18 вересня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1129/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ковбій О.В.,
при секретарі: Калівошко В.В.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Трохіної О.В.
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження "Про звільнення ОСОБА_1 " від 31.01.2020 року №16-ос, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Херсонської обласної державної адміністрації (далі - відповідач, ХОДА), в якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації від 31.01.2020р. № 16-ос "Про звільнення ОСОБА_1 "; зобов'язати Херсонську обласну державну адміністрацію поновити ОСОБА_1 з 31.01.2020р. на посаді директора Департаменту розвитку економіки ХОДА; стягнути з Херсонської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 31.01.2020р. по дату постановлення судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскільки згідно розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації від 24.10.2019 р. № 715 "Про вдосконалення та затвердження структури і граничної чисельності працівників Херсонської обласної державної адміністрації" до новоствореного Департаменту розвитку економіки Херсонської обласної державної адміністрації, як до правонаступника, перейшли права та обов'язки ліквідованого цим же розпорядженням Департаменту економічного та регіонального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації, з якого позивача було звільнено, то його звільнення є незаконним. Вважає, що в даному випадку відбулася реорганізація, а не ліквідація державного органу, тому відповідач згідно ст.49-2 КЗпП України повинен був вжити заходи щодо працевлаштування ОСОБА_1 . Однак, рівнозначних або інших вакантних посад державної служби позивачу не запропоновано, не враховано його переважне право на залишення на роботі, а відтак звільнення відбулося з порушенням вимог ст.49-2 КЗпП України. Крім того, ОСОБА_1 є учасником бойових дій в зоні АТО і відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, в тому числі, учасникам бойових дій. З огляду на зазначене просить суд позов задовольнити в повному обсязі, а саме, поновити його на роботі в Департаменті розвитку економіки Херсонської обласної державної адміністрації, який перейменовано з Департаменту економічного та регіонального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації, оскільки цей орган є правонаступником ліквідованої установи, та стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою від 12.05.2020 р. позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалами від 01.06.2020р. визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду, поновлено строк звернення до суду, відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).
22.06.2020р. до суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач позов не визнає, просить суд його не задовольняти. Вказує на те, що з метою вдосконалення структури обласної державної адміністрації керуючись ст.ст.5, 6, п.1 ч.1 ст.39, ч.1 ст.41, ч.4 ст.47 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", п.1 розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації від 24.10.2019 р. № 715 "Про вдосконалення та затвердження структури і граничної штатної чисельності працівників Херсонської обласної державної адміністрації" припинено шляхом ліквідації структурні підрозділи Херсонської обласної державної адміністрації зі статусом юридичних осіб публічного права згідно з переліком, викладеним у додатку 1, зокрема, Департамент економічного та регіонального розвитку ХОДА. З 28.10.2019р. утворено Департамент розвитку економіки Херсонської обласної державної адміністрації без статусу юридичної особи публічного права, визнавши його правонаступником повноважень Департаменту економічного та регіонального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації в частині реалізації питань економіки та підприємництва, зі штатною чисельністю 28 одиниць. У зв'язку з наданням згоди Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, першим заступником голови Херсонської обласної державної адміністрації видано розпорядження від 31.01.2020 р. № 16-ос та 31.01.2020 р. позивача звільнено з посади директора Департаменту економічного та регіонального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації згідно з п.1-1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу" (ліквідація державного органу). Вважає, що процедуру звільнення позивача було дотримано, а тому трудові права не порушено. Крім того, ОСОБА_1 скористався своїм правом на участь у конкурсі на заняття вакантної посади директора Департаменту розвитку економіки Херсонської обласної державної адміністрації та за результатами його проведення посів 2 місце у загальному рейтингу кандидатів. Зазначає, що у новоутвореного Департаменту змінено і розширено коло повноважень та повноважень директора Департаменту, змінено штатну чисельність, а тому посади не є рівнозначними.
Ухвалою від 24.06.2020 р. суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02.07.2020 р. на 14:00 год.
В підготовче засідання, призначене на 02.07.2020р., позивач не з'явився, наступне підготовче засідання призначено на 10.07.2020р. на 10:00.
В судове засідання, призначене на 10.07.2020р., сторони з'явились, підготовче засідання закрито, розгляд справи по суті призначено на 18.09.2020р. на 14.00.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з викладених у позові підстав.
Представник відповідача просила відмовити в задоволені позову з підстав, вказаних у відзивах.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив відповідача та відповідь на нього, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З 12 квітня 2019 року по 31 січня 2020 року ОСОБА_1 працював на посаді директора Департаменту економічного та регіонального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації.
Пунктом 1 розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації від 24.10.2019 р. № 715 "Про вдосконалення та затвердження структури і граничної штатної чисельності працівників Херсонської обласної державної адміністрації" припинено шляхом ліквідації структурні підрозділи Херсонської обласної державної адміністрації зі статусом юридичних осіб публічного права згідно з переліком, викладеним у додатку 1, зокрема, Департамент економічного та регіонального розвитку ХОДА. З 28.10.2019р. утворено Департамент розвитку економіки Херсонської обласної державної адміністрації без статусу юридичної особи публічного права, визнавши його правонаступником повноважень Департаменту економічного та регіонального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації в частині реалізації питань економіки та підприємництва, зі штатною чисельністю 28 одиниць.
12 листопада 2019 р. позивача під підпис попереджено про можливе звільнення із займаної посади у зв'язку з ліквідацією Департаменту економічного та регіонального розвитку ХОДА.
Розпорядженням першого заступника голови Херсонської обласної державної адміністрації від 31.01.2020 р. № 16-ос ОСОБА_1 звільнено 31 січня 2020 року з посади директора Департаменту економічного та регіонального розвитку ХОДА згідно пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" (ліквідація державного органу).
Вважаючи дане розпорядження протиправним, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України від 10.12.2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII).
Згідно ч.ч.2, 3 ст.5 Закону № 889-VІІІ відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, що не врегульовані цим Законом.
Підстави припинення державної служби визначені ст.83 Закону № 889-VІІІ, серед яких, зокрема, п.4 ч.1 передбачено за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.87 Закону № 889-VІІІ підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є ліквідація державного органу.
Частиною 3 статті 87 Закону № 889-VІІІ визначено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
З викладеного слідує, що однією із підстав звільнення державного службовця є ліквідація державного органу. Дана підстава звільнення зазначена у оскаржуваному позивачем розпорядженні від 31.01.2020 р. № 16-ос.
Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки, на його думку, в даному випадку відбулась реорганізація, а не ліквідація державного органу, в той час як відповідач зазначає на те, що відбулася ліквідація державного органу.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Ліквідація - це одна із форм припинення юридичної особи. Ліквідація юридичних осіб здійснюється без переходу прав i обов'язків підприємства, що ліквідується, до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації підприємства його права й обов'язки припиняються.
Верховний Суд України у постановах від 04.03.2014р. у справі № 21-8а14, від 27.05.2014р. у справі № 21-108а14, від 28.10.2014р. у справі № 21-484а14 сформував правові висновки з цього приводу та зазначив, що ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв'язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з'ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: припинено виконання функцій ліквідованого органу чи покладено виконання цих функцій на інший орган.
З матеріалів справи слідує, що розпорядженням голови Херсонської обласної державної адміністрації від 24.10.2019 р. № 715 ліквідовано Департамент економічного та регіонального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації, директором якого був ОСОБА_1 , та утворено Департамент розвитку економіки ОДА, яке визначено правонаступником повноважень, в тому числі й Департаменту економічного та регіонального розвитку ХОДА, в частині реалізації питань економіки та підприємництва.
Тобто, Херсонська обласна державна адміністрація не відмовилася від функцій і завдань, які виконував Департамент економічного та регіонального розвитку, а фактично передала їх новоутвореному Департаменту розвитку економіки ХОДА. Отже в даному випадку мало місце саме реорганізація, а не ліквідація державного органу, оскільки повноваження ліквідованої установи перейшли до правонаступника, а не припинені взагалі.
Аналогічні правові висновки з цього питання викладено у постанові Верховного Суду від 06.08.2020 р. у справі № 591/3069/16-а.
З огляду на викладене, суд зазначає, що у даному випадку відбулася реорганізація в структурних підрозділах Херсонської обласної державної адміністрації шляхом ліквідації одного із структурних підрозділів, а не ліквідація державного органу, а тому звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 1 ч.1 ст.87 Закону № 889-VІІІ у зв'язку з ліквідацією державного органу є протиправним, а розпорядження голови Херсонської обласної державної адміністрації від 31.01.2020 р. № 16-ос "Про звільнення ОСОБА_1 " підлягає скасуванню.
Стосовно тверджень позивача про порушення вимог ст.49-2 КЗпП України, то суд вважає їх передчасними, так як під час розгляду справи судом встановлено незаконність звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 1 ч.1 ст.87 Закону № 889-VІІІ, оскільки суд з'ясував, що в даному випадку не відбулася ліквідація державного органу, а тому відсутня підстава, яка слугувала звільненню позивача. В той же час, надання оцінки дотримання процедури звільнення можливо лише при наявності підстав для звільнення працівника.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Херсонську обласну державну адміністрацію поновити ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту розвитку економіки ХОДА, суд зазначає наступне.
Позивач оскаржуваним розпорядженням від 31.01.2020 р. № 16-ос звільнений з посади директора Департаменту економічного та регіонального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації.
Згідно ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Суд зауважує, що поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до його звільнення. При цьому повноваження суду при вирішенні спору щодо поновлення працівника на попередній роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду, що належить до компетенції роботодавця. Виходячи із положень законодавства незаконно звільнений працівник не може бути рішенням суду призначений на будь-яку посаду у новостворений орган, так як суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції органу державної влади.
За таких обставин, суд позбавлений можливості зобов'язати орган державної влади призначити позивача на посаду, оскільки такому призначенню на державну службу до обласної державної адміністрації передує встановлена процедура проведення конкурсу та перевірки, що проводиться компетентними органами, а тому вимога позивача про зобов'язання ХОДА поновити його на посаді директора Департаменту розвитку економіки ХОДА, не підлягає задоволенню.
Підсумовуючи викладене, позивач підлягає поновленню на посаді, яку він займав до звільнення, а саме, директора Департаменту економічного та регіонального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації з 01.02.2020 р.
Приписами ч.2 ст.235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
Відповідно до абз.3 п.2 Порядку № 100 збереження заробітної плати "у всіх інших випадках", до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.
Згідно довідки ліквідаційної комісії Департаменту економічного та регіонального розвитку ХОДА від 27.04.2020 р. № 03-16-489/0/20/311-03 (а.с.51) заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці роботи, що передували звільненню, становить 56034,60 грн. (листопад 2019р. - 24092,16 грн., грудень 2019 року - 31942,48 грн.).
У розрахунковому періоді позивачем відпрацьовано 42 дні, а тому середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 1334,16 грн. (56034,60 грн. : 42 р. д.).
Період вимушеного прогулу з 01.02.2020 р. по 18.09.2020 р. - 158 робочих днів (лютий 2020 року - 20, березень 2020 року - 21, квітень 2020 року - 21, травень 2020 року - 19, червень 2020 року - 20, липень 2020 року - 23, серпень 2020 року - 20, вересень - з 01 по 18 - 14 днів).
Отже, заробітна плата за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 210797,28 грн. (1334,16 грн. х 158 р. д.).
Відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Розмір грошового забезпечення за один місяць складає 28017,36 грн. (середня кількість відпрацьованих у листопаді, грудні 2019 року днів - 21 (42:2); середньоденне грошове забезпечення 1334,16 грн.; 21 х 1334,16 грн. = 28017,36 грн.).
Відтак, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту економічного та регіонального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації з 01.02.2020 р. та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць у розмірі 28017,36 грн. підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, враховуючи те, що відповідачем не надано жодних доказів правомірності свого рішення, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 371 КАС України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ першого заступника голови Херсонської обласної державної адміністрації від 31.01.2020 р. № 16-ос "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на посаді директора Департаменту економічного та регіонального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації з 01.02.2020 р.
Стягнути з Херсонської обласної державної адміністрації (73000, м. Херсон, пл. Свободи,1, код ЄДРПОУ 00022645) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.02.2020 р. по 18.09.2020 р. в розмірі 210 797,28 грн. (двісті десять тисяч сімсот дев'яносто сім грн) 28 коп. з відрахуванням податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на посаді директора Департаменту економічного та регіонального розвитку Херсонської обласної державної адміністрації з 01.02.2020 р.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Херсонської обласної державної адміністрації (73000, м. Херсон, пл. Свободи,1, код ЄДРПОУ 00022645) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць у розмірі 28017,36 (двадцять вісім тисяч сімнадцять грн) 36 коп. з відрахуванням податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28 вересня 2020 р.
Суддя О.В. Ковбій
кат. 106030000