ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 вересня 2020 року місто Київ №640/18772/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до третя особаприватного виконавця Русецького Павла Сергійовича Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвест Хаус"
провизнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов від 27.07.2020 у виконавчому провадженні №62669244,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Приватного виконавця Русецького Павла Сергійовича, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК" Інвест Хаус", в якій просить суд (з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 25.08.2020 №03-14/12170/20):
- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Русецького Павла Сергійовича відносно виконавчого напису приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. №2508 від 08.07.2020 про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвест Хаус" з ОСОБА_1 суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 1 198 250, 45 грн.
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Русецького Павла Сергійовича про накладення арешту на рахунки боржника від 27.07.2020 у виконавчому провадженні №62669244;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Русецького Павла Сергійовича про відкриття виконавчого провадження №62669244 від 27.07.2020.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що при відкритті виконавчого провадження №62669244 відповідач діяв всупереч Закону України "Про виконавче провадження", а постанови про відкриття виконавчого провадження та про накладення арешту на рахунки боржника від 27.07.2020 у виконавчому провадженні №62669244 є протиправними. Як повідомив позивач, відкриваючи виконавче провадження №62669244, відповідач не пересвідчився та не встановив з достовірних джерел фактичне місце проживання/перебування боржника у відповідному виконавчому окрузі, а адреса боржника, яка зазначена приватним виконавцем у виконавчих документах, не має жодого підтвердження та не відповідає дійсності.
Крім того, позивач наголосив, що виконавчий документ, а саме виконавчий напис нотаріуса від 08.07.2020 №2508, на підставі якого відповідачем вчинено дії стосовно прийняття оскаржуваних постанов, не відповідає вимогам п.п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: не містить прізвища, ім'я, по батькові посадової особи, яка видала виконавчий документ, а містить лише прізвище та ініціали такої посадової особи; не містить інформацію про дату прийняття і номер рішення, згідно з яким видано виконавчий документ; не містить повного найменування стягувача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань з ідентифікаційним кодом, зазначеним у виконавчому написі; у виконавчому написі нотаріуса відсутня резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень. Таким чином, позивач вважає, що дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження №62669244 на підставі вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса є неправомірними, у зв'язку з чим винесені 27.07.2020 відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження від 27.07.2020 ВП№62669244 та про арешт коштів боржника від 27.07.2020 ВП№62669244 є неправомірними та підлягають скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу у п'ятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недолікі позовної заяви. Позивач у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №640/18772/20 з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, призначено справу до судового розгляду та запропоновано відповідачеві надати відзив на позовну заяву, а також зобов'язано останнього надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №62669244.
Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 09.09.2020 на виконання вимог ухвали суду від 27.08.2020 від відповідача надійшли копії матеріалів виконавчого провадження №62669244 та відзив на позовну заяву.
Відповідно до наданого до суду відзиву відповідач із даним позовом не погоджується, вважає його безпідставним, необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі, зазначивши про те, що відкриваючи виконавче провадження №62669244, останній керувався адресою боржника, зазначеною у виконавчому написі ( АДРЕСА_1 ), при цьому приватний виконавець не має законних підстав для здійснення перевірки місця проживання/реєстрації фізичних осіб до відкриття виконавчого провадження, а орієнтується виключно даними, зазначеними у виконавчому документі. Також відповідач звернув увагу на тому, що позивач вибірково надає інформацію, викладену у позові, оскільки відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за боржником зареєстровано на праві приватної власності двокімнатна квартира АДРЕСА_2 , що є додатковим підтвердженням перебування боржника та його майна у місті Києві.
З приводу твержень позивача про те, що виконавчий документ, а саме виконавчий напис нотаріуса від 08.07.2020 №2508, на підставі якого відповідачем вчинено дії стосовно прийняття оскаржуваних постанов, не відповідає вимогам п.п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", на думку відповідача, є необгрунтованими та будуються переважно на особистому баченні та припущеннях позивача, що не узгоджується із приписами Закону України "Про виконавче провадження".
Під час судового розгляду справи судом оголошувались перерви у відповідності із приписами Кодексу адміністративного судочинства України.
В судовому засіданні 28.09.2020, враховуючи надходження клопотань від учасників справи, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розгляд справи здійснено із урахуванням особливостей розгляду даної категорії спорів, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
Як встановлено матеріалами справи, позивачу стало відомо, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Русецького Павла Сергійовича перебуває виконавче провадження №62669244 по виконанню виконавчого напису від 08.07.2020 №2508, виданого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. про стягнення на користь Товариства з обменою відповідальністю "ФК "Інвест Хаус" (код ЄДРПОУ 41661563, місцезнаходження: Україна, 79005, м. Львів, вул. М. Вороного, буд.№2, фактична адреса: 03056, м. Київ, пров. Ковальський, буд.№19, оф.№115, р/р НОМЕР_1 , МФО 3005285 в АТ "ОТП Банк") заборгованості, що виникла по Кредитному договору №886/П/29/2006-840 від 26.12.2006, Договору про відступлення права вимоги за кредитним договором №GL2N79276ПВ272, укладеного 15.05.2020 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра", та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвест Хаус" з відповідними додатками, боржником за якими є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце роботи - невідоме.
Так, постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Русецького Павла Сергійовича від 27.07.2020 відкрито виконавче повадження №62669244 щодо виконання виконавчого напису від 08.07.2020 №2508.
Одночасно із постановою від 27.07.2020 про відкриття виконавчого провадження №62669244 відповідачем прийнято постанову про арешт коштів боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, звернення стягнення на які заборонено закононом, та належать боржнику.
Як зазначив позивач, відповідач, відкриваючи виконавче провадження №62669244, керувався інформацією, зазначеною в заяві стягуча Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвест Хаус", зокрема, інформацією про фактичне місце проживання боржника ( АДРЕСА_1 ), однак така інформація не відповідає дійсності та не має жодого підтвердження, оскільки місце проживання позивача зареєстроване за адресою АДРЕСА_3 , а така адреса відноситься до виконавчого округу Київської області, а не міста Києва.
Також, на переконання позивача, виконавчий напис нотаріуса від 08.07.2020 №2508, на підставі якого відповідачем відкрито виконавче провадження №62669244 та накладено арешт на кошти боржника, не відповідає вимогам п.п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: не містить прізвища , ім'я, по батькові посадової особи, яка видала виконавчий документ, а містить лише прізвище та ініціали такої посадової особи; не містить інформацію про дату прийняття і номер рішення, згідно з яким видано виконавчий документ; не містить повного найменування стягувача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань з ідентифікаційним кодом, зазначеним у виконавчому написі; у виконавчому написі нотаріуса відсутня резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
Вважаючи дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження №62669244 протиправними, а також не погоджуючись з прийнятими постановами про відкриття виконавчого провадження від 27.07.2020 ВП№62669244 та про арешт коштів боржника від 27.07.2020 ВП№62669244, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Нормативно-правовим актом, який станом на момент виникнення спірних правовідносин регулює питання виконання рішень, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Так, пунктом 7 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до статті 90 Закону України "Про нотаріат" стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Таким чином, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. виконавчий напис від 08.07.2020 №2508 є виконавчими документом у розумінні положень Закону України «Про виконавче провадження».
З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження розпочате на підставі поданої стягувачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест Хаус" заяви про відкриття виконавчого провадження та на підставі виконавчого напису від 08.07.2020 №2508. До поданої заяви було надано оригінал виконавчого документа разом із оригіналом кредитного договору від 26.12.2006 №886/П/29/2006-840.
Так, судом встановлено, що згідно Єдиного реєстру приватних виконавців України виконавчим округом приватного виконавця Русецького Павла Сергійовича є місто Київ.
У виконавчому написі приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. від 08.07.2020 №2508 про звернення стягнення з ОСОБА_1 зазначено, що фактичне місце проживання останнього є: АДРЕСА_1 .
Натомість, відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорту ОСОБА_1 місцем реєстрації останнього є АДРЕСА_3 .
В свою чергу відповідачем наголошено на тому, що він не має законних підстав здійснювати перевірку місця проживання/реєстрації фізичних осіб до відкриття виконавчого провадження, а орієнтується виключно даними, зазначеними у виконавчому документі.
Частинами першою-другою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний:
1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;
2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;
4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
З системного аналізу викладеного вбачається, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обов'язку державного виконавця проводити перевірку даних, зазначених, зокрема, у виконавчому написі нотаріуса.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Як вбачається з виконавчого напису приватного нотаріуса від 03.04.2020, який надано відповідачу на виконання, в ньому зазначені такі адреси боржника - ОСОБА_1 :
- адреса реєстрації ( АДРЕСА_3 );
- фактичне місце проживання ( АДРЕСА_1 ).
Відповідно до положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року №1382-ІV з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, а місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Положеннями зазначеного Закону також закріплено, що у паспорт громадянина України вноситься інформація про місце проживання.
До того ж, відповідно до положень частини 3 статті 5 Закону України № 1404-VIII приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною 4 статті 4 цього закону закріплено перелік підстав, за наявності яких виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання, однією з яких є пред'явлення виконавчого документа не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що зазначення у написі нотаріуса інформації про місце проживання боржника на території, на яку поширюються функції відповідача, надавало останньому право на прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, а підстави для повернення виконавчого документа були відсутні.
Так, вказуючи адресу боржника у постановах про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника від 27.07.2020 ВП№62669244, відповідач керувався приписами Закону України "Про виконавче провадження", а оскільки вказаним Законом обов'язку щодо перевірки даних, зазначених, зокрема, у виконавчому написі нотаріуса на відповідача не покладено, на думку суду, вказуючи адресу боржника ( АДРЕСА_1 ) в оскаржуваних постановах, відповідач діяв правомірно.
При цьому, вирішуючи питання правомірності відкриття виконавчого провадження ВП№62669244, судом встановлено, що відповідачем здійснено запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та отримано відповідний витяг, який міститься в матеріалах виконавчого провадження №62669244. З вказаного витягу вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстрована на праві приватної власності двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 , що є додатковим підтвердженням перебування майна боржника на території міста Києва.
Отже, право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома приватними виконавцями, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
До того ж, наведеними нормами приватний виконавець не уповноважений на проведення перевірки місця проживання, перебування боржника - фізичної особи, які зазначені у виконавчому документі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 826/15676/16 та від 08 квітня 2020 року у справі № 804/6996/17.
Одночасно суд роз'яснює, що відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії можуть бути оскаржені, зокрема, у судовому порядку.
За посиланням позивача, виконавчий напис від 08.07.2020 №2508 всупереч пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" не містить прізвища, ім'я, та по батькові посадової особи, яка його видала, натомість містить прізвище та ініціали такої посадової особи - Личук Т.В .
В свою чергу, відповідач проти таких доводів заперечив, наголосивши на тому, що норма, на яку посилається позивач, вказує тільки на інформацію, що повиннна міститися у виконавчому документі, а не її форму та місце, оскільки виконавчий напис від 08.07.2020 №2508, на підставі якого відкрито виконавче провадження №62669244, містить повне ім'я та по батькові особи ( Липчук Тарас Володимирович ), що його видала, а саме на печатках приватного нотаріуса, яким засвідчено виконавчий напис та печаток, засвідчених скріплення з кредитним договором, на підставі якого вчинено виконавчий напис.
Відповідач також зазначив про те, що перед відкриттям виконавчого провадження, останнім було перевірено наявність вищевказаного нотаріуса в Єдиному реєстрі нотаріусів, який і підтвердив статус посадової особи.
Суд звертає увагу позивача на приписах частини третьої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.
З виконавчого напису від 08.07.2020 №2508 вбачається, що він містить всі необхідні реквізити, визначені частиною третьою статті 4 вказаного Закону, при цьому суд погоджується з доводами відповідача, та зазначає, що форма та місце відображення таких рекзвізитів Законом України "Про виконавче провадження" не визначено, а оскільки печатка є обов'язковою для посадових осіб, які видають виконавчі документи, а також вона містить прізвище, ім'я та по батькові посадової особи ( Липчук Тарас Володимирович ), у суду відсутні підстави вважати, що виконавчий напис від 08.07.2020 №2508 всупереч пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" не містить прізвища, ім'я, та по батькові посадової особи, яка його видала.
З приводу доводів позивача про те, що виконавчий напис від 08.07.2020 №2508 не містить інформації про дату прийняття і номер рішення, згідно з яким видано виконавчий документ, суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, рішення підлягають примусовому виконанню на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
При цьому вимоги до виконачого напису нотаріуса встановлені статтею 89 Законом України "Про нотаріат", відповідно до якої у виконавчому написі повинні зазначатися:
- дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;
- найменування та адреса стягувача;
- найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);
- строк, за який провадиться стягнення;
- суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;
- розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;
- номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;
- дата набрання юридичної сили;
- строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.
Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Так, відповідно до матеріалів справи, виконавчий напис приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. від 08.07.2020 №2508 містить всю, визначену статтею Закону України «Про нотаріат» інформацію щодо номера, за яким виконавчий напис зареєстровано та дату його вчинення.
Відповідно до статті 52 Закону України "Про нотаріат" про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається.
Кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі.
Реєстр для реєстрації нотаріальних дій повинен бути прошнурований, аркуші пронумеровані. Кількість аркушів у реєстрі повинна бути засвідчена підписом посадової особи відповідного територіального органу Міністерства юстиції України та його печаткою. Кожний нотаріус веде окремий реєстр.
Запис у реєстрі робиться чітко, розбірливо, із заповненням усіх граф, передбачених за встановленою формою. Не допускаються підчистки, дописки, інші незастережні виправлення та запис олівцем.
Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.
Аналізуючи приписи статті 52 Закону України "Про нотаріат" можнадійти висновку, що запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії, а датою набрання чинності виконавчим написом нотаріуса слід вважати дату його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, про що і зазначено у тексті виконавчого напису від 08.07.2020 №2508.
На переконання суду, вказаний виконавчий напис містить номер рішення (№2508) та дату вчинення та набрання ним чинності (08.07.2020).
Стосовно тверджень позивача про те, що виконавчий напис від 08.07.2020 №2508 всупереч п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" не містить повного найменування стягувача відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом 41661563, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до інформації, зазначеній у виконавчому написі від 08.07.2020 №2508, в якості стягувача приватним нотаріусом визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвест Хаус" (код ЄДРПОУ 41661563).
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що за кодом ЄДРПОУ 41661563 зареєстрована юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест Хаус" (ТОВ "ФК "Інвест Хаус").
В свою чергу, відповідачем в оскаржуваних постановах в якості стягувача зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвест Хаус" (код ЄДРПОУ 41661563).
З аналізу зазначеного вбачається, що відповідач, приймаючи оскаржувані постанови, вказав стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвест Хаус" (код ЄДРПОУ 41661563) відповідно до інформації, викладеній у виконавчому написі від 08.07.2020 №2508.
Статтею 15 Закону №1404-VIII визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.04.2019 у справі №914/3587/14 зазначила про те, що сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.
Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що на відміну від заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником, у разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження (стаття 15 Закону України «Про виконавче провадження», пункт 14 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень). Звідси, зміна найменування юридичної особи як сторони виконавчого провадження не потребує її заміни судом, а здійснюється постановою виконавця, якою змінюється назва відповідної сторони такого провадження.
Тобто, на думку суду, у разі зміни назви стягувача, якщо ліквідація або реорганізація такої особи не відбувалась, приватний виконавець не позбавлений своєю постановою змінити назву відповідної сторони такого провадження.
Більш того, у тексті виконавчого напису нотаріусом вказано, що «За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плату із Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвест Хаус", що не викликає сумніві у встановлені особи стягувача та дійсності виконавчого напису.
Таким чином, суд не погоджується із вказаними твердженнями позивача, виходячи із того, що за текстом Виконавчого напису від 08.07.2020 №2508 чітко передбачено особу стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвест Хаус" разом з кодом ЄДРПОУ 41661563, адресою 79005, м. Львів, вул. Вороного, 2, та іншими відомими даними.
Також Верховний Суд у своїй постанові від 22.08.2018 у справі №471/283/17-ц наголосив на тому, що відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження учасника виконавчого провадження, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.
Крім того, суд звертає увагу, що обов'язкові підстави для повернення виконавчого документа стягувачу приватним виконавцем без прийняття до виконання визначені частиною четвертою статті 4 «Про виконавче провадження» та мають вичерпний перелік.
Зокрема, згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
В той же час, частиною третьою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що приватний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання:
1) якщо на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення кількість виконавчих документів за рішеннями про стягнення періодичних платежів, заробітної плати, заборгованості фізичних осіб з оплати житлово-комунальних послуг, поновлення на роботі перевищує 20 відсотків загальної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні у приватного виконавця;
2) в інших випадках, передбачених законом.
При поверненні виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією частиною, приватний виконавець зобов'язаний письмово зазначити підстави повернення, право стягувача оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.
Так, наведений вище перелік підстав, зазначених у частині третій статі 5 Закону №1404-VIII полягає у праві, а не обов'язку приватного виконавця повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття його до виконання.
Доводи позивача про те, що виконавчий напис від 08.07.2020 №2508 всупереч п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" не містить резолютивної частини рішення не беруться судом до уваги, оскільки така позиція ґрунтується на невірному застосування та трактуванні норм права.
Так, пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №1404-VIII визначено, що у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
Відповідно до статті 10 цього Закону такими заходами є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Судом встановлено, що зміст виконавчого напису від 08.07.2020 №2508, здійсненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., відповідає вимогам статті 89 Закону України «Про нотаріат», а тому такий виконавчий напис підлягає виконанню.
Так, у постанові Верховного суду України від 05.07.2017 у справ №6-887цс17 колегія суддів зазначила про те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
При цьому, з виконавчого напису від 08.07.2020 №2508 вбачається, що у ньому зазначено примусовий характер дій шляхом стягнення на користь Товариства з обменою відповідальністю "ФК "Інвест Хаус" (код ЄДРПОУ 41661563, місцезнаходження: Україна, 79005, м. Львів, вул. М. Вороного, буд.№2, фактична адреса: 03056, м. Київ, пров. Ковальський, буд.№19, оф.№115, р/р НОМЕР_1 , МФО 3005285 в АТ "ОТП Банк") заборгованості, що виникла по Кредитному договору №886/П/29/2006-840 від 26.12.2006, Договору про відступлення права вимоги за кредитним договором №GL2N79276ПВ272, укладеного 15.05.2020 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра", та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвест Хаус" з відповідними додатками, боржником за якими є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце роботи - невідоме.
Крім того, суд звертає увагу, що правомірність виконавчого напису приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. від 08.07.2020 №2508 не є предметом розгляду даної справи.
В матеріалах справи відсутня інформація про недійсність виконавчого напису від 08.07.2020 №2508, його судове оскарження, а тому, на думку суду, у приватного виконавця Русецького П.С. були відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту шостого частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, суд вважає, що доводи позивача, наведені в обґрунтування протиправності дій приватного виконавця виконавого округу міста Києва Русецького П.С. та винесених постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника від 27.07.2020 ВП№62669244 є необґрунтованими та такими, що спростовані наявними в матеріалах справи документами.
У постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №641/7824/18 колегія суддів зазначила про те, що звертаючись до суду, сторона виконавчого провадження зобов'язана обгрунтувати, а суд, в свою чергу, зобов'язаний встановити, яке саме право скаржника як сторони виконавчого провадження порушено та підлягає захисту в порядку судового контролю за виконанням судового рішення. Саме по собі порушення прав законодавства ще не є достатньою підставою для задоволення скарги в порядку судового контролю, необхідно також довести та встановити порушення прав саме скаржника як сторони виконавчого провадження.
Додатково суд зазначає, що зі змісту позовної заяви позивачем не заперечується наявність існування боргу, визначеного відповідачем у оскаржуваних постановах, а тому, на позивача покладений обов'язок щодо його погашення.
З огляду на встановлені обставини, які підтверджені наявними у справі доказами та не спростовані позивачем, суд вважає, що відповідачем постанову про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника від 27.07.2020 ВП№62669244 винесено у відповідності до наданих повноважень, встановлених законом.
У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, судові витрати відшкодуванню на користь позивача не підлягають.
Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.