01 жовтня 2020 р.Справа № 552/1930/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції на рішення Київського районного суду м. Полтави від 23.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Турченко Т.В., м. Полтава по справі № 552/1930/20
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,
05.05.2020 ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Київського районного суд м. Полтави з позовом до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції України (далі по тексту - УПП в Полтавській області, відповідач), в якому просила суд скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕАК №2373990 від 11.04.2020, винесену інспектором 2 роти батальйону УПП в Полтавській області Аліною Грешиновою відносно ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що порушення у вигляді здійснення зупинки на місці, яке позначене знаком 5.38 «Місце для стоянки» із додатковою табличкою до нього 7.17 «Інвалід» Правил дорожнього руху (далі по тексту - ПДР), вона не вчиняла, оскільки здійснила зупинку для посадки пасажира, що тривало менше хвилини, після чого як вказує, позивач, одразу почала від'їжджати з місця зупинки з метою продовження руху, проте була зупинена інспектором патрульної поліції. З огляду на викладене, вважає постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 122 КУпАП незаконною, та такою, що підлягає скасуванню, оскільки Правил дорожнього руху вона не порушувала.
Рішенням Київського районного суд м. Полтави від 23.06.2020 по справі № 552/1930/20 позов задоволено.
Постанову про адміністративне правопорушення ЕАК №2373990 від 11.04.2020 року про притягнення ОСОБА_1 , винесену інспектором 2 роти батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Грешиновою Аліною до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.122 КпАП України - скасовано.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, що потягло за собою звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Київського районного суд м. Полтави від 23.06.2020 по справі № 552/1930/20, прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що 11.04.2020 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки SKODA FABIA д.н.з. НОМЕР_1 , здійснила зупинку на місці, яке позначено дорожнім знаком 5.38 «Місце для стоянки» із додатковою табличкою 7.17. «Інваліди», чим порушила вимоги п. 8.4 ПДР. У зв'язку з чим, інспектором патрульної поліції було винесено оскаржувану постанову про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 122 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. Вказана постанова, як зазначає апелянт, винесена інспектором з дотриманням вимог ст. 258, 280 КУпАП, а накладення на водія стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. відповідає вимогам санкції ч.5 ст. 122 КУпАП.
Також відповідач вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, звільнивши позивачку від адміністративної відповідальності, пославшись при цьому на положення ст. 22 КУпАП, якою передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, орган (посадова особа), уповноважена вирішувати справу може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Зазначив, що положення ст. 22 КУпАП може застосовувати лише орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, яким відповідно до ст. 222 КУпАП є Національна поліція України. Компетенція ж судів, як вказує апелянт визначена ст. 221 КУпАП, в якій відсутні положення щодо можливості розгляду судами справ про адміністративні правопорушення, які передбачені ч.5 ст. 122 КУпАП. Крім того, відповідач зазначає, що прийняття судом першої інстанції рішення щодо звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності суперечить положенням п.4 ч.3 ст. 286 КУпАП, відповідно до яких суд при прийнятті рішення може змінити захід стягнення лише у межах передбачених нормативним актом (санкція передбачена ч.5 ст. 122 КУпАП передбачає лише один вид стягнення - штраф).
З огляду на викладене, беручи до уваги те, що позивач дійсно порушила правила ПДР, що поміж іншого підтверджується відеозаписом з нагрудної камери інспектора, на думку апелянта, немає жодних підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАК №2373990 від 11.04.2020
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
30.09.2020 від позивача надійшов лист, в якому вона повідомила про неможливість прибути в судове засідання призначене на 01.10.2020, у зв'язку з перебуванням на лікарняному з дитиною.
У відповідності до ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що оскаржуваною постановою серії ЕАК №2373990 від 11.04.2020 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 1700 грн.
Як зазначено в оскаржуваній постанові, 11.04.2020 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки SKODA FABIA д.н.з. НОМЕР_1 за адресою вул. Гожулівська, 4 в м. Полтава здійснила зупинку на місці, яке позначено дорожнім знаком 5.38 «Місце для стоянки» із додатковою табличкою 7.17. «Інваліди», чим порушила вимоги п. 8.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ України №1306 від 10.10.2001 року.
Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом про її скасування.
Задовольняючи позовні вимоги та закриваючи справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з малозначності вчиненого адміністративного правопорушення.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
За приписами абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний вживати всіх можливих заходів до забезпечення безпечних умов для пересування найбільш уразливих учасників дорожнього руху - дітей, інвалідів, велосипедистів і людей похилого віку.
Відповідно до п.8.1. ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно з п.8.4 ПДР дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи:
а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;
б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;
в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;
г) наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;
ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила;
д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування;
е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Знак 5.38 "Місце для стоянки" застосовується для позначення місць та майданчиків для стоянки транспортних засобів.
Табличка 7.17 "Особи з інвалідністю" означає, що дія знака 5.38 поширюється лише на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю" відповідно до вимог цих Правил.
Таким чином, відповідно до пп. «ґ» п.8.4 розділу 8, наказовий дорожній знак 5.38 з табличкою 7.17 позначає місця стоянки транспортних засобів, призначених для автомобілів із розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю».
За приписами ч.5 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" - тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З вищенаведеної норми права вбачається, що правопорушенням, за яке ч.5 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність, є як стоянка, так і зупинка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише тих транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.
Згідно з приміткою до ч.5 ст.122 КУпАП суб'єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент його вчинення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмежень швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки і стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, - юридична або фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ч.ч.1, 4 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За нормами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
На підтвердження вчинення позивачем порушення пп. «ґ» п.8.4 ПДР відповідачем надано до матеріалів справи відеозапис із відеореєстратора патрульного автомобіля та відеозапис з нагрудної камери поліцейського.
Наданими відповідачем відеозаписами зафіксовано факт перебування транспортного засобу під керуванням позивача на місці, відведеному для стоянки транспортних засобів, а також процедуру розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови.
Як вбачається з цих відеозаписів, 11.04.2020 екіпажем патрульної поліції було виявлено порушення ПДР, а саме: водій автомобіля SKODA FABIA д.н.з. НОМЕР_1 здійснила зупинку на місці, яке позначено дорожнім знаком 5.38 «Місце для стоянки» із додатковою табличкою 7.17. «Інваліди», в м. Полтава, по вулиці вул. Гожулівська, 4. Встановивши факт вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення, інспектор УПП в Полтавській області Грешинова А.Ю. розглянула справу про адміністративне правопорушення та винесла постанову про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП, якою накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.
Так, відеозаписом з відеореєстратора патрульного автомобіля, дослідженим судом апеляційної інстанції, зафіксовано автомобіль SKODA FABIA з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який стоїть безпосередньо біля знаку 5.38 з табличкою 7.17.
На відеозаписі з нагрудної камери поліцейського позивач на неодноразове запитання інспектора про наявність в неї посвідчення інваліда, повідомляє, що немає такого.
Доводи позивача стосовно того, що вона здійснила зупинку для посадки пасажира, що тривало менше хвилини, не знайшли свого підтвердження, оскільки з відеозапису чітко видно, що позивач зупинилася під знаком 5.38 (місце зупинки) з табличкою 7.17 (інвалід) на досить тривалий час, про що свідчить, зокрема, вимкнений двигун автомобіля за кермом якого перебувала остання.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що наданими відповідачем доказами підтверджується факт вчинення позивачем порушення пп. «ґ» п.8.4 ПДР, який не спростовується доказами, наданими позивачем.
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що інспектором УПП в Полтавській області Грешиновою А.Ю. правомірно притягнуто позивача до відповідальності на підставі ч.5 ст.122 КУпАП, підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відсутні.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оспорювана позивачем постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, тому підстав для її скасування немає.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕАК № 2373990 від 11.04.2020 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч. 5 ст. 121 КУпАП, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення.
Беручи до уваги вищенаведене, рішення Київського районного суду м. Полтава від 26.11.2019 по справі № 638/15533/19 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 23.06.2020 року по справі № 552/1930/20 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова
Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій В.Б. Русанова