30 вересня 2020 року справа № 200/1882/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Компанієць І.Д., Сіваченка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Овчаренка Олега Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року (повний текст складено 01 липня 2020 року в м. Слов'янськ Донецької області) у справі № 200/1882/20-а (суддя в 1 інстанції - Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про:
- зобов'язання підготувати довідку про вислугу років, в якій зазначити всі періоди проходження служби для призначення пенсії: - час служби в календарному обчисленні - 15 років 06 місяців 20 днів; - час служби в пільговому обчисленні (без врахування календарної вислуги років) - 07 років 07 місяців 15 днів; - час навчання в цивільному закладі для вислуги років поліцейського - 02 роки 04 місяці 20 днів, а всього вислуга років для призначення пенсії становить - 25 років 06 місяців 23 дні;
- зобов'язання направити нову довідку до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для вирішення питання про перерахунок пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач з 1995 року по 12.03.2003 року та з 19.01.2009 року по 06.11.2015 року проходив службу в Слов'янському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.
Наказом відповідача від 15.06.2016 року № 152 о/с позивача звільнено з 26.06.2016 року з посади старшого інспектора Слов'янського ВП ГУНП в Донецькій області на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).
В наказі про звільнення зазначено, що вислуга позивача на день звільнення зі служби у календарному обчисленні складає 15 років 06 місяців 20 днів, для виплати одноразової грошової допомоги - 07 років 05 місяців 01 день, загальний трудовий стаж склав 25 років 05 місяців 03 дні. Вислуга років у пільговому обчисленні не була зазначена у наказі.
Вважає, що при підготовці та направленні до органів Пенсійного фонду України необхідних документів для призначення пенсії відповідачем порушено права в частині вибору пенсії.
Позивачу з 2016 року призначено пенсію згідно п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», однак не враховано період навчання у Слов'янському педагогічному інституті з 01.09.1989 року по 06.06.1994 року протягом 4 років 9 місяців та 5 днів із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, тобто, 2 роки 4 місяці 18 днів, тому вважає, що має право на пенсію згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у справі № 200/1882/20-а у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в позовній заяві та протягом розгляду справи в суді першої інстанції.
Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 (арк.справи 55-56). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач з 31.07.1995 року по 12.03.2003 року та з 19.01.2009 року по 06.11.2015 року проходив службу в Слов'янському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, що підтверджується записом у трудовій книжці НОМЕР_2 (арк.справи 73-75) та розрахунком (арк.справи 68-70, 136-138).
Відповідно до наказу Головного управління НП в Донецькій області № 152 о/с від 15.06.2016 року майора поліції ОСОБА_1 - старшого інспектора Слов'янського відділу поліції ГУНП в Донецькій області звільнено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», а наказом від 14.06.2019 року № 226 о/с до наказу про звільнення внесено зміни щодо вислуги років у пільговому обчисленні, яка склала 23 роки 02 місяці 05 днів (арк.справи 57, 67).
З 2016 року позивач одержує пенсію за вислугу років на підставі п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Як зазначає відповідач, 15.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління НП в Донецькій області з заявою щодо оформлення та направлення до органів пенсійного фонду документів для призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (арк.справи 58-59).
Листом від 24.01.2020 року № 2аз/12/01-2020 відповідач відмовив у направленні матеріалів до Головного управління ПФУ в Донецькій області для перерахунку пенсії з підстав відсутності необхідної вислуги років, передбачених п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки час навчання у Слов'янському педагогічному інституті з 01.09.1989 року по 06.06.1994 року при призначенні пенсії був зарахований до загального трудового стажу з розрахунку один місяць за один місяць навчання, а не до спеціального стажу, що дає право на вислугу років поліцейського (арк.справи 60-62).
Позивач вважає, що час навчання у Слов'янському педагогічному інституті з 01.09.1989 року по 06.06.1994 року при призначенні пенсії має бути зарахований у пільговому обчисленні - із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби, тобто, позивачеві не враховано 2 роки 4 місяці 18 днів вислуги років поліцейського, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України врегульовано Законом України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).
Відповідно до приписів пункту «б» статті 1 Закону України № 2262-XII право на пенсійне забезпечення мають, в тому числі, звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом до вислуги років для призначення пенсії зараховується служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду (пункт «б» частини 1статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»).
Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби (частина 1статті 2 зазначеного Закону України).
Згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям: надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:
- по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;
- з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;
- з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;
- з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;
- з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;
- з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;
- з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;
- з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;
- з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;
- з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;
- з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Згідно з приписами частини 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Відтак, відповідно до вимог цього Закону на день звільнення позивача - з 21 червня 2016 позивачу необхідно мати вислугу 22 календарних роки 6 місяців і більше.
Відповідно до витягу з наказів від 15.06.2016 року № 152 о/с та від 14.06.2019 № 226 о/с, станом на день звільнення вислуга років позивача в календарному обчисленні становила 15 років 06 місяців 20 днів, а у пільговому обчисленні - 23 роки 02 місяці 05 днів, що відповідно до статті 12 Закону України № 2262-XII є недостатнім для призначення пенсії за вислугою років.
Отже, оскільки вислуга років позивача в календарному обчисленні становила 15 років 06 місяців 20 днів замість необхідних 22 календарних років та 6 місяців, відповідач вірно дійшов висновку про відсутність у позивача права на пенсію відповідно до вимог пункту «а» статті 12 Закону України № 2262-XII.
Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 щодо необхідності обчислення саме пільгового стажу, оскільки вони суперечать п. «а» ст. 12 Закону України № 2262-XII, про що зазначено в правовій позиції Верховного Суду викладеної у постановах від 27.03.2018 року у справі № 295/6301/17, від 19.09.2018 року у справі № 725/1959/17.
При цьому, в зазначених справах оскаржувалася відмова органів Пенсійного фонду України в призначенні пенсії за вислугою років.
Постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 прийнята на виконання Закону України № 2262-XII, а частина 2 статті 78 Закону України «Про національну поліцію» не містить приписів щодо зарахування до стажу служби в поліції часу навчання в вищих навчальних закладах.
Час навчання у ВНЗ не зараховується до вислуги років при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Такого висновку дійшла колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 19 листопада 2019 року у справі № 520/903/19 за позовом до Головного управління Національної поліції у зв'язку з не зарахуванням часу навчання позивача у вищому навчальному закладі до стажу служби в поліції.
Верховний Суд встановив, що при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи ч. 2 ст. 78 Закону України «Про національну поліцію», у якій встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції, який, зокрема, не містить положень щодо часу навчання у ВНЗ.
Крім того, щодо питання не зарахування до вислуги поліцейського часу навчання у Слов'янському педагогічному інституті з 01.09.1989 року по 06.06.1994 року, колегія суддів вважає зазначити наступне.
Позивач, перебуваючи на пенсії за вислугою років з 2016 року, яку призначено відповідно до п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у серпні 2019 року вже звертався до суду з аналогічним позовом (арк.справи 9-10). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2019 року у справі № 200/9757/19-а (арк.справи 11-13) позивачеві було відмовлено у позові до Головного управління Національної поліції в Донецькій області за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання ГУ НП в Донецькій області підготувати та подати до ГУ ПФУ в Донецькій області документи для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 року, зазначивши в них вислугу років для призначення пенсії в пільговому обчисленні 25 років 06 місяців 23 дні.
Позивачеві у вказаній справі також не було враховано час навчання у Слов'янському педагогічному інституті з 01.09.1989 року по 06.06.1994 року у пільговому обчисленні із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 року та відповідно до ухвали Верховного Суду від 03.12.2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Овчаренка Олега Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у справі № 200/1882/20-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року у справі № 200/1882/20-а - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.В. Гайдар
Судді І.Д. Компанієць
І.В. Сіваченко