ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 вересня 2020 року м. Київ № 640/21254/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1
до: Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ)
про:визнання протиправною та скасування постанови, -
08.09.2020 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 22/15, код ЄДР: 34999976), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 10.06.2020 № 62310758 про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанні постанови від 02.06.2016 № 43491372 про стягнення з боржника виконавчого збору.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05.07.2013 задоволено позовні вимоги ПАТ «Банк «Альянс» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.
Пояснює, що в резолютивній частині рішення суду зазначено про те, що в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11-003/ЮК від 16 лютого 2011 року в сумі 1 136 165 32 грн. звернути стягнення на предмет застави за договором застави від 17.02.2011, укладеного між ПАТ «Банк Альянс» та ОСОБА_1 , а саме: автомобіль «NISSAN», 2003 року випуску, модель «INFINITI», д.н. НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Разом з тим, як наголошує позивачка ні в резолютивній частині рішення, ні у виданому на підставі нього виконавчому листі від 21.01.2014 ні про початкову ціну продажу предмету застави, ні про спосіб його реалізації зазначено не було, у зв'язку з чим, за словами позивача, вона не була боржником банку-стягувача, а лише виступила поручителем та передала у заставу належний їй автомобіль в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальника - ТОВ «Брігус», а сума в 1 136 165,32 грн.,
Додає, що зазначена в резолютивній частині рішення сума - є лише загальним розміром вимог, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження, а не сумою її боргу перед ПАТ «Банк «Альянс», яку необхідно стягнути саме з позивача.
Між тим, в подальшому 30.05.2014 головним державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кузьменко Л.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43491372 за виконавчим листом, виданим Голосіївським районним судом м. Києва для примусового виконання рішення.
Пояснює, що не зважаючи на встановлений ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на день вчинення виконавчих дій) шестимісячний строк проведення виконавчих дій з моменту винесення постанови про відкриття провадження, державний виконавець продовжив зберігати матеріали провадження без здійснення жодних виконавчих дій і не повертаючи виконавчий документ відповідно до ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
23.05.2016 ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва було задоволено подання заступника начальника відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про визнання судом мирової угоди, укладеної між ПАТ «Банк «Альянс» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором шляхом звернення стягнення на предмет застави, та визнано умови такої мирової угоди,
За словами позивача, така ухвала відповідно до п. 2 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на день винесення ухвали) є підставою для закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з чим 31.05.2016 до відділу ДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві було подано заяву про прийняття її до виконання. Однак, порушення вимог п. 2 ст. 49, ч. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на червень 2016 року) державний виконавець постанову про закінчення виконавчого провадження № 43491372 не виніс, внаслідок чого останнє продовжувало зберігатися без винесення по ньому законного рішення до червня 2020 року.
Однак, 02.06.2016 державний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.
Позивач акцентує увагу суду на те, що державний виконавець при наявності підстав для закінчення виконавчого провадження таких дій не вчинив, окреме виконавче провадження по винесеній постанові не відкрив, у зв'язку з чим позивачу не було відомо про наявність такої постанови.
Додає, що чотири роки було повне мовчання з боку органів виконавчої служби, у зв'язку з чим вона зрозуміла, що виконавче провадження № 43491372 закінчене і жодних претензій до її наразі не існує.
Разом з тим, у травні 2020 року позивач отримала виклик державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченко М.М. з вимогою надати до виконавця документи щодо сплати боргу за виконавчим провадженням №43491372.
Як зазначено у позовній заяві 10.06.2020 виконавче провадження № 43491372 було закінчено та відкрито виконавче провадження № 62310758 по стягненню з позивача виконавчого збору в сумі 113 616,53 грн. по постанові № 43491372.
При цьому, позивач наголошує, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження № 62310758 в порушення вимог ч. І ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» рекомендованим поштовим відправленням мені направлена не була.
Про існування оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження № 62310758 вона дізналась 01.09.2020, коли на телефонну програму «viber» її чоловіка державний виконавець відправив фотографії постанови про відкриття виконавчого провадження № 43491372, постанову про стягнення виконавчого збору №43491372, постанову про закінчення виконавчого провадження № 43491372, а також ідентифікатори доступу до нового виконавчого провадження № 62310758 про стягнення з її виконавчого збору за постановою № 43491372.
Однак, за твердженням позивача, з моменту винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 02.06.2016 до дня винесення оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2020 по її примусовому виконанню минуло більше чотирьох років, а відтак за цей проміжок часу постанова № 43491372 пред'явлена до виконання не була. Жодних виконавчих дій по її примусовому виконанню вчинено не було.
При цьому, позивачка вважає, що вважаю, що стягувачем, а саме - Голосіївським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), порушено визначений ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» тримісячний строк для пред'явлення виконавчого документа до примусового стягнення, що зобов'язувало відповідача повернути стягувану такий виконавчий документ без прийняття до виконання відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Відтак, за словами позивача, прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження є протиправним, у звяку з чим просить суд скасувати спірну постанову.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву щодо заявлених позовних вимог суду не надав.
Процесуальні дії, вчинені у справі.
Ухвалою суду від 14.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи на 30.09.2020, про що сторони повідомлені належним чином. У судове засідання з'явилася позивач, представник відповідача в судове засідання 30.09.2020 не з'явився, що, однак, не є перешкодою для розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 30.09.2020 ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження та у цей же день прийнято рішення по суті справи.
Встановлені судом обставини.
Перш за все слід зазначити, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, на підставі якої ухвалено оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження, не є предметом оскарження у даній справі.
Суд також звертає увагу, що суд оцінює спірну постанову про відкриття виконавчого провадження на предмет її законності станом на дату її прийняття.
Судом встановлено, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05.07.2013 у справі № 757/6370/13-ц позов Публічного акціонерного товариства «Банк Альянс» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави задоволено та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11-003/ЮК від 16.02.2011 в сумі 1 136 165,32 грн. звернуто стягнення на предмет застави за Договором застави від 17.02.2011, укладеного між ПАТ «Банк Альянс» та ОСОБА_1 , а саме: автомобіль «NISSAN», 2003 року випуску, модель «INFINITI», д.н. д.н. НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . На підставі вказаного рішення 21.01.2014 видано виконавчий лист № 757/6370/13-ц.
03.05.2014 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Кузьменком Л.М. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 43491372 на підставі виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києві від 21.01.2014 № 757/6370/13-ц.
23.05.2016 Голосіївським районним судом м. Києва визнано мирову угоду, укладену між ПАТ «Банк Альянс» та ОСОБА_1
02.06.2016 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Кузьменком Л.М. прийнято постанову про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 113 616,53 грн.
З матеріалів справи вбачається, що вказана постанова перебувала на виконанні в рамках цього ж ВП 43491372 до закінчення цього ВП згідно з постановою від 10.06.2020.
Так, 10.06.2020 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Кузьменком Л.М. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 43491372 у зв'язку з надходженням ухвали про визнання мирової угоди.
Разом з тим, 10.06.2020 державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Васильченко М.М. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 63310758 (оскаржувану постанову) з примусового виконання постанови від 02.06.2016 № 43491372 про стягнення виконавчого збору.
Тобто, спірна постанова від 10.06.2020 у ВП № 62310758 про відкриття виконавчого провадження у зв'язку з виконанням постанови про стягнення виконавчого збору прийнята одночасно із постановою про закінчення виконавчого провадження в первинному ВП № 43491372, в рамках якого і була винесена постанова про стягнення виконавчого збору, іншими словами - постанова про стягнення виконавчого збору була виділена з виконавчого провадження, в рамках якої вона перебувала на виконанні, в окреме виконавче провадження.
Між тим, позивач вважаючи вказану постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною та такою, що порушує її права, звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на час прийняття оскаржуваної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
В той же час, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (ч. 2 ст. 27 Закону).
У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (від 21 квітня 1999 року № 606-XIV), яка діяла на час прийняття постанови про стягнення виконавчого збору) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
В редакції цього Закону визначено, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 28 цього Закону (від 21 квітня 1999 року № 606-XIV) постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю.
У разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору (ч. 6 ст. 28 Закону від 21 квітня 1999 року № 606-XIV).
Такими були визначені правила відносно дій державного виконавця у разі завершення (закінчення) основного виконавчого провадження, а саме: шляхом виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження.
На даний час, частиною 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» (від 2 червня 2016 року № 1404-VIII), який набрав чинності після прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Пунктом 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.201№ 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02.04.2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція 512/5) передбачено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Тобто, одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державний виконавець приймає постанову про стягнення виконавчого збору.
У разі закінчення виконавчого провадження з підстав затвердження судом мирової угоди між боржником та стягувачам, державний виконавець приймає постанову про закінчення виконавчого провадження та у разі несплати боржником виконавчого збору, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що, не пізніше наступного робочого дня, виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Як вже було зазначено судом 23.05.2016 Голосіївським районним судом м. Києва визнано мирову угоду, укладену між ПАТ «Банк Альянс» та ОСОБА_1 що і слугувало прийняттю державним виконавцем постанови від 10.06.2020 про закінчення виконавчого провадження № 43491372.
Разом з тим, в межах виконавчого провадження № 43491372 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Кузьменком Л.М. 02.06.2016 прийнято постанову про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 113616,53 грн.
В той же час, матеріали справи не містять доказів сплати боржником виконавчого збору за постановою від 02.06.2016 № 43491372 про стягнення виконавчого збору у розмірі 113616,53 грн. до прийняття державним виконавцем про закінчення виконавчого провадження від 10.06.2020 № 43491372, з огляду на що державний виконавець, у відповідності до наведених вище вимог та правил п. 8 Інструкції № 512/5 зобов'язаний був не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження № 43491372 відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, що, в даному випадку, було зроблено відповідачем прийнявши 10.06.2020 постанову про відкриття виконавчого провадження № 62310758 з примусового виконання постанови від 02.06.2016 № 43491372 про стягнення з боржника виконавчого збору.
Як вже зазначалося, вказана постанова про стягнення виконавчого збору перебувала на виконанні в рамках цього ж ВП 43491372 до закінчення цього ВП згідно з постановою від 10.06.2020.
Крім того, як вже зазначалося, спірна постанова від 10.06.2020 у ВП № 62310758 про відкриття виконавчого провадження у зв'язку з виконанням постанови про стягнення виконавчого збору прийнята одночасно із постановою про закінчення виконавчого провадження в первинному ВП № 43491372, в рамках якого і була винесена постанова про стягнення виконавчого збору, іншими словами - постанова про стягнення виконавчого збору була виділена з виконавчого провадження, в рамках якої вона перебувала на виконанні, в окреме виконавче провадження.
Наведене у свою чергу свідчить про відсутність підстав для висновку, що у даному випадку пропущений строк пред'явлення до виконання постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки вона весь час перебувала на виконанні.
Таким чином, підсумовуючи викладене у сукупності, в контексті викладених обставин та проаналізованих норм права, в межах заявлених позивачем підстав позову, судом не встановлено обставин, які б надали суду можливість пересвідчитись у протиправності постанови від 10.06.2020 № 62310758 про відкриття виконавчого провадження.
Доводи позивача, що викладені у позовній заяві, як підстави для задоволення позовних вимог, спростовуються висновками суду, викладеними у даному рішенні.
Враховуючи вищевикладене, а також виходячи із заявлених вимог та підстав позову, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 1 ст. 77 КАС України, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги та, враховуючи положення ч. 2 ст. 77 КАС України, судом не встановлено порушень прав чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин з боку відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з'ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, § 2 («Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ») Глави 11 («Особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ»), ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) - відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ч. 6 ст.287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому ст.ст. 292, 293, 296, 297 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя О.А. Кармазін