01 жовтня 2020 р.Справа № 520/7222/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Бартош Н.С. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Чудних С.О., м. Харків, повний текст складено 25.06.20 року по справі № 520/7222/2020
за позовом ОСОБА_1
до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінфорс"
про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 61896228 від 22.04.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. без достатніх на те правових підстав відкрила виконавче провадження ВП № 61896228, оскільки позивач не зареєстрований та не проживає в межах цього виконавчого округу, а також не має у м. Києві майна. На думку позивача, ці обставини грубо порушують його права та законні інтереси.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2020р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 61896228 від 22.04.2020.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що під час ухвалення рішення №520/7222/2020 від 25 червня 2020 року судом першої інстанції порушено норми матеріального права. Вказує, що товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» 22 квітня 2020 року звернулося до приватного виконавця із заявою б/н від 21 квітня 2020 року про примусове виконання рішення в якій просили відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №8105 від 15.04.2020 виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 17 827,40 гривень. Так, виконавчим документом - виконавчим написом №8105 від 15.04.2020, що виданий приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. встановлено: місце реєстрації боржника - АДРЕСА_1 ; місце проживання Боржника - АДРЕСА_2 . Тобто, виконавчим документом встановлено, що місце проживання боржника - ОСОБА_1 , знаходиться в межах виконавчого округу м. Києва. Разом з цим, також і у вищевказаній заяві стягувачем зазначено, що фактичним місцем проживання Боржника - ОСОБА_1 , є АДРЕСА_1 . При прийнятті виконавчого документа до виконання приватним виконавцем було перевірено виконавчий напис на відповідність вимог передбачених ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Зауважує, що приватний виконавець не вправі давати правову оцінку діям приватного нотаріуса при вчиненні виконавчого напису і правомірності таких дій не була предметом судового розгляду у рамках даної адміністративної справи. Таким чином, оскільки до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва надійшов виконавчий документ - виконавчий напис №8105 від 15.04.2020, що виданий приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. у якому зазначено, що боржник проживає (фактична адреса) у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувану, у зв'язку із пред'явленням не за місцем виконання. Приватний виконавець звертає увагу суду, що місце реєстрації не є підтвердженням того, що особа проживає за даною адресою, а отже, адреса яка зазначена саме в паспорті: АДРЕСА_1 не є підтвердження того, що ОСОБА_2 проживала на день відкриття виконавчого провадження саме у Харківській обл., адже норми законодавства вказують на те, що громадяни України мають право вільно пересуватися по території України та вільного вибору місця проживання без офіційної реєстрації. Посилається на рішення Першого апеляційного адміністративного суду у справі №200/4257/20-а від 09 червня 2020 року. Зазначає, що жодним нормативно-правовим актом, в тому числі Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (зі змінами) не передбачено обов'язку приватного виконавця проводити виконавчі дії спрямовані на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження. Аналогічна позиція висвітлена в ухвалі Верховного суду у складі колегії колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2019 року у справі №511/1342/17. Вказує, що посилання Харківського окружного адміністративного суду на постанову від 25.06.2019 року у справі № 826/7969/16 Верховного Суду є недоцільним та жодним чином не відноситься до розгляду справи по суті. Зазначає, що судом першої інстанції було допущено істотні порушення матеріального права, які потягли за собою постановления незаконного, необгрунтованого і не вмотивованого судового рішення. Враховуючи вищезазначене, дії приватного виконавця є законні та правомірні, які не суперечать нормам чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України від 02.04.2012 року №512/5. Просить рішення Харківського окружного адміністративного суду №520/7222/2020 від 25 червня 2020 року - скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві.
Окрім того, за правилами ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 287 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Учасники справи повідомлялися на електронні адреси, які містяться а матеріалах справи.
Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені заздалегідь та належним чином.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 22 квітня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною відкрито виконавче провадження ВП № 61896228 з примусового виконання виконавчого напису № 8105, виданого 15.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінфорс" заборгованості в розмірі 17827,40 грн. Також, вказаною постановою стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 1782,74 грн.
Вищевказаний виконавчий напис був виданий на звернення стягнення з позивача заборгованості по договору про споживчий кредит № 486580-А від 12.02.2019, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "СС Лоун", правонаступником усіх прав та обов'язків на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 40071779-15 від 29.08.2019р. є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінфорс".
У договорі про надання кредиту місцем реєстрації позивача зазначено: АДРЕСА_1 , вказана адреса також зазначена у виконавчому написі та підтверджується відміткою про місце реєстрації у паспорті позивача серії НОМЕР_1 на момент укладання договору.
Крім того, з 16.05.2019 місцем реєстрації позивача є АДРЕСА_3 .
Разом із тим, у виконавчому написі окрім адреси реєстрації місця проживання позивача у м. Харків вказано фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , що і слугувало підставою для прийняття до виконання відповідачкою цього виконавчого напису та відкриття спірного виконавчого провадження у межах виконавчого округу на який розповсюджується її підвідомчість.
Позивач не погоджується із такими діями, зазначає, що в місті Києві він не проживав та не проживає, майна там також не має, тому вважає, що спірне виконавче провадження відкрито поза межами повноважень відповідачки, що є підставою для скасування усіх постанов прийнятих у межах ВП № 61896228.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження не з'ясовано обставини, визначені частиною другою статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та частиною другою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" щодо встановлення місця фактичного проживання боржника чи місця його перебування, та, як наслідок, протиправно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 61896228 від 22.04.2020.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 р. № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Положеннями ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” (далі - Закон № 1403-VІІІ) передбачено, що в Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 6 ст. 25 Закону № 1403-VІІІ виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону № 1404-VІІІ знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
За приписами ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VІІІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України (ч. 4 ст. 24 Закону № 1404-VІІІ).
Згідно з п. 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5, місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених ст. 24 Закону № 1404-VІІІ.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ).
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч. 3 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ).
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ).
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон № 1404-VІІІ і Закон № 1403-VІІІ визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з ч. 3 ст. 25 Закону № 1403-VІІІ право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
За приписами п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо, зокрема, виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Положеннями ч. 5 ст. 24 Закону № 1404-VІІІ визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Положення наведених вище норм свідчать про те, що саме на виконавця покладено обов'язок встановити, чи пред'явлено виконавчий документ за належним місцем виконання, відповідно до ст. 24 вказаного Закону.
Судовим розглядом встановлено, що згідно з витягом з Єдиного реєстру приватних виконавців, приватний виконавець Дорошкевич В.Л. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.
Згідно наявної в матеріалах справи копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого на ім'я ОСОБА_1 , позивачка 27.07.1994 р. зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 . 16.05.2019р. ОСОБА_1 була знята з місця реєстрації та з 16.05.2019 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 20). Відомостей про зміну місця реєстрації паспорт ОСОБА_1 містить.
Також, як вбачається зі змісту договору про споживчий кредит № 486580-А від 12.02.2019, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "СС Лоун", додаткової угоди № 1 до договору про споживчий кредит № 486580-А від 12.02.2019 від 14.03.2019р., додаткової угоди № 17 до договору про споживчий кредит № 486580-А від 12.02.2019 від 06.06.2019р., адреса у вказаному договорі зазначається як, адреса реєстрації та адреса місця проживання : АДРЕСА_4 (а.с. 46-71).
Доказів внесення сторонами змін до вищезазначених договорів щодо адреси фактичного проживання позичальника відповідачем та третьою особою не надано.
Таким чином, відомості про фактичне місце проживання ОСОБА_1 , вказані у виконавчому написі нотаріуса Колейчика В.В. № 8105 від 15.04.2020 ( АДРЕСА_2 ), не відповідають тим відомостям щодо фактичного місця проживання (реєстрації) боржника, які вказані у договорі про споживчий кредит № 486580-А від 12.02.2019 та додаткових угодах № 1, № 14 до договору про споживчий кредит № 486580-А.
Крім того, у цьому виконавчому написі міститься інформація про те, що місцем реєстрації боржника є адреса: АДРЕСА_5 .
Колегія суддів зауважує, що ані відповідачем - приватним виконавцем, ані третьою особою - кредитною установою не наведено будь-якого джерела відомостей щодо вищезазначеної адреси фактичного місця проживання боржника - АДРЕСА_2 , з урахуванням того, що згідно наданих позивачем доказів, місцем реєстрації боржника є: АДРЕСА_3 .
Наведене свідчить про те, що приватний виконавець Дорошкевич В.Л., при відкритті виконавчого провадження, не пересвідчився з достовірних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі та місце проживання позивачки.
Наявні матеріали справи не містять доказів щодо підтвердження інформації, зазначеної у постанові про відкриття виконавчого провадження, що боржник мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
Зазначене твердження спростовується копією паспорту позивача та поясненнями позивача.
Надані стягувачем документи не вказують на можливе місце проживання позивача саме в місті Києві на момент подання заяви про примусове виконання виконавчого напису, що свідчить про те, що на момент відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець не володів достовірною інформацією про фактичне проживання боржника за вказаною адресою у м. Києві, оскільки стягувач до заяви не додав підтверджуючих документів, з які б свідчили про те, що боржник проживає/перебуває за вказаною адресою в м. Києві.
Посилання відповідача в відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі на те, що стягувач наділений правом вибору місця виконання рішення, а законодавство не покладає на виконавця обов'язку здійснювати перевірку місця проживання боржника до відкриття виконавчого провадження, є помилковим, виходячи з наступного.
Як зазначалось вище, у спірних відносинах належним місцем виконання є місце проживання або перебування боржника, або місце знаходження його майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, визначає Закон України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” від 11.12.2003 р. № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV), відповідно до статті 3 якого місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Закону № 1382-IV встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (ч. 10 ст. 6 Закону № 1382-IV).
Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування (ч. 17 ст. 9 Закону № 1382-IV).
Тобто, саме зареєстроване місце проживання фізичної особи має визначальне значення для цілей визначення місця виконання виконавчого документа.
Враховуючи, що зазначені у виконавчому написі нотаріуса місце проживання боржника ( АДРЕСА_2 ) та фактичне місце реєстрації боржника ( АДРЕСА_5 ) відрізняються та територіально знаходяться у межах різних виконавчих округів, беручи до уваги, що відомості про місце проживання позивачки у м. Київ не підтверджені тими документами, які надавалися стягувачем разом із заявою про відкриття виконавчого провадження, колегія суддів вважає, що в цьому випадку приватний виконавець був зобов'язаний скористатися правом, наданим ч. 5 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” та здійснити перевірку відомостей щодо місця проживання боржника або місця знаходження його майна.
Стосовно посилання відповідача на те, що у виконавчому написі № 8105 від 15.04.2020, вчиненому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колейчика В.В., чітко зазначено, що боржник проживає у межах виконавчого округу міста Києва, а саме, за адресою: АДРЕСА_2 , а тому у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку із пред'явленням не за місцем виконання, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги, оскільки факт проживання позивача за вказаною адресою не підтверджений жодними належними та допустимими доказами.
Колегія суддів зазначає, що у виконавчому написі нотаріуса зазначено дві адреси : місце проживання боржника ( АДРЕСА_2 ) та фактичне місце реєстрації боржника ( АДРЕСА_5 ). Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не містять документів, які б об'єктивно підтверджувати адресу місця перебування позивача : АДРЕСА_2 .
Вказана у виконавчому написі № 8105 від 15.04.2020 року інформація про проживання боржника на час його вчинення у місті Києві не може слугувати достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві без перевірки приватним виконавцем. При цьому в документі визначена офіційна адреса реєстрації боржника.
Таким чином, вказана у виконавчому написі № 8105 від 15.04.2020 та заяві стягувача інформація про проживання боржника на час його вчинення у місті Києві, на думку колегії суддів, не може слугувати достатньою та достовірною підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві, без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на час вчинення відкриття виконавчого провадження, адже у протилежному випадку допускалася б можливість зазначення стягувачем будь-якої адреси боржника (не підтвердженої доказами) для штучної зміни виконавчого округу.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем до суду першої інстанції електронною поштою (файли підписані ЕЦП) надавалися матеріали виконавчого провадження, а саме копії договору про споживчий кредит № 486580-А від 12.02.2019, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "СС Лоун", додаткової угоди № 1 до договору про споживчий кредит № 486580-А від 12.02.2019 від 14.03.2019р., додаткової угоди № 17 до договору про споживчий кредит № 486580-А від 12.02.2019 від 06.06.2019р. з яких не вбачається, що адресою місця проживання чи реєстрації позивача, є АДРЕСА_2 .
Отже, з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, зазначена третьою особою в заяві про відкриття виконавчого провадження адреса місця проживання боржника документально не підтверджена, тому таку інформацію неможливо вважати відомостями, що ідентифікують боржника.
Також, колегія суддів зазначає, що приватним виконавцем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів того, що кошти боржника або інше майно, на момент прийняття оскаржуваної постанови, знаходились у виконавчому окрузі, на території якого приватний виконавець Дорошкевич В.Л. здійснює свою діяльність та відомості, щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Тобто, відсутнє обґрунтування правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ВП № 61896228 та прийняття виконавчого документу не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, і не за місцезнаходженням його майна - грошових кошів (м. Харків).
Отже, місце проживання та місце отримання доходів боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Дорошкевич В.Л. здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні № 61896228 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи, яка має місце проживання у Харківській області (м. Харків).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 25.06.2019р. у справі № 826/7969/16.
На підставі цього, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова приватного виконавця Дорошкевич В.Л. про відкриття виконавчого провадження № 61896228 від 22.04.2020 р. є протиправною та підлягає скасуванню.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на рішення Першого апеляційного адміністративного суду у справі №200/4257/20-а від 09 червня 2020 року є не обґрунтованим. Дане судове рішення не є рішенням, яке є обов'язковим до виконання, та таким що має преюдиційне значення для вирішення справи.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ухвалу Верховного суду від 25.01.2019р. у цивільній справі № 511/1342/17 є не обґрунтованим. Дане судове рішення не є постановою в розумінні ст. 242 КАС України.
Крім того, колегія суддів вказує, що позиція Верховного суду, що висловлена у даній ухвалі, стосується правовідносин у цивільній справі. У той час як даних спір виник у площині адміністративних правовідносин.
Посилання відповідача на те, що посилання Харківського окружного адміністративного суду на постанову від 25.06.2019 року у справі № 826/7969/16 Верховного Суду є недоцільним та жодним чином не відноситься до розгляду справи по суті, колегія суддів вважає помилковим, оскільки дана постанова стосується взаємовідносин щодо обов'язку перевірки виконавцем наявності підстав відкриття виконавчого провадження з урахуванням здійснення його діяльності у відповідному територіальному окрузі.
Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Однак, приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. не доведено, що остання при відкритті виконавчого провадження про стягнення коштів з ОСОБА_1 діяла в межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом № 1404-VІІІ.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України “Про виконавче провадження”, а тому, оскаржувана постанова є протиправною та підлягають скасуванню.
З урахуванням вищезазначеного, доводи сторін щодо правомірності прийняття оскаржуваної постанови є помилковими.
Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.4 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Необхідною умовою залучення третіх осіб є той факт, що судове рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки осіб, які не є стороною у справі.
Предметом розгляду даної справи є правомірність прийняття відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.04.2020 ВП № 61896228, стягувачем в якій є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінфорс", на користь якої стягується заборгованість, згідно оскаржуваної постанови.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 49 КАС України, залучення до участі у справі третьої особи є обов'язком суду, якщо рішення суду може вплинути на їх права та обов'язки.
Проте, судом першої інстанції в порушення ст. 49 КАС України, стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінфорс", не було залучено до розгляду справи в якості третьої особи.
Під час розгляду справи, суд першої інстанції належним чином не дотримався та не вирішив питання в порядку передбачених ст.49 КАС України, стосовно можливості залучити до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, передбачених ст. 49 КАС України, що з урахуванням приписів п. 4 ч.3 ст.317 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 року по справі № 520/7222/2020 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Дорошкевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 61896228 від 22.04.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 840 грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни ..
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош І.С. Чалий