01 жовтня 2020 р.Справа № 545/1326/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 12.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Кіндяк Ігор Степанович, м. Полтава, повний текст складено 12.08.20 року по справі № 545/1326/20
за позовом ОСОБА_1
до Поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у Полтавській області ДПП Сагайдачного Сергія Олександровича треті особи Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, обґрунтовуючи вимоги тим, що 24.05.20 р. відносно нього винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255.00 грн.
Просив суд, визнати протиправною та скасувати постанову ДПО 18 № 961268 від 24.05.2019 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 12.08.20 у задоволенні позову, ОСОБА_1 до поліцейського роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Полтавській області ДПП, ОСОБА_2 , третя особа: Управління патрульної поліції у Полтавській області ДПП, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовлено за недоведеністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вважає зазначене рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Вказує, що частиною другою ст. 193 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАСУ) передбачено термін розгляду справи, який становить тридцять днів з початку розгляду справи по суті. Судом першої інстанції дана норма порушена. Термін від початку розгляду справи по суті до прийняття рішення склав 51 день. Зазначає, що з урахуванням положень Закону України № 540-ІХ від 30.03.2020 р., строк автоматично закінчується через 20 днів після набрання чинності Законом України № 3383, тобто гранична дата прийняття рішення по справі - 05.08.2020 р. Також вказує, що в резолютивній частині суд першої інстанції зазначив, що у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю. Даний висновок не відповідає змісту ст. 77 КАСУ. Частина 2 даної статті передбачає те, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, в даному випадку на поліцейського роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Сагайдачного С.О. Також зазначає, що в позовній заяві позивач не наводив доводів щодо необхідності відповідачем скласти протокол про адміністративне правопорушення. Із незрозумілих причин суд першої інстанції в своєму рішенні аргументує правомірність дій відповідача в частині не складання протоколу про адміністративне правопорушення, виходячи із положень ст. 258 КупАП. Зазначає, що в позовній заяві позивач не ставив під сумнів відповідність сертифікаційним нормам прилад TruCam LTI 20/20 № ТС 000800. Знову ж таки, із незрозумілих причин суд першої інстанції в своєму рішенні наводить аргументи щодо відповідності сертифікаційним нормам приладу TruCam LTI 20/20 № ТС 000800. Зазначає, що в своєму рішенні суд першої інстанції не аргументував якими правовими нормами урегульовано використання працівниками поліції лазерного вимірювача швидкості TruCam під час фіксації порушень правил дорожнього руху не в автоматичному режимі. Враховуючи усі вищенаведені аргументи та відсутність будь-якого аналізу з боку суду першої інстанції змісту позовної заяви, відповіді на відзив, відсутність жодної відповіді з боку суду на аргументи позивача та наведення мотивів з боку суду щодо свого ж рішення - вважає, що оскаржувані рішення по даній справі порушують його право на справедливий судовий розгляд, захист прав та інтересів судом. На підставі вищевикладеного, просить суд скасувати Постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 12.08.2020 р. по справі № 545/1326/20. Прийняти нову постанову по справі, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
23.09.2020 до суду, від Поліцейського роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у Полтавській області ДПП Сагайдачного Сергія Олександровича, через засоби електронного зв'язку, з офіційної адреси надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною, доводи апеляційної скарги не спростовують факту допущення позивачем адміністративного правопорушення. Вказує, що в апеляційній скарзі апелянт посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.06.2018 у справі № 572/2088/17, відповідно до якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій. Однак даний правовий висновок є таким, який не може прийматися до уваги, оскільки відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30.01.2019 по справі № 755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів має враховуватися саме остання правова позиція. Зазначає, що згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка була прийнята пізніше та викладена в ухвалі від 06.05.2020 у справі № 9901/70/20 встановлене п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - УБД. обмежено справами, пов'язаними винятково зі статусом УБД. і не поширюється на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких правовідносин. Таким чином, у даній категорії справ, що стосується скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, апелянт не є особою, яка звільнена від сплати судового збору, на підставі статусу учасника бойових дій.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві.
Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідач та третя особа повідомлені на електронні адреси, яка містяться а матеріалах справи.
Додатково позивач повідомлений про дату, час і місце розгляду справи за номером телефону, що підтверджується телефонограмою від 23.09.2020р. (а.с. 92).
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені заздалегідь та належним чином.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що поліцейським (інспектором) роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Сагайдачним С.О., 24 травня 2020 року винесено постанову про застосування адміністративного стягнення ДПО 18 № 961268 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП до адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
У оскаржуваній постанові серії ДПО 18 № 961268 від 24.05.2020р., вказано, що 24.05.2020 року о 15 год. 09 хв. водій ОСОБА_1 у Полтавській області в м. Хорол по вул. Миргородська, 110, керував ТЗ: Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1 зі швидкістю 76 км./год.., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 26 км./год., перевищення дозволеної швидкість для руху виявлено за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 № ТС 000800, , чим порушив вимоги п.п. 12.4 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП за що було застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі - 255.00 грн.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходи з того, що поліцейський роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, рядовий поліції Сагайдачний С.О. під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі, та в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, що вказує на відсутність підстави для скасування оскаржуваної постанови, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити за недоведеністю.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Згідно ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 1061, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 1162, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 1644, статтею 1751 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 1811, частина перша статті 182, статті 183, 184, 1892, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктом 1.9. ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Приписи п. 12.4 ПДР України передбачають, що у населених пунктах рух транспортних засобі дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України " Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України " Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Частиною 3 статті 258 КУпАП встановлено, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, згідно якої постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.
Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Щодо використання працівниками поліції лазерного вимірювача швидкості TruCam під час фіксації порушень правил дорожнього руху не в автоматичному режимі, колегія суддів зазначає наступне.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam", який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/16647, виданого ДП "Укрметртестстандарт" від 14.12.2018 року, та чинного до 14.12.2019 року, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 № TL000800, є придатним до застосування.
Можливість використання приладу TruCam LTI 20/20 підтверджується наявністю, виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, експертного висновку від 27.09.2018 року № 04/20/03/-3008, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.
Крім того, колегія суддів зазначає, що виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді, у разі оскарження факту порушення. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam, а тому достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред'явлення в якості речового доказу (електронного доказу) в суді.
Пунктом 12.4 ПДР передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год (нові зміни з 01.01.2018).
З наданого до суду відеозапису з приладу TRUCAM LTI 20/20 TC000800 (при по кадровому перегляді) вбачається, що швидкість транспортного засобу позивача Mitsubishi, реєстраційний номер НОМЕР_1 , визначено в 76 км/год.
Колегія суддів зазначає, що з постанови у справі про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 № 961268 від 24.05.2020 вбачається, що згідно з приписами ст. 283 КУпАП в ній містяться відомості про технічний запис, яким здійснювалося вимірювання швидкості - « TruCam LTI20/20 ТС000800», час встановлення правопорушення та накладення адміністративного стягнення, а тому надані відеозаписи вважаються належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що показання приладу TruCam LTI 20/20 з серійним номером TC000800 є належним та допустимим доказом вчинення позивачем порушення п.12.4 ПДР у розмінні 73-75 КАС України.
З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку правопорушення було виявлено та зафіксовано належним чином інспектором УПП, який склав постанову про адміністративне правопорушення.
Що стосується посилання апелянта на те, що під час розгляду справи, а також в постанові відповідач не зазначив про наявність дорожнього знаку 5.45 (Початок населеного пункту), колегія суддів зазначає наступне.
Доказом того, що правопорушення зафіксоване саме в населеному пункті м. Хорол є наданий відповідачем фотознімок (роздруківка з приладу "TruCam LTІ 20/20"), на якому містяться відповідні координати та назва населеного пункту, а також зафіксований автомобіль, яким керував позивач, які дають змогу суду достовірно встановити місце та час вчинення правопорушення.
Наданий відповідачем фотознімок містить всі необхідні реквізити для ідентифікації місця вчинення правопорушення.
Що стосується посилання позивача на те, що про факт наявності такого знаку не вказано в бланку постанови необхідно зазначити, що вимоги до змісту постанови визначено в ст. 283 КУпАП. Обов'язку зазначати інформацію про дорожній знак на інспектора патрульної поліції не покладено.
Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак).
У оскаржуваній постанові серії ДПО 18 № 961268 від 24.05.2020р., вказано, що 24.05.2020 року о 15 год. 09 хв. водій ОСОБА_1 у Полтавській області в м. Хорол по вул. Миргородська, 110, керував ТЗ: Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1 зі швидкістю 76 км./год.
В позовній заяві та апеляційній скарзі позивач зазначає, що 24.05.2020 року о 15 год. 09 хв. не рухався вищезазначеною вулицею.
В відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що місце розгляду справи визначається автоматично за допомогою програми «GPS» та «Googl maps», встановлених на технічному пристрої. Як вбачається із витягу із загальнодоступних карт «Google Maps», будинок, розташований за адресою Миргородська. 110 межує із автодорогою Київ - Харків - Довжанський (М- 03), тому прив'язку місця вчинення правопорушення було зроблено до цієї найближчогої адреси. Місце вчинення правопорушення зазначено правильно, що підтверджується роздруківкою « Googl maps» (додається).
Колегія суддів зазначає, що в оскаржуваній постанові серії ДПО 18 № 961268 від 24.05.2020р., вказано, що 24.05.2020 року о 15 год. 09 хв. водій ОСОБА_1 рухався по вул. Миргородська, 110 у Полтавській області в м. Хорол, тобто відповідачем не вірно відображено склад правопорушення, що в даному випадку не є опискою.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до координат зазначених на фотознімку (роздруківка з приладу "TruCam LTІ 20/20") позивач рухався автодорогою Київ - Харків - Довжанський (М- 03), а не по вул. Миргородська, 110.
Відповідачем не надано доказів підтверджуючих скоєння правопорушення на вулиці вул. Миргородська, 110 у Полтавській області в м. Хорол.
Таким чином факт скоєння позивачем порушення на вулиці Миргородська, 110 у Полтавській області в м. Хорол. матеріалами справи не підтверджено.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що місце розгляду справи визначається автоматично за допомогою програми «GPS» та «Googl maps», встановлених на технічному пристрої, а як вбачається із витягу із загальнодоступних карт «Google Maps», будинок, розташований за адресою Миргородська 110 межує із автодорогою Київ - Харків - Довжанський (М- 03), тому прив'язку місця вчинення правопорушення було зроблено до цієї найближчогої адреси, колегія суддів зазначає наступне.
Місце розгляду справи та місце вчинення правопорушення не є тотожними поняттями.
Положення ст.283 КУпАП чітко передбачає визначення в постанові про адміністративне правопорушення місце вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому, Поліцейський роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у Полтавській області ДПП Сагайдачний Сергій Олександрович належних обґрунтувань, з посиланням на законодавчі акти України, не можливості зазначення в оскаржуваній постанові місця вчинення адміністративного правопорушення : автодорога Київ - Харків - Довжанський (М- 03) з наступною прив'язкою до адреси : вул. Миргородська, 110 не наводить.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова серії ДПО 18 № 961268 від 24.05.2020р. не відповідає вимогам ст.283 КУпАП.
Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі а те, що у даній категорії справ, що стосується скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, апелянт не є особою, яка звільнена від сплати судового збору, на підставі статусу учасника бойових дій, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 13 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Таким чином, доводи відповідача стосовно того, що апелянт не є особою, яка звільнена від сплати судового збору.
Стосовно посилання відповідача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка була прийнята пізніше та викладена в ухвалі від 06.05.2020 у справі № 9901/70/20, колегія суддів вказує, що позиція Верховного суду, що висловлена у даній ухвалі, стосується не безпосереднього порушеного права позивача, як того вимагає п. 13 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
В даному випадку, позивач звернувся до суду з позовом щодо порушення саме його права і звільнення від сплати судового збору прямо передбачено законом.
З урахуванням вищенаведеного, того що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП інші доводи сторін щодо правомірності чи не правомірності оскаржуваної постанови, порушень судом першої інстанції строків розгляду справи не впливає на вирішення справи по суті.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
У відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст. 286, скасовуючи оскаржувану постанову, суд має право закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи те, що постанову серії ДПО 18 № 961268 від 24.05.2019 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, скасоване, з урахуванням, що правопорушення за фабулою викладеною у постанові відсутнє, згідно п.3 ч. 3 ст. 286 КАС України справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 12.08.2020 року по справі № 545/1326/20 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Скасувати постанову серії ДПО 18 № 961268 від 24.05.2019 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, за яке на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень.
Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП по якій винесено постанову серії ДПО 18 № 961268 від 24.05.2019 .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло І.С. Чалий