30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 560/1616/19
адміністративне провадження № К/9901/34962/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року (суддя - Польовий О.Л.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року (головуючий суддя - Охрімчук І.Г., судді: Смілянець Є.С., Капустинський М.М.) у справі №560/1616/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - ГУ ДФС у Хмельницькій області) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України від 30 травня 2018 року №889-о про звільнення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Хмельницькій області та податкової міліції ДФС у запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом «г» (через скорочення штатів) - при відсутності подальшого використання на службі пункту 64 Положення;
- визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України від 03 серпня 2018 року №1352-0 наказ ДФС України від 30 травня 2018 року №889-о про звільнення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 , а саме в частині зазначення про день звільнення з посади та податкової міліції ДФС у запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом «г» (через скорочення штатів) - при відсутності подальшого використання на службі пункту 64 Положення: «з дня виходу зі стану тимчасової непрацездатності»;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Хмельницькій області від 02 квітня 2019 року №105-о про оголошення наказів ДФС від 30 травня 2018 року №889-0 «Про звільнення ОСОБА_1 », та від 03 серпня 2018 року №1352-о «Про внесення змін до наказу ДФС від 30 травня 2018 року №889-о», яким підполковника податкової міліції ОСОБА_1 - заступника начальника відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Хмельницькій області звільнено із займаної посади та податкової міліції ДФС у запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом «г» (через скорочення штатів) - при відсутності подальшого використання на службі, пункту 64 Положення;
- поновити підполковника податкової міліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Хмельницькій області;
- стягнути з ГУ ДФС у Хмельницькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з дня незаконного звільнення ОСОБА_1 - 02 квітня 2019 року по дату поновлення на роботі, враховуючи середньоденний розмір заробітної плати.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з грудня 2004 року він проходить службу в органах податкової міліції ДПА у Хмельницькій області. Відповідно до наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області від 02 квітня 2019 року №105-о про оголошення наказів Державної фіскальної служби від 30 травня 2018 року №889-0 «Про звільнення ОСОБА_1 », та від 03 серпня 2018 року №1352-о «Про внесення змін до наказу ДФС від 30 травня 2018 року №889-о», якими підполковника податкової міліції ОСОБА_1 (М-239282) звільнено із займаної посади заступника начальника відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Хмельницькій області та податкової міліції ДФС у запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом «г» (через скорочення штатів) - при відсутності подальшого використання на службі, пункту 64 Положення. З цим наказом позивача було ознайомлено 22 квітня 2019 року під особистий підпис. Оскаржувані накази вважає незаконними й такими, що підлягають скасуванню, оскільки грубо порушено процедуру звільнення з посади та податкової міліції за наявності вакантних посад за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ ДФС України від 30 травня 2018 року №889-о про звільнення із посади та податкової міліції Державної фіскальної служби у запас (з постановкою на військовий облік) підполковника податкової міліції ОСОБА_1 (М 239282) заступника начальника відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Хмельницькій області за підпунктом «г» (через скорочення штатів) - при відсутності подальшого використання на службі, пункту 64 Положення.
Визнано протиправним та скасовано наказ ДФС України від 03 серпня 2018 №1352-о «Про внесення змін до наказу ДФС України від 30 травня 2018 року №889-0 «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено підполковника податкової міліції ОСОБА_1 (М- 239282) на посаді заступника начальника відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Хмельницькій області.
Стягнуто з ГУ ДФС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 квітня 2019 року по 23 липня 2019 року в розмірі 40936, 11 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 13020,00 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що фактично скорочення штату за посадою заступника начальника відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Хмельницькій області відбулось, проте, зважаючи на наявність вакантних посад, рівнозначних посаді, яку обіймав позивач, та які не були запропоновані позивачу станом на час попередження про наступне вивільнення та на час прийняття спірних наказів, правові підстави для звільнення ОСОБА_1 згідно з підпунктом «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі були відсутні. Звільнення позивача через скорочення штатів було здійснено без дотримання встановленої законом процедури. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області від 02 квітня 2019 року №105-о «Про оголошення наказів ДФС та проведення розрахунків ОСОБА_1 » суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що цей наказ не порушує прав позивача, а лише фіксує факт ознайомлення його із зазначеними наказами про звільнення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У касаційній скарзі ГУ ДФС у Хмельницькій області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі №560/1616/19 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що у зв'язку зі зміною структури, штатного розпису, у відповідності до статті 49-2 Кодексу законів про працю України, 28 вересня 2017 року ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення із займаної посади та органів податкової міліції ДФС не раніше 28 листопада 2017 року, згідно із підпунктом «г» пункту 64 Положення №114 (через скорочення штатів) за відсутності можливості подальшого використання на службі. У відповідності до вимог наказу ДФС України від 14 вересня 2017 року№611 «Про надання повноважень» Головним управлінням 02 жовтня 2017 року позивачу запропоновано переведення на дві вакантні посади, проте позивач відмовився, про що свідчить відповідний підпис. Відтак, враховуючи те, що відбулися зміни організаційної структури та штатного розпису ГУ ДФС у Хмельницькій області, ДФС України від 30 травня 2018 року прийнято наказ «Про звільнення ОСОБА_1 ». Також вказано, що суди попередніх інстанцій безпідставно вказали на те, що позивачу не були запропоновані рівнозначні посади, а ті які були запропоновані не є рівнозначними посадами, оскільки при скороченні штатів законодавство передбачає переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з вищих посад на нижчі. Крім того, в період з 28 вересня 2017 року по 10 травня 2018 року у ГУ ДФС у Хмельницькій області були відсутні керівні посади, які за розміром оплати відповідали б посаді заступника начальника самостійного відділу, разом з тим, позивач не звертався із рапортом або з поданням із проханням про призначення його на керівну вакантну посаду. Крім того, на думку скаржника оскільки умови проходження співробітниками податкової міліції визначені спеціальним законодавством, а саме Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України УРСР від 29 липня 1991 року №114, спірні правовідносини не можуть регулюватись Кодексом законів про працю України.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому він вважає доводи скаржника безпідставними та необґрунтованими і такими, що не відповідають вимогам закону. Відтак, просить рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу ГУ ДФС у Хмельницькій області - без задоволення.
Рух касаційної скарги
16 грудня 2019 року вказана касаційна скарга надійшла до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду склад колегії суддів такий: головуючий суддя - Соколов В.М., судді: Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі №560/1616/19.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2020 року підготовчі дії закінчено, справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 30 вересня 2020 року.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 з грудня 2004 року проходив службу в органах податкової міліції.
Відповідно до довідки ДФС України від 01 серпня 2017 року №875/04-0715 про безпосередню участь особи в антитерористичній операції та визнання її учасником бойових дій, ОСОБА_1 залучений до проведення антитерористичної операції у Луганській та Донецькій областях з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією у Донецькій та Луганській областях.
Рішенням Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ДФС від 25 квітня 2017 року ОСОБА_1 присвоєно статус учасника бойових дій.
Наказом ДФС України від 14 вересня 2017 року №611 «Про надання повноважень» начальників Головних управлінь ДФС уповноважено вжити заходів для попередження про зміни у структурах, штатних розписах, скорочення штатів та наступне вивільнення працівників й осіб начальницького складу підрозділів внутрішньої безпеки головних управлінь в областях, місті Києві, офісу великих платників податків ДФС, а також вирішити питання щодо подальшого проходження служби (роботи) осіб, посади яких підлягають скороченню відповідно до чинного законодавства.
На виконання зазначеного вище наказу, 28 вересня 2017 року ГУ ДФС у Хмельницькій області було попереджено позивача під особистий підпис про наступне вивільнення із займаної посади- заступника начальника відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Хмельницькій області та податкової міліції ДФС не раніше 28 листопада 2017 року відповідно до підпункту «г» пункту 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення №114) у зв'язку з скороченням штату, за відсутності можливості подальшого використання на службі.
Згідно додатку до попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 адміністрація ГУ ДФС у Хмельницькій області запропонувала позивачу зайняти наступні вакантні посади: 1) завідувача організаційно-аналітичного сектору відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Хмельницькій області; 2) старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Хмельницькій області.
02 жовтня 2017 року ОСОБА_1 відмовився від запропонованих посад, про що в додатку до попередження про наступне вивільнення містить відповідна відмітка.
З 27 квітня 2018 року по 10 травня 2018 року ОСОБА_1 перебував у відпустці.
В період з 10 травня 2018 року по 30 травня 2018 року позивач перебував на лікарняному.
Згідно з наказом ДФС України від 30 травня 2018 року №889-о «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади заступника начальника відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Хмельницькій області та податкової міліції ДФС (з постановкою на військовий облік) за підпунктом «г» (через скорочення штатів) - при відсутності подальшого використання на службі, пункту 64 Положення №114.
31 травня 2018 року ГУ ДФС у Хмельницькій області склало Акт №1 про відмову позивача від ознайомлення із наказом ДФС України від 30 травня 2019 року №889 та відмову від отримання копії цього наказу.
01 квітня 2019 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджено листком непрацездатності серії АДЦ №618513.
Наказом ДФС України від 03 серпня 2018 року №1352-о «Про внесення змін до наказу ДФС» внесено зміни до наказу ДФС України від 30 травня 2018 року №889-о «Про звільнення ОСОБА_1 », а саме пункт 1 викладено в наступній редакції: «Звільнити з посади та податкової міліції Державної фіскальної служби в запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом «г» (через скорочення штатів) - при відсутності можливості подальшого використання на службі, пункту 64 Положення - днем виходу зі стану тимчасової непрацездатності».
Відповідно до наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області від 02 квітня 2019 року №105-о «Про оголошення наказів ДФС України та проведення розрахунків ОСОБА_1 » оголошено по ГУ ДФС у Хмельницькій області накази ДФС України від 30 травня 2018 року №889-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та від 03 серпня 2018 року №1352-о «Про внесення змін до наказу ДФС від 30 травня 2018 року №889-о» та здійснено розрахунок вислуги років й виплат, передбачених чинним законодавством України датою виходу зі стану тимчасової непрацездатності - 02 квітня 2019 року.
Поряд з цим, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , згідно повідомлення Кам'янець-Подільського об'єднаного міського військового комісаріату від 02 квітня 2019 року №794/4 був призваний на 30-денні військові збори до військової частини НОМЕР_1 з 02 квітня 2019 року.
Не погоджуючись із наказами про звільнення з посади та податкової міліції Державної фіскальної служби в запас, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України, особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки, визначаються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114.
Підпунктом «г» пункту 64 вказаного Положення встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною 2 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Статтею 49-2 Кодексу законів про працю України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Враховуючи, що підпунктом «г» пункту 64 Положення передбачено звільнення зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу «через скорочення штатів», однак не встановлено механізму процедури звільнення за вказаною підставою, то колегія суддів вважає обґрунтованими посилання судів попередніх інстанцій на приписи Кодексу законів про працю України.
Аналізуючи наведені приписи законодавства Верховний Суд зазначає, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно додатку до попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 адміністрація ГУ ДФС у Хмельницькій області запропонувала позивачу перевестись на посади завідувача організаційно-аналітичного сектору відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Хмельницькій області або старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Хмельницькій області. Також у зазначеному попередженні відповідачем вказано, що в разі наявності вакантних посад пропозиції щодо їх заміщення можуть бути запропоновані позивачу протягом двох місяців з дня підписання попередження. Проте, від запропонованих посад позивач відмовився, оскільки такі не є рівнозначними посадами з огляду на його стаж роботи та рівень кваліфікації, а в період з 28 вересня 2017 року (з моменту ознайомлення з попередженням) до 28 листопада 2017 року відповідачем не запропоновано будь-яких інших вакантних посад.
Поряд з цим, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до службової записки Управління по роботі з персоналом ГУ ДФС у Хмельницькій області від 26 червня 2019 року №133/22-01-04-02-19 в період з 28 вересня 2017 року по 10 травня 2018 року у в підрозділах податкової міліції ГУ ДФС у Хмельницькій області були наявні наступні керівні вакантні посади: перший заступник начальника управління, начальник штабу, начальник відділу протидії незаконному обігу підакцизних товарів, начальник відділу викриття кримінальних правопорушень у митній сфері, начальник третього відділу розслідування кримінальних проваджень, заступник начальника відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ.
Згідно довідки про грошове забезпечення позивача його посадовий оклад становив 7890,00 грн, а відповідно до штатного розпису ГУ ДФС у Хмельницькій області на 2018 рік посадовий оклад завідувача сектору організаційно-аналітичного-сектору становив 1762, 00 грн, старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Хмельницькій області 1762, 00 грн, що значно менше за посадовий оклад, який позивач отримував на посаді, яку займав перед звільненням.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що приймаючи оскаржувані накази щодо звільнення ОСОБА_1 , неналежно виконано обов'язок, встановлений частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, оскільки з моменту повідомлення позивача про можливе вивільнення до його безпосереднього звільнення, відповідачі були обізнані про всі наявні вакантні посади, однак жодних дій щодо надання пропозиції позивачу про можливість зайняття ним цих (рівнозначних) посад до дня звільнення, відповідачами вчинено не було.
Верховний Суд звертає увагу й на те, що під час звільнення позивача із займаної посади та при прийнятті оскаржуваних наказів, відповідачі жодним чином не обґрунтували відсутність можливості подальшого використання позивача на службі та не надали і не навели жодних доказів, які свідчили б про відсутність можливості подальшого використання позивача на службі.
Тобто, вибірково запропонувавши позивачеві тільки дві вакантні посади з усіх наявних вакантних посад в штатному розписі ГУ ДФС у Хмельницькій області, відповідачем були порушені трудові права позивача, що позбавило його права на вільний вибір роботи та подальшого проходження служби.
Таким чином, відповідачами не дотримано положень підпункту «г» пункту 64 Положення №114 (при звільненні позивача за скороченням штату) оскільки звільнення проведено за відсутності доказів та без з'ясування обставин, які свідчили б про відсутність можливості подальшого використання на службі позивача.
При таких обставинах колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що звільнення проведено в порушення статті 49-2 КЗпП, зміст порушення якої полягає у невнесенні позивачу пропозиції стосовно можливості працевлаштування позивача на всі вакантні посади, які існували на момент попередження позивача про наступне звільнення та на момент його звільнення.
Водночас, колегією суддів враховано, що відповідно до повідомлення Кам'янець-Подільського об'єднаного міського військового комісаріату від 02 квітня 2019 року №794/4, ОСОБА_1 був призваний на 30-денні навчальні військові збори до Військової частини НОМЕР_1 , з 02 квітня 2019 року.
Відповідно до пункту 11 статті 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за призваними на збори військовозобов'язаними на весь період зборів та резервістами на весь час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності.
Ураховуючи, що день звільнення позивача 02 квітня 2019 року це день проїзду до місця проведення навчальних військових зборів, який входить в період виконання ним обов'язків служби у військовому резерві, то суди попередніх інстанцій правильно зауважили, що звільнення ОСОБА_1 з 02 квітня 2019 є протиправним.
Підсумовуючи все вище викладене разом, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для скасування наказів ДФС України від 30 травня 2018 №889-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та від 03 серпня 2018 року №1352-о «Про внесення змін до наказу ДФС від 30 травня 2018 року №889-о» та наявності правових підстав для поновлення його на попередній роботі.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
За частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною другої цієї статті встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи, якими позивач обґрунтовує свою касаційну скаргу, стосуються фактичних обставин справи, доказів, на підставі яких встановлено ці обставини, та правової оцінки, яку надали їм суди. Зважаючи на межі касаційного перегляду справи та повноваження касаційного суду на цій стадії достатніх та обґрунтованих підстав для того, щоб вважати висновки судів в цій справі помилковими, немає і аргументи позивача їх не спростовують.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX та статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області - залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі №560/1616/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк