30 вересня 2020 року справа №200/11851/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., секретаря судового засідання - Тішевського В.В., за участю представника відповідача Сенникова А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 р. (у повному обсязі складено 2 березня 2020 року у м. Слов'янськ) у справі № 200/11851/19-а (головуючий І інстанції суддя Бабіч С.І.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску,
4 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправними, незаконними та скасувати сформовані відповідачем вимоги № Ф-27953-17 від 09 серпня 2019 року на суму 38128, 10 грн., № Ф-27953-17 від 04 вересня 2019 року на суму 35128. 10 грн. про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску; вирішити питання судових витрат (а.с. 3-7).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 04 вересня 2019 року № Ф-27953-17 на загальну суму 35373 грн. 10 грн.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 09 серпня 2019 року № Ф-27953-17 на загальну суму 38128 грн. 10 грн.
Вирішено питання судових витрат (а.с. 42-45).
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач перебував на обліку, як фізична особа-підприємець та особа, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно облікованих даних з інформаційної системи органів доходів і зборів у позивача була наявна заборгованість, на підставі цих даних відповідачем було сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Закон № 2464 не скасовує обов'язків платника єдиного внеску а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Також, апелянт зазначає, що доповнення розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 пунктом 9-4 щодо звільнення певного кола платників внеску від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464, втратили чинність згідно із законом України від 24.12.2015 року № 911. Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року внаслідок її виключення згідно із Законом № 911. Тобто, з 01.01.2016 року будь-які пільги для платників єдиного внеску відсутні.
Крім того, вважає, що посилання на Закон № 1669 як підставу скасування вимоги є безпідставними, оскільки незалежно від розповсюдження на позивача вказаних приписів, ці приписи не звільняють органи доходів і зборів від виконання обов'язку щодо формування вимог про сплату недоїмки на підставі наданої платниками звітності.
Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.
Позивач до судового засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого.
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , зареєстрований з 11.05.1983 р. та фактично мешкає у АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 (а.с. 8).
01 липня 2005 року позивач отримав свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 1952 (а.с. 10).
Позивач є фізичною особою - підприємцем, що підтверджує витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1005877593 від 23.10.2019 р., відповідно до якого місце проживання та реєстрації фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_2 .
Основним видом діяльності позивача як фізичної особи-підприємця за кодом КВЕД є 69.10 “Діяльність в сфері права”, про що зазначено у витягу. Дата запису про проведення державної реєстрації позивача у якості фізичної особи-підприємця 29.06.2010 року, номер запису: 2 274 000 0000 026367. Місцезнаходження реєстраційної справи: Юридичний департамент Маріупольської міської ради.
Позивач перебуває на обліку в Приморській ДПІ Маріупольського управління Головного управління ДПС у Донецькій області з 30.06.2010 р., № 4676 та взятий на облік як платник єдиного внеску з 30.06.2010 р., № 05-43-11-7165. Позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
04 вересня 2019 року відповідачем винесено спірну вимогу № Ф-27953-17 про сплату боргу з єдиного внеску, якою позивача зобов'язано сплатити 35373 грн. 10 коп., з яких 23561,6 грн. недоїмка, 854,40 грн. штраф та 854,40 грн. пеня (а.с. 11).
09 серпня 2019 року відповідачем винесено спірну вимогу № Ф-27953-17 про сплату боргу з єдиного внеску, якою позивача зобов'язано сплатити 38128 грн. 10 коп., з яких 26316,16 грн. недоїмка, 854,40 грн. штраф та 10957,54 грн. пеня (а.с. 12).
За розрахунком спірних вимог, наданого відповідачем, їх сформовано за період з 19.02.2018 р. по 19.07.2019 р. (а.с.76).
Начальником Маріупольського управління ГУ ДФС у Донецькій області від 22 грудня 2018 року було прийнято рішення № 0296824610 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 10% за період з 28.06.2013 року до 19.01.2018 року у розмірі 854,40 грн. та нараховано пеню у розмірі 10957,54 грн. (0,1 % суми недоїмки) (а.с.117).
Спірним у даній справі є правомірність прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу № Ф-27953-17 від 09 серпня 2019 року на суму 38128, 10 грн., вимоги № Ф-27953-17 від 04 вересня 2019 року на суму 35128. 10 грн.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
За унормуванням абз. 1 п. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464 (далі - Закон № 2464), платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Статтею 6 Закону № 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п. 4 ч. 2).
У ст. 25 Закону № 2464 окреслено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абз. 1 ч. 4).
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абз. 3 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464).
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абз. 4 ч.4).
02.09.2014 року Верховною Радою України прийнято закон “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, який набув чинності 15.09.2014 року (далі - Закон № 1669).
Підпунктом 8 пункту 4 ст. 11 Закону № 1669 розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 було доповнено пунктом 9-3 наступного змісту:
“Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу”.
Законом України від 02.03.2015 № 219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 2-3, ст. 11; 2014 р., № 44, ст. 2040) внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669 вважати пунктом 9-4.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24 грудня 2015 року були внесені зміни до Закону України від 02.09.2014 № 1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», у відповідності до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 виключено.
Таким чином, положення пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464-VI. Змін безпосередньо до Закону № 2464-VI щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п. 9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було.
Пункт 9-4 розділу VIII виключено на підставі Закону № 440-IX від 14.01.2020, який набрав чинності 13.02.2020.
Отже, положення пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI на час прийняття оскаржуваної вимоги були чинні.
Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ прийнято з метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО, надано можливість у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану не виконувати встановлені частиною 2 статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” обов'язки щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.
Водночас, Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Пунктом 5 ст. 11 Закону № 1669 передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р визначає, що до цих населених пунктів належить м. Маріуполь Донецької області.
В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".
Кабінет Міністрів України 2 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р та від 05.11.2014 року № 1079-р.
За змістом додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р до зазначених населених пунктів належить м. Маріуполь Донецької області.
За положеннями Закону № 1669-VII достатньою підставою для звільнення від відповідальності за невиконання вимог щодо вчасності нарахування та сплати єдиного внеску є встановлення факту знаходження платника податку на обліку в податкових органах, розміщених на території проведення АТО.
30.03.2018 Президент України підписав Указ “Про затвердження рішення РНБО “Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей” № 116/2018, яким вводиться в дію рішення РНБО про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що станом на дату розгляду справи по суті Указу Президентом України про завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей не приймалось, а вказаний вище нормативно-правовий акт лише змінив формат її проведення.
При цьому, оскаржувана позивачем вимога про сплату боргу (недоїмки) охоплює період, у якому позивач звільнявся від своєчасного виконання обов'язків платника єдиного внеску.
Приписи Законів № 1669 та № 2464-VІ не скасовують обов'язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), а надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Таким чином, відсутність (відстрочення в силу закону) обов'язку своєчасно та в повному обсязі сплачувати внески у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, унеможливлює застосування до таких платників заходів впливу, а саме складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, позивач перебував і перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористичної операція, тому, згідно із положеннями Закону № 1669-VII, не несе фінансової відповідальності за порушення вимог Закону № 2464-VI в частині невиконання обов'язків з нарахування, обчислення чи сплати єдиного внеску.
Вказаний правовий висновок сформульований у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду під час розгляду 30.03.2018 зразкової справи № 812/292/18.
Заходи зі стягнення недоїмки (в даному випадку направлення вимоги), яка виникла у позивача як платника єдиного внеску, який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у Законі № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України № 405/2014, можуть вживатись контролюючим органом після закінчення АТО.
Правова визначеність має безпосередню підставу для вчинення певних дій як суб'єктом владних повноважень, так і платниками податків щодо сфери дії передбачених норм Законів № 1669 і № 2464.
Закон України від 18.01.2018 року № 2268-УШ “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях” також містить термін проведення “антитерористичної операції”.
Звільнення від відповідальності передбачалось на спірний період безпосередньо у Законі № 2464-VI та не потребує додаткового звернення, оскільки ця норма встановлює “незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій” та адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій.
Суд наголошує, що підставою для звільнення від відповідальності є сам факт перебування платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться АТО.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, сформованою в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2019 року у справі № 805/1023/16-а.
Крім того, суд зазначає, що законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України № 2464 не передбачений.
Відповідачем не заперечується той факт, що спірні вимоги винесені у відношенні позивача саме як до самозайнятої особи - адвоката. Даних щодо наявності недоїмки з єдиного внеску у позивача як фізичної особи - підприємця відповідачем до матеріалів справи не надано.
Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пунктами 63.1, 63.2 ст. 63 Податкового кодексу України передбачено, що облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.
Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.
Пунктом 63.5 ст. 63 Податкового кодексу України визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.
За унормуванням п. 65.2 ст. 65 Податкового кодексу України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
Положеннями п. 178.1, п. 178.2 ст. 178 Податкового кодексу України окреслено: особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п. 167.1 ст.167 цього Кодексу.
Згідно з ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Частина 3 статті 4 вказаного Закону передбачає, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (ч. 1 ст. 13 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”).
З системного аналізу положень Податкового кодексу України та Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” випливає, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності, підлягають оподаткуванню згідно ст. 178 ПК України у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець, відповідно до вимог законодавства.
Як вбачається з копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстровий як фізична особа - підприємець з 29.06.2010 року та здійснює діяльність за кодом 69.10 “Діяльність у сфері права”.
Крім того, позивач також одночасно є адвокатом, що підтверджується, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1952 від 01.07.2005 року.
Відповідно до п.п. 2 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою.
Суд зазначає, що Закон № 2464 не визначає такого окремого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.
У даних правовідносинах позивач є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464.
З огляду на викладене, нарахування єдиного внеску відповідачем позивачу і як фізичній особі - підприємцю і як особі, що провадить незалежну професійну діяльність, є фактично, подвійним оподаткуванням, що є неприпустимим.
Дана правова позиція узгоджується з позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 03.08.2018 року у справі № 817/505/18, від 05.11.2018 року у справі № 820/1538/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 520/3939/19 (Пз/9901/10/19).
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-27953-17 від 09 серпня 2019 року на суму 38128, 10 грн. та № Ф-27953-17 від 04 вересня 2019 року на суму 35128. 10 грн. не відповідають критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, є протиправною, а відтак правильно скасовані.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
І відповідачем не доведено, що у спірних правовідносинах він діяв правомірно.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 5 ст. 250, ст. 310, 316, ст. 321, ч.1 ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 р. - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 р. у справі № 200/11851/19-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2020 року.
Колегія суддів: Г.М. Міронова
І.В. Геращенко
Е.Г. Казначеєв