про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
30 вересня 2020 р. справа № 400/4210/20
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Марич Є. В., ознайомившись з
адміністративним позовом:1. ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 2. ОСОБА_3 , АДРЕСА_1
до відповідача:Виконавчого комітету Новобузької міської ради Миколаївської області, площа Свободи, 42,Новий Буг,Новобузький район, Миколаївська область,55600
треті особи:1. Управління соціального захисту населення Новобузької районної державної адміністрації, площа Свободи, 32,Новий Буг,Новобузький район, Миколаївська область,55601 2. Орган опіки та піклування Новобузької міської ради, площа Свободи, 42,Новий Буг,Новобузький район, Миколаївська область,55600
про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Новобузької міської ради Миколаївської області, за участю третіх осіб - Управління соціального захисту населення Новобузької районної державної адміністрації, Орган опіки та піклування Новобузької міської ради, в якому просят суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, зобов'язати видати позивачам ордер на житлове приміщення, що розташоване у Миколаївській області, м. Новий Буг, вул Дзержинського, 4-а та укласти договір найму.
Згідно з п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. ст. 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суд, дослідивши матеріали адміністративного позову, дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Тобто, з контексту наведених норм вбачається, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Із позову та долучених до нього матеріалів вбачається, що спір стосується житлових прав позивачів.
Згідно підпункту 2 пункту «а» та підпунктів 6, 7, 8 пункту «б» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності; надання відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатного житла або за доступну для них плату; здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності; видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій.
У відповідності до ст. 58 Житлового кодексу України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Суд вважає за необхідне зазначити, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом із тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, із яких виник спір.
Така правова позиція висловлена Великою палатою Верховного Суду у постанові від 21 лютого 2018 року по справі № 520/15749/14-ц.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» повторно наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні у справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)».
Для визначення «суду встановленого законом», зокрема для визначення суду належної юрисдикції, у процесуальному законодавстві України, застосовано підхід віднесення до юрисдикції загальних судів всіх справ, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з ч.1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Враховуючи викладене, помилковим є намагання поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідач у справі є орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень).
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачі, які фактично не згодна з порушенням їх житлових прав, помилково звернулась із позовною заявою в порядку адміністративного судочинства, оскільки їх права не порушуються у сфері публічних відносин.
Тож захист таких прав повинен здійснюватися у порядку, визначеному ЦПК України, незважаючи на те, що права порушуються виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування, а відтак у відкритті провадження у адміністративній справі необхідно відмовити.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.5 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Одночасно з цим, суд роз'яснює позивачу, що сплачена сума судового збору згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження.
Керуючись статтями170, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Новобузької міської ради Миколаївської області, за участю третіх осіб - Управління соціального захисту населення Новобузької районної державної адміністрації, Орган опіки та піклування Новобузької міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання видати ордер на житлове приміщення, що розташоване у Миколаївській області, м. Новий Буг, вул. Дзержинського, 4-а та укласти договір найму.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
3. Роз'яснити позивачу, що розгляд даної позовної вимоги віднесено до юрисдикції відповідного місцевого суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.
5. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.
Суддя Є. В. Марич