Справа № 640/23944/19
29 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Сорочка Є.О. та Коротких А.Ю.,
перевіривши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2020 року у справі за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, третя особа Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу №192/5, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2020 року позов приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу Міністерства юстиції України № 3638/5 від 26.11.2019 р. «Про скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2.» Зобов'язано Міністерство юстиції України поновити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 01 вересня 2020 року.
Ознайомившись із доводами апеляційної скарги та наявними у справі матеріалами, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Основного Закону право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється в його володільця у момент порушення чи оспорення останнього.
Водночас, суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною, відтак, суд повинен встановити, серед іншого, в чому полягає порушення прав особи, яка подає апеляційну скаргу, оскаржуваним судовим рішенням.
Відповідно до частини 3 статті 2 цього Кодексу одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
За приписами частини 1 статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, на відміну від ч. 1 ст. 5 КАС України, яка пов'язує право особи на звернення до адміністративного суду у тому числі із суб'єктивним критерієм, положення ч. 1 ст. 293 КАС України крізь призму юридичної визначеності та сталості судового рішення гарантують особі право на апеляційне оскарження виключно у випадку, якщо така особа була учасником справи або суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Зі змісту наведених норм вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у особи права оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції є вирішення судом першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи.
Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що особа, набуваючи статусу апелянта у справі, до участі у якій не була залучена, повинна мати не лише певний обсяг прав, свобод та інтересів, що можуть бути порушені тим чи іншим способом при прийняті судового рішення, а відповідне питання (стосовно прав, свобод та інтересів цих осіб) вже має бути безпосередньо вирішено у судовому рішенні.
Слід враховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Водночас, будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Тобто, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Таким чином, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 305 КАС України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою апелянт посилається на те, що судом у ході розгляду справи 640/23944/19 вирішено питання про її права, свободи, інтереси та обов'язки, як особи, яка не приймала участь у ході розгляду даної справи, однак прийняте у справі рішення прямо зачіпає її інтереси.
Разом з тим, з'ясувавши обставини щодо вирішення судом першої інстанції у даній справі питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки апелянта, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як слідує з матеріалів справи, спір у даній справі виник між позивачем - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та відповідачем - Міністерством Юстиції України, з приводу відповідності проведеної реєстраційної дії від 14.11.2019 р. № 10711070006035093 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах» вимогам чинного законодавства.
На переконання суду, рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.
Як свідчить мотивувальна та резолютивна частини оскаржуваного рішення, судом першої інстанції питання про права, свободи чи інтереси ОСОБА_1 жодним чином не вирішувались.
Так, при розгляді цієї справи, суд першої інстанції оцінював підстави та правомірність прийняття суб'єктом владних повноважень оскаржуваного позивачем рішення, проте зовсім не зачіпав тих відносин, результати розгляду яких можуть вплинути на права, обов'язки та інтереси апелянта.
Отже у даному випадку рішення суду першої інстанції стосується прав та обов'язків вичерпного кола осіб, а відтак, на думку суду апеляційної інстанції, не може свідчити про порушення охоронюваних законом прав та інтересів скаржника.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
З огляду на вищевикладене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою апелянта на рішення Окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у справі у справі № 640/23944/19 підлягає закриттю, оскільки після відкриття такого апеляційного провадження за апеляційною скаргою апелянта, поданою останньою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням у даній справі питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Згідно ч. 2 ст. 305 КАС України про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
З урахуванням наведеного, з огляду на встановлену відсутність у ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження рішення суду у справі №640/23944/19, суд приходить до висновку про необхідність закриття апеляційного провадження.
Керуючись ст. ст. 248, 305, 311, 321, 325 КАС України, суд,-
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2020 року у справі за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, третя особа Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу №192/5, зобов'язання вчинити дії - закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Федотов Ігор В'ячеславович
Судді: Коротких Андрій Юрійович
Сорочко Євген Олександрович