Справа № 640/17011/19 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.
30 вересня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Федотова І.В., Сорочка Є.О.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "СБ ЛТД", товариство з обмеженою відповідальністю "УКРМІСЬКБУДХОЛДИНГ", товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХЕНЕРГО" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання відповідача організувати роботу, пов'язану із завершенням будівництва житлового комплексу житлового будинку АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:414:0005, право на спорудження якого виникло у ТОВ «Техенерго», ТОВ «СБ ЛТД» та ТОВ «Укрміськбудхолдинг» на підставі Договору оренди земельної ділянки від 15.11.2007 року, та житлового будинку АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:412:0040, право на спорудження якого виникло на підставі Договору оренди земельної ділянки від 15.11.2007 pоку - без додаткового залучення коштів фізичних осіб, які вже виконали фінансові зобов'язання перед замовником будівництва та отримали квартири по акту прийому-передачі.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі. На думку апелянтів, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також те, що участь у судовому засіданні учасників справи не визнано обов'язковою, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.
Судове засідання проведено без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно скасувати, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 10 червня 2014 року між ОСОБА_2 та ТОВ «СБ ЛТД» (з урахуванням договору про відступлення права вимоги від 19.10.2015 року) було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав № ПМ/2С-К76, згідно умов якого ТОВ «СБ ЛТД» продає позивачу 2 майнові права на об'єкт нерухомості та зобов'язується передати у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:414:0040, а ОСОБА_2 в свою чергу зобов'язувалася сплатити вартість такої квартири.
Також, 28 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СБ ЛТД» (з урахуванням договору про відступлення права вимоги від 01.02.2016 року) було укладено Попередній договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ТОВ «СБ ЛТД» зобов'язується передати протягом другого кварталу 2016 року ОСОБА_1 у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:414:0005, а ОСОБА_1 в свою чергу зобов'язувалася сплатити вартість такої квартири.
Право на спорудження житлових комплексів на земельних ділянках № 8000000000:82:414:0005 та № 8000000000:82:414:0040 у ТОВ «СБ ЛТД» виникло на підставі Договору оренди земельної ділянки від 15.11.2007 року, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради у книзі записів державного реєстру договорів від 16.11.2007 року № 79-6-00558.
Так, ТОВ «Техенерго» отримало на підставі Договору оренди від 15.11.2007 року земельну ділянку та в подальшому уклало з ТОВ «СБ ЛТД» договір від 18.10.2013 року № 18/10/13 про участь у будівництві та передачу функцій замовника.
В подальшому між ТОВ «СБ ЛТД» та ТОВ «Укрміськбудхолдинг» було укладено договір про співпрацю за результатами якого в договорах позивачів було замінено сторону зобов'язання з ТОВ «СБ ЛТД» на ТОВ «Укрміськбудхолдинг».
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов'язання за вказаними вище договорами були виконані в повному обсязі, натомість ТОВ «Укрміськбудхолдинг» зобов'язання щодо побудови, введення житлових комплексів в експлуатацію та передачі позивачам квартир не виконано.
29.07.2019 року та 05.08.2019 року ОСОБА_1 , від імені всіх мешканців та інвесторів ЖК «Деміївський квартал» («Олімпійське містечко» та «Панорамне містечко»), звернулася до відповідача з заявами, в яких просила на засіданні Комісії з вирішення проблемних питань по об'єктах незавершеного будівництва, яке заплановане на 31.07.2019 року, прийняти рішення:1) щодо підключення ЖК «Деміївський квартал» в строк до 31.08.2019 року до мереж ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі»; 2) в строк до 31.08.2019 року здійснити офіційне підключення будинків до системи водопостачання та водовідведення м.Києва, вирішити питання опалення; 3) в законному полі вирішити питання добудови ЖК «Деміївський квартал» та введення добудованих секцій в експлуатацію через комунальне підприємство без залучення додаткових коштів інвесторів квартир, які вже сплатили 100% вартості житла.
У листах від 12.08.2019 року та від 28.08.2019 року, ОСОБА_1 повідомлено, що Департаментом будівництва та житлового забезпечення на виконання доручень заступника голови Київської міської державної адміністрації було розглянуто звернення щодо ситуації, яка склалася навколо будівництва житлових комплексів на АДРЕСА_4 . Питання добудови зазначеного житлового комплексу розглядалося на особистому прийому Київського міського голови ОСОБА_3 з фізичними особами-інвесторами будівництва проблемних об'єктів незавершеного будівництва, який відбувся 26.06.2019 року. Вказане питання також неодноразово розглядалося на засіданнях комісії з вирішення проблемних питань по об'єктах незавершеного будівництва, на нарадах під головуванням заступника голови КМДА Непона В.І.
У листі зазначено, що згідно з ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 14.01.2019 року ЖК «Олімпійське містечко», ЖК «Панорамне містечко» та ЖК «Панорамний» на АДРЕСА_4 увійшли до переліку об'єктів, на які накладено арешт, та які передані до управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Зокрема, вказаним рішенням заборонено: розпорядження, користування та проведення будівельних робіт, направлених на створення завершеного об'єкта будівництва; розпорядження, користування та проведення будь-якої діяльності направленої на консультування, укладання правочинів направлених на отримання коштів від інвесторів під виглядом продажу майнових прав на квартири, продажу квартир та укладання попередніх договорів.
Крім того у листі зазначено, що 31.07.2019 року порушене питання розглядалось на засіданні комісії з вирішення проблемних питань по об'єктах незавершеного будівництва, за результатами якого напрацьовано ряд протокольних доручень, зокрема доручено КП «Житлоінвестбуд-УКБ» та КП «Спецжитлофонд» підготувати пропозиції щодо шляхів добудови ЖК «Деміївський квартал».
У подальшому, у листі від 01.11.2019 року, адресованому мешканцям та інвесторам ЖК «Деміївський квартал», в особі ОСОБА_1 , Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради повідомив, що виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) було підготовлено та направлено Президенту України Зеленському В.О. листи від 18.09.2019 року щодо доручення відповідним міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади із залученням КМДА забезпечити підготовку законопроекту про врегулювання ситуації, пов'язаної з довго будовами.
Заявляючи позовні вимоги до відповідача - виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) позивачі стверджують, що законодавство покладає на зазначений орган обов'язки з організації роботи, пов'язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб. На переконання позивачів, дії відповідача не направлені на досягнення результату, а саме завершення будівництва ЖК «Деміївський квартал». Вважаючи, що відповідач проявляє протиправну бездіяльність, позивачі подали позов до суду.
Даючи правову оцінку викладеним фактичним обставинам, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини першої статті 140 Основного Закону України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Частинами другою, третьою цієї ж статті Конституції України встановлено, що особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування».
За визначенням статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Система місцевого самоврядування включає, зокрема, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради (частина перша статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
В свою чергу, як установлено частинами першою, другою статті 11 вищеназваного Закону, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Згідно статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Особливості правового статусу КМДА встановлені статтею 10-1 Закону від 15.01.1999 №401-XIV «Про столицю України - місто-герой Київ», відповідно до якої виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві. Голова Київської міської державної адміністрації призначається Президентом України в порядку, передбаченому Конституцією та законами України.
У ст.2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» закріплено основні завдання місцевих державних адміністрацій, а саме: місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують, окрім іншого виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень (пункти 1, 2, 7 частини першої цієї статті).
Згідно пункту 14 статті 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за дотриманням договірних зобов'язань забудовниками, діяльність яких пов'язана із залученням коштів фізичних осіб у будівництво багатоквартирних житлових будинків.
В свою чергу, за підпунктом 11 пункту «а» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація роботи, пов'язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво.
Аналіз вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що на КМДА, як виконавчий орган Київської міської ради, який в силу визначених Законом №401-XIV особливостей, паралельно виконує функції державної виконавчої влади - місцевої державної адміністрації, покладено виконання повноважень, закріплених у Законі України «Про місцеві державні адміністрації» та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме:
- здійснення на відповідних територіях державного контролю за дотриманням договірних зобов'язань забудовниками, діяльність яких пов'язана із залученням коштів фізичних осіб у будівництво багатоквартирних житлових будинків;
- контроль за будівництвом та прийняттям в експлуатацію об'єктів доступного житла;
- організація роботи, пов'язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво.
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у справі «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04), у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
У пункті 71 вказаного рішення ЄСПЛ зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74).
Колегія суддів звертає увагу й на те, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою і це закріплено у статті 1 Конституції України.
Основний Закон України у частині першій статті 8 проголошує й те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у підпункті 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) від 02.11.2004 №15-рп/2004 охарактеризував верховенство права як панування права в суспільстві. Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Беручи до уваги наведені вище положення законодавства, практику ЄСПЛ, колегія суддів дійшла висновку про те, що в Україні, як у правовій державі, де на конституційному рівні визнається і діє принцип верховенства права, не може бути неврегульованих правом суспільних відносин, а органи виконавчої влади, в тому числі місцеві, повинні вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб здійснювати свої повноваження на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, мають працювати над досягненням конкретних, вимірюваних цілей, тобто ефективно.
В той же час, встановлені законом повноваження не повинні сприйматись абстрактно, мати суто формальний, декларативний характер, а суб'єкти владних повноважень не можуть відмовлятись від виконання тих чи інших юридично значимих і обов'язкових до виконання дій лише тому, що вони не підкріплені чітко зафіксованою у законодавстві правовою процедурою їх реалізації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2020 року у справі № 826/14682/16.
В даному випадку в межах спірних правовідносин мова йде саме про будівництво об'єкта - ЖК «Деміївський квартал» із залученням коштів фізичних осіб у таке будівництво, а отже відповідач був зобов'язаний в межах наданих йому законами та Конституцією України повноважень здійснювати контроль за дотриманням договірних зобов'язань забудовниками - ТОВ «СБ ЛТД» та ТОВ «Укрміськбудхолдинг», за будівництвом та прийняттям в експлуатацію цього об'єкта будівництва і, оскільки у ході судового розгляду було підтверджено неспроможність забудовника продовжувати таке будівництво, організувати роботу, пов'язану із завершенням вказаного будівництва.
Втім, у розглядуваному випадку КМДА обмежилась лише листуванням з відповідними контролюючими органами, в тому числі й позивачем, проведенням нарад, засідань, зустрічей, які, втім, не були ефективними і не призвели до реальних і юридично значимих наслідків, жодним чином не вирішили ситуацію із завершенням будівництва.
Не змінилась ситуація й після звернення позивача до КМДА з вимогою організувати роботу, пов'язану із завершенням будівництва вищеназваного житлового комплексу (багатоквартирного будинку).
На переконання колегії суддів, організація роботи, пов'язана із завершенням будівництва включає у себе розроблення планів, порядків та алгоритмів, встановлення обмежень та приписів, що спрямовані на вирішення проблемних питань та подолання кризової ситуації щодо даного об'єкта будівництва.
Відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження вчинення останнім конкретних дій, спрямованих на вирішення порушеного позивачами питання.
Колегія суддів зазначає, що бездіяльність відповідача виникла внаслідок ігнорування визначених чинним законодавством власних повноважень міської ради.
Більш того, у відповідь на звернення позивачів, відповідач повідомив позивача про відсутність механізму практичної реалізації законодавчо визначених норм у частині здійснення КМДА контролю за діяльністю приватних забудовників, а також про те, що чинна законодавча база не забезпечує повною мірою можливостей подолання негативних явищ у будівельній галузі.
Проте, колегія суддів зазначає, що з урахуванням вищевикладених правових висновків та вимог законодавства, такі посилання КМДА є неприйнятними і не можуть слугувати підставою для невиконання відповідачем передбачених законом повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням наведених вище обставин колегія суддів дійшла висновку про протиправність бездіяльності відповідача, яка полягає в утриманні від реалізації повноважень, спрямованих на організацію роботи, пов'язаної із завершенням будівництва житлового комплексу ЖК «Деміївський квартал».
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Зважаючи на природу та підстави даного спору та оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати відповідача організувати роботу, пов'язану із завершенням будівництва житлового комплексу ЖК «Деміївський квартал», у зв'язку з неспроможністю забудовника продовжувати будівництво.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Доводи апеляційної скарги є суттєвими і свідчать про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірне застосування ним норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заявленого позову.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжного доручення від 04 вересня 2019 року № 64 ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 4816,80 грн.
Крім того, згідно квитанції від 17 липня 2020 року №КП-152/1 ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3457,80 грн.
Вказані судові витрати мають бути відшкодовані ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень у загальному розмірі 8273,80 грн.
Такок, ОСОБА_2 згідно квитанції від 21.09.2019 року було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1536,80 грн. та згідно квитанції від 17.07.2020 року судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3457,80 грн., які їй мають бути відшкодовані за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "СБ ЛТД", товариство з обмеженою відповідальністю "УКРМІСЬКБУДХОЛДИНГ", товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХЕНЕРГО" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по організації роботи, пов'язаної із завершенням будівництва житлового комплексу, а саме будинку АДРЕСА_1 та житлового будинку АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) організувати роботу, пов'язану із завершенням будівництва житлового комплексу, а саме будинку АДРЕСА_1 та житлового будинку АДРЕСА_1 у зв'язку з неспроможністю забудовника продовжувати будівництво, без додаткового залучення коштів фізичних осіб, які вже виконали фінансові зобов'язання перед замовником будівництва та отримали квартири по акту прийому-передачі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ( код ЄДРПОУ 00022527) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору за звернення до суду з позовною заявою та апеляційною скаргою у загальному розмірі 8273,80 грн.( вісім тисяч двісті сімдесят три гривні 80 коп.)
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ( код ЄДРПОУ 00022527) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору за звернення до суду з позовною заявою та апеляційною скаргою у загальному розмірі 3457,80 грн. ( три тисячі чотириста п'ятдесят сім гривень 80 коп.).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: І. В. Федотов
Є.О. Сорочко