Справа № 826/15926/18 Суддя першої інстанції: Огурцов О.П.
30 вересня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сєверодонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сєверодонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» (далі - Позивач, ТОВ «Сєверодонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, у подальшому заміненого на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.06.2018 року №0278911212 про зобов'язання ТОВ «Сєверодонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» сплатити 14 205,85 грн. штрафу (10%) за порушення строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки несвоєчасна сплата податкового зобов'язання зумовлена тим, що контролюючим органом зараховувалися відповідні платежі підприємства в рахунок погашення податкової заборгованості за податковим повідомленням-рішенням, яке скасовано у судовому порядку, то підстав для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання у контролюючого органу були відсутні.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтовує посиланням на положення Податкового кодексу України, а також Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, якими визначено порядок і строки сплати податкових зобов'язань, а також повноваження контролюючого органу щодо спрямування коштів, які надходять від підприємств, та правом накладати штрафи за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань.
Після усунення визначених в ухвалі від 17.07.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 року було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.09.2020 року.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - змінити, виходячи з такого.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що працівниками ГУ ДФС у м. Києві у травні 2018 року на підставі пп. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку ТОВ «Сєверодонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати податку на прибуток.
У ході перевірки встановлено порушення Позивачем термінів сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 та п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, за що приписами ст. 126 ПК України передбачена відповідальність.
Висновки перевірки зафіксовані в акті від 11.05.2018 року №3075/26-15-12-12-12-4643841 (а.с. 13-14).
За наслідками перевірки контролюючим органом 08.06.2018 року винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0278911212, яким за порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України на підставі ст. 126 останнього до Позивача застосовано штрафні санкції на суму 14 205,85 грн. за затримку від 1 до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 10% від 142 058,50 грн. (а.с. 10).
Надаючи оцінку спірному індивідуальному акту, суд першої інстанції також встановив, що однією з підстав нарахування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням було встановлення контролюючим органом порушення сплати грошового зобов'язання платником податків за податковим повідомлення-рішення від 19.10.2015 року № 0000222201, що прийнято Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області.
Водночас, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15.11.2016 року у справі №812/199/16, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 року та постановою Верховного Суду від 29.01.2019 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.10.2015 року № 0000222201, що прийнято Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області.
Також судом встановлено, що кошти, як сплачувало ТОВ «Сєверодонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» за деклараціями з податку на прибуток, зараховувалися в рахунок погашення зобов'язань за податковим повідомленням-рішення, яке було скасовано у судовому порядку.
На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 14, 57, 87, 126 Податкового кодексу України, прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання, нарахування якого визнано протиправним у судовому порядку, не узгоджується з приписами ст. 126 ПК України.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на таке.
Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Тобто, у зв'язку з набранням чинності з 01.01.2017 року змін до Податкового кодексу України (Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 року №1797-VIII), зокрема і до ст. 75, предметом камеральної перевірки може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання, в тому числі і з податку на прибуток підприємств та рентної плати.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року у справі №823/457/18.
Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, за правилами п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У свою чергу, пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, із змісту розрахунку штрафних санкції, доданого до спірного податкового повідомлення-рішення, вбачається, що останні застосовані, зокрема, за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань, нарахованих ТОВ «Сєверодонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» згідно податкового повідомлення-рішення від 19.10.2015 року №0000222201 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 198 676,50 грн., у тому числі за основним платежем 132 451,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 66 225,50 грн.
Разом з тим, як було встановлено вище, указане рішення ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області було скасовано рішенням суду у справі №812/199/16, яке набрало законної сили 01.03.2017 року.
У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до
Відповідно до пункту 57.4 статті 57 Податкового кодексу України пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.
Відтак, оскільки податкове повідомлення-рішення від 19.10.2015 року № 0000222201 скасовано у судовому порядку, то, як вірно зазначив Окружний адміністративний суд міста Києва, у Позивача не виникає обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, визначених даним рішенням, а тому нарахування контролюючим органом штрафних санкцій за порушення строків сплати зазначеного зобов'язання є протиправним.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № 810/1720/17.
Крім того, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про безпідставність застосування до Позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання, нарахованого згідно податкових декларацій з податку на прибуток, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно п. 43.1 ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Пунктом 43.2 ст. 43 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
У свою чергу, відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Отже, оскільки несвоєчасна сплата самостійно нарахованих ТОВ «Сєверодонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» за податковими деклараціями грошових зобов'язань була зумовлена спрямуванням ГУ ДПС у м. Києві сплачених підприємством коштів в рахунок погашення зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням, скасованим у судовому порядку, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність притягнення Позивача до відповідальності на підставі ст. 126 ПК України, оскільки у даному випадку несвоєчасна сплата самостійно узгодженого зобов'язання сталася не з вини платника податків.
Аналогічна позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.04.2019 року у справі №804/14072/15.
Водночас, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що в силу п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, контролюючий орган має право нарахувати штрафні санкції за порушення строків сплати грошового зобов'язання в межах строку 1095 днів та відлік строку давності у 1095 днів починається за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань.
Аналогічна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №820/3543/17.
Із змісту доданого до спірного податкового повідомлення-рішення розрахунку вбачається, що штрафна санкція у розмірі 395,25 грн. (10% від 3 952,50 грн.) застосована до Позивача за порушення граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання, нарахованого згідно податкового повідомлення-рішення від 15.01.2014 року №0000032201. При цьому, в указаному розрахунку, як й в акті перевірки зазначено, що граничним строком сплати такого грошового зобов'язання було 16.04.2015 року, у той час як фактична сплата мала місце 23.04.2015 року.
За таких обставин, як вірно підкреслив Позивач, оскільки камеральна перевірка була проведена 11.05.2018 року, то застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового за згаданим податковим повідомленням-рішенням, яка мала місце 23.04.2015 року, здійснено поза межами встановленого ПК України 1095-денного строку, а саме на 1121 день.
Посилання ТОВ «Сєверодонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» на невідповідність акту перевірки вимогам чинного законодавства з огляду на зазначення у номері останнього повного коду ЄДРПОУ товариства судовою колегією оцінюється критично, оскільки допущення формальної описки в указаному акті не може мати своїм наслідком висновок про незаконність проведеної перевірки.
Твердження Позивача про те, що спірний індивідуальний акт винесений поза межами встановлених п. 86.8 ст. 86 ПК України строків суд вважає безпідставним, оскільки він прийнятий із спливом десяти робочих днів (08.06.2018 року) з моменту отримання платником податків акту перевірки (26.05.2018 року), а несвоєчасне направлення такого повідомлення-рішення контролюючим органом не свідчить про його протиправність з цих підстав.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, однак обґрунтував його з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, не надавши оцінку доводам Позивача в частині застосування до нього штрафних санкцій поза межами 1095-денного строку на підставі податкового повідомлення-рішення від 15.01.2014 року №0000032201. Наведені вище обставини є підставою для зміни судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - змінити у мотивувальній частині.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року - змінити у мотивувальній частині.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.В. Епель
Повний текст постанови складено та підписано « 30» вересня 2020 року.