Справа № 560/3744/20
28 вересня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А.
за участі:секретаря судового засідання Коваль Д.Л. представника заявника Ксьондзика Ю.М. представника відповідача Казарець О.А.
розглянувши заяву про забезпечення позову по справі за позовом Хмельницького комунального підприємства "Спецкомунтранс" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення,
28 вересня 2020 року Хмельницьке комунальне підприємство "Спецкомунтранс" звернулось до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить:
1. забезпечити позовну заяву Хмельницького комунального підприємства «Спецкомунтранс» до Головного Управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення шляхом зупинення дії:
- вимоги №0050031304 від 21.08.2018 року на суму 747608,94 грн., винесеної по акту перевірки від 27.12.2017 року за період 01.10.2011 по 30.06.2017 року;
- рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування або своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.08.2018 року №0050021304 на суму 553292,46 грн., винесене по акту перевірки від 27.12.2017 року за період 01.10.2011 по 30.06.2017 року;
- рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску №0103735805/447 від 27 липня 2020 року на суму 1 326 899,15 грн. за період з 23.10.2018 до 15.11.2019.
2. заборони будь-яким особам вчиняти дії на виконання оскаржуваних рішень.
В обґрунтування заяви Хмельницьке комунальне підприємство "Спецкомунтранс" вказує, що відповідач ігнорує наявність судового процесу стосовно оскарження вимоги про сплату боргу та рішення про застосування фінансових санкцій, і приймає нові рішення про нарахування штрафних санкцій. Таким чином, існує необхідність у забезпеченні позову, оскільки відповідачем можуть бути прийняті нові рішення і, як наслідок, підприємство опиниться у вкрай важкому матеріальному становищі. Також відповідачем в телефонному режимі було повідомлено про те, що ГУ ДПС у Хмельницькій області має намір надати усі необхідні документи для примусового виконання рішень у Державну виконавчу службу. Як наслідок, буде накладено арешт на усе рухоме та нерухому майно підприємства, що може призвести до непоправної фінансової ситуації і підприємство опиниться на межі банкрутства.
Також зазначає, що у випадку задоволення позовних вимог виконання рішення буде істотно ускладнено, так як потрібно буде ініціювати процедуру перегляду відповідачем оскаржуваних рішень та повернення стягнутих коштів, у випадку їх стягнення.
Вирішуючи заяву Хмельницького комунального підприємства "Спецкомунтранс" про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1-2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з приписами ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Отже, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
При цьому вищезазначені підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 січня 2020 року по справі № 461/3212/17.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
За правилами ч.2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року по справі №160/7350/19.
Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Сама лише незгода позивача із рішенням суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Аргументація заяви про забезпечення позову в тій частині, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, ґрунтується на припущеннях заявника без підтвердження того, що такі обставини настануть.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, заявник також вказує про необхідність застосування таких заходів у зв'язку з тим, що у разі їх неприйняття може бути розпочата процедура примусового стягнення, внаслідок чого буде накладено арешт на усе рухоме та нерухому майно підприємства, що може призвести до непоправної фінансової ситуації і підприємство опиниться на межі банкрутства.
Проте заявник не додав до заяви жодних доказів, які б містили відомості щодо його поточних фінансових показників, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо.
Відтак, суд зазначає, що наслідки незабезпечення даного позову жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав, свобод та інтересів, оскільки після звернення спірних рішень до примусового виконання і відкриття виконавчого провадження заявник не позбавлений можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення виконання таких в порядку, передбаченому статтею 33 Закону №1404-VIII, а в разі задоволення позову звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства, зокрема, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.08.2019 по справі № 200/3887/19-а, які враховуються судом при вирішенні питання забезпечення адміністративного позову відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.
Не було наведено заявником й відомостей про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав позивача в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.
Таким чином, посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову. Тобто, зазначене позивачем порушення прав має ймовірний, виключно прогнозований характер; позивач не зазначив про негативні наслідки, які для нього настануть без вжиття заходів забезпечення позову.
Водночас, суд звертає увагу на те, що безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Водночас, саме по собі посилання на негативний вплив рішень суб'єктів владних повноважень не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року по справі №640/110/20.
Негативні ж для заявника наслідки, які заявник пов'язує з накладенням арешту на усе рухоме та нерухому майно підприємства, можливі лише відповідно до постанови державного виконавця. Проте доказів пред'явлення оскаржуваних рішень до примусового виконання суду не надано.
Таким чином, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Враховуючи вищезазначене, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви Хмельницького комунального підприємства "Спецкомунтранс" про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 01 жовтня 2020 року
Головуючий суддя Д.А. Божук