Справа № 420/7192/20
30 вересня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370), в якому позивач просить:
скасувати наказ Головного управління ДПС в Одеській області №344-о від 02.07.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;
поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС в Одеській області;
стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебував на державній службі в органах ДПС України з 2007 року.
Наказом начальника ГУ ДПС в Одеській області №344-о від 02.07.2020 р. позивача було звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС в Одеській області, відповідно до п.2 частини 1 ст. 84 Закону України «Про державну службу».
Позивач вважає таке звільнення незаконним та безпідставним, оскільки наказ про звільнення було видано в період його перебування на лікарняному у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
При цьому позивач зазначає, що підставою його звільнення були відомості відносно можливого набуття ним у 2018 році громадянства Болгарії. Разом з цим позивач зазначає, що він є громадянином України, ніколи не звертався та не здійснював оформлення громадянства інших держав, про що надавались письмові пояснення начальнику ГУ ДПС в Одеській області.
З наведених підстав позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 05.08.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального провадження.
25.08.2020 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу» (припинення державної служби у разі втрати державним службовцем права на державну службу або його обмеження) підставами для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є встановлення факту наявності у державного службовця громадянства іноземної держави або набуття державним службовцем громадянства іноземної держави під час проходження державної служби.
На адресу ГУ ДПС в Одеській області надійшов лист Управління Служби безпеки України в Одеській області від 18.06.2020 року № 65/1/2/4391дск, який бувпідставою для звільнення позивача.
Оскільки дії УСБУ не визнані недійсними, а державний податковий орган не мав право порушити приписи Закону України «Про державну службу», відповідач вважає, що він діяв в межах та на підставі норм чинного законодавства.
Стосовно лікарняного, відповідач зазначив, що позивач не повідомляв ГУ ДПС в Одеській області щодо знаходження на лікарняному, що підтверджується службовою запискою в.о. начальника управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС в Одеській області № 435/11/15-32-05-06-08 від 02.07.2020.
09.09.2020 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 23.09.2020 року.
В судове засідання 23.09.2020 року сторони не з'явились, про час та місце розгляду повідомлялись належним чином та своєчасно. Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, серед іншого, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неприбуття в судове засідання сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.
З метою всебічного та об'єктивного розгляду справи, судом досліджено матеріали адміністративної справи, обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та докази, якими він обґрунтовується, і встановлено наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на державній службі в органах ДПС України з 2007 року.
20.08.2019 р. наказом в.о. начальника ГУ ДПС в Одеській області Бондаренко А. №42-о «Про призначення працівників ГУ ДПС в Одеській області» ОСОБА_1 було призначено на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС в Одеській області, у порядку переведення з Головного управління ДФС в Одеській області. Вказаним наказом позивачу присвоєно 6 ранг державного службовця.
Наказом Головного управління ДПС в Одеській області від 02 червня 2020 № 344-о було припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади головного державного ревізора-інспектора відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС в Одеській області відповідно до п.2 частини ст.84 Закону України «Про державну службу» на підставі статей 47, 83 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про відпустки», листа Управління Служби безпеки України в Одеській області від 18.06.2020 року № 65/1/2/4391дск, пункту 1 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу».
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначено Законом України «Про державну службу».
За приписами статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Відповідно до ч. 1 статті 19 Закону України «Про державну службу» право на державну службу мають повнолітні громадяни України, які вільно володіють державною мовою та яким присвоєно ступінь вищої освіти не нижче: магістра - для посад категорій «А» і «Б»; бакалавра, молодшого бакалавра - для посад категорії «В».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону).
Пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 84 Закону України "Про державну службу" передбачено, що підставами для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є: припинення громадянства України або виїзд на постійне проживання за межі України; встановлення факту наявності у державного службовця громадянства іноземної держави або набуття державним службовцем громадянства іноземної держави під час проходження державної служби.
Аналіз зазначених положень закону свідчить про те, що підставою для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є припинення громадянства України, встановлення факту наявності у державного службовця громадянства іноземної держави або набуття державним службовцем громадянства іноземної держави під час проходження державної служби.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, підставою для припинення державної служби позивача та його звільнення фактично є встановлення факту наявності у державного службовця громадянства іноземної держави або набуття державним службовцем громадянства іноземної держави під час проходження державної служби, що підтверджується листом Управління Служби безпеки України в Одеській області від 18.06.2020 року № 65/1/2/4391дск.
При цьому, зі змісту наказу вбачається, що лист УСБУ в Одеській області є єдиною документальною підставою для його прийняття.
Наказ про звільнення не містить будь яких посилань на інші документи, що могли б свідчити про набуття громадянства іноземної держави, зокрема копії паспорту громадянина іноземної держави, витягу з реєстру іноземної держави щодо факту набуття громадянства, копії звернення позивача до іноземної держави про отримання громадянства та будь - яких інших документів що свідчать про обставину набуття громадянства, виданих державою, громадянство якої набуте.
Закон України «Про громадянство України» визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
Розділом IV Закону «Про громадянство України», визначений вичерпний перелік державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства. Це - Президент України, Комісія при Президентові України з питань громадянства, Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, Міністерство закордонних справ України, дипломатичних представництв та консульських установ України.
Разом з тим, відповідно до пункту 1 статті 19 Закону України, «Про громадянство України» добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття, є підставою для втрати громадянства України.
Згідно Статті 17 Закону України «Про громадянство України», громадянство України припиняється: внаслідок виходу з громадянства України; внаслідок втрати громадянства України; за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Відповідно до п. 87 Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства, для припинення громадянства України внаслідок його втрати територіальні органи Державної міграційної служби України, дипломатичні представництва чи консульські установи України готують та подають: а) подання про втрату громадянства України; б) документ, що підтверджує перебування особи у громадянстві України; в) один із таких документів, зокрема: документ, що підтверджує добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, разом із документом, який підтверджує, що на момент такого набуття громадянин України досяг повноліття (у випадку, передбаченому пунктом 1 частини першої статті 19 Закону);
Таким чином Органи Державної міграційної служби України згідно визначеного законодавчими актами обов'язку здійснюють дії щодо припинення громадянства України, за наявності відповідних підстав.
Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що органами Державної міграційної служби України порушувалось питання про втрату позивачем громадянства України у зв'язку з набуттям громадянства іншої держави.
За відсутності доказів, які беззаперечно підтверджують факт того, що ОСОБА_1 набув громадянство іншої держави відповідач був позбавлений можливості звільнити позивача відповідно до п.2 частини ст.84 Закону України «Про державну службу».
Посилання лише на лист Управління Служби безпеки України в Одеській області від 18.06.2020 року № 65/1/2/4391дск за відсутності інших доказів, які могли б свідчити про набуття громадянства іноземної держави, в даному випадку не може бути належною підставою для звільнення позивача.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що наказ наказ Головного управління ДПС в Одеській області №344-о від 02.07.2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 » є протиправним та належить до скасування.
У зв'язку з наведеним суд вважає, що ОСОБА_1 слід поновити на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС в Одеській області
Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду України в постанові від 14.01.2014 р. по справі № 21-395а13, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.
Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст. 27 Закону України Про оплату праці визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. (далі - Порядок № 100).
Відповідно до абз 3 п. 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Зі змісту пункту 5 Порядку № 100 вбачається, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
З урахуванням зазначеного середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи (травень та червень 2020 року) склала 699,74 грн.
Період вимушеного прогулу в робочих днях складає 63 дні.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 03.07.2020 по 30.09.2020 року у розмірі 44083,62 грн.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню, рівно як і рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню.
Відповідно до зазначеної норми суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370) про визнання протиправним наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС в Одеській області №344-о від 02.07.2020р.
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування Головного управління ДПС в Одеській області.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.07.2020 року по 30.09.2020 року у розмірі 44083 (сорок чотири тисячі вісімдесят три) грн. та 62 коп.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.