Справа № 754/6586/17 Суддя першої інстанції: Маруліна Л.О.
30 вересня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,
при секретарі - Закревській І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи - Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання протиправним та скасування рішення в частині, -
У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Відповідач, КМДА), треті особи - Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Третя особа-1, Департамент соціальної політики), Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - Третя особа-2, УПСЗН Деснянської РДА), про визнання протиправним та скасування рішення Комісії для розгляду питань, пов'язаних зі встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виконавчого органу КМР (КМДА) від 11.10.2016 року, оформленого протоколом № 9, у частині скасування встановленого ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та вилучення посвідчення з повідомленням органів виконавчої влади.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06.10.2018 року позов задоволено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2018 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06.09.2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення про встановлення статусу та видачі посвідчення прийнято Комісією з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, то саме до її повноважень належить вирішення питання щодо вилучення такого посвідчення у разі наявності таких підстав. Разом з тим, суд підкреслив, що оскільки при встановленні Позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи згадана Комісія самостійно врахувала обставини, встановлені у рішенні суду, яке не набрало законної сили, та яким не було покладено на неї жодних обов'язків щодо його врахування, а відтак прийняття у подальшому рішення про вилучення посвідчення не відповідає вимогам чинного законодавства. До того ж суд наголосив, що до повноважень Комісії з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не належить право скасовувати власні рішення про встановлення особі відповідного статусу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Третя особа-1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що судом було залишено поза увагою, що ОСОБА_1 був направлений у службове відрядження по культурно-художньому обслуговуванню особового складу, що знаходиться в зоні ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в населених пунктах, які не відносилися до зони відчуження. Наголошує, що підставою для прийняття оскаржуваного у межах даної справи рішення стало те, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва було скасовано рішення Деснянського районного суду міста Києва про встановлення факту участі ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та закрито провадження у справі, а відтак Комісія з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи взагалі не повинна була приймати рішення про встановлення Позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2020 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.09.2020 року.
Відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшло.
У судовому засіданні представник Третьої особи-1 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її вимоги задовольнити повністю.
Позивач наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 неодноразово протягом 2014 - 2015 років звертався до Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з метою набуття статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Водночас, на відповідних засіданнях Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Комісією відмовлялося у встановленні ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки документи, які надавалися останнім разом із заявами не відповідали вимогам законодавства.
Крім того, у 11.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із позовом про встановлення факту його безпосередньої участі у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 21 червня по 25 червня 1986 року в зоні відчуження, а саме в с. Варовичі Поліського району Київської області та в с. Угли Наровлянського району Гомельської області.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 31.03.2016 року у справі №754/17236/15-ц позов ОСОБА_1 задоволено - встановлено факт, що у період з 21.06.1986 року по 25.06.1986 року включно, ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження в с. Варовичі Поліського району Київської області та в с. Угли Наровлянського району Гомельської області, виконуючи у складі Ансамблю пісні і танцю Прикарпатського військового округу роботу по культурно-художньому обслуговуванню особового складу (т. 1 а.с. 6-15).
У подальшому рішенням Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, від 31.05.2016 року (протокол №5) ОСОБА_1 встановлено статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 (т. 1 а.с. 66), а КМДА видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_1 .
Разом з тим, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 08.09.2016 року рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31.03.2016 року у справі №754/17236/15-ц скасовано, а провадження у справі закрито з тих підстав, що справи про встановлення фактів участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки законом визначено інший порядок їх встановлення (т. 1 а.с. 16-20). Згодом указана ухвала суду апеляційної інстанції залишена без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.04.2017 року (т. 1 а.с. 246-247).
Листом Департаменту соціальної політики від 20.02.2017 року №051/Ш-443-005/4 ОСОБА_1 повідомлено, що Комісією для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, скасовано своє попереднє рішення про встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, шляхом прийняття рішення від 11.10.2016 року (протокол №9; т. 1 а.с. 65) на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 08.09.2016 року у справі №754/17236/15-ц. Також зазначено, що посвідчення підлягає вилученню з повідомленням органів виконавчої влади (т. 1 а.с. 21-22).
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 17, 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон), Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51 (далі - Порядок №51), Положення про Комісію із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, затвердженого наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 17.05.2006 року №187 (далі - Положення №187), Положення про Комісію для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого наказом Головного управління праці та соціального захисту населення Київської міської ради від 20.05.2011 року №202 (далі - Положення №202), суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки доказів, що рішення про встановлення Позивачу відповідного статусу приймалося саме на підставі фактів, встановлених судовим рішенням, яке у подальшому було скасоване, а повноваженнями щодо скасування свого власного рішення про встановлення такого статусу Комісія для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не наділена.
З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.
Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до статті 65 Закону учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Дітям, які не досягли повноліття, посвідчення видаються на загальних підставах та вручаються батькам.
При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні.
Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 12 Порядку №51, який був чинний станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, спірні питання щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, розглядаються комісіями при Київській і Житомирській облдержадміністраціях на підставі відповідних письмових підтверджень, виданих керівниками підприємств, організацій та установ, які направляли цих осіб на роботу до зони відчуження, або керівниками місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування за місцем виконання робіт.
Спірні питання щодо визначення статусу осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, розглядаються відповідними комісіями Київської і Житомирської облдержадміністрацій на підставі довідок та інших документів, що засвідчують факт перебування в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження, виданих місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінпраці, до складу якої, крім спеціалістів зазначеного Міністерства включаються спеціалісти МОЗ, МНС, Мін'юсту, Міноборони, Держкомгідромету та Київської облдержадміністрації за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Рішення зазначених комісій є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії.
У разі встановлення цими комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії посвідчення на підставі рішення комісії підлягає вилученню.
За правилами пп. 1.1 п. 1 Положення №202 Комісія для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Комісія) є постійно діючим колегіальним органом, що створюється як дорадчий орган виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для розгляду питань щодо встановлення (підтвердження) статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та осіб, віднесених до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також розгляду питань встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Відповідно до пп. пп. 2.1, 2.2, 2.3 п. 2 Положення №202 основними завданнями Комісії є, зокрема, розгляд питань щодо встановлення (підтвердження) статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та осіб, віднесених до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; розгляд питань встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; прийняття рішень щодо видачі (відмови у видачі, вилучення) відповідних посвідчень згідно з Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок).
Згідно абз. 20 п. 10 Порядку №51 рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.
У свою чергу за приписами пп. 1.1 п. 1 Положення №187 Комісія зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі - Комісія) - це постійно діючий колегіальний орган, що створюється при Міністерстві праці та соціальної політики України (далі - Мінпраці України) для розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно п. 3 указаного Положення основні завдання Комісії це, зокрема, розгляд спірних питань осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з метою визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії; перевірка правильності видачі посвідчень постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, Комісія із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вирішує питання, які виникають при розгляді документів, наданих громадянином для встановлення статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Натомість, питання скасування встановленого статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та вилучення посвідчення з повідомленням органів виконавчої влади має вирішуватися тією ж комісією, яка приймала рішення про встановлення такого статусу і видачі відповідного посвідчення.
Суд першої інстанції обґрунтовано підкреслив, що питання встановлення ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 вирішено 31.05.2016 року (протокол №5) саме Комісією для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, якою не виявлено протиріч у документах, поданих позивачем (враховуючи надане Позивачем рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31.05.2016 року у справі №754/17236/15-ц), та не передано документи ОСОБА_1 на розгляд Комісії із спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У силу приписів абз. 5 п. 12 Порядку №51 у разі встановлення цими комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії посвідчення на підставі рішення комісії підлягає вилученню.
За таких обставин, оскільки рішення про встановлення статусу та видачі посвідчення прийнято саме Комісією для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що цією ж Комісією має бути вирішено питання щодо вилучення виданого посвідчення у разі наявності відповідних підстав.
З урахуванням наведеного, надаючи оцінку позиції суду першої інстанції про необґрунтованість прийняття Комісією оскаржуваного рішення у розрізі доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Матеріали справи свідчать, що рішення від 31.05.2016 року, оформлене протоколом №5, про встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та видачі ОСОБА_1 посвідчення відповідної категорії прийнято Комісією «на підставі представлених документів», серед яких, як зазначали Відповідач та Треті особи, було рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31.03.2016 року у справі №754/17236/15-ц.
Проте, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що рішення суду першої інстанції у справі №754/17236/15-ц не містило приписів зобов'язального характеру на адресу Комісії про необхідність встановлення ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Таке рішення, як вірно зазначив Окружний адміністративний суд міста Києва, було прийнято Комісією як суб'єктом владних повноважень у межах його виключної компетенції самостійно, як і самостійно остання вирішила врахувати при його прийнятті неодноразово згаданого вище рішення суду у справі №754/17236/15-ц.
Водночас, у подальшому встановлений Позивачу статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та посвідчення з повідомленням органів виконавчої влади було вилучено на підставі рішення Комісії, прийнятого у зв'язку із постановленням ухвали Апеляційного суду міста Києва від 08.09.2016 року у справі №754/17236/15-ц.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що, як вірно зауважив суд першої інстанції, у межах справи №754/17236/15-ц ОСОБА_1 не оскаржував рішення Комісії, яким йому відмовлено у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а звернувся із позовом про встановлення факту, що має юридичне значення - перебування його у зоні відчуження у період з 21.06.1986 року по 25.06.1986 року включно.
Як вже було підкреслено вище, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 31.03.2016 року у справі №754/17236/15-ц не зобов'язувало Відповідача в особі Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи приймати негайне рішення про встановлення ОСОБА_1 відповідного статусу та видачі посвідчення. До того ж, процесуальним законом передбачено право апеляційного оскарження судового рішення, яке було реалізовано Департаментом соціальної політики вже після прийнятого Комісією рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та видачі йому посвідчення.
За таких обставин колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції на те, що ухвала Апеляційного суду міста Києва від 08.09.2016 року, якою рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31.03.2016 року скасовано, а провадження у справі про встановлення факту, що має юридичне значення, - закрито як таке, що не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки законом визначено інший порядок їх встановлення, у межах спірних правовідносин не може слугувати підставою для прийняття Комісією рішення про вилучення посвідчення у ОСОБА_1 , позаяк висновки такого рішення суду враховувалися останньою самостійно.
Посилання Апелянта на те, що в силу положень ст. ст. 10, 14, 15 Закону ОСОБА_1 не має права на встановлення йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки населені пункти Коростень, Овруч, Поліське та Вільча, куди Позивача було направлено у відрядження, не належать до зони відчуження, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, як було неодноразово зазначено вище, належних і допустимих доказів того, що рішення про встановлення Позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виключно на підставі рішення суду про встановлення факту, яке було у подальшому скасовано, матеріали справи не містять. Крім того, в апеляційній скарзі Департамент соціальної політики зазначає, що підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС можуть бути тільки відповідні документи, а не рішення суду про встановлення того чи іншого факту. Відтак посилання останнього на те, що встановлення відповідного статусу було пов'язане саме з існування рішення суду у справі №754/17236/15-ц, є безпідставним та суперечливим.
Крім іншого, суд першої інстанції з урахуванням встановлених вище повноважень Комісії розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обґрунтовано наголосив на тому, що остання наділена повноваженнями вилучати посвідчення у разі визнання безпідставною його видачу. Проте компетенцією скасувати раніше прийняте рішення про встановлення відповідного статусу особі Комісія чинним законодавством не наділена.
При цьому судовою колегією звертається увага, що навіть якщо статус та посвідчення були видані ОСОБА_1 через помилку або зловживання посадових осіб суб'єкта владних повноважень, перекладати тягар вкрай негативних наслідків такої помилки або зловживання на особу є неприпустимим.
У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.В. Епель
Повний текст постанови складено та підписано « 30» вересня 2020 року.