01 жовтня 2020 року справа №200/1027/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі представника відповідача Сенникова А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року (повне судове рішення складено 16 березня 2020 року) в справі № 200/1027/20-а (суддя в І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
24 січня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Донецькій області, податковий орган) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6926-47 від 06 березня 2019 року на суму 9790,14 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, перебуває на податковому обліку Слов'янсько-Лиманського управління ГУ ДФС у Донецькій області на спрощеній системі оподаткування, та одночасно є пенсіонером і отримує пенсію за віком, а тому в силу положень ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», він є таким, що звільнений від обов'язку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
«Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (Додаток 5), з таблицею 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за 2018 рік, в якому позивачем самостійно визначена загальна сума єдиного внеску в розмірі 9828,72 грн, подані ОСОБА_1 в електронній формі до ГУ ДФС у Донецькій області помилково, у зв'язку із чим, 01 листопада 2019 року позивач звернувся до Слов'янсько-Лиманського управління ГУ ДФС у Донецькій області із листом про скасування цього помилково поданого Звіту з ЄСВ, на що отримав лист відповідача, в якому йому було повідомлено про відсутність підстав для зняття актуальності Звіту, яким платником самостійно визначено базу нарахування єдиного внеску.
Посилаючись на те, що договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно з положеннями ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивачем не укладався, він перебуває на спрощеній системі оподаткування і водночас є пенсіонером та отримує пенсію за віком, ОСОБА_1 вважає, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6926-47 від 06 березня 2019 року на суму 9790,14 грн сформована відповідачем протиправно, та має бути скасована.
Крім того, під час ухвалення спірної вимоги, відповідачем не враховано приписи пункту 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за якими платники єдиного внеску, визначені статтею 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправною та скасовано спірну вимогу податкового органу.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом є недоїмкою та стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Згідно із п. 3 та 4 розділу VIІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 20.04.2015 № 449, у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та або боргу зі сплати фінансових санкцій орган доходів і зборів, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску, надсилають вимогу про її сплату, яка формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. У позивача, згідно з обліковими даними інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 28.02.2019 заборгованість становила 9790,14 грн. На підставі цих відомостей ГУ ДФС у Донецькій області сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки).
Апелянт наголошує, що норми п. 9-4 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не можуть тлумачитися як абсолютне та безумовне звільнення певних платників від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 цього Закону, а повинні застосовуватися відповідно до призначення вказаного пункту до тих обов'язків, які платник не мав можливості виконати з об'єктивних обставин, через провадження антитерористичної операції. Вважає, що у спірних правовідносинах такі об'єктивні обставини відсутні, що унеможливлює звільнення позивача від сплати єдиного внеску. Посилається на те, що органи доходів і зборів не звільненні від виконання обов'язків щодо формування вимог про сплату недоїмки.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивач до апеляційного суду не прибув.
Також слід зазначити, що ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 1.10.2020 замінено відповідача Головне управління ДФС у Донецькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Донецькій області.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановила наступне.
Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 є пенсіонером, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , серія: НОМЕР_2 , виданого 22 листопада 2017 року, - довічно, та отримує пенсію за віком (а.с. 7,8).
23 січня 2019 року позивачем до органу доходів і зборів поданий «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (Додаток 5), з таблицею 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за 2018 рік, в якому ним самостійно визначена загальна сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 9828,72 грн (а.с. 9, 9 з.б., 10).
06 березня 2019 року ГУ ДФС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6926-47, в якій позивачу роз'яснено про необхідність сплатити, впродовж 10 календарних днів з дня отримання вимоги, на рахунок органу доходів і зборів суму боргу (недоїмки) з нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в розмірі 9828,72 грн, яка облікована станом на 28 лютого 2019 року (а.с. 11).
Сторонами не заперечується, що зазначена вимога про сплату боргу (недоїмки) була отримана позивачем 01 листопада 2019 року.
01 листопада 2019 року позивач звернувся до Слов'янсько-Лиманського управління ГУ ДФС у Донецькій області із листом про скасування вищевказаного помилково заданого Звіту з ЄСВ за 2018 рік, посилаючись на те, що він з 22 листопада 2017 року є пенсіонером (а.с. 13).
Крім того, 01 листопада 2019 року, позивачем до Слов'янсько-Лиманського управління ГУ ДФС у Донецькій області оскаржена спірна вимога ГУ ДФС у Донецькій області № Ф-6926-47 від 06 березня 2019 року на суму 9790,14 грн, з посиланням на те, що особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, натомість позивач, не подавав такої заяви, та обрав спрощену систему оподаткування, є пенсіонером та отримує пенсію за віком, а отже звільнений від сплати ЄСВ (а.с. 14).
13 листопада 2019 року відповідачем надано лист за вих. № 23371/10/05-99-55-33 стосовно розгляду звернення позивача від 01 листопада 2019 року щодо визнання помилковим Додатка 5 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» з таблицею 1 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в якому повідомлено про відсутність підстав для зняття актуальності Звіту з посиланням на положення абз. 2 п. 4 розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 20.04.2015 № 449, зазначивши, що такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови самостійного визначення для себе бази нарахування єдиного внеску.
При цьому в листі податкового органу зазначено, що позивач перебуває на обліку Слов'янсько-Лиманського управління ГУ ДФС у Донецькій області на спрощеній системі оподаткування з 01 січня 2012 року, та є пенсіонером за віком з 10 листопада 2017 року (а.с. 15, 15 з.б.).
Позивачем зазначено, та відповідачем не спростовано, що вищевказаний лист отриманий 20 листопада 2019 року.
29 листопада 2019 року на вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6926-47 від 06 березня 2019 року позивачем подана скарга до Державної фіскальної служби України, копії якої направлені до ГУ ДФС у Донецькій області та до Слов'янсько-Лиманського управління ГУ ДФС у Донецькій області (а.с. 17-18).
За наслідками розгляду скарги ДПС України ухвалено рішення від 02 січня 2020 року № 249/6/99-00-08-06-01 про залишення скарги без розгляду в зв'язку із тим, що скарга подана з порушенням законодавчо встановленого 10-денного строку для її подання (а.с. 20-21).
Позивачем зазначено (долучено довідку ДП «Укрпошта» від 20.01.2020 (а.с. 22)), та відповідачем не спростовано, що рішення ДПС України від 02 січня 2020 року № 249/6/99-00-08-06-01 отримано позивачем 15 січня 2020 року.
Вважаючи протиправними дії ГУ ДФС в Донецькій області, які слугували підставою винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 06.03.2019, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI).
Частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин 5 та 7 статті 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування; єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Стаття 25 Закону № 2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення та, зокрема, в частині 1 передбачає, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Проте, частиною 4 ст. 4 Закону № 2464-VI встановлено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що позивач здійснює підприємницьку діяльність, з 01 січня 2012 року перебуває на обліку в органі доходів і зборів на спрощеній системі оподаткування, а з листопада 2017 року є пенсіонером, який отримує пенсію за віком.
Таким чином, відповідно до наведених положень Закону № 2464-VI позивач з 2017 року звільняється від сплати за себе єдиного внеску.
Твердження відповідача про те, що позивачем добровільно подано звіт ЄСВ за 2018 рік, у зв'язку із чим він вважається платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є помилковим з огляду на наступне.
Норма частини 4 ст. 4 Закону № 2464-VI кореспондується з п. 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 № 435 (далі - Порядок № 435), згідно із яким фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Звіт зазначеними особами не подається.
Відповідно до п. 6 Порядку № 435 особи, які досягли 16-річного віку, не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4 Закону, не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5, 5-1 частини першої статті 4 Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та уклали договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а також члени особистого селянського господарства, які уклали договір на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, формують та подають самі за себе Звіт протягом 30 календарних днів після закінчення строків дії договору.
Звітним періодом є термін дії договору, а якщо договором про добровільну участь передбачено одноразову сплату особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року),- період, за який одноразово сплачено єдиний внесок за попередні періоди.
Звіт про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та суми доплати до органів доходів і зборів подається за формою № Д6 згідно з додатком 6 до цього Порядку.
Слід зазначити, що добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Оскільки в матеріалах справи відсутній договір про добровільну участь позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, то помилкова подача позивачем звіту за 2018 рік не свідчить про його добровільну участь у системі страхування.
Що стосується доводів апелянта про відсутність підстав для звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску як особи, яка провадить підприємницьку діяльність на території проведення антитерористтичної операції, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI на платника єдиного внеску покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII).
Законом № 1669-VII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) внесено зміни в розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI та доповнено пунктом 9-3 такого змісту:
платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Законом України від 02 березня 2015 року № 219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11; 2014 р., № 44, ст. 2040) внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунктом 9-4.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24 грудня 2015 року внесені зміни до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII, у відповідності до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 цього Закону виключено.
Положення пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669-VII були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464-VІ, після чого п. 9-3 (п. 9-4) розділу VIII став частиною відповідного Закону. Зміни до Закону № 2464-VІ в частині виключення спірної норми не вносилися та залишаються чинними.
Цей висновок суду узгоджується з п. 4 Правил оформлення проектів законів та основних вимог законодавчої техніки (Методичні рекомендації Апарату Верховної Ради України, видання четверте, виправлене і доповнене, 2014 рік), відповідно до якого зміни вносяться до оригінального закону, а не до закону про внесення змін до цього закону чи про визнання закону таким, що втратив чинність.
Тобто на момент виникнення боргу жодних рішень про виключення з чинної редакції закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пункту 9-4 розділу VIII прийнято не було.
Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не містить у собі інформації щодо виключення з розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пункту 9-4.
Водночас, на виконання приписів Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Згідно з додатком до зазначеного Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція віднесено м. Слов'янськ - населений пункт, на території якого позивач здійснює підприємницьку діяльність.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
На час прийняття спірної вимоги Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 чинний, тобто період проведення АТО триває. Крім того, суд звертає увагу на той факт, що Указом Президента від 30 квітня 2018 року № 116/2018 затверджено рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей». Тобто, виходячи з назви самого рішення РНБО слідує, що антитерористична операція на території Донецької та Луганської областей триває, що спростовує доводи апелянта щодо завершення АТО.
Згідно з матеріалами справи спірна вимога сформована 06 березня 2019 року відповідно до статті 25 Закону № 2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Відсутність (відстрочення в силу закону) обов'язку сплати внесків у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання, а саме, станом на 06 березня 2019 року.
Отже, факти формування спірної вимоги про сплату недоїмки та застосування наслідків такої не сплати є протиправними на момент її формування.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції щодо необхідності визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Донецькій області від 06 березня 2019 року № Ф-6926-47 через її невідповідність нормам чинного законодавства.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статями 139, 291, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року в справі № 200/1027/20-а - залишити без змін.
Повне судове рішення - 01 жовтня 2020 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук