Справа № 320/2363/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.
30 вересня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 18.12.2018 №/2018/000035/2 про коригування митної вартості товарів.
Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 квітня 2020 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Київська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що під час митного оформлення імпортованого позивачем автомобіля спрацювала система АСУР і за наслідками перевірки поданих позивачем документів встановлено відсутність в них умов поставки, інформації про витрати на транспортування та страхування, що унеможливило перевірити декларування всіх складових митної вартості.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що під час митного оформлення нею було надано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості, як обов'язкові так і додаткові, в тому числі рахунок-фактуру, який підтверджує митну вартість, при цьому страхування товару не передбачалось, при цьому самостійний проїзд придбаного позивачем автомобіля власним ходом не може вважатись його транспортуванням.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги відсутність клопотань про розгляд справи за участю сторін, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, з огляду на встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Апелянтом заявлено клопотання про заміну первісного відповідача Київську митницю ДФС на Київську митницю Держмитслужби, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» реорганізовано Київську митницю ДФС шляхом приєднання до Київської митниці Держмитслужби.
Відповідно до ч.1 ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Наведене клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню шляхом заміни відповідача Київської митниці ДФС її правонаступником Київською митницею Держмитслужби та після такої заміни усі дії, вчинені в адміністративному процесі до її вступу, обов'язкові для Київської митниці Держмитслужби в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для Київської митниці ДФС.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 придбала у ТОВ «ЕВРО ТРЕЙДІНГ» (Польща) для власного користування легковий автомобіль, що був у вжитку, марки RENAULT, модель Megane Scenic, номер кузова НОМЕР_1 , з дизельним двигуном об'ємом 1461 см. куб., тип кузова - універсал, кількість місць - 5, колісна формула 4х2, рік виготовлення - 2014. Вартість даного автомобіля, за якою він був придбаний позивачем, підтверджується рахунком-фактурою ПДВ (FAKTURA VAT) від 11.12.2018 № 027/2018 та становить 4950 євро. У рахунку-фактурі зазначені всі вищевказані характеристики автомобіля, зокрема його ідентифікаційний код (номер кузова) (а.с.21 т.1).
З метою митного оформлення вказаного автомобіля митним брокером було подано відповідачу митну декларацію від 13.12.2018 №/2018/367915, до якої додано зазначений рахунок-фактура, декларацію про походження товару, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 28.11.2014 № НОМЕР_2 , копію митної декларації країни відправлення від 10.12.2018 №18PL402010Е1196712, сертифікат відповідності від 13.12.2018 №UA.005.34710-18, довідку про передачу права власності на вживаний автомобіль, декларацію придбання вживаного автомобіля (а.с.19, 21, 24-30, 40 т.1).
Додатково під час проведення митних консультацій позивачем було надано відповідачу платіжне доручення від 11.12.2018 про сплату нею на користь ТОВ "ЕВРО ТРЕЙДІНГ" (Польща) 4950 євро за рахунком-фактури (FAKTURA VAT) від 11.12.2018 № 027/2018, страховий поліс, звіт про незалежну оцінку транспортного засобу від 18.12.2018 № 256 з відповідним висновком про вартість майна (а.с.20, 22, 43-64 т.1).
18.12.2018 за результатами розгляду цієї декларації з доданими до неї документами відповідачем прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2018/00556 та рішення № UA100110/2018/000035/2 про коригування митної вартості товарів, яким заявлену позивачем митну вартість автомобіля скориговано за резервним методом (шостим) на 1950 євро (визначено ціну автомобіля 6900 євро) (а.с.15-18 т.1).
Підставами для коригування заявленої позивачем митної вартості у вказаному рішенні відповідачем зазначено:
1) з поданих позивачем документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів;
2) надані позивачем документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена;
3) декларантом не надано додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості;
4) у наданому платіжному дорученні відсутнє посилання на марку та VIN код автомобіля, номер інвойсу зазначений без дати;
5) у жодному документів не зазначені умови поставки;
6) наданий страховий поліс не відповідає вимогам, викладеним в електронному повідомленні.
Також у рішенні від 18.12.2018 № UA100110/2018/000035/2 про коригування митної вартості товарів митним органом зазначено, що джерело інформації, яким він керувався при здійсненні контролю за правильністю визначення позивачем митної вартості автомобіля, є довідник ринку Європи SCHWACKE.
Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що саме лише посилання відповідача в оскаржуваному рішенні від 18.12.2018 №/2018/000035/2 на довідник ринку Європи SCHWACKE, яким він керувався при здійсненні контролю за правильністю визначення позивачем митної вартості автомобіля, без наведення жодної інформації, зокрема конкретної дати, за яку було отриману відповідну інформацію, порівняльних характеристик автомобілів, аналізу верхньої і нижньої межі ціни, є необґрунтованим та не доводить об'єктивності коригування митним органом заявленої позивачем митної вартості імпортованого автомобіля.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів доходить наступних висновків.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Митним кодексом України, яким врегульовано відносини, пов'язані із справлянням митних платежів.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, серед іншого, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст.257 МК України).
В силу ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
У відповідності до ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, згідно з ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, лише у випадку, якщо документи, що надані при митному оформленні товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні підстави для надання додаткових документів на вимогу митного органу.
Митний орган має право відійти від визначених законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі недоліки не дозволяють митному органу повноцінно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. При цьому, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.
З матеріалів справи вбачається, що разом із митною декларацією позивачем подавались відповідні документи, зокрема, рахунок-фактура від 10.12.2018 №027/2018 (а.с.21 т.1), банківський документ на підтвердження здійснення оплати за імпортований товар від 11.12.2018 (а.с.22 т.1), в якому чітко зазначено номер рахунку-фактури за яким здійснювалась оплата, сторони відповідної транзакції ОСОБА_1 та ТОВ «ЕВРО ТРЕЙДІНГ» та сума платежу 4950,00 Євро, що в повному обсязі підтверджує проведення оплати за придбаний автомобіль.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч.1 ст.55 МК України).
Відповідно до ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Отже митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товарів. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.
З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та обґрунтувань апеляційної скарги вбачається, що відповідач не погодився з застосуванням позивачем методу визначення митної вартості, оскільки наданий декларантом платіжний документ не можна ототожнити з поданою до митного оформлення рахунком-фактурою; не надано транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару та документи на страхування.
Колегія суддів звертає увагу, що наданий позивачем банківський платіжний документ від 11.12.2018 на суму 4950,00 Євро в повному обсязі підтверджує здійснення оплати за рахунком-фактурою від 10.12.2018 №027/2018, про що зазначено судом вище.
Щодо наявності транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, колегія суддів звертає увагу, що оскільки переміщення товару (транспортного засобу) здійснювалось шляхом самовивозу, наведене виключає оформлення декларантом перевізних документів та спростовують необхідність подання документів про вартість перевезення оцінюваного товару. При цьому, документи про вартість страхування подаються виключно за умови, що таке страхування було здійснено, натомість відсутні підстави вважати, що позивачем було застраховано імпортований товар, а тому відповідні вимоги митного органу є безпідставними.
Крім того, відповідно до звіту про незалежну оцінку №256 від 18.12.2018 колісного транспортного засобу, наданому ТОВ Експертно-Правове Підприємство «Ассесор-ЕМ», вартість імпортованого позивачем автомобіля становить 4950,00 Євро (а.с.43-61 т.1).
Таким чином, заявлена позивачем у митній декларації митна вартість вказаного транспортного засобу визначена позивачем за основним методом - за ціною договору, що відображена в рахунку-фактурі від 10.12.2018 №027/2018 (а.с.21 т.1).
В силу вимог ст.55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
інформацію про: право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.
Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, відповідно до п.2.1 яких в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Отже, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України.
При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі №816/1199/15-а, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
В той же час, з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не вбачається, що застосування резервного методу визначення митної вартості на підставі інформації з офіційного довідника ринку Європи каталогу SCHWACKE здійснювалось із врахуванням індивідуальних ознак товару, у т.ч. що імпортований позивачем транспортний засіб був у вжитку, що підтверджується товаросупровідними документами. Відповідач не здійснив повне порівняння характеристик товарів, що вплинуло на обґрунтованість взяття ним до уваги даних авто з іншими технічними характеристиками та, відповідно, його вартості.
Митним органом не наведено жодних розбіжностей, які б могли вплинути на вартість товару, що була фактично сплачена позивачем та заявлена нею під час митного оформлення.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів доходить висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 18.12.2018 №/2018/000035/2 прийняте митним органом необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, порушують права позивача, як суб'єкта декларування, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Замінити відповідача Київську митницю ДФС її правонаступником - Київською митницею Держмитслужби.
Апеляційну скаргу Київської міської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 квітня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Текст постанови виготовлено 30 вересня 2020 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма