заміну відповідача, - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.
У зв'язку із реорганізацією Головне управління ДФС у Київській області шляхом приєднання до Головне управління ДПС у Київській області на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», колегія суддів встановила наявність підстав для заміни відповідача його правонаступником, виходячи з приписів статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час відкриття касаційного провадження у справі; далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
Суди встановили, що Головним управлінням ДФС у Київській області проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 20 червня 2017 року.
За наслідками розгляду заперечень позивача на акт перевірки, контролюючим органом викладено висновки акта перевірки в іншій редакції та констатовано такі порушення позивачем:
- п.п. 8, 9 п.6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року №481, та пп. «а» п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині невірного відображення суми фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7 та суми чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7 ,8);
- п. 167.1 ст. 167, п. 177.2, п. 177.4 ст.177 ПК України в частині заниження суми чистого доходу за 2014-2016 роки на загальну суму 340231,51 грн, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 56406,69 грн;
- п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, в частині заниження чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року на суму 34355,45 грн, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності та з окремих видів доходів, відмінних від здійснення господарської діяльності на суму 515,32 грн;
- п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 71632,25 грн.
На підставі встановлених перевіркою порушень 14 липня 2017 року відповідачем, серед іншого, прийнято податкові повідомлення - рішення: №0004631309 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, за результатами річного декларування на загальну суму 84610,02 грн (за податковим зобов'язанням - 56406,69 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 28203,33 грн; №0004641309 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на 644,14 грн (за податковим зобов'язанням 515,32 грн та за штрафними санкціями 128,82 грн).
Окрім того, 31 серпня 2017 року ГУ ДФС у Київській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0035501309 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 71632,25 грн та рішення №0035491309 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 13597,71 грн.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з безпідставності висновку відповідача про наявність правових підстав до збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, та скасував податкове повідомлення-рішення №0004631309 і похідні від нього - податкове повідомлення-рішення №0004641309, вимогу №Ф-0035501309 та рішення №0035491309.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з пунктом 177.1 статті 177 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (пункт 177.4 статті 177 ПК України).
За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона) (підпункт «в»).
Підставою до прийняття податкових повідомлень-рішень від 14 липня 2017 року №0004631309 та №0004641309, рішення від 31 серпня 2017 року №0035491309 про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) та вимоги від 31 серпня 2017 року №Ф-0035501309 слугували висновки відповідача про заниження позивачем суми чистого доходу за 2014-2016 роки на загальну суму 340231,51 грн, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, військового збору та єдиного внеску.
Зокрема відповідач в акті перевірки наголошував на безпідставному включенні позивачем до складу витрат витрати на придбання, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів, а також витрати на паливно-мастильні матеріали (дизельне паливо).
Аналізуючи такі твердження контролюючого органу та пояснення позивача з цього приводу, суди попередніх інстанцій дійшли наступних висновків:
Видами діяльності позивача є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів, та інше.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період, який охоплювався перевіркою, у власності позивача перебували транспортні засоби, які він на підставі договорів оренди передав ТОВ «Алмаз і К» в строкове платне користування. Водночас у проміжок часу до передачі транспортних засобів в оренду та після їх повернення позивач здійснював підприємницьку діяльність та надавав послуги з транспортування. Перевезення вантажів здійснювались водіями, які працювали за трудовими договорами, що підтверджується наданими позивачем первинними й іншими документами, й, більш того, податковим органом ця обставина визнавалася.
Окрім того, за встановленими судами обставинами справи, з метою здійснення своєї підприємницької діяльності позивачем придбавались паливно-мастильні матеріали, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку №631, актами наданих послуг та звірки взаємних розрахунків, рахунками - фактурами та платіжними дорученнями.
Також, як встановили суди, транспортні засоби під час використання у своїй господарській діяльності виходили з ладу та потребували ремонту, у зв'язку з чим позивачем придбавалися запасні частини у ТОВ «Профіпартс», ТОВ «КПП ЦЕНТР», ПП «ЛАН» Київська філія ПП «ЛАН», ТОВ «Шинна компанія», ТОВ «Атодистрибюшн Карго Партс».
На підтвердження вказаних обставин позивачем надано до суду копії видаткових накладних та акти наданих послуг. Крім того, як встановили суди, витрати, понесені позивачем під час здійснення підприємницької діяльності, відображались у Книгах обліку доходів і витрат за відповідні періоди.
Таким чином, з огляду на основний вид діяльності позивача та наявні в матеріалах справи документи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивачем правомірно на підставі підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу витрат віднесено витрати з ремонту транспортних засобів та витрати на придбання паливно мастильних засобів у період 2014-2016 років.
Відповідач, у свою чергу, не довів того факту, що позивачем були використані придбані паливно-мастильні матеріали не у власній підприємницькій діяльності, як і не доведено, що позивачем у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік включено до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів, придбаних у ТОВ «Профіпартс», ТОВ «КПП ЦЕНТР», ПП «ЛАН» Київська філія ПП «ЛАН», ТОВ «Шинна компанія», ТОВ «Атодистрибюшн Карго Партс», як про це стверджувалось в акті перевірки.
Таким чином, з огляду на визнання судами першої та апеляційної інстанції безпідставним висновок відповідача про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, колегія суддів погоджується з висновком судів щодо наявності підстав до скасування податкових повідомлень-рішень від 14 липня 2017 року №0004631309, №0004641309, вимоги від 31 серпня 2017 року №Ф-0035501309 та рішення від 31 серпня 2017 року №0035491309.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права, чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою до скасування судового рішення.
Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах обох інстанцій, і з урахуванням яких як суд першої, так і апеляційної інстанцій, вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.
Доводи заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, натомість, такі зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.
Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно й правильно встановили обставини справи, проаналізували й перевірили усі доводи сторін. Порушень норм процесуального права з боку судів першої та апеляційної інстанцій при дослідженні доказів судом касаційної інстанції не встановлено.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
У зв'язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська