29 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 0340/1334/18
адміністративне провадження № К/9901/4109/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
за участі:
секретаря судового засідання Кравченко Р.О.,
представника позивача - Шептицької Н.В.,
представника відповідача - Радея О.А.,
представник третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 (колегія суддів у складі: Кухтея Р. В., Носа С. П., Шевчук С. М.)
у справі № 0340/1334/18
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління патрульної поліції у Волинській області,
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач, Департамент ПП), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції (далі - третя особа, УПП у Волинській області ДПП), в якому просив: визнати протиправними та скасувати накази начальника Департаменту ПП від 11.05.2018 № 644 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» про звільнення зі служби в поліції начальника сектору транспортного забезпечення УПП у Волинській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 та від 12.06.2018 № 558 о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції начальника сектору транспортного забезпечення УПП у Волинській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 ; поновити його на посаді начальника сектору транспортного забезпечення УПП у Волинській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 з 12.06.2018; стягнути з Департаменту ПП на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні службового розслідування були порушені вимоги Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України щодо відібрання пояснень позивача, оскільки він не відмовлявся від їх надання як це зазначено у висновку службового розслідування. Крім того, в основу висновку і оскаржуваних наказів покладено факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та складення щодо позивача адміністративного протоколу за частиною першою статті 130 КУпАП (за відмову пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння). Позивач не заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП, однак зазначив, що даний проступок вчинений ним з необережності і він не мав на меті умисно порушити правила дорожнього руху. Щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, зазначив, що станом на день затвердження висновку службового розслідування та на день винесення наказу про звільнення жодного рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є підтвердженням вчинення адміністративного проступку. Також зазначив, що при застосуванні до нього найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, відповідач не врахував характер та обставини вчинення правопорушення, а саме: вчинення адміністративного проступку невеликої тяжкості, сплату штрафу, відсутність негативних наслідків; попередню поведінку позивача, а саме те, що він ніколи не притягався до адміністративної або кримінальної відповідальності, є учасником бойових дій, неодноразово заохочувався за сумлінну службу, а також тривалість служби - майже 23 роки та рівень знань про порядок служби під час проходження атестації у 2015 році. Враховуючи наведене, вважає, що оскаржувані накази прийняті з порушенням вимог Інструкції та Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 04.09.2018 в задоволенні адміністративного позову відмовив.
Судове рішення першої інстанції мотивовано тим, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні, і відмова пройти огляд - фактично прирівнюється до визнання своєї провини. Позивач на законну вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння в порушення зазначених вимог категорично відмовився, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем вчинено негідну поведінку проти інтересів служби, що суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу. Також суд дійшов висновку, що при звільненні позивача зі служби в поліції відповідачем було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду, заподіяну авторитету поліції, відношення позивача до вчиненого, а також встановлено несумісність подальшого проходження позивачем служби в поліції, та, як наслідок, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів поліції є законним та обґрунтованим, а оскаржувані накази прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту ПП № 644 від 11.05.2018 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» про звільнення зі служби в поліції начальника сектору транспортного забезпечення УПП у Волинській області ДПП майора поліції ОСОБА_1. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту ПП № 558 о/с від 12.06.2018 «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції начальника сектору транспортного забезпечення УПП у Волинській області ДПП майора поліції ОСОБА_1 . Поновлено позивача на посаді начальника сектору транспортного забезпечення УПП у Волинській області ДПП, з 13.06.2018. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту ПП на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 106 427 гривень 97 копійок, з вирахуванням податків та обов'язкових платежів. Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника сектору транспортного забезпечення УПП у Волинській області ДПП та присудження з Департаменту ПП середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 10 008 гривень 90 копійок допущена до негайного виконання.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи постанову про часткове задоволення позову, суд виходив з того, що позивачем не заперечується сам факт порушення Правил дорожнього руху, які стали наслідком звільнення його зі служби в поліції, проте вважає, що до нього застосовано занадто суворий вид стягнення без врахування обставин, які викладені у частині дев'ятій статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України. Суд зазначає, що позивач неодноразово нагороджувався відзнаками МВС України, медалями, приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України. Крім того, апеляційний суд встановив, що позивач під час проходження первинної професійної підготовки зарекомендував себе як грамотний, дисциплінований та принциповий працівник. Правильно приймає рішення в питаннях організації, планування та безпосередній перевірці правил дотримання та експлуатації відомчого автотранспорту. В діяльності неухильно дотримується Конституції України та чинного законодавства. Фізично розвинений, табельною зброєю та прийомами самозахисту володіє добре. Проте, відповідачем не були враховані наведені вище обставини при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також не надано суду доказів негативної характеристики позивача та не враховано тривалість служби позивача в органах внутрішніх справ - 23 роки. Відповідач, на думку суду апеляційної інстанції, обмежився застосуванням крайнього і найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, не дослідивши в повній мірі всі обставини та докази, а також особу позивача. З урахуванням встановлених у цій справі судом апеляційної інстанції фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, колегія суддів вважає, що оспорювані накази не відповідають критеріям обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та пропорційності, оскільки при прийнятті оспорюваних наказів не було дотримано необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване їх прийняття. Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність оспорюваних наказів, наявність підстав для їх скасування та поновлення позивача на службі в поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що висновки суду апеляційної інстанції зроблені без врахування єдиної правозастосовчої практики суду касаційної інстанції. Крім того, скаржник вважає, що апеляційний суд вийшов за межі предмета доказування та перебирав на себе функції Департаменту ПП як органу, що законодавством наділений та уповноважений на накладення дисциплінарного стягнення стосовно працівника патрульної поліції. До того ж мотивування судом оскаржуваного рішення додатковими аргументами не відповідає закріпленому у статті 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та у статті 8 Конституції України принципу верховенства права. Також скаржник зазначає, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні, і відмова пройти огляд - фактично прирівнюється до визнання своєї провини. При цьому, зазначає, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку, контролю за дотримання Правил дорожнього руху. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. На думку Департаменту ПП, позивачем було вчинено негідну поведінку проти інтересів служби, що суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу. Крім того, скаржник зазначає, що вчинення навіть одного проступку, який дискредитує звання поліцейського, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Обґрунтовуючи свою позицію скаржник послався на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 11.04.2018 по справі № 826/23664/15, від 11.04.2018 по справі № 817/1303/16, від 03.05.2018 по справі № 810/2073/16, Верховного Суду України, викладену в постановах від 29.09.2015 по справі № 21-1288а15, від 20.10.2015 по справі № 21-2103а15, від 14.03.2017 по справі № 800/323/16.
У додаткових поясненнях відповідач зазначає, що сума середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яка підлягала стягненню за період з 13.06.2018 по 17.01.2019, становить не 106 427,97 гривень, як вказав суд першої інстанції, а 73 064,97 гривень, оскільки кількість днів вимушеного прогулу станом на день прийняття рішення про поновлення позивача на посаді становить не 319 календарних днів, як вказано у рішенні суду першої інстанції, а - 219.
Позиція інших учасників справи
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Третя особа заяви про приєднання до касаційної скарги або відзиву на неї не надала.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Шарапи В. М. (суддя-доповідач), Бевзенка В. М., Данилевич Н. А. від 12.03.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою Департаменту ПП на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12.06.2019 № 708/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 0340/1334/18 у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2019 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Мельник-Томенко Ж. М., судді Жук А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 0340/1334/18.
Ухвалою Верховного Суду від 01.09.2020 справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у відкритому судовому засіданні.
У судовому засіданні представник відповідача вимоги касаційної скарги підтримав у повному обсязі, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти касаційної скарги з мотивів, викладених у відзиві на касаційну скаргу та просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ України з червня 1997 року по 05.11.2015, з 06.11.2017 на службі в органах Національної поліції України.
Наказом Департаменту ПП від 26.02.2018 № 850 призначено службове розслідування з метою встановлення причин та обставин вчинення адміністративного правопорушення начальником сектору транспортного забезпечення УПП у Волинській області ДПП майором поліції ОСОБА_1 та порушення ним вимог Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, що мало місце 17.02.2018.
За результатами службового розслідування складено висновок службового розслідування від 13.04.2018, який затверджений начальником Департаменту ПП 26.04.2018.
Службовим розслідуванням встановлено, що начальник сектору транспортного забезпечення УПП у Волинській області ДПП майор поліції ОСОБА_1 17.02.2018 близько 01 год 30 хв, перебуваючи поза службою, без форменого одягу та табельної зброї, керуючи належним йому автомобілем «Mercedes-Benz ML 320» номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги пункту 17.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП. В подальшому, після виявлення явних ознак алкогольного сп'яніння майор поліції ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в присутності двох свідків на місці та в медичному закладі охорони здоров'я відмовився в категоричній формі, що стало підставою для складання про даний факт протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП. Під час оформлення вищезгаданого протоколу майор поліції ОСОБА_1 грубо і нетактовно, вживаючи нецензурну лексику, спілкувався з поліцейським роти №1 батальйону Управління сержантом поліції Дрогомирецьким В. В. , ображав його честь і гідність, намагався вплинути на його дії через своє службове становище. Такими своїми діями, які набули розголосу і значного суспільного резонансу, майор поліції ОСОБА_1 суттєво підірвав авторитет УПП у Волинській області ДПП, оскільки працівники поліції мають спеціальний правовий статус, відповідно до якого вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов'язків працівників поліції, які, приймаючи присягу, приймають обов'язок своїми діями сприяти зміцненню авторитету органів Національної поліції.
Відтак, начальник сектору транспортного забезпечення УПП у Волинській області ДПП майор поліції ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 17.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, частини третьої статті 122 КУпАП, вчинив дії, що стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною першою статті 130 КУпАП, вимоги пункту 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», вимоги Присяги поліцейського на вірність українському народові та вимоги пунктів 1, 10, 11 частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, чим вчинив дисциплінарний проступок.
Відповідно до наказу начальника Департаменту ПП від 11.05.2018 № 644 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за вчинення даного дисциплінарного проступку до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом начальника Департаменту ПП від 12.06.2018 № 558 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
Позивач, не погоджуючись з наказами від 11.05.2018 № 644 та від 12.06.2018 № 558 о/с в частині його звільнення, звернувся з цим позовом до суду.
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з даним позовом) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», відповідно до частини першої статті 1 якого Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно зі статтею 3 цього Закону, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
За змістом частини першої статті 18 цього ж Закону, поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
За правилами статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. У частині 2 вказаної статті Закону визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліції» встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно із пунктом 9 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» вирішено поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Відповідно до частини першої статті 8 Дисциплінарного статуту начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.
За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з органів внутрішніх справ.
Порядок накладання дисциплінарних стягнень врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.
Вказаною нормою, зокрема, передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230 затверджена Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (надалі - Інструкція № 230, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2.1. вказаної Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового і начальницького складу чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового і начальницького складу і можуть викликати суспільний резонанс.
Відповідно до підпункту 2.2.5. пункту 2.2. Інструкції № 230 службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі скоєння особою рядового і начальницького складу адміністративного правопорушення.
Згідно з пунктом 5.4. Інструкції № 230, якщо вину особи рядового і начальницького складу повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового і начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. Особа рядового і начальницького складу, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.
Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника (пункт 2.6 Інструкції № 230).
Відповідно до підпункту 6.3.6. пункту 6.3. Інструкції № 230 забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи рядового і начальницького складу письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи рядового і начальницького складу, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.
08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унесені зміни.
Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв?язку зі звільненням позивача у порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.
Законом України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський при проходженні служби, у своїй повсякденній діяльності та поза межами служби, повинен неухильно дотримуватися Конституції України, Законів України та інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність такого працівника, а також Присяги поліцейського.
Статтею 7 Дисциплінарного статуту визначено обов'язки осіб рядового і начальницького складу та закріплено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до висновку службового розслідування, начальник сектору транспортного забезпечення УПП у Волинській області ДПП майор поліції ОСОБА_1 17.02.2018 близько 01 год 30 хв, перебуваючи поза службою, без форменого одягу та табельної зброї, керуючи належним йому автомобілем «Mercedes-Benz ML 320» номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги пункту 17.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбачене частиною третьою статті 122 КУпАП. В подальшому, після виявлення явних ознак алкогольного сп'яніння майор поліції ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в присутності двох свідків на місці та в медичному закладі охорони здоров'я відмовився в категоричній формі, що стало підставою для складання про даний факт протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП. Під час оформлення вищезгаданого протоколу майор поліції ОСОБА_1 грубо і нетактовно, вживаючи нецензурну лексику, спілкувався з поліцейським роти № 1 батальйону Управління сержантом поліції Дрогомирецьким В. В. , ображав його честь і гідність, намагався вплинути на його дії через своє службове становище. Такими своїми діями, які набули розголосу і значного суспільного резонансу, майор поліції ОСОБА_1 суттєво підірвав авторитет УПП у Волинській області ДПП, оскільки працівники поліції мають спеціальний правовий статус, відповідно до якого вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов'язків працівників поліції, які, приймаючи присягу, приймають обов'язок своїми діями сприяти зміцненню авторитету органів Національної поліції.
Разом з тим, суд першої інстанції встановив, що факт відмови ОСОБА_1 пройти в установленому порядку медичний огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння підтверджується письмовими поясненнями поліцейського роти № 1 батальйону УПП у Волинській області ДПП сержанта поліції Дрогомирецького В. В. та поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Також суд першої інстанції встановив, що відповідно до пояснень т. в. о. інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у Волинській області ДПП сержанта поліції Штурми Д. В. та інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у Волинській області ДПП лейтенанта поліції Танчука В. В. позивач на місці події мав ознаки алкогольного сп'яніння, поводив себе зухвало, виражався нецензурною лайкою та намагався тиснути авторитетом своєї посади.
Крім того, суд першої інстанції встановив, що наведені вище обставини також підтверджуються наданими відеоматеріалами, зробленими на місці подій 17.02.2018 на нагрудні відео-реєстратори патрульних ZM0337, DM4190, ZM0307.
Верховний Суд вважає правильними висновки суду першої інстанції, що 17.02.2018 позивач вчинив дії, які підпадають під визначення дисциплінарного проступку, та свідчать про відсутність у нього високої свідомості, недотримання законодавства, порушення норм професійної та службової етики. Такі дії не можна вважати гідними звання поліцейського, а поведінку - чесною та такою, що є прикладом у дотриманні громадського порядку.
Посилання суду апеляційної інстанції на те, що відповідач обмежився застосуванням крайнього і найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, не дослідивши в повній мірі всі обставини та докази, а також особу позивача, який неодноразово нагороджувався відзнаками МВС України, медалями, приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України, зарекомендував себе як грамотний, дисциплінований та принциповий працівник, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованим, оскільки встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 допустив порушення вимог статті 18 Закону України «Про Національну поліції», Правил дорожнього руху, якими визначено правила поведінки особи у таких випадках.
Верховний Суд бере до уваги та наголошує, що ці нормативно-правові акти зобов'язують будь-яку особу-водія, а також поліцейського, який за родом своєї служби повинен бути прикладом неухильного дотримання Конституції та Законів України, Присяги поліцейського, зокрема, на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Втім, суд першої інстанції встановив, що від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння позивач відмовився у присутності двох осіб, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.
Крім цього, суд першої інстанції встановив, що наказом Департаменту ПП від 26.02.2018 № 850 призначено службове розслідування з метою встановлення причин та обставин вчинення адміністративного правопорушення начальником сектору транспортного забезпечення УПП у Волинській області ДПП майором поліції ОСОБА_1 та порушення ним вимог Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, що мало місце 17.02.2018, за результатами якого обставини його скоєння знайшли своє підтвердження, тому суд першої інстанцій дійшов правильного висновку, що у відповідача були наявні підстави для видання наказу від 11.05.2018 № 644, який в подальшому було реалізовано шляхом видання наказу від 12.06.2018 № 558 о/с.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані накази видані уповноваженою особою у передбаченому законом порядку, при цьому обраний вид дисциплінарної відповідальності відповідає тяжкості та обставинам проступку, відношенню позивача до нього, тому підстав для визнання зазначених наказів протиправними немає.
Також немає підстав вважати, що відповідач необґрунтовано обрав крайній захід дисциплінарного впливу на позивача, оскільки Дисциплінарний статут не визначає конкретних видів дисциплінарних проступків, яким мають відповідати ті чи інші види дисциплінарних стягнень, тобто обрання відповідного виду стягнення належить до дискреційних повноважень Департаменту ПП. Так вибір одного із видів дисциплінарного стягнення належить до дискреційних повноважень органу, що має право приймати рішення за результатами розгляду дисциплінарного провадження.
Разом з тим, Верховний Суд зазначає, що дисциплінарним проступком визнається протиправне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність), тобто невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків при здійсненні повноважень, передбачених Конституцією України та Законами України, статутом, наказами керівника (установи) та іншими організаційно-розпорядчими документами, перевищення наданих повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням служби, а також вчинок, що суперечить вимогам нормативних актів щодо професійної етики та поведінки.
Особливе значення при визначенні діяння працівника як дисциплінарного проступку має наявність у вчиненні цього діяння вини працівника, під якою розуміється певне психічне ставлення особи до своїх протиправних дій і їх шкідливих наслідків. Вина може виступати як умисел чи необережність. Характерні ознаки умислу: усвідомлення працівником суспільної шкідливості своєї поведінки; передбачення негативних наслідків такої поведінки; бажання настання шкідливих наслідків у результаті своєї поведінки або свідоме допущення їх. Залежно від характеру вольового ставлення особи до суспільно-шкідливих наслідків свого діяння визначають два види умислу: прямий - коли працівник, передбачаючи суспільно шкідливі наслідки своєї дії чи бездіяльності, бажає їх настання; побічний - коли працівник, передбачаючи суспільно шкідливі наслідки своєї дії чи бездіяльності, прямо не бажає їх, але свідомо допускає їх настання.
Проте, необережність характеризується тим, що працівник, який вчинив дисциплінарний проступок, передбачав можливість настання шкідливих наслідків своєї поведінки, але легковажно розраховував на їх відвернення або не передбачав можливість таких наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити. Необережність виявляється зазвичай як недбалість.
Отже, незалежно від форми вини обов'язковим її елементом є усвідомлення особою протиправності свого діяння. Форма вини впливає на ступінь тяжкості вчиненого проступку. Тобто дисциплінарний проступок, вчинений з необережності, вважається менш тяжким, ніж вчинений умисно. А від цього, своєю чергою, має залежати й вид дисциплінарного стягнення.
За приписами статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Таким чином, при наданні оцінки правомірності порядку накладення на позивача дисциплінарного стягнення та законності обставин його накладення, слід виходити з наявності всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.
Отже, з врахуванням встановлених судами обставин, підстав вважати обраний вид стягнення непропорційним дисциплінарному проступку, вчиненому позивачем, у Верховного Суду також немає.
Доводи ОСОБА_1 про те, що перед накладенням дисциплінарного стягнення відповідачем не було відібрано у нього письмові пояснення, тому порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, судом першої інстанцій обґрунтовано не взято до уваги, з огляду на таке.
Відповідно до підпункту 6.3.6. пункту 6.3. Інструкції № 230 забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи рядового і начальницького складу письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи рядового і начальницького складу, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до матеріалів службового розслідування, опитати майора поліції ОСОБА_1 виявилося неможливим. З 19.02.2018 по 06.03.2018 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Державній установі «Територіальне медичне об'єднання ВМС України у Волинській області», з 07.03.2018 по 19.03.2018 лікувався у Волинській обласній клінічній лікарні. 31.03.2018 позивач повідомив начальника кадрового забезпечення, що травмував ногу та перебуває на лікарняному.
ОСОБА_1 на адресу його проживання були надіслані повідомлення про виклик до Управління для пояснень по суті подій, щодо яких проводилося службове розслідування, від 15.03.2018 № 2478/41/17/03-2018, від 19.03.2018 № 2596/4117/03-2018. Також 16.03.2018, 19.03.2018, 20.03.2018, 21.03.2018 старшим інспектором відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у Волинській області ДПП старшим лейтенантом поліції Мартинюком О. К. у присутності інших працівників відділу здійснювались телефонні дзвінки на телефонні номери ОСОБА_1 з метою виклику для надання пояснень по суті подій, однак останній просив зв'язатися з ним наступного дня.
22.03.2018 лейтенантом поліції Мартинюком О. К. спільно із лейтенантом поліції ОСОБА_8 було здійснено виїзд до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання ВМС України у Волинській області», де перебував ОСОБА_1 , та запропоновано йому надати пояснення по суті службового розслідування. ОСОБА_1 на бланку пояснення зазначив, що перебуває в хворобливому стані та знаходиться на стаціонарному лікуванні, пояснення надасть після виходу на службу. У зв'язку з цим лейтенантом поліції Мартинюком О. К. у присутності лейтенанта поліції ОСОБА_8 був складений акт про відмову надати пояснення ОСОБА_1 від 22.03.2018 ВН № 2765/41/17-2018.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що під час проведення службового розслідування позивачу неодноразово надавалась можливість подати пояснення по суті подій, щодо яких проводилося службове розслідування, однак позивач таким правом не скористався.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача про те, що станом на 12.06.2018 Дисциплінарний статут Національної поліції України не набрав чинності, тому звільнення його з посади з посиланням на цей нормативно-правовий акт вже саме по собі виключає правомірність оскаржуваних наказів та є підставою для їх скасування, з огляду на таке.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Водночас, пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут Національної поліції України не затверджено, на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV, який не втратив чинність і продовжує діяти як станом на момент вчинення проступку позивачем, так і на момент накладення дисциплінарного стягнення.
Щодо посилання позивача у відзиві на касаційну скаргу на те, що складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП не є підтвердженням вчинення ним даного адміністративного проступку, оскільки жодного рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП до затвердження висновку службового розслідування не було, колегія суддів відхиляє, оскільки з аналізу Дисциплінарного статуту випливає, що дотримання службової дисципліни означає виконання працівником органів внутрішніх справ законодавчих і підзаконних актів з питань службової діяльності та бездоганне й неухильне додержання правил, що такими нормативними актами передбачені, зокрема Присяги працівника органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики в ОВС та вимог вказаного Статуту. Також, як передбачено Дисциплінарним статутом, працівник органів внутрішніх справ повинен поважати людську гідність, виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку.
Водночас слід враховувати, що дисциплінарна відповідальність є окремим видом юридичної відповідальності поряд із кримінальною, адміністративною, цивільно-правовою і матеріальною. Підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників органів внутрішніх справ та відповідний порядок притягнення регулюються спеціальним законодавством: Дисциплінарним статутом та Інструкцією № 230.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.
Відсутність факту притягнення до адміністративної відповідальності позивача не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який в порядку Дисциплінарного статуту відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ.
Також варто наголосити, що суд касаційної інстанції не має права додатково перевіряти докази та встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.
Відтак у Верховного Суду відсутні підстави вважати, що позивача було безпідставно притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, а доводи касаційної скарги не спростовують наявності у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні службової дисципліни.
З огляду на наведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що при звільненні позивача зі служби в поліції відповідачем було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду, заподіяну авторитету поліції, відношення позивача до вчиненого, а також встановлено несумісність подальшого проходження позивачем служби в поліції, тому застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів поліції є законним та обґрунтованим, а оскаржувані накази прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 813/336/16, від 28.05.2020 у справі № 815/2657/17.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Частиною першою статті 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
В межах розгляду даної справи суд дійшов висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що призвело до скасування цим судом рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 352 КАС України суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, статтями 3, 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити.
2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 скасувати.
3. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк