Справа № 810/3731/17 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.
30 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Федотова І.В., Сорочка Є.О.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (далі- позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 20.03.2017 року № UA125220/2017/010022/2.
Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 30 квітня 2020 року позов задовольнив.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт посилається на необґрунтованість позовних вимог та хибність висновків суду першої інстанції про неправомірність рішень митного органу.
Крім того, Київською митницею Держмитслужби заявлене клопотання, в якому останній просив здійснити заміну сторони у справі на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 року №858.
Відповідно до частини 1 статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Згідно постанови КМ України № 858 від 02.10.2019 року «Про утворення територіальних органів Державної митної служби»: утворено Київську митницю Держмитслужби, Київська міська митниця ДФС (відповідач) реорганізована шляхом приєднання до Київської митниці Держмитслужби.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво відповідача у справі з Київської митниці ДФС на Київську митницю Держмитслужби.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, 17.11.2016 року між позивачем (як покупцем) та AIMON GROUP LIMITED, Китай (як постачальником), було укладено зовнішньоекономічний контракт поставки товарів №1500 (далі - контракт № 1500).
Контрактом передбачені наступні умови. Так згідно пункту 1.1 вказаного контракту постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар в асортименті, кількості і за ціною, що визначені в виставлених постачальником інвойсах, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити поставлений товар.
У п.п. 2.1 даного контракту сторонами визначено наступні умови поставки та оплати товару. Місце поставки відповідно до Інкотермс 2010: FOB. Безпосередньо місце поставки вказується в кожному інвойсі окремо. Постачальник зобов?язується здійснити митне оформлення товару для ескпорту, а також завантажити товар на транспортний засіб пкупця за свій рахунок.
Згідно п.2.3.1 контракту розрахунок буде здійснюватися шляхом грошового переказу в доларах США на банківський рахунок продавця, через 3 календарних дні з дати митного оформлення товару в режимі імпорту на митній території України та за умови надання повного комплекту документів, зазначених у розділі 5.4. Договору.
Пунктом п.4.1 контракту ціна товару погоджується сторонами та встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію товару.
Згідно з п.4.2 контракту ціна товару включає в себе вартість продукту (продукції), тари (палет), упаковки та/або термоусадчої упаковки, вартість робіт, пов'язаних з упаковкою товару, маркуванням, навантаженням та доставкою товару в місце поставки, якщо інше не узгоджено між сторонами.
Відповідно до п.4.3 контракту виконання митних формальностей у країні експорту, а також пов'язані із цим витрати (сплата податків, мита, оплата отримання дозволів) покладаються на постачальника та включаються у вартість товару.
Пунктом 5.2 контракту визначено, що поставкою товару вважається передача товару покупцю чи транспортному агенту покупця в місці поставки. Датою поставки товару є дата здійснення відмітки на транспортному документі про передачу товару.
Згідно з п.6.1 контракту приймання-передача товару проводиться відповідно до товарно-супровідних документів.
На підставі вказаного зовнішньоекономічного контракту у березні 2017 року позивачем було ввезено на територію України товар, а саме «карти гральні», країна виробництва СN (Китай), торгівельна марка та виробник - Zhejiang Yongkang Haode Leisure Products Co. LTD).
20.03.2017 року з метою митного оформлення вказаного товару позивачем до відповідача було подано електронну митну декларацію (далі - також ЕМД) №UA125220/2017/702466.
Митна вартість товару позивачем була визначена за основним (першим) методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів, що перелічені у графі 44 МД, які необхідні для розмитнення товару, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) №FZYWC17001 від 16.01.2017 року; договір страхування №101023480 від 28.11.2016 року; страховий поліс від 20.02.2017 року №342; договір перевезення від 07.11.2016 року №1763; коносамент №NBXH030993 від 02.02.2017 року; автотранспортну накладну №205150/1) від 10.03.2017 року; рахунок на оплату транспортних витрат №UAIM0284411 від 07.03.2017 року; сертифікат про походження товару від 20.01.2017 року.
Відповідач зазначив, що під час розгляду митним органом документів, наданих позивачем для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за показником "Митна вартість товару" внаслідок чого, ним на адресу декларанта було направлено повідомлення засобами електронної пошти про необхідність надання додаткових документів, а саме: оригіналу зовнішньоекономічного договору (контракту) або документу, який його замінює, та додатки (специфікації) до нього; якщо рахунок сплачено, то - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Листом від 20.03.2017 вих. № 289 позивач на виконання вказаних вимог митного органу надав: оригінал зовнішньоекономічного контракту від 17.11.2016 року №1500, прайс-лист № б/н від 07.12.2016; комерційну пропозицію №10/12/16 від 10.12.2016 року; експертний висновок ТПП № Ц-230 від 16.03.2017 року.
Однак, відповідачем із врахуванням додатково поданих позивачем документів було прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 20.03.2017 року №UA125220/2017/010022/2.
У зазначеному рішенні відповідач зазначив, що не погоджується із заявленою митною вартістю товарів та визначив її за резервним методом визначення митної вартості товарів.
У графі 33 спірного рішення відповідач зазначив наступне: подані разом митною декларацією документи містять розбіжності, зокрема, в наданій до митного оформлення копії інвойсу від 16.01.2017 року № FZYWC17001 відрізняється від того, що зазначено у 44 графі. Крім того встановлено, що документи не містять достовірних та об?єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема, не підтверджено числове значення обов?язкової складової митної вартості товарів, витрати понесені на страхування вантажів, а саме: розмір страхової суми, визначений страховим полісом не відповідає умовам п. 3.1 Генерального договору добровільного страхування вантажів дог.страх. № 101023480 від 28.11.2016: "страхова сума встановлюється в розмірі інвойсної вартості товарів, що плануюються до перевезення, та витрат, пов?язаних із транспортуванням, митним оформленням, сплатою митних платежів т іншими додатковими витратами, пов?язаними із перевезенням вантажу в пункт призначення, які будуть включені в собівартість вантажу"). Страхова сума згідно страхового полісу №342 від 20.02.2017 року - 998145,04 грн., а сума інвойсу та транспортні витрати дорівнюють 1 169 868,07 грн. Не надано всі документи відповідно до контракту, тому відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів". При цьому, митний орган посилався на наявну у нього інформацію стосовно цінової інформації даних артикулів від того ж самого відправника за ЕМД від 14.03.2016 року №125150001/2016/701622.
Не погоджуюсь з вказаним рішення відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно п. 23, 24 ч. 1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Статтями 49, 50 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. (ч. 1, 2 ст. 51 МК України).
Згідно ч.1 - 3 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1 - 2 статті 58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 «Резервний метод» МК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно ч. 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 - 3 ст. 54 МК України).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною 1, 2 ст. 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).
Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України та згідно з вимогами ст. 368 МК України.
Крім того, враховуючи надані документи та встановлені обстави, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем під час митного оформлення товарів надано документи, які містять повні та необхідні відомості.
Аналіз вищевказаних норм свідчить про обов'язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити складові митної вартості та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У запереченнях на адміністративний позов та у апеляційній скарзі відповідач вказав, що в контракті, на підставі якого позивачем імпортувався товар, вказано сертифікат про походження форми EUR-1, що застосовується лише для товарів країн ЄС, а не Китаю.
Вказані доводи апелянта на думку суду є необґрунтованими, оскільки такі положення контракту жодним чином не впливають на правильність визначення позивачем митної вартості імпортованої продукції за ціною контракту, тим більше, з урахуванням того, що митному органу було надано сертифікат походження такого товару саме з Китаю.
Суд зазначає, що сертифікат про походження товару форми EUR-1 є документом, призначеним для застосування до товарних тарифів преференцій, але у даному випадку преференції не застосовувалися, що також вказує на безпідставність зазначених доводів митного органу і на поверхневість дослідження поданих позивачем документів при здійсненні митних формальностей.
Також позивачем додатково було надано прайс - лист, комерційну пропозицію, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією та оригінал контракту.
Доводи відповідача про те, що поданий позивачем прайс-лист складений безпосередньо його контрагентом, а не товаровиробником, є безпідставними, оскільки прайс - лист за своїм визначенням - це довідник цін на товари підприємства - виробника, сформований виробником та адресований невизначеному колу покупців, отже даний документ не може бути належним підтвердженням ціни ввезеного товару, оскільки в ньому прописано, що певний товар продається за певних умов поставки лише у певний регіон за відповідну ціну, що звужує коло покупців і обмежується регіоном та умовами поставки, прайс - лист суперечить положенням Генеральної угоди з тарифів і торгівлі та не може бути об'єктивним підтвердженням заявленого рівня митної вартості товарів.
Крім того, прайс - лист виданий не виробником товару, як зазначено у п. 6 ч. 3 ст. 53 МК України, тому не може вважатися підтверджуючим документом.
Доводи відповідача щодо наявних розбіжностей між даними розглядуваної митної декларації від 20.03.2017 року та інвойсу №FZYWC17001 від 16.01.2017 року не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.
Щодо доводів апелянта про відсутність в розділі 11 контракту зразків факсимільних підписів, а також щодо розташування відбиток печаток на іншому аркуші і щодо різних форм підпису покупця на українській та англійській версіях контракту, як на тому наполягає апелянт, колегія суддів зазначає, що наведені доводи митного органу також жодним чином не спростовують правильності визначення позивачем заявленої митної вартості імпортованого товару за першим методом.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на вимогу митного органу було надано оригінал вказаного контракту, тобто відповідач мав реальну можливість встановити автентичність поданих декларантом документів і звірити їх з оригіналом.
До того ж, митний орган не наділений повноваженнями щодо проведення експертного дослідження підписів, тому його посилання на їх відмінності є голослівними, а тому до уваги судом не приймаються.
Доводи відповідача щодо наявних розбіжностей між даними розглядуваної митної декларації від 20.03.2017 року та інвойсу №FZYWC17001 від 16.01.2017 року не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.
Позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.
Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання відповідача на обставину заниження позивачем митної вартості товарів з огляду на те, що розмір страхової суми у страховому полісі був менший за інвойсну вартість товару та розмір витрат на транспортування товару, оскільки питання щодо визначення розміру страхової суми у даному випадку було врегульовано умовами договору страхування та не відноситься до компетенції митного органу. Водночас факт понесення позивачем витрат на страхування товару (вантажу) у більшому розмірі ніж було ним заявлено до митної вартості відповідачем не доведено.
Також суд першої інстанції правильно визнав не доведеними відповідачем обставини щодо не включення позивачем до митної вартості імпортованого товару всіх понесених ним витрат на транспрортування такого товару.
Колегія суддів зазначає, що наразі, законодавство за митним органом закріпило право за умови наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо числового значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари витребовувати додаткові документи.
При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
При цьому, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
В даному випадку відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Крім того, відповідач не обґрунтував та не довів неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та неможливості її визначення за жодним методом, що передує резервному.
Так, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом.
Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.
У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.
Решту доводів апеляційної скарги щодо обставин та фактів, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення на момент його прийняття колегія суддів не приймає до уваги.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення.
У рішенні ЄСПЛ від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
В даному випадку доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позовну заяву та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: І. В. Федотов
Є.О. Сорочко