01 жовтня 2020 року справа №200/1064/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі представника відповідача Помалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року (повне судове рішення складено 30 березня 2020 року в м. Слов'янську) в справі № 200/1064/20-а (суддя в І інстанції Молочна І.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
24 січня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовними вимогами до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області, податковий орган) про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20 листопада 2019 року № Ф-13247-46 станом на 31 жовтня 2019 року зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 33780,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем 20 листопада 2019 року винесено вимогу № Ф-13247-46 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, якою позивача зобов'язано сплатити недоїмку з єдиного внеску у розмірі 33780,40 грн, що виникла станом на 31 жовтня 2019 року. Позивач вказує, що частина суми вже нараховувалась йому вимогою № Ф-13247-46 від 13 травня 2019 року, однак рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року по справі 200/10011/19-а вимогу скасовано.
ОСОБА_1 вважає, що вимога від 20 листопада 2019 року № Ф-13247-46 є протиправною з підстав невідповідності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки на час проведення антитерористичної операції до її закінчення позивача звільнено від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, і відповідальність, штрафні та фінансові санкції за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у вказаний період до нього не застосовуються.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправною та скасовано спірну вимогу податкового органу.
Не погодившись з такими судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) було сформовано згідно вимог чинного законодавства.
Дія спеціальних норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не зупинена пунктом 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення», отже їх дія не розповсюджується на всіх платників єдиного внеску незалежно від місця їх перебування та обліку, що унеможливлює звільнення позивача від сплати єдиного внеску.
Також апелянт наголошує, що згідно з пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зміни внесені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» до розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» втратили чинність. Крім того, Законом України від 14.01.2020 № 440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» пункт 9-4 розділу VІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2464-VI виключено з 13.02.2020.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивач до апеляційного суду не прибув.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.
Згідно з матеріалами справи фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку Маріупольського управління Центральної ДПІ (Центральний район м. Маріуполь) ГУ ДПС у Донецькій області як платник єдиного внеску з 03 червня 2008 року; реєстраційний номер платника єдиного внеску: 05-40-11-15745.
20 листопада 2019 року ГУ ДПС у Донецькій області на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сформована вимога № Ф-13247-46 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 33780,40 грн, в тому числі: 33780,40грн - недоїмка (а.с. 8).
Згідно з розрахунком до вимоги нарахування мало місце за період: з 09 лютого 2018 року по 21 жовтня 2019 року на загальну суму 33780,40 грн, що також підтверджується даними ІКП позивача.
За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової служби України від 11 січня 2019 року № 1407/6/99-00-08-00-01-06 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20 листопада 2019 року № Ф-13247-46 залишено без змін, а скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 09 грудня 2019 року № б/н без задоволення (а.с. 10-12).
Вважаючи протиправними дії ГУ ДПС в Донецькій області, які слугували підставою винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 20.11.2019, ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом свого порушеного права.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
За приписами ч. 4 та ч. 5 ст. 4 Закону 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Позивач у спірних правовідносинах виступає як платник єдиного внеску, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
У відповідності до ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Частиною 6 ст. 25 Закону передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Аналіз наведених норм доводить, що платник повинен своєчасно та у повному обсязі сплачувати єдиний внесок. При наявності недоїмки у платника контролюючі органи мають право зараховувати сплачений єдиний внесок у рахунок погашення недоїмки за попередні періоди.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Частиною 16 ст. 25 Закону № 2464-VI передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII).
Законом № 1669-VII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було внесено зміни в розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та доповнено пунктом 9-3 такого змісту:
платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Законом України від 02 березня 2015 року № 219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11; 2014 р., № 44, ст. 2040) внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунктом 9-4.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24 грудня 2015 року внесені зміни до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII, у відповідності до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 цього Закону виключено.
Положення пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669-VII були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464-VІ, після чого п. 9-3 (п. 9-4) розділу VIII став частиною відповідного Закону. Зміни до Закону № 2464-VІ в частині виключення спірної норми не вносилися та залишаються чинними.
Цей висновок суду узгоджується з п. 4 Правил оформлення проектів законів та основних вимог законодавчої техніки (Методичні рекомендації Апарату Верховної Ради України, видання четверте, виправлене і доповнене, 2014 рік), відповідно до якого зміни вносяться до оригінального закону, а не до закону про внесення змін до цього закону чи про визнання закону таким, що втратив чинність.
Тобто на момент виникнення боргу жодних рішень про виключення з чинної редакції закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пункту 9-4 розділу VIII прийнято не було.
Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не містить у собі інформації щодо виключення з розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пункту 9-4.
Водночас, на виконання приписів Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Згідно з додатком до зазначеного Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція віднесено м. Маріуполь - населений пункт, де розташований орган доходів і зборів, у якому перебуває на обліку позивач як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
На час прийняття спірної вимоги Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 чинний, тобто період проведення АТО триває. Крім того, суд звертає увагу на той факт, що Указом Президента від 30 квітня 2018 року № 116/2018 затверджено рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей». Тобто, виходячи з назви самого рішення РНБО слідує, що антитерористична операція на території Донецької та Луганської областей триває, що спростовує доводи апелянта щодо завершення АТО.
Згідно з матеріалами справи спірна вимога сформована 20 листопада 2019 року відповідно до статті 25 Закону № 2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відсутність (відстрочення в силу закону) обов'язку сплати внесків у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання, а саме, станом на 20 листопада 2019 року.
Отже, факти формування спірної вимоги про сплату недоїмки та застосування наслідків такої не сплати є протиправними на момент її формування.
Стосовно посилання апелянта на Закон України від 14.01.2020 № 440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи», яким пункт 9-4 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» виключено 13.02.2020, суд вказує наступне.
З 13 лютого 2020 року пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ виключено на підставі Закону України від 14 січня 2020 року № 440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи».
Отже, пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ був чинним по 12 лютого 2020 року включно.
З аналізу зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства слідує, що до 13 лютого 2020 року для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ достатньо було лише факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
З огляду на те, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята відповідачем 20 листопада 2019 року, підлягають застосуванню положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції чинній на момент прийняття вимоги.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції щодо необхідності визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Донецькій області від 20 листопада 2019 року № Ф-13247-46 через її невідповідність нормам чинного законодавства.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статями 139, 291, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року в справі № 200/1064/20-а - залишити без змін.
Повне судове рішення - 01 жовтня 2020 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук