ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
25 вересня 2020 року м. Київ № 640/26031/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (бульв. Л.Українки, 26, м. Київ, 01133),
третя особа: Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в особі Департаменту з питань захисту персональних даних (вул. вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 8, 01008, ЄДРПОУ21661556)
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, третя особа: Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в особі Департаменту з питань захисту персональних даних (вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008, ЄДРПОУ 21661556). про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 24 липня 2019 року подав декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту, а саме індивідуального житлового будинку, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3222480401:01:100:0081.
Під час оформлення та подання вказаної декларації позивачем зазначено про відмову від надання згоди на обробку персональних даних.
Відповідач листом від 07.08.2019 року №10/10-9/0708/02 повідомив позивача про повернення декларації.
Позивач стверджує, що згідно п.19 постанови КМУ № 461 від 13.04.2011 року «Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» (далі - Порядок №461), у разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) у спосіб, відповідно до якого були подані документи, з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.
Згідно п.12 Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства України №92 від 24.06.2011 р. «Про затвердження Порядку ведення єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів» посадові особи здійснюють перевірку повноти даних у поданих замовником деклараціях з дотриманням вимог законодавства та за її наявності вносять дані до реєстру, а за її відсутності повертають їх замовнику на доопрацювання для усунення виявлених недоліків, про що вносять дані до реєстру. За фактом реєстрації посадові особи здійснюють оформлення та підписання відповідних повідомлень та декларацій.
Позивач зазначає, що відповідачем повернуто декларацію без обґрунтування причин повернення та не вказано на недоліки, які необхідно доопрацювати.
Крім того, відсутність згоди на обробку персональних даних не є підставою для повернення декларації.
Вважає, що відмова у реєстрації декларації порушує його права на вільний вибір проживання, достатній життєвий рівень та право на житло.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Держаної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області щодо повернення декларації є вмотивованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Відповідно до форми декларації (встановленою додатком 2 до Порядку №461) про готовність об'єкта, будівництво якого здійснюється на підставі будівельного паспорта передбачено, що замовник з метою забезпечення ведення єдиного реєстру документів, шо дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», надає згоду на оброблення персональних даних.
Відповідно до п. 9 Порядку ведення єдиного реєстру документів, шо дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 24.06.2011 №92 (Надалі - Порядок №92) передбачені відомості, що вносяться до реєстру. Зокрема до реєстру вносяться відомості про замовника (зміну замовника): для фізичних осіб - прізвище. Ім'я та по батькові, серія і номер паспорта, реєстраційний номер облікової картки платника податків (не зазначається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті), місце проживання.
Відповідно до ч. 2 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що згода суб'єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її проінформованості щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. Обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача, знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використання інформаційних (автоматизованих) систем.
Із поданої позивачем декларації вбачається, що ним не було надано відповідну згоду ані у письмовій формі, ані у письмовій формі, що дає змогу зробити висновок про надання такої згоди. Крім того, позивачем у заяві було зазначено, що ним зазначена згода не надана.
З урахуванням викладеного, відповідачем було повернуто декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта на об'єкт будівництва: індивідуальний житловий будинок, за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Білогородка, вул. Різдвяна, 7 замовнику, а саме позивачу по справі відповідним листом від 07.08.2019р. №10/10-9/0708/02.
Суд дослідивши обставини справи на підставі наданих матеріалів та норм чинного законодавства дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд встановив, що позивачем 24 липня 2019 року подано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорту, а саме індивідуального житлового будинку, який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3222480401:01:100:0081.
Під час оформлення та подання вказаної декларації позивачем у заяві зазначено про відмову від надання згоди на обробку персональних даних.
Відповідач листом від 07.08.2019р. №10/10-9/0708/02 повідомив позивача про повернення декларації.
Відповідно до статті 2 Закону України від 01.06.2010 № 2297-VI «Про захист персональних даних» персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Частиною першою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Відповідно частин п'ятої та шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Тобто, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних і у випадках та у порядку, передбаченому законодавством України.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» підставами для обробки персональних даних є:
1) згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних;
2) дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень;
3) укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних;
4) захист життєво важливих інтересів суб'єкта персональних даних;
5) необхідність виконання обов'язку володільця персональних даних, який передбачений законом;
6) необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій передаються персональні дані, крім випадків, коли потреби захисту основоположних прав і свобод суб'єкта персональних даних у зв'язку з обробкою його даних переважають такі інтереси.
Разом з тим статтею 11 Закону «Про захист персональних даних» визначено вичерпний перелік підстав обробки персональних даних (і в тому числі їх поширення). Цей перелік є результатом імплементації положень Директиви 95/46/ЄС Європейського Парламенту і Ради «Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних» від 24 жовтня 1995 року (стаття 7).
Обробка персональних даних на підставі закону передбачає наявність однієї з чотирьох підстав, визначених п.п. 2, 4, 5 та 6 ч.1 ст. 11 Закону «Про захист персональних даних».
Відповідно до п. 9 Порядку №92 передбачені відомості, шо вносяться до реєстру, зокрема, до реєстру вносяться відомості про замовника.
У додатку № 2 Порядку №461 передбачено, що заявник з метою забезпечення ведення реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», надає згоду на оброблення персональних даних.
Проте законодавством чітко не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних.
Суд звертає увагу, що в даному випадку фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює порушення конституційних прав такої особи.
Положення Директиви передбачає можливість здійснення обробки, коли вона є необхідною для виконання офіційних повноважень, якими наділений володілець чи третя сторона, якій передаються персональні дані.
Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Згідно положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 р. № 294 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Держархбудінспекція приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти (видає відповідні сертифікати або відмовляє у їх видачі, реєструє декларації про готовність об'єкта до експлуатації, внесення змін до них, а також повертає такі декларації та скасовує їх реєстрацію); веде єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (пп.9-10 п. 4).
Водночас, якщо володілець має визначені законом повноваження, реалізація яких потребує обробки персональних даних, це вже є достатньою підставою для їх обробки. При цьому обробці можуть підлягати лише ті дані, які є необхідними для досягнення цілі обробки, тобто виконання конкретних завдань/повноважень. Це положення Закону дозволяє обробляти персональні дані не лише у випадках, коли на це є пряма вказівка закону, а й коли це об'єктивно обумовлюється повноваженнями державного органу.
Саме таке розуміння відповідає положенням частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України». Відтак вони можуть обробляти лише ті дані, що обумовлюються їх повноваженнями, які є чітко визначеними законами.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що дії відповідача в частині повернення декларації від 25.07.2019 року № 10/10-В-2507/51/П є протиправними.
В частині позовних вимог про зобов'язання Державної архітектурно-будівельної інспекції України (код ЄДРПОУ 37471912) в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області провести реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта на об'єкт будівництва: індивідуальний житловий будинок, суд зазначає наступне.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Згідно положень чинного законодавства України Державна архітектурно-будівельна інспекція України (код ЄДРПОУ 37471912) в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області має виключні повноваження на вирішення питання щодо проведення реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта на об'єкт будівництва: індивідуальний житловий будинок.
Положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура проведення реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта на об'єкт будівництва: індивідуальний житловий будинок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у проведенні реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта на об'єкт будівництва: індивідуальний житловий будинок, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.
На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не мають втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
У зв'язку з цим, суд вважає, що найбільш ефективним із можливих способів захисту порушеного права є визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання провести реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта на об'єкт будівництва: індивідуальний житловий будинок.
Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 21.08.2018р. у справі №810/3393/17, адміністративне провадження №К/9901/48331/18.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, 371 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області в частині повернення декларації від 25.07.2019 року № 10/10-В-2507/51/П.
3. Зобов'язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (код ЄДРПОУ 37471912) в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області розглянути питання щодо проведення реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта на об'єкт будівництва: індивідуальний житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_2 .
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , серія і номер паспорта НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області судові витрати за сплату судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. сорок копійок).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська