01 жовтня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/2930/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 03.08.2020 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУПФУ в Чернігівській області), у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити їй перерахунок пенсії з 01.03.2019 при переводі на новий Закон України від 09.07.2003 №1058-IV ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'', з виправленням всіх допущених порушень: при визначенні середнього розміру заробітної плати (доходу) в економіці України, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2014-2016 роки, розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати та коефіцієнта страхового стажу;
- зобов'язати відповідача провести їй призначення (перерахунок) пенсії та виплачувати її з 01.03.2019 відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'', із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в економіці України, з якої сплачено страхові внески, яка враховується при обчисленні пенсії, за 2016-2018 роки в розмірі 6 188,90 грн., з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,17, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 ''Питання проведення індексації пенсії у 2019 році'' та з 01.05.2020 коефіцієнта збільшення 1,11 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 ''Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення'';
- при розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати врахувати до заробітної плати помісячно при розрахунку коефіцієнтів заробітної плати на підставі постанов (виконавчих листів) Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.07.2015, від 12.03.2016, від 17.06.2016 і довідки №362/25-01-05-45 від 26.08.2016, суми матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань в розмірі 3 388,90 грн. та суми премій до державних, професійних свят та ювілейних дат в розмірі 760,00 грн., та перерахувати помісячно коефіцієнт заробітної плати;
- при розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати на підставі статті 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' виключити березень 2003 року, як повний місяць;
- провести оптимізацію коефіцієнтів заробітної плати згідно зі статтею 40 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'', виключивши 6 місяців підряд з 01.07.1995 по 31.12.1995 з самими низькими коефіцієнтами заробітної плати, залишивши 86 місяців для розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати;
- при обчисленні коефіцієнта страхового стажу відповідно до статті 24 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' врахувати до страхового стажу період одержання допомоги по безробіттю з 21.02.1990 по 17.05.1990:
- виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, що виникне внаслідок цього перерахунку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при переведенні її на пенсію відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' мав призначити її розмір, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2018 роки, тобто показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії відповідно до статті 40 вказаного Закону. При цьому, при призначенні (перерахунку) її пенсії з 01.03.2019 відповідач має застосовувати коефіцієнт збільшення в розмірі 1,17, установлений постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, а з 01.05.2020 - 1,11 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251.
Також при перерахунку пенсії з 01.03.2019 відповідач неправильно обчислив її індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, у зв'язку із: неврахуванням помісячно сум матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань в розмірі 3 388,90 грн., сум премій до державних, професійних свят та ювілейних дат в розмірі 760,00 грн., періоду, коли вона отримувала допомогу по безробіттю та включенням березня 2003 року, як повного місяця, до вказаного розрахунку.
Крім того, вважає, що в порушення вимог Закону України від 09.07.2003 №1058-IV ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' ГУПФУ в Чернігівській області не було проведено оптимізацію коефіцієнтів її заробітної плати, що призвело до заниження індивідуального коефіцієнту. Так, позивач має право на виключення з періоду у 92 місяців, які повинні враховуватись для індивідуального коефіцієнта заробітної плати, 10% місяців підряд з самими низькими коефіцієнтами, тобто з 01.06.1995 по 31.12.1995.
Ухвалою судді від 06.08.2020 позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом сторін, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також установлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позов.
У встановлений судом строк відповідач подав відзив на позов, у якому просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та зазначив, що вимоги позивача про проведення перерахунку пенсії з урахуванням коефіцієнту страхового стажу 1,17, починаючи з 01.03.2019, та з 01.05.2020 з урахуванням коефіцієнту збільшення 1,11, є безпідставними, оскільки застосування величини оцінки одного року страхового стажу було змінено з 01.10.2017 з прийняттям Закону України №2148-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким внесені зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Для обчислення пенсії ОСОБА_1 врахована заробітна плата за період роботи з 01.07.1995 по 30.06.2000 та за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 03.03.2003, яка визначена із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,17 та 1,11. За документами пенсійної справи та згідно з копією трудової книжки запис щодо перебування позивача на обліку в Центрі зайнятості з 21.02.1990 по 17.05.1990 відсутній, тому вимога про врахування до страхового стажу періоду отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю безпідставна.
Враховуючи наведене, вважає, що пенсія позивачу призначена і виплачується відповідно до вимог чинного законодавства.
Також відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі. Щодо строків звернення до суду зазначила, що ГУПФУ в Чернігівській області на її неодноразові звернення щодо порядку обчислення перерахованої з 01.03.2019 пенсії не давало точної та однозначної відповіді, у зв'язку із чим відбулося тривале порушення її прав.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ в Чернігівській області. У період з 04.03.2003 по 28.02.2019 позивач отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». З 01.03.2019 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як вбачається із індивідуальних даних щодо ОСОБА_1 , пенсію позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначено із врахуванням таких складових: коефіцієнт страхового стажу 0,37250 (з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%); заробітна плата за період з 01.07.1995 по 30.06.2000 та за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 03.03.2003; середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,17 та 1,11 (а.с. 16, 17-18, 46-49).
При цьому, під час обрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати позивача, ГУПФУ в Чернігівській області не врахувало: матеріальну допомогу на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань в розмірі 3 388,90 грн., премії до державних, професійних свят та ювілейних дат в розмірі 760,00 грн., період, коли ОСОБА_1 отримувала допомогу по безробіттю (з 21.02.1990 по 17.05.1990). Також як до так і після оптимізації заробітної плати кількість місяців заробітної плати для розрахунку заробітку склала 93 (сума коефіцієнтів 246,09940).
06.02.2020, 13.02.2020 та 25.03.2020 (а.с. 19-20, 21, 24-29) ОСОБА_1 зверталась до ГУПФУ в Чернігівській області із заявами про роз'яснення порядку розрахунку її пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Також позивач просила перерахувати їй пенсію на підставі довідок ДП «Чернігівстандартметрологія» від 21.02.2020 №116/04-13, №117/02-08, виписки з наказу від 14.02.1990 №12-к, довідок ГУДФС у Чернігівській області від 26.08.2016 №362/25-01-05-45, №363/25-01-05-45.
Листом від 06.03.2020 за №480-421/П-02/8-2500/20 (а.с. 22-23) позивачу повідомлено порядок та підстави проведеного розрахунку пенсії. Листом від 28.04.2020 за №1100-1101/П-02/8-2500/20 ГУПФУ в Чернігівській області повернуто ОСОБА_1 вказані вище довідки та зазначено про відсутність підстав для проведення перерахунку її пенсії (а.с. 30).
Вважаючи, що відповідач невірно під час перерахунку пенсії з 01.03.2019 визначив показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, що має застосуватись до її пенсії, та індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, 27.07.2020 позивач звернулась до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою, у якій просила здійснити перерахунок пенсії:
із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2018 роки та коефіцієнтів збільшення 1,17 і 1,11,
із врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, премії до державних, професійних свят та ювілейних дат,
із врахуванням періоду, коли ОСОБА_1 отримувала допомогу по безробіттю,
із виключенням березня 2003 року як повного місяця із розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітку,
із проведенням оптимізації коефіцієнтів заробітної плати, виключивши 6 місяців підряд з 01.07.1995 по 31.12.1995 (а.с. 70).
Листом від 13.08.2020 за №2500-0339-8/29988 ГУПФУ в Чернігівській області повідомило ОСОБА_1 , що рішенням від 05.08.2020 їй відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії та зазначило, що оскільки при звільненні позивачу була виплачена вихідна допомога на яку не нараховуються страхові внески, зарахувати лютий-квітень 1990 року до страхового стажу немає законних підстав. Також повідомлено, що стаж зараховано по 31.03.2003 із врахуванням заробітку за період з 01.07.1995 по 30.06.2000 та із 01.07.2000 по 31.03.2003, а обчислення пенсії з врахуванням вказаних вище доплат не передбачено положеннями статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 71).
Вважаючи вказану відмову ГУПФУ в Чернігівській області протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Щодо правомірності застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в економіці Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки під час перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2019, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону №1058-ІV, пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Положеннями частини першої статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу), на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Пенсія державному службовцю виплачується у повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію.
За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.
У відповідності до статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Буквальний зміст наведених норм свідчить на користь того, що правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначаються за правилами Закону №1058-IV, тобто пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
У тому ж випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого законодавства, зокрема згідно із Законом України «Про державну службу», то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, зроблене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові від 31.03.2015 у справі №21-612а14.
Також, у постановах від 10.04.2019 (справа №211/1898/17) та 10.07.2018 (справа №520/6808/17) Верховний Суд зауважив, що частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Разом з тим, як убачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернулась у 2019 році вперше.
Таким чином, у випадку, коли особі було призначено пенсію за Законом України «Про державну службу», у подальшому, при розрахунку пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем при призначенні позивачу пенсії за віком на підставі Закону №1058-ІV неправомірно застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, що є підставою для зобов'язання відповідача провести перерахунок призначеної позивачу пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2018 роки.
При цьому, суд зазначає, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 №251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. N 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" (Офіційний вісник України, 2019 р., N 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11. Перерахунок пенсій, передбачений цим пунктом, проводиться з 1 травня 2020 року.
За таких обставин, перерахунок пенсії ОСОБА_1 має проводитись із врахуванням вказаних коефіцієнтів збільшення.
Щодо виключення березня 2003 року як повного місяця із розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітку позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Тобто, Законом №1058-ІV передбачено вичерпний перелік обставин, за наявності яких можливо зарахувати до страхового стажу неповний місяць роботи як повний, а саме сплата особою за цей місяць страхових внесків у розмірі не менше мінімального.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, розрахунок індивідуального коефіцієнта ОСОБА_1 здійснений із врахуванням заробітку по березень 2003 року включно.
Однак, відповідно до копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с. 72), ОСОБА_1 звільнена з роботи з 03.03.2003 відповідно до наказу №530. Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу (а.с. 46-48), кількість повних місяців, за які у 2003 році було сплачено страховий внесок, становить 2 місяці (січень-лютий). Сума страхового внеску з заробітної плати 1 робочого дня у березні 2003 року (03.03.2003) становила 53,34 грн., що є менше мінімального встановленого страхового внеску.
Відповідно до довідки про заробіток для обчислення пенсії від 04.03.2003 №05-035-67 (а.с. 49) враховано заробітну плату позивача лише з 01.01.2003 по 28.02.2003.
За наведених обставин, суд погоджується із позицією ОСОБА_1 , що березень 2003 року, як неповний місяць роботи, має бути виключений із розрахунку її індивідуального коефіцієнта.
Щодо вимоги ОСОБА_1 про проведення оптимізації коефіцієнтів заробітної плати шляхом виключення 6 місяців підряд з 01.07.1995 по 31.12.1995, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Отже, вказаною нормою передбачено право за вибором особи виключити період, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
Частиною першою статті 44 Закону №1058-ІV визначений порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.
Так, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 №121, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Правлінням Пенсійного фонду України постановою від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пункту 1.5 Порядку №22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії
Відповідно до пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Додатком 3 до вказаного Порядку є заява про призначення/перерахунок пенсії, в якій є абзац, що в разі необхідності підлягає заповненню: «При призначенні пенсії прошу виключити із підрахунку заробітної плати період з _____ до _____ або провести це автоматизованим способом (непотрібне закреслити).».
Водночас, закріплена у наведених нормах можливість оптимізації заробітку стосується призначення пенсій і не може бути застосована при перерахунку вже призначеної пенсії. Таке право реалізується особою у момент звернення за призначенням пенсії, шляхом волевиявлення, тобто шляхом зазначення у відповідній заяві періоду, який особа бажає виключити.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18 липня 2018 року у справі №461/4328/16-а.
Суд зазначає, що позивач у позові не зазначає та матеріали адміністративної справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до відповідача у встановленому законодавством порядку під час призначення їй пенсії з приводу виключення періоду з 01.07.1995 по 31.12.1995 із розрахунку заробітної плати.
За наведених обставин, суд вважає, що у задоволенні вказаної позовної вимоги ОСОБА_1 слід відмовити.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ГУПФУ в Чернігівській області провести перерахунок пенсії із включенням до страхового стажу періоду, коли ОСОБА_1 отримувала вихідну допомогу, суд зазначає таке.
Як вбачається з Індивідуальних відомостей щодо позивача (а.с. 16 зворот), період з 21.02.1990 по 17.05.1990 не врахований під час визначення розміру страхового стажу ОСОБА_1 .
Позивач, з посиланням на положення частини першої статті 24 Закону №1058-ІV, просить зарахувати до страхового стажу вказаний вище період, оскільки протягом нього ОСОБА_1 отримувала допомогу по безробіттю.
Разом з тим, відповідно до довідки ДП «Чернігівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 21.02.2020 №116/04-13, у 1990 протягом 3-х місяців (лютий-квітень 1990 року) ОСОБА_1 виплачувалась вихідна допомога при звільненні у зв'язку з ліквідацією підприємства (а.с. 33). Суд звертає увагу, що вказана допомога була передбачена статтею 44 КЗпП УРСР та виплачувалась роботодавцем.
За наведених обставин, суд вважає, що позивачем не надано належних і допустимих доказів наявності підстав для зарахування до її страхового стажу періоду отримання вихідної допомоги.
Щодо вимоги про зобов'язання ГУПФУ в Чернігівській здійснити перерахунок пенсії із врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних свят та ювілейних дат, суд зазначає таке.
Як вбачається із матеріалів справи, постановами Деснянського районного суду міста Чернігова від 17.07.2015 (справа №750/4732/15-а) та від 12.03.2016 (справа №750/117/16-а) зобов'язано Чернігівське ОУПФУ включити в заробіток ОСОБА_1 для обчислення пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», матеріальну допомогу на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань в розмірі 3388 грн 90 коп., премію до державних, професійних свят та ювілейних дат (1/12) - 178,62 грн., у зв'язку із чим видано відповідні виконавчі листи (а.с. 38, 39).
Після переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV ГУПФУ в Чернігівській області здійснює ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії без врахування вказаних сум.
Разом з тим, у рішеннях Верховного Суду України від 16.09.2014 (справа №21-314а14) та від 20.02.2012 (справа №21-430а11), а також у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 (справа №425/1998/16-а), від 03.07.2018 (справа №464/3737/17), від 23.11.2018 (справа №638/981/17), від 28.11.2018 (справі №404/623/17), від 24.03.2020 (справа № 184/1028/17) суд касаційної інстанції висловив правову позицію, відповідно до якої матеріальна допомога та індексація, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак, які не включаються до складу заробітної плати державного службовця згідно Закону України «Про державну службу», повинні враховуватися відповідачем при обчисленні розміру його пенсії.
Також відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.03.2019 (справа №712/14740/16-а), отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
За наведених обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на перерахунок пенсії із врахуванням вищевказаних сум.
Щодо періоду з якого позивачу слід провести перерахунок пенсії, суд зазначає, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду (частина третя статті 45 Закону №1058-IV).
Враховуючи наведене та встановлені обставини частково невірного визначення ГУПФУ в Чернігівській області розміру пенсії ОСОБА_1 після її призначення на підставі Закону №1058-IV, суд зазначає, що відповідний перерахунок має бути проведений з 01.03.2019.
Разом з тим, суд відхиляє твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, з огляду на таке.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальних захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім якщо інше прямо не передбачено законом.
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в пергу чергу, з боку держави.
З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суд дійшов до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
За таких обставин, суд не погоджується із тим, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення, слід застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
Відповідно до частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 05.08.2020 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії на підставі заяви від 27.07.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 з 01.03.2019 перерахунок та виплату пенсії віком, призначеної відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»:
із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2018 роки та коефіцієнта збільшення показника в розмірі 1,17 (а з 01.05.2020 коефіцієнта збільшення показника в розмірі 1,11);
із включенням до заробітку для обчислення пенсії матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань в розмірі 3388 грн 90 коп., премії до державних, професійних свят та ювілейних дат (1/12) - 178,62 грн.;
із виключенням з розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати березня 2003 року,
з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, що виникне внаслідок проведеного перерахунку.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 560 (п'ятсот шістдесят) грн. 54 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 01 жовтня 2020 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005).
Суддя С.В. Бородавкіна