30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 640/9874/19
адміністративне провадження № К/9901/23617/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року у справі №640/9874/19 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії державного головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. щодо винесення постанови від 28 лютого 2019 року у виконавчому провадженні ВП №580667342 про закінчення виконавчого провадження;
- скасувати постанови від 28 лютого 2019 року у виконавчому провадженні ВП №580667342 про закінчення виконавчого провадження та направлення виконавчого листа №826/214/15, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 20 листопада 2018 року на виконання;
- зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. поновити порушені права стягувача у виконавчому провадженні ВП №580667342, шляхом здійснення своїх обов'язків, покладених на нього законом;
- зобов'язання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. відновити виконавче провадження ВП №580667342 за його постановою не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення і виконати дане рішення суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. щодо винесення постанови від 28 лютого 2019 року у виконавчому провадженні ВП №580667342 про закінчення виконавчого провадження.
Визнано протиправною та скасувано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. від 28 лютого 2019 року, прийняту у виконавчому провадженні ВП №580667342 про закінчення виконавчого провадження.
Зобов'язано відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження, з виконання виконавчого листа №826/214/15, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва на виконання постанови від 30 березня 2016 року у справі №826/214/15 за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату, Міністерства оборони України, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - у порядку та строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Міністерства юстиції України подало касаційну скаргу.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Стаття 287 КАС України визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що предметом спору у даній справі є визнання протиправними дій державного виконавця, скасування постанови державного виконавця та зобов'язання вчинити певні дії.
За такого правового врегулювання оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Аналіз ухвалених у цій справі судових рішень та встановлених обставин справи і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовної практики в такій категорії адміністративних справ.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
З огляду на вказане, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року у справі №640/9874/19 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця Андрія Тарасовича про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк