ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 вересня 2020 року м. Київ № 640/5987/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
12.03.2020 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Фінуправління Генштабу ЗСУ), Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України (далі - ГУ морально-психологічного забезпечення ЗСУ), в якій просить:
- визнати бездіяльність ГУ морально-психологічного забезпечення ЗСУ стосовно неприйняття рішення щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2018 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби, - протиправною;
- зобов'язати Фінуправління Генштабу ЗСУ нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2018 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на час виключення його зі списків особового складу, Фінуправлінням Генштабу ЗСУ протиправно не проведено виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2020 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
05.05.2020 від Фінуправління Генштабу ЗСУ до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача, заперечуючи проти позову, вказує на відсутність правових підстав для виплати грошової компенсації позивачу за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2016-2018 років. Стверджує, що відповідно до Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» та Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII) не передбачено порядку перенесення на інший період або продовження додаткової відпустки учасникам бойових дій із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік, тому невикористана у поточному році така відпустка на наступний рік не переноситься, що узгоджується з позицією Міністерства соціальної політики України, викладеною в листі від 04.08.2016 №430/13/116-16.
ГУ морально-психологічного забезпечення ЗСУ у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 вказує на те, що дане управління не є належним відповідачем у цій справі, оскільки позивач перебував на фінансовому забезпеченні у Фінуправлінні Генштабу ЗСУ, яке є самостійною юридичною особою та розпорядником коштів.
У відповіді на відзив позивач стверджує про безпідставність доводів, викладених відповідачами у відзивах на позовну заяву, та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу в ГУ морально-психологічного забезпечення ЗСУ та є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення від 14.03.2016 серії НОМЕР_1 .
Наказом начальника ГУ морально-психологічного забезпечення ЗСУ від 20.09.2018 полковника ОСОБА_1 , начальника відділу технічних засобів пропаганди управління інформаційно-пропагандистського забезпечення ГУ морально-психологічного забезпечення ЗСУ, звільненого наказом начальника Генштабу - Головнокомандуючого ЗСУ (по особовому складу) від 31.08.2018 №481 з військової служби в запас за підпунктом «к» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», з 20.09.2018 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, додаткова відпустка в 2016-2018 роках позивачу як учаснику бойових дій не надавалася, грошова компенсація за невикористані дні вказаної відпуски не виплачувалася.
Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив йому компенсацію за невикористані дні соціальної відпуски, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною восьмою статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки».
Пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-XII передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
У свою чергу, згідно з абзацами 2 та 3 пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до пунктів 17 та 18 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Згідно з пунктом 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
Отже, в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі, додаткової соціальної відпуски.
Проте вказаним Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у рішенні від 16.05.2019 у зразковій справі №620/4218/18, в якій суд зазначив, що висновки Верховного Суду у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення до суду осіб, звільнених з військової служби, яким було відмовлено у виплаті грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період, визначений підпунктами 17-18 статті 10-1 Закону №2011-XII.
Як слідує з матеріалів справи, відповідачами не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків, зокрема, щодо нарахування та виплати грошових компенсацій за невикористані календарні дні соціальної додаткової відпустки з 2016 року по 2018 рік.
Таким чином, під час звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу, із військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок, в тому числі, нараховано грошову компенсацію за невикористані дні додаткової соціальної відпуски, чого відповідачами здійснено не було.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача та співвідповідача на лист Міністерства соціальної політики України від 04.08.2016 №430/13/116-16 щодо відсутності підстав для нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, оскільки право позивача на нарахування та отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової соціальної відпуски гарантовано нормами чинного законодавства, у зв'язку з чим обмеження виконання цих норм законодавства не може відбуватися на підставі листа Міністерства соціальної політики України.
Беручи до уваги, що обов'язок щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2018 роки покладено саме на Фінуправління Генштабу ЗСУ, а також з огляду на те, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, ГУ морально-психологічного забезпечення ЗСУ протиправно не прийнято рішення про проведення з позивачем усіх необхідних розрахунків, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 72-77, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати бездіяльність Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України стосовно неприйняття рішення щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2018 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби, - протиправною.
Зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити грошову компенсацію ОСОБА_1 за невикористані календарні дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2018 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).
Відповідач - Головне управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України (проспект Повітрофлотський, будинок 6, місто Київ, 03168, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 26605210).
Відповідач - Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (проспект Повітрофлотський, будинок 6, місто Київ, 03168, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 22990368).
Суддя О.М. Чудак