ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 вересня 2020 року м. Київ № 640/12054/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С.,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВАГОН К"
до Головного управління Держпраці у Київській області
провизнання протиправною та скасування постанови
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Вагон К» з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, в якому просило суд: визнати протиправною і скасувати постанову про накладення адміністративного штрафу від 18.06.2019 №1109/1520/АВ/МГ/ФС-406, винесену першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Київській області.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність у відповідача підстав для проведення інспекційного відвідування позивача, оскільки станом на час його проведення на сайті відповідача не було опубліковано уніфіковану форму акту перевірки з переліком питань, які підлягають перевірці залежно від ступеня ризику від провадження господарської діяльності. Також відповідачем порушено процедуру проведення інспекційного відвідування, що полягає в такому: його проведення не погоджене в установленому порядку із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю); видані посадовим особам відповідача на проведення інспекційного відвідування, направлення не містять усіх визначених законодавством необхідних реквізитів.
Необґрунтованими є та не відповідають дійсності висновки відповідача про порушення позивачем норм трудового законодавства.
Як стверджує позивач, відповідач в установленому порядку не вручив йому акт інспекційного відвідування та не повідомив про розгляд стосовно нього справи про порушення законодавства про працю та зайнятість населення, за результатами якого прийнято оскаржувану постанову.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, стверджуючи про його необґрунтованість. Спростовуючи доводи позивача про відсутність підстав для проведення інспекційного відвідування, вмотивовані позивачем відсутністю погодження на це інспекційне відвідування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю), відповідач зазначив, що Закон України «Про основні засади державного контролю (нагляду) у сфері господарської діяльності», який в окремих випадках передбачає необхідність такого погодження, на поширює свою дію на органи Держпраці при проведенні перевірки з питань додержання вимог законодавства про працю та зайнятість населення.
Інспекційне відвідування позивача проведено в установленому порядку, за наслідками якого належним чином складено акт, в якому зафіксовано виявлені порушення норм трудового законодавства. Висновки щодо порушення позивачем норм трудового законодавства є обґрунтованими і відповідають дійсності та позивачем належними доказами не спростовані. За наслідками розгляду відповідачем в установленому порядку справи про порушення позивачем законодавства про працю та зайнятість населення обґрунтовано прийнято оскаржувану постанову про накладення на нього штрафу за опущені порушення.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Головного управління Держпраці у Київській області від 30.05.2019 «Про проведення інспекційного відвідування ТОВ «Вагон К» ФОП ОСОБА_1 » відповідачем проведено перевірку (інспекційне відвідування) ТОВ «Вагон К» на предмет додержання законодавства про працю, не оформлення трудових відносин.
Підставою для проведення інспекційного відвідування слугувало звернення гр. ОСОБА_2 від 25.04.2019 на урядову гарячу лінію.
Для проведення інспекційного відвідування інспекторам праці (головним державним інспекторам) відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці Головного управління Держпраці у Київській області Шевчуку С.О. та Сафонову М.С. надано направлення від 31.05.2019 №1109.
Як зазначено в преамбулі цього направлення, воно видане вказаним посадовими особами відповідно до Конвенції міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 №1985-ІV, Конвенції міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці у сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 №1986-IV, статті 259 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності в частині дотримання вимог статті 1-3, частин першої, четвертої, шостої- восьмої, абзацу другого частини десятої, частини тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої-четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої-четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22, Положення про Головне управління Держпраці у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 №84, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №929, роз'яснень Міністерства соціальної політики від 08.10.2015 №15245/0/14-15/13, наказу Міністерства соціальної політики від 18.08.2017 №138, на підставі заяви від 25.04.2019 для проведення інспекційного відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю ТОВ «Вагон К», а сам з питань додержання законодавства про працю, неоформлення трудових відносин. Юридична адреса ТОВ «Вагон: м.Київ, просп.Героїв Сталінграду, 24-А, секція 4Б, фактична адреса: пл.Вокзальна, 2. Строк дії направлення - з 31.05.2019 по 03.06.2019.
З метою проведення інспекційного відвідування закладу громадського харчування « Варенична «Катюша » за адресою: м.Київ, площа Вокзальна, 2, де здійснює діяльність ТОВ «Вагон К», інспектором праці пред'явлено позивачу вимогу від 31.05.2019 №1109 про надання документів, необхідних для його цього контрольного заходу.
За результатами інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 03.06.2019 №КВ1109/1520/АВ, в якому зафіксовано виявлені порушення, а саме позивач:
- у подвійному розмірі годинної ставки не оплатив роботу в надурочний час 5 працівникам, що є порушенням частини першої статті 106 КЗпП;
- у подвійному розмірі не оплатив роботу 5 особам, які працювали у святкові та неробочі дні.
Інформація про вручення примірника акта уповноваженій особі позивача в акті відсутня.
На підтвердження направлення 04.06.2019 на адресу позивача примірника акта інспекційного відвідування поштою, відповідачем надано копію конверта з довідкою підприємства поштового зв'язку із зазначенням причини невручення поштового відправлення адресату, а саме - «за закінченням встановленого строку зберігання».
Також відповідач надав суду лист від 05.06.2019 №43/31/19/9039, адресований ТОВ «Вагон К», в якому повідомлялося про призначення до розгляду на 18.08.2019 стосовно нього справи про порушення законодавства про працю. Докази стосовно направлення цього листа на адресу позивача відповідачем не надано.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про працю про порушення позивачем законодавства про працю та зайнятість населення обґрунтовано прийнято постанову від 18.06.2019 №КВ1109/1520/АВ/МГ/ФС-406 про накладення на нього штрафу в розмірі 208 650,00 грн.
Не погоджуючись із такою постановою, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з Пунктом 7 Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон №877-V).
Відповідно до статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 2 Закону №877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення, державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до абзаців 4, 5 статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Згідно з частинами першою, третьою, одинадцятою та п'ятнадцятою статті 4 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб'єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Плановий чи позаплановий захід щодо суб'єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.
При здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.
За змістом статті 6 Закону №877-V підставою для здійснення позапланових заходів є, поміж іншого, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.
Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом; неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів; доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.
Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.
Суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - двох робочих днів.
Згідно з частинами 1, 2, 3, 4, 5 статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий захід); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.
Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.
Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.
Частинами шостою та сьомою статті 7 Закону №877-V визначено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Відтак, відповідно до приписів Закону №877-V контролюючий орган, у даному випадку Головне управління Держпраці у Київській області, уповноважений на здійснення планових та позапланових заходів нагляду за суб'єктами господарської діяльності.
Як встановлено судом, Головним управлінням Держпраці у Київській області проведено інспекційне відвідування позивача з питань додержання вимог законодавства про працю.
Проведення інспекційних відвідувань на підприємствах передбачалось Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до приписів частини першої статті 235 Кодексу адміністративного судочинства України вказана постанова суду набрала законної сили з дати її прийняття, тобто з 14.05.2019.
Отже, починаючи з 14.05.2019, Головне управління Держпраці у Київській області, втратило правові підстави для проведення інспекційних відвідувань у зв'язку зі скасуванням порядку, яким передбачались такі заходи.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823, яка набрала чинності з 30.08.2019.
Таким чином, у період часу з 14.05.2019 по 30.08.2019 був відсутній нормативно-правовий акт, який передбачав можливість здійснення органами Держпраці такого контролюючого заходу як інспекційне відвідування та визначав порядок його проведення.
Зважаючи на викладене, Головне управління Держпраці у Київській області 03.06.2019 здійснило захід контролю у ТОВ «Вагон К» у вигляді інспекційного відвідування в той час, коли проведення такого заходу та його порядок не передбачалося законодавством України, в тому числі Законом №877-V.
При цьому і наказ на проведення цього інспекційного відвідування, і направлення на його проведення також були видані в указаний період.
За наведених обставин суд дійшов висновку про протиправність проведення відповідачем 03.06.2019 інспекційного відвідування позивача, у зв'язку з чим акт інспекційного відвідування, складений за наслідками такого інспекційного відвідування позивача, не може породжувати для нього будь-які правові наслідки, в тому числі застосування штрафу у зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в такому акті.
Оскільки на підставі акта інспекційного відвідування від 03.06.2019 №КВ1109/1520/АВ уповноваженою особою Головного управління Держпраці у Київській області винесено постанову від 18.06.2019 №1109/1520/АВ/МГ/ФС-406, якою на позивача накладено штраф у розмірі 208 650,00 грн., то, за висновком суду, така постанова є протиправною та підлягає скасуванню судом, що зумовлює необхідність задоволення позовних вимог ТОВ «Вагон К».
При цьому, за висновком суду, встановлених вище порушень щодо здійснення відповідачем інспекційного відвідування позивача достатньо для визнання протиправною і скасування оскаржуваної постанови про накладення на позивача штрафу, тому суд не вважає за доцільне оцінювати решту доводів позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги щодо визнання цієї постанови протиправною та її скасування, що пояснюється таким.
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірність свого рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 129,75 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 01.07.2019 №412, який у зв'язку із задоволенням позову підлягає йому відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19, 77, 90, 139, 241-246, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагон К» (04112, м.Київ, про, 24А, секція 4Б) задовольнити..
Визнати протиправною і скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області від 18.06.2019 №1109/1520/АВ/МГ/ФС-406 про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вагон К».
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагон К» (04112, м.Київ, про, 24А, секція 4Б) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 39794214) понесені витрати зі сплати судового збору у розмір 3 129,75 грн. (три тисячі сто двадцять дев'ять гривень 75 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.С. Мазур