30 вересня 2020 р. № 400/3414/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Юхименко Ольги Леонідівни, за участі третьої особи, яка не заявляє самостіних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про визнання протиправними та скасування постанов від 31.07.2020 року ВП № 62701503,-
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Юхименко Ольги Леонідівни (надалі - відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостіних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (надалі - третя особа) про:
визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №62701503 від 31.07.2020 року, відкритого на підставі виконавчого напису №23982, вчиненого 15.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С.;
визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни від 31.07.2020 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №62701503;
визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни від 31.07.2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні №62701503;
визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни від 31.07.2020 року про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №62701503.
Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 31.07.2020 року ВП № 62701503 прийнята з порушенням приписів ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи (позивача), а також не за місцем знаходження його майна. Враховуючи, що виконавчим округом приватного виконавця Юхименко Ольги Леонідівни є місто Київ, оскаржувані постанови є такими, що підлягають скасуванню. З огляду на викладене позивач вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Ухвалою суду від 26.08.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
07.09.2020 року на виконаня ухвали суду від 26.08.2020 року позивачем до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надано належним чином оформлену уточнену позовну заяву (з копією для учасників справи) із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків, за його наявності, або номеру і серії паспорта свого представника Буряченко Тетяни Михайлівни ; із зазначенням своєї адреси електронної пошти та адреси електронної пошти представника позивача - Буряченко Тетяни Михайлівни.
Ухвалою від 11.09.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/3414/20 та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з особливостями розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.
23.09.2020 року за вх. № 3436/20/06-22 до канцелярії Миколаївського окружного адіністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що оскільки грошові кошти у формі записів на рахунках у банках є майном, то, враховуючи подану стягувачем ТОВ "Перший Український Міжнародний Банк" заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника ОСОБА_1 (грошових кошів) - карткового рахунку № НОМЕР_1 у валюті гривні, відкритого в ТОВ "Перший Український Міжнародний Банк", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріїівська, 4, приватний виконавець на законних підставах виніс спірну постанову про відкриття виконавчого провадження з дотриманням вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника, та з урахуванням того, що майно боржника ОСОБА_1 (грошові кошти) перебуває у м. Києві. Відповідач зазначив, що оскільки до відповідача надійшов виконавчий документ, у якому зазначено, що місцезнаходження майна боржника у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку із пред'явленням не за місцем виконання.
Разом з відзивом на позовну заяву відповідач надав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Представник третьої особи письмових пояснень до суду не надав.
Позивач в судове засідання, призначене на 23.09.2020 року, не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 23.09.2020 року, не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Заяв чи клопотань до суду не надходило.
Представники товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Український Міжнародний Банк" в судове засідання, призначене на 23.09.2020 року, не з'явився, про причини неявки суд не сповістив. Заяв чи клопотань до суду не надходило.
Суд клопотання представника позивача задовольнив та на підставі частини 9 статті 205 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.
Ухвалою від 30.09.2020 року суд відмовив в задоволенні клопотання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни про залишення позовної заяви без розгляду.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
15.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 23982, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 1001114037201 від 28.08.2018 року, укладеним з ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" правонаступником усіх прав та обов'язків якого є акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" на користь акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість в розмірі 13 391, 09 гривень.
Представник АТ "Перший Український Міжнародний Банк" звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Юхименко Ольги Леонідівни з заявою про примусове виконання рішення, в якій просив:
- відкрити, за місцем знаходження майна (грошових коштів) боржника, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. за № 23982 від 15.07.2020 року;
- звернути стягнення на грошові кошти, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 ;
- звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення на його майно та без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника.
До вказаної заяви стягувачем, зокрема, додано оригінал виконавчого напису № 23982 від 15.07.2020 року та оригінал платіжного доручення про сплату авансового внеску.
На підставі заяви представника АТ "Перший Український Міжнародний Банк", 31.07.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62701503 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. за № 23982 від 15.07.2020 року.
Також в рамках вказаного виконавчого провадження №62701503 відповідачем винесено постанову про арешт коштів боржника від 31.07.2020 року, постанову про стягнення основної винагороди від 31.07.2020 року, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 31.07.2020 року.
Не погодившись із вказаними постановами у виконавчому провадженні ВП № 62701503, позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання постанов протиправними та їх скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон України № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Частиною 1 статті 5 Закону України № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII від 02.06.2016 року (надалі - Закон №1403-VIII) про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. Пунктом 2 частини 2 цієї статті Закону у повідомленні про початок діяльності обов'язково зазначаються виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.
Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону №1403-VIII передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 25 Закону №1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно з ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що і Закон України «Про виконавче провадження» і Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з частиною 3 статті 25 Закону №1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
При цьому зі змісту наведеної норми частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
У частині 4 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Частиною 5 статті 24 Закону №1404-VIII визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 3 статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Згідно з абз.1 ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до абз.1 ч.7 ст.26 Закону №1404-VIII у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
Судом встановлено, що приватний виконавець Юхименко О.Л. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.
Також, судом встановлено, що боржник у виконавчому провадженні ВП № 62701503 - фізична особа - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, місце проживання боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Юхименко О.Л.. здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні ВП № 62701503 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи.
Обґрунтовуючи правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 62701503, відповідач посилався на те, що у даному випадку виконавчий документ було прийнято не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, а за місцезнаходженням його майна - грошових кошів на картковому рахунку, відкритому в АТ "Перший Український Міжнародний Банк", який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 4, що підпадає під виконавчий округ, на території якого приватний виконавець Юхименко О.Л. здійснює свою діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Однак, суд вважає безпідставними вказані доводи відповідача, з огляду на наступне.
Частиною 3.1 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Частинами 6.1 та 6.2 статті 6 вказаного Закону передбачено, що банки мають право ідкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.
Як слідує з матеріалів виконавчого провадження, копії якого долучені до матеріалів справи, відповідач на підтвердження знаходження майна боржника у м. Києві, а саме: карткового рахунку, надав заяву АТ "Перший Український Міжнародний Банк" від 23.07.2020 за вх. №1_01, в якій вказано, що АТ "Перший Український Міжнародний Банк" підтверджує, що у ОСОБА_1 є картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ "Перший Український Міжнародний Банк".
Відповідно до ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
При цьому, виходячи з положень частини 1 статтей 177, 179 цього Кодексу одним із різновидів майна є гроші.
Згідно п. 3.1 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Відповідно до п. 7.1 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.
Статтею 48 ЗУ "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Суд відхиляє доводи відповідача з приводу того, що у позивача є майно у вигляді грошових коштів, оскільки, відповідно до наданої заяви АТ "Перший Український Міжнародний Банк" підтверджує, що у боржника - ОСОБА_1 є майно у місті Києві, а саме грошові кошти на наступних рахунках № НОМЕР_1 у АТ "Перший Український Міжнародний Банк", проте у матеріалах справи не міститься жодного підтвердження того чи боржник дійсно має власні грошові кошти (майно) на зазначеному вище рахунку.
Таким чином, наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому власних коштів чи цінностей, не породжує цивільні права та обов'язки, оскільки рахунок це - засіб, механізм, спосіб безготівкового здійснення розрахунків, отримання готівки чи інший спосіб розпорядження коштами, що на ньому знаходяться за волевиявленням власника цих коштів. При цьому, наявність рахунку у банку, місцезнаходження якого зареєстровано у м. Києві, не є тотожнім місцезнаходженню майна боржника, зокрема, його грошових коштів.
Суд вважає, що у даному випадку місцезнаходженням майна є не місце розташування самого банку, де відкритий рахунок, а самі банківські рахунки чи електронні гаманці, на яких обліковуються кошти та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою відповідних платіжних інструментів, однак такі рахунки або електронні гаманці не є майном у розумінні положень статті 190 Цивільного кодексу України, оскільки вони не є окремими речами чи їх сукупністю, а фактично вони є засобом обліку руху грошових коштів та призначені для виконання клієнтами платіжних систем певних операцій.
Отже, у відповідача - приватного виконавця на час відкриття виконавчого провадження не було доказів наявності у боржника майна у виконавчому окрузі міста Києва, а тому оскаржена постанова прийнята протиправно і підлягає скасуванню.
Таким чином, доводи відповідача про те, що виконавчий документ прийнято ним до виконання за місцезнаходженням майна боржника є безпідставними та спростовуються вищенаведеним.
Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 10.09.2018 у господарській справі №905/3542/15 у даному випадку є не доречним, бо у рамках вказаної справи мали місце зовсім інші обставини, а саме постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, яка оскаржувалася у цій справі, стосувалася виконання ухвали апеляційного суду від 25.01.2018 року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що належать відповідачу у цій справі, та підлягають до сплати позивачу, а банк, в якому були відкриті рахунки відповідача, на яких перебували його власні кошти та на які накладався арешт, знаходився у межах виконавчого округу, на території якого приватний виконавець, що виніс спірну постанову про відкриття провадження, здійснював свою діяльність та відомості щодо якого були внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
За таких обставин, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 31.07.2020 року ВП №62701503 прийнята відповідачем з порушенням приписів ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи (позивача) та не за місцезнаходженням майна боржника.
Крім того, суд зазначає, що фактично виконавче провадження відповідачем відкрито за місцезнаходженням стягувача, яким є Банк, оскільки зазначена у заяві про відкриття адреса знаходження рахунку боржника є юридичною адресою, за якою зареєстрований і розташовується сам Банк, проте це суперечить принципу, який закладений у статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, що виконавче провадження відкривається за місцем проживання, перебування, знаходження боржника або його майна. Відкриття провадження за місцезнаходженням стягувача в такій ситуації чинним законодавством не передбачено. Фактично Банк, зазначаючи про відкриття рахунку боржника за юридичною адресою самого Банка, штучно створює підстави для відкриття виконавчого провадження за своїм місцезнаходженням, а не за місцем проживання чи знаходження майна боржника.
Згідно з п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Таким чином, у даному випадку приватний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу у зв'язку із пред'явленням його не за місцем виконання, чого в даному випадку зроблено не було.
Вказані обставини не були перевірені та враховані відповідачем під час винесення спірної постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому таке рішення приватного виконавця є таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», отже, спірна постанова підлягає скасуванню.
Оскільки, відповідач в супереч вимогам Закону відкрив виконавче провадження, то прийняті в рамках вказаного виконавчого провадження №62701503 постанови про арешт коштів боржника від 31.07.2020 року, про стягнення основної винагороди від 31.07.2020 року та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 31.07.2020 року підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Щодо вимог про відшкодування витрат, пов'язаних із професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Разом з тим, згідно з частиною 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).
Таким чином, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, Суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Як вбачається із позовної заяви, представником позивача заявлені вимоги про відшкодування витрат, пов'язаних із професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката у вигляді складання позовної заяви та складання клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №400/3414/20.
В матеріалах справи міститься Договір про надання правової допомоги від 11.08.2020 року, укладений між Адвокатом Буряченко Тетяною Михайлівною та позивачем - ОСОБА_1 .
Згідно з пунктом 3 Договору вартість гонорару "Адвоката" складає 2000 грн. у фіксованому розмірі. Розмір гонорару не підлягає зміні.
На виконання умов вказаного договору між ОСОБА_1 та адвокатом Буряченко Т.М. складено акт здачі - приймання послуг № 1 від 17.09.2020 року, відповідно до якого сторони підтверджують, що "Адвокат" надав, а "Клієнт "прийняв наступні послуги в повному обсязі та заперечень щодо якості послуг Клієнт не має, а саме:
- складання позовної заяви, включаючи документи, які додаються до позовної заяви, їх підписання та подання до Миколаївського окружного адміністративного суду (4 години);
- складання клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №400/3414/20 (0,20 годин).
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 сплачено на користь адвоката Буряченко Т.М. за надання юридичних послуг згідно договору про надання правової допомоги від 11.08.2020 року 2000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №3 від 17.09.2020 року.
Оцінюючи надані докази з точки зору дотримання вимог ст. 134 КАС України, суд дійшов таких висновків.
Позивачем надані всі необхідні документи, які вимагає ст. 134 КАС України на підтвердження здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової (правничої) допомоги від 11.08.2020 року.
На думку суду, витрати є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на підготовку позову та подання його до суду.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що наявні правові підстави для стягнення на користь позивача за рахунок приватного виконавця виконавчого окргу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни суми витрат на правничу допомогу у розмірі 2000, 00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 139, 241-246, 262, 268, 269, 271, 272, 287 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Юхименко Ольги Леонідівни (вул. Окіпної Раїси, 4-А, офіс 35-Б, м. Київ2, Лівобережна Частина Києва, м. Київ, 02002, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) за участі третьої особи, яка не заявляє самостіних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про визнання протиправними та скасування постанов від 31.07.2020 року ВП № 62701503 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни про відкриття виконавчого провадження №62701503 від 31.07.2020 року, відкритого на підставі виконавчого напису №23982, вчиненого 15.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С.
Визнати протиправною та скасувати постанову постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни від 31.07.2020 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №62701503.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни від 31.07.2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні №62701503.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольги Леонідівни від 31.07.2020 року про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №62701503.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Юхименко Ольги Леонідівни (вул. Окіпної Раїси, 4-А, офіс 35-Б, Київ2, Лівобережна Частина Києва, м. Київ, 02002, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 2000 грн.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 30.09.2020 року.
Суддя Г. В. Лебедєва