ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
30 вересня 2020 року справа №640/8453/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві)
про1) визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивачу під час її перерахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» з 83% від відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення; 2) зобов'язання відповідача здійснити з 25 травня 2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу, виходячи з 83% від відповідних сум грошового забезпечення; 3) визнання протиправними дій відповідача щодо виплати пенсії позивачу в неповному розмірі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», а саме - 50% суми підвищення пенсії з 25 травня 2018 року і 75% суми підвищення пенсії, з 01 січня 2019 року; 4) зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу у розмірі 100% перерахованої пенсії з 25 травня 2018 року; 5) зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що при перерахунку пенсії з 25 травня 2018 року її розмір зменшено з 83% до 70% сум грошового забезпечення на підставі частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На думку позивача, дії відповідача по зменшенню пенсії є протиправними, у зв'язку із тим, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами, внесені зміни до частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а має застосовуватися розмір грошового забезпечення у відсотках, який встановлено на момент призначення пенсії; відповідачем протиправно не виплачувалась пенсія у повному розмірі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/8453/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.
В матеріалах справи докази надання відповідачем відзиву на позовну заяву відсутні, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та з 12 березня 1992 року по 30 вересня 2011 року, з 25 травня 2018 року по теперішній час отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З розрахунків пенсії за вислугу років «по пенсійній справі НОМЕР_1 для ОСОБА_1 » станом на 01 січня 2007 року, на 01 січня 2008 року, на 01 січня 2011 року вбачається, що пенсія призначена (обчислена) з 12 березня 1992 року, основний розмір пенсії становить 83% грошового забезпечення (вислуга років 31); пенсія виплачується у повному розмірі; відповідно до розрахунку пенсії станом на 25 травня 2018 року пенсія призначена (обчислена) з 25 травня 2018 року, основний розмір пенсії позивача становить 70 % грошового забезпечення (вислуга років 31) та виплачується з 25 травня 2018 року по 31 грудня 2018 року щомісячно 50% від підвищення; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року щомісячно 75% від підвищення, з 01 січня 2020 року 100% щомісячно від підвищення.
За результатами розгляду заяви позивача від 07 лютого 2020 року про перерахунок пенсії відповідач у листі від 12 березня 2020 року №3885-3289/П-02/8-2600/20 повідомив, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримував пенсію: 1) з 12 березня 1992 року - за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», 2) з 01 жовтня 2011 року по 24 травня 2018 року - за іншим законом; з 25 травня 2018 року позивачу поновлено пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та проведено перерахунок пенсії на підставі довідки про грошове забезпечення станом на 01 березня 2018 року з урахуванням розміру посадового окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років; виплата підвищення пенсії проводиться поетапно; статтею 13 Закону визначено, що з 01 травня 2014 року загальний розмір пенсії за вислугу років, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Крім того, відповідачем зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» виплата пенсій, перерахованих відповідно до Постанови №704 здійснюється у 2019 році в розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року; відсутні правові підстави проведення нового перерахунку пенсії, оскільки нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитися перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в тому числі у зв'язку з уточненням грошового забезпечення, після дати набрання чинності рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, не приймалося.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд встановив, що в частині визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивача з 83% від відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення вказана справа є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду від 04 лютого 2019 року №240/5401/18 за результатами зразкової справи, що відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для врахування судом відповідних правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 75 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 85 процентів, до категорії 2 і 3 , - 80 процентів.
08 липня 2011 року прийнято Закон №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема у частині другій статті 13 цифри « 90» замінено цифрами « 80».
07 березня 2014 року прийнято Закон України №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70». Вказані зміни набрали чинності з 01 травня 2014 року.
Судом встановлено, що позивачу з 12 березня 1992 року призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», основний розмір якої з 01 січня 2007 року становив 83% відповідних сум грошового забезпечення.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором.
Право вибору пенсійних виплат також встановлено статтею 10 Закону України від «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, вказаною статтею передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
З наведеного вбачається, що особі, яка одночасно має право отримання різних видів державних пенсій, законодавством надано право на призначення одного із цих видів пенсії за її вибором. Це право включає також і можливість переведення з одного виду пенсії на інший вид.
З матеріалів справи вбачається, що позивач скористався своїм правом на переведення з одного виду пенсії на інший, зокрема: в період з 12 березня 1992 року по 30 вересня 2011 року позивач отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; в період з 01 жовтня 2011 року по 24 травня 2018 року позивач отримував пенсію за іншим законом; в період з 25 травня 2018 року по теперішній час позивач отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
В період з 01 січня 2007 року по 30 вересня 2011 року основний розмір пенсії за вислугу років, яку отримував позивач становив 83% відповідних сум грошового забезпечення.
З 25 травня 2018 року після поновлення позивачу виплати пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та перерахунку пенсії на підставі пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» основний розмір визначений відповідачем як 70% сум грошового забезпечення.
Як встановлено вище, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» неодноразово зазнавала змін в частині в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення та на момент поновлення виплати позивачу пенсії за вислугу років (25 травня 2018 року) передбачала, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Разом з тим, положення статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» можуть застосовуватись лише до правовідносин, які виникли після набрання ними чинності та стосуються питань саме призначення пенсії.
Судом встановлено, що з 25 травня 2018 року ГУ ПФУ в м. Києві поновило виплату позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв'язку з переведенням на даний вид пенсії з пенсії, яку позивач отримував за іншим законом.
Таким чином, суд не вважає, що з 25 травня 2018 року при поновлення виплати позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відбулося нове призначення пенсії, оскільки позивач вже отримував даний вид пенсії, а відповідач не вирішував питання щодо наявності у позивача права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та не призначав позивачу даний вид пенсії вперше.
Позивач своє право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» реалізував у 1992 році.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» відповідачем з дати поновлення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» здійснено перерахунок пенсії позивача.
Статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, визначено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.
30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі по тексту - Постанова №704), яка набрала чинності з 01 березня 2018 року, якою затверджені тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифні коефіцієнти, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, та установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
13 лютого 2008 року постановою Кабінету Міністрів України №45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі по тексту - Порядок №45), відповідно до пункту 3 якого на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п'ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.
Пунктом 4 Порядку №45 (у редакції, чинній на час здійснення перерахунку) перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні від 04 лютого 2019 року у справі №240/5401/18, адміністративне провадження №Пз/9901/58/18, Верховний Суд зауважив, що стаття 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає як обов'язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.
У зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №704, якою з 01 березня 2018 року змінено грошове забезпечення, зокрема, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у позивача виникло право на перерахунок призначеної пенсії.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» умови, порядок та розміри вказаного перерахунку визначені постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі по тексту - Постанова №103), якою постановлено здійснити перерахунок призначених до 01 березня 2018 року на підставі вказаного Закону пенсій з 01 січня 2018 року.
Стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.
Суд звертає увагу, що зміни до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» нормами Закону України від 27 березня 2014 року №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
При цьому Порядок №45 і Постанова №103 також не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що внесені Законом України від 27 березня 2014 року №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» зміни до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668- VІ та Закону №1166-VII не зазнала.
З матеріалів справи вбачається, що пенсія за вислугу років позивачу призначена у розмірі 83% відповідних сум грошового забезпечення.
З урахуванням викладеної позиції Верховного Суду суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі Постанови №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
За таких обставин у відповідача відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку, що вказує на протиправність дій ГУ ПФУ в м. Києві та обґрунтованість заявлених позовних вимог у цій частині і є підставою для зобов'язання здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням виплачених сум та виплачувати основний розмір пенсії у розмірі 83% від відповідних сум грошового забезпечення з 25 травня 2018 року.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати пенсії позивачу в неповному розмірі відповідно до Постанови №103, а саме - 50% суми підвищення пенсії з 25 травня 2018 року і 75% суми підвищення пенсії з 01 січня 2019 року, суд звертає увагу, що вказана справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду від 06 серпня 2019 року справа №160/3586/19, провадження №Пз/9901/12/19, за результатами зразкової справи, в частині неперерахування та невиплати (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії позивачеві з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року; зазначене, відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для врахування судом відповідних правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Пунктом 2 Постанови №103 встановлено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Як встановлено судом, позивачу здійснено перерахунок пенсії з 25 травня 2018 року на підставі довідки, виданої уповноваженим структурним підрозділом, проте, підвищення до пенсії виплачується у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21 лютого 2018 року, тобто не у 100% розмірі, а поетапно.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
З урахуванням наведеного, чинним законодавством не передбачено можливість сплати пенсії частинами в майбутньому та із застереженнями про наявність фінансування, як це передбачено приписами Постанови №103, з огляду на що, застосуванню підлягає норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який має вищу юридичну силу, аніж Постанова №103.
Разом із тим, суд звертає увагу, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у наведеній справі, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У вказаному рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва зокрема встановлено: «…пункти 1 та 2 спірної постанови №103, встановлюють відсоткове зменшення виплати пенсії військовослужбовцям та пункт 5 і додаток 2 Порядку, звужують складові грошового забезпечення, які підлягають врахуванню при обрахунку пенсії вказаним особам (зокрема позивачу), відтак звужують зміст вже існуючих прав таких осіб.
Відтак, оскаржувані пункти Постанови №103, всупереч вимогам статей 13, 43, частини четвертої статті 63 та частини третьої статті 11 Закону №2262-ХІІ, змінюють умови і норми пенсійного забезпечення військовослужбовців…».
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року набрало законної сили 05 березня 2019 року.
Водночас, за змістом частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, встановлене пунктом 2 Постанови №103 обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії втратило чинність із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року, тобто 05 березня 2019 року, а тому, враховуючи наведені вище положення процесуального закону, починаючи саме з цієї дати вказаний нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, у відповідній частині, втратив чинність і не підлягав застосуванню.
Стосовно посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (далі по тексту - Постанова №804), яка набрала чинності 04 вересня 2019 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Постановою №804 встановлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
Отже, Постановою №804 змінено правове регулювання виплати пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01 січня 2018 року.
Частиною третьою статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» закріплено, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який у спірних правовідносинах є спеціальним нормативно-правовим актом, та нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено можливість сплати пенсії частинами у майбутньому та/або із застереженнями про наявність фінансування.
Частиною четвертою статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» надано Кабінету Міністрів України повноваження визначати умови, порядок та розмір перерахунку пенсії, але не її виплати.
«Виплата пенсії» та «перерахунок пенсії» є різними правовими категоріями, що підтверджується їх закріпленням в різних розділах України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у вказаній вище зразковій справі №160/3586/19, якою зазначено, що законодавець розмежував поняття «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії» та «порядок перерахунку пенсії», а системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати «порядок перерахунку пенсії» не є тотожним праву встановлювати «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії».
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частинами першою - третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Суд зазначає, що прийняття Постанови №804, якою закріплено виплату підвищеної пенсії у 2019 році у розмірі 75%, не повинно впливати на процес виплати позивачу підвищеної пенсії, оскільки вказана постанова прямо суперечить правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме: статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку з чим на підставі частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова №804 не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції») «майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (рішення у справі «Ганс-Адам ІІ проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).
У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання пенсії у повному розмір, передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим «існуючого майна».
Таким чином, невиплата позивачу пенсії з урахуванням 100% суми підвищення, у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та за практикою Європейського Суду з прав людини становить втручання у право позивача на мирне володіння майном.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в м. Києві зобов'язане здійснити перерахунок пенсії позивачу, виходячи із 100 відсотків суми підвищення пенсії, а не 50 та 75 відсотків від такої суми підвищення, починаючи 05 березня 2019 року.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати пенсії позивачу в неповному розмірі відповідно до Постанови №103 належить задовольнити частково, а саме, визнати протиправними відповідні дії починаючи із 05 березня 2019 року, та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у розмірі 100% перерахованої пенсії, починаючи з 05 березня 2019 року.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У зв'язку з тим, що дане рішення вимагає від ГУ ПФУ в м. Києві вчинення певних дій, суд вважає за можливе встановити для суб'єкта владних повноважень - відповідача подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дня набрання цим рішенням законної сили.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи статтю 139 КАС України та наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в м. Києві на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1 261,20 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 під час її перерахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» з 83% від відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 25 травня 2018 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , виходячи з 83% від відповідних сум грошового забезпечення.
4. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виплати пенсії ОСОБА_1 в неповному розмірі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», а саме 75% суми підвищення пенсії з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 100% перерахованої пенсії з 05 березня 2019 року з урахуванням виплаченого.
6. Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві строк в один місяць з дня набрання рішенням суду законної для подання звіту про виконання рішення.
7. Попередити Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
8. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
7. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 261,20 грн. (одна тисяча двісті шістдесят одна гривня шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ідентифікаційний код 42098368).
Суддя В.А. Кузьменко