Справа № 320/6528/19 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
30 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Федотова І.В., Сорочка Є.О.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дії відповідача, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року; зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 пенсію, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів з виплати суми пенсії без урахування розстрочки, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсії, особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 року №103, станом на дату виплати заборгованості у відповідному періоді.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону №2262-ХІІ.
У квітні 2018 року позивачу відповідно до Постанови № 103 відповідачем проведено перерахунок пенсії, згідно якого основний розмір пенсії складає 5958,03 грн.
Згідно постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року підвищення пенсії позивача складає 3990,67 грн., з яких виплачується: з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50% від підвищення у розмірі 1995,34 грн.; з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно 75% від підвищення у розмірі 2993,00 грн.; з 01.01.2020 року - щомісячно 100% підвищення у розмірі 3990,67 грн.
Позивач звернувся до відповідача з заявою в якій просив здійснити перерахунок та виплату йому пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, починаючи з 01.01.2018 року.
Листом від 02.08.2019 року №220/0-01 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило позивача, що нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитись перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом №2262, після дати набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі №826/3858/18, не приймалося. У зв'язку з цим та з урахуванням пункту 4 Постанови №103, виплата вищевказаних пенсій продовжується у встановлених на цей час розмірах.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо поетапної виплати підвищення пенсії, позивач звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області вчинені не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією України та Законом України № 2262-XII. Здійснюючи позивачу виплату перерахованої відповідно до пункту 1 постанови №103 підвищеної пенсії у період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року у розмірі 50 %, а з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року у розмірі 75%, відповідач діяв у супереч наданим повноваженням.
Колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 2 Постанови КМУ №103 передбачено проведення виплати перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) з 1 січня 2018 р. у таких розмірах:
з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків;
з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків;
з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Колегія суддів зазначає, що ст. 6 Конституції України передбачено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який забезпечує, зокрема, державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України (частина перша статті 113, пункт 1 статті 116 Основного Закону України).
Своєю чергою, за правилами частини першої статті 117 Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
За змістом статей 49, 52 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Акт Кабінету Міністрів України може бути оскаржений до суду в порядку та у випадках, установлених законом.
Організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України визначає Закон України від 17.03.2011 №3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» (далі - Закон №3166-VI).
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 року №280 затверджено Положення про Пенсійний фонд України (далі - Положення №280), відповідно до пунктів 1, 2 якого Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Пунктом 7 Положення №280 передбачено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 року за №40/26485, затверджено Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Положення №28-2), пунктом 2 якого встановлено, що головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.
Аналіз наведених вище приписів законодавства дає підстави для висновку, що відповідач, як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, у своїй діяльності повинен керуватись, зокрема, обов'язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому ГУ ПФ не наділене правом діяти на власний розсуд всупереч вимог підзаконних нормативно - правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена, в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року та постановою Верховного Суду від 12.12.2019 року в адміністративній справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до частини 2 статті 255 КАС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року набрало законної сили 05.03.2019 року.
Водночас, за змістом частини 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, встановлене пунктом 2 Постанови № 103 обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії втратило чинність із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року, тобто 05.03.2019 року, а відтак, ураховуючи наведені вище положення процесуального закону, починаючи саме з цієї дати вказаний нормативно - правовий акт Кабінету Міністрів України, у відповідній частині, втратив чинність і не підлягав застосуванню.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 06.08.2019 року у справі № 160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 року.
Відповідно до вимог статей КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладені обставини та те, що пункти 1, 2 постанови №103 були чинними до 05.03.2019 року, а відтак підлягали застосуванню ГУПФ, колегія суддів зазначає, що позивач набув права на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, починаючи з 05.03.2019 року. Водночас, до моменту втрати останньою чинності відповідач правомірно виплачував підвищення до пенсії у розмірі 50 % у 2018 році та у розмірі 75 % до 05.03.2019 року.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що 14.08.2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка набрала чинності 04.09.2019 року, згідно якою виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 01.03.2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року.
Отже, після набрання законної сили (05.03.2019 року) рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі №826/3858/18, у відповідача виник обов'язок здійснювати виплату позивачу пенсії щомісячно з урахуванням 100% суми підвищення, проте, з 04.09.2019 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 804 від 14.08.2019 року, яка підлягала обов'язковому застосуванню відповідачем у справі.
З огляду на те, що постанова Кабінету Міністрів України № 804 від 14.08.2019 року набрала чинності 04.09.2019 року, і така була обов'язковою до застосування, відмова у виплаті позивачу пенсії в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії є безпідставною лише в період з 05.03.2019 року по 03.09.2019 року (включно).
Водночас, на момент вирішення спору по суті судом першої інстанції, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2020 року у справі №640/19133/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 року, постанову Кабінету Міністрів України № 804 визнано протиправною та нечинною.
Згідно ч. 2 ст. 255 КАС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2020 року у справі № 640/19133/19 набрало законної сили 31.03.2020 року.
Як зазначалось вище нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду (ч.2 ст. 265 КАС України).
Отже, постанова № 804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" втратила чинність з 31.03.2020 року.
З огляду на викладені обставини виплата пенсії позивачу у період з 04.09.2019 року по 31.12.2019 року мала здійснюватися відповідачем у розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 року №804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що дії відповідача з приводу виплати у період з 05.03.2019 року по 04.09.2019 року підвищення до пенсії позивача у розмірі 75% є протиправними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають, адже дії відповідача з приводу виплати пенсії заявника відповідали приписам постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року та № 804 від 14.08.2019 року.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів з виплати суми пенсії без урахування розстрочки, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсії, особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 року №103, станом на дату виплати заборгованості у відповідному періоді, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно статті 55 Закону №2262-ХІІ нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати» (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Зі змісту вказаних нормативних приписів вбачається, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Відповідно до ст. 2, 3 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Наведені вище норми встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців; вказують на визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону; а також порядок обчислення суми компенсації.
Використане у статті 3 Закону № 2050-III формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
З метою реалізації Закону №2050-III Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 року №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У пункті 3 Порядку № 159 зазначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
У рішенні від 10.04.2019 року (справа № 686/13725/17) Верховний Суд зазначив, що правове значення при виплаті компенсації має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Таким чином, основними умовами для виплати суми компенсації є 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
В даному випадку, позивач просить зобов'язати відповідача виплатити пенсію, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року. Однак, на момент розгляду цієї справи не набули об'єктивної форми не нараховані та не визначені суми коштів (у вигляді пенсійних виплат), які б могли бути об'єктом нарахування компенсації, так як перерахунок та виплата позивачу пенсії, з урахуванням її збільшення, в розмірі 100% суми підвищення матиме місце лише після виконання цього судового рішення.
Крім того, колегія суддів зазначає, що обов'язок розрахунку недоплаченої пенсії позивача покладається саме на відповідача, як і обов'язок нарахувати та виплатити позивачу компенсацію, а відтак, звернення до суду з такими вимогами є передчасними, оскільки задоволення позову в цій частині свідчитиме про вирішення спору, який ще не виник, що суперечить засадам адміністративного судочинства.
Отже, позовна вимога про нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги відповідача частково спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки суд ухвалив оскаржуване рішення не у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його часткової зміни щодо періоду, за який відповідачем має бути здійснений перерахунок пенсії та її виплата з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, та скасування такого рішення в частині задоволення позовних вимог про нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів з виплати сум пенсії у заниженому розмірі.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права призвело до помилкового вирішення справи в частині періоду, за який відповідачем має бути здійснений перерахунок пенсії позивача та її виплата з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, та в частині задоволення позовних вимог про нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів з виплати сум пенсії у заниженому розмірі, а відтак, в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні та скасуванню, в іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року змінити в мотивувальній та резолютивній частинах.
Викласти абзац другий та третій резолютивної частини рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року в наступній редакції:
«Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05.03.2019 року по 03.09.2019 року (включно) 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року».
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд.40) здійснити виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 05.03.2019 року по 03.09.2019 року (включно) з урахуванням 100% суми підвищення пенсії.»
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року в частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати суми підвищення пенсії за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року, відповідно до положень Закону України "Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 скасувати, та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовної вимоги відмовити.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: І. В. Федотов
Є.О. Сорочко