Справа № 640/17134/20 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.
30 вересня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г. В.
суддів: Мєзєнцева Є. І., Файдюка В. В.
за участю секретаря Скидан С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП»
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року про відмову в задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником
у справі №640/17134/20 (розглянута у відкритому судовому засіданні)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "АСАП"
до відповідача (боржника) ОСОБА_1
про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, -
У липні 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АСАП» із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, у якій просить замінити сторону виконавчого провадження №60272110 з виконання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М., зареєстрованого в реєстрі за №194, а саме стягувача Акціонерне товариство "ОТП Банк" (01601, м. Київ, вул. Жилянська, 43 код ЄДРПОУ 21685166) його правонаступником - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АСАП" (02072, м. Київ, проспект Миколи Бажана, буд. 16. офіс 163 код ЄДРПОУ 43575529).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "АСАП" - в задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.
Суд першої інстанції, приймаючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні зазначив, що відповідно до змісту ч. 1 ст. 379 КАС України питання заміни сторони виконавчого провадження в порядку адміністративного судочинства України, можливо виключно судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції. Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено процесуальної можливості заміни сторони виконавчого провадження в інших випадках, коли адміністративна справа судом не розглядалась.
Одночасно суд першої інстанції роз'яснив заявнику, що розгляд питання про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «Фінансова компанія «АСАП» (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву заявника, замінити сторону (стягувача) у виконавчому провадженні.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність ухвали суду першої інстанції та порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду.
Крім того, апелянт зазначає, що розгляд заяв про заміну сторони у виконавчому документі - виконавчому написі нотаріуса підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Представник заявника у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити.
Відповідач (боржник) заперечував проти апеляційної скарги у повному обсязі з підстави викладених у письмовому відзиві.
Крім того, відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відсутністю адвоката, з яким розірвані договірні умови та перебування відповідача на самоізоляції.
Колегія суддів дослідивши заявлене клопотання вважає його необґрунтованим, оскільки доказів перебування відповідача на самоізоляції не підтверджено документально.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалу суду слід скасувати, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Судом першої інстанції встановлено, що 11.07.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі №194, відповідно до змісту якого запропоновано стягнути квартиру, яка належить на праві власності громадянці України ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ), в рахунок погашення боргу. Зазначена квартира на підставі Договору іпотеки № РМL-001/009/2008, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. 30.01.2008 року за реєстровим номером 145, передана у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором №МL-001/009/2008, укладеним 30.01.2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_1 .
Так, за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, запропоновано задовольнити вимоги стягувача Акціонерного товариства "ОТП Банк" (яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства "ОТП Банк" за всіма правами та обов'язками), у розмірі 81163 доларів США 36 центів.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Яцишина А.М. від 11.10.2019 року відкрито виконавче провадження №60272110 на примусове виконання виконавчого напису від 11.07.2019 року №194.
Між АТ "ОТП Банк" (далі - первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "АСАП" (далі - новий кредитор) 10.07.2020 року укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Загальних положень якого первісний кредитор відступає у повному обсязі, а новий кредитор набуває право вимоги у повному обсязі, належне первісному кредиторові за наступними договорами: кредитним договором, укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_1 №МL-001/009/2008 від 30.01.2008 року.
Згідно з пунктом 2.1 розділу Виконання договору первісний кредитор передає та відступає новому кредитору сукупність прав, належних первісному кредитору за кредитним договором та договором забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, право звернути стягнення на заставлене майно.
Між АТ "ОТП Банк" (далі - первісний іпотекодержатель) та ТОВ "Фінансова компанія "АСАП" (далі - новий іпотекодержатель) 10.07.2020 року укладено Договір про відступлення права вимоги за Договором іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №2282, відповідно до змісту якого первісний іпотекодержатель передає (відступає) у повному обсязі новому іпотекодержателю сукупність прав, належних первісному іпотекодержателю за Договором іпотеки, укладеним між первісним іпотекодержателем та ОСОБА_1 № РМL-001/009/2008 від 30.01.2008 року.
У зв'язку з вищевикладеним, заявник просить Окружний адміністративний суд міста Києва замінити стягувача у виконавчому провадженні №60272110, а саме, Акціонерне товариство "ОТП Банк" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АСАП".
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "АСАП" про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до змісту ч. 1 ст. 379 КАС України питання заміни сторони виконавчого провадження в порядку адміністративного судочинства України, можливо виключно судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції. Однак Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено процесуальної можливості заміни сторони виконавчого провадження в інших випадках, коли адміністративна справа судом не розглядалась.
Одночасно суд першої інстанції роз'яснив заявнику, що розгляд питання про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса врегульовано ст. 442 ЦПК України.
Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.
За правилами ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що у разі вибуття стягувача у виконавчому провадженні, заміна сторони, що вибула, її правонаступником здійснюється саме в судовому порядку.
Перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню, визначений у ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження».
У відповідності до п. 3 ст. 1 ст. 3 вказаного Закону до переліку таких рішень віднесені також виконавчі написи нотаріусів.
Разом з тим Кодекс адміністративного судочинства України, Цивільний процесуальний кодекс України та Господарський процесуальний кодекс України передбачають можливість здійснення заміни сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду та прямо не визначають порядку заміни сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання рішень інших органів, у тому числі виконавчих написів нотаріусів.
Закон України «Про виконавче провадження» також не містить норм, які б визначали суд, до повноважень якого віднесений розгляду питання про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.
Водночас вказаний Закон розмежовує юрисдикцію судів у разі оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з ч. 2 ст. 74 зазначеного Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Враховуючи, що судовий контроль за виконанням рішень інших органів Законом України «Про виконавче провадження» покладено саме на адміністративні суди, колегія суддів приходить до висновку про те, що питання про заміну сторони виконавчого провадження під час виконання рішень таких органів також належить здійснювати в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів також враховує, що за правилами ч. 4 ст. 6 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, що висловлена під час розгляду справи «Беллет проти Франції» («Bellet v. France»), стаття 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що заява ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АСАП" про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 16 січня 2019 року по справі № 826/7941/17, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що викладена в постановах від 22 липня 2019 року у справі № 822/1659/18 та від 26 лютого 2020 року по справі № 826/7981/17.
У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції в порушення вимог законодавства передчасно відмовлено в розгляді заяви про заміну сторони виконавчого провадження з підстав не підсудності, що є порушенням вимог процесуального права.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Статтею 320 КАС України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню частково, ухвала суду першої інстанції підлягає скасування, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 242, 246, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "АСАП" - задовольнити частково.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року - скасувати, а справу №640/17134/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АСАП" про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з моменту його проголошення.
Головуючий суддя Г. В. Земляна
Судді: Є. І. Мєзєнцев
В. В. Файдюк
Повний текст постанови складено 30 вересня 2020 року.